Постанова від 05.04.2023 по справі 27/171б

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року м. Харків Справа № 27/171б

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Здоровко Л.М.

за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.

за участю представників сторін:

арбітражного керуючого Карауш Ю.В.

кредитора Гижко О.Л., адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України, м. Київ (вх. №328 Д/2)

на ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.02.2023 (суддя Фурсова С.М., повний текст ухвали складено 07.02.2023) прийняту за наслідком розгляду заяви арбітражного керуючого про стягнення основної грошової винагороди у справі №27/171б

за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова група Нафтахім, м. Київ

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Марвей, м. Маріуполь

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Донецької області перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Марвей, яка порушена ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.11.2011 за заявою кредитора (заявника) Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-фінансової групи «Нафтахім».

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.03.2019 призначено ліквідатором у справі №27/171б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Марвей (код ЄДРПОУ 25604035) арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну (ІПН НОМЕР_1 , свідоцтво №1051 від 11.07.2013).

26.12.2022 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю Марвей арбітражний керуючий Карауш Ю.В., звернувся до суду з клопотанням про стягнення основної грошової винагороди у загальному розмірі 623 244,00 гривень за період виконання своїх повноважень з 01.11.2019 по 30.11.2022.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.02.2023 у справі №27/171б заяву арбітражного керуючого Карауш Ю.В. про стягнення основної грошової винагороди задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 127, код ЄДРПОУ 00032112) на користь арбітражного керуючого Карауш Юлії Вікторівни (РНОКПП НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , п/р НОМЕР_2 , ПАТ ПУМБ, МФО 334851, адреса для листування: а/с 7, вул. Тираспольська, 58, м. Київ, 04079) грошову винагороду ліквідатора ТОВ МАРВЕЙ по справі № 27/171б за період з 01.11.2019 по 30.11.2022 в розмірі 559 112,00 гривень.

Стягнуто з Інтернешнл Трейд Сервісіз Гмбх (International Trade Servises GmbH) (юридична особа за законодавством Республіки Австрія, Хандельскаі 94- 96, Мілленіум Тауер, 21 поверх, А-1200, Відень, Австрія, запис у реєстрі компаній при Торгівельному суді Відня за № FN 119481 h; адреса для листування в Україні: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75 БЦ Євразія, 5 поверх, АК Аrzinger) на користь арбітражного керуючого Карауш Юлії Вікторівни (РНОКПП НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , п/р НОМЕР_2 , ПАТ ПУМБ, МФО 334851, адреса для листування: а/с 7, вул. Тираспольська, 58, м. Київ, 04079) грошову винагороду ліквідатора ТОВ МАРВЕЙ по справі № 27/171б за період з 01.11.2019 по 30.11.2022 в розмірі 27 485,00 гривень.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Марвей Марін Сервіс (87510, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Луніна, буд. 11-Б, код ЄДРПОУ 30549353) на користь арбітражного керуючого Карауш Юлії Вікторівни (РНОКПП НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , п/р НОМЕР_2 , ПАТ ПУМБ, МФО 334851, адреса для листування: а/с 7, вул. Тираспольська, 58, м. Київ, 04079) грошову винагороду ліквідатора ТОВ МАРВЕЙ по справі № 27/171б за період з 01.11.2019 по 30.11.2022 в розмірі 27 423,00 гривень.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова група Нафтахім (04071, місто Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8, код ЄДРПОУ 36472721) на користь арбітражного керуючого Карауш Юлії Вікторівни (РНОКПП НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , п/р НОМЕР_2 , ПАТ ПУМБ, МФО 334851, адреса для листування: а/с 7, вул. Тираспольська, 58, м. Київ, 04079) грошову винагороду ліквідатора ТОВ МАРВЕЙ по справі № 27/171б за період з 01.11.2019 по 30.11.2022 в розмірі 2 867,00 гривень.

Акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України (голова комітету кредиторів) із вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження та зупинити дію ухвали Господарського суду Донецької області від 03.02.2023 у справі №27/171б при відкритті апеляційного провадження. Скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.02.2023 у справі №27/171б щодо задоволення клопотання ліквідатора ТОВ Марвей Карауш Ю.В. про стягнення грошової винагороди у розмірі 623244,00 грн. За результатами розгляду клопотання ліквідатора ТОВ Марвей Карауш Ю.В. про стягнення грошової винагороди у розмірі 623 244,00 грн прийняти нове рішення про відмову у задоволенні даного клопотання.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що джерела оплати грошової винагороди арбітражного керуючого визначено ст. 30 Кодексу з України з процедур банкрутства та є вичерпними. Зокрема, у разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі. Апелянт зазначає, що ліквідаційна процедура боржника наразі триває, всі передбачені Кодексом України з процедур банкрутства заходи у повному обсязі не проведені, реалізація ліквідатором банкрута активів боржника не здійснена, майно банкрута, в тому числі заставне, не реалізовано, як наслідок ліквідаційна маса не сформована. Збори та комітет кредиторів не скликались ліквідатором вже більше двох років, відповідно витрати та винагороду ліквідатору кредитори не погоджували; виплати ліквідатору повинні здійснюватися не тільки за період ліквідаційної процедури, а й за дії, які вчинялися ліквідатором, в той же час, ліквідатор не здійснив усієї повноти дій для завершення справи про банкрутство поданням ліквідаційного балансу, порушив усі можливі строки проведення ліквідаційної процедури та подав заяву про відмову від подальшої участі у справі. Зокрема, в оскаржуваній ухвалі Господарського суду Донецької області від 03.02.2023 заяву арбітражного керуючого Карауш Ю.В. про припинення повноважень ліквідатора у справі №27/1716 про банкрутство ТОВ «Марвей», задоволено, що на думку апелянта є підтвердженням неповноти дій та бездіяльності ліквідатора у справі.

Вважає, що судом проігноровано звіти ліквідатора, в яких відстежується лише формальна участь арбітражного керуючого Карауш Ю.В. у справі, а не результативне їх здійснення задля досягнення мети та цілей Кодексом України з процедур банкрутства - погашення вимог кредиторів. Також звертає увагу, що місцезнаходженням банкрута та його активів є місто Маріуполь, яке після 24.02.2022 та по даний час є тимчасово окупованою територією. Тобто, починаючи з 24.02.2022 вчинення будь-яких дій щодо майнових активів банкрута є неможливим через збройну агресію російської федерації. Однак, суд за увесь період тимчасової окупації місцезнаходження банкрута та його активів та незалежно від обставин неможливості вчинення будь-яких дій ліквідатором через таку окупацію стягнув за весь цей період винагороду з кредиторів. Наголошує, що звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат подається до суду лише за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості за п`ять днів до закінчення відповідної процедури та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку. Тобто, затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат мало бути здійснено виключно за підсумками ліквідаційної процедури та лише за умови встановленого судом факту повноти та залежності виконання ліквідатором своїх обов`язків, в той час як у даній справі жоден звіт ліквідатора за 2021 - 2022 роки не був погоджений комітетом кредиторів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України на ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.02.2023, прийняту за наслідком розгляду заяви арбітражного керуючого про стягнення основної грошової винагороди у справі №27/171б. Призначено справу до розгляду на 05.04.2023. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 10 днів з дня вручення даної ухвали.

У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор Карауш Ю.В. проти доводів апеляційної скарги заперечує та зазначає, що ліквідаційна процедура ТОВ «Марвей» триває більше 10 років не з вини арбітражної керуючої Карауш Ю.В., яку було призначено ліквідатором банкрута лише 05.03.2019. Арбітражна керуюча Карауш Ю.В. виконувала повноваження ліквідатора ТОВ «Марвей» три роки з десяти, за які здійснила всі можливі заходи задля завершення ліквідаційної процедури банкрута, що підтверджується матеріалами справи; зазначаючи кількість дій ліквідатора, апелянт не надає доказів затягування ліквідаційної процедури з боку арбітражного керуючого чи зволікання в проведення процедури з її боку, натомість саме з боку АТ «Укрексімбанк» вчинялись дії, що були причиною довготривалого проведення ліквідаційної процедури банкрутства ТОВ «Марвей», як то, зволікання у передачі ліквідатору правовстановлюючих документів на заставне майно; відмова фінансування проведення оцінки; непогодження наданої ліквідатором оцінки заставного майна, яка була ліквідатором організована за відсутності фінансування з боку банку; відмова у погодженні умов продажу заставного майна; оскарження таких умов, встановлених судом; відмова у погодженні не реалізованого на поточний час майна. Отже, саме з боку АТ «Укрексімбанк» створювалися умови задля довготривалого проведення процедури банкрутства ТОВ «Марвей», а наявні у справі документи свідчать про неодноразові звернення ліквідатора Карауш Ю. В. до банку з пропозиціями погодити умови продажу майна або списати майно, яке зараз знаходиться на окупованій території міста Маріуполя. По жодній з пропозицій ліквідатора (списання майна або погодження умов його продажу) банком не було прийнято рішення. Зазначаючи, що ліквідатором не складено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, кредитор має усвідомлювати, що ліквідаційний баланс засвідчує відсутність у банкрута майна (ч. З ст. 65 Кодексу України з процедур банкрутства). Станом на поточний час на балансі банкрута наявне заставне майно, що є предметом забезпечення вимог АТ «Укрексімбанк», умови продажу якого до поточного часу банком не погоджені. Через зазначене, скласти ліквідаційний баланс та завершити ліквідаційну процедур ТОВ «Марвей» не є можливим. Отже, на думку ліквідатора, саме діями АТ «Укрексімбанк» створювалися умови щодо порушення та затягування строків ліквідаційної процедури, збільшення витрат та винагороди ліквідатора у ліквідаційній процедурі і, як наслідок, зменшення обсягів погашення вимог кредиторів, знецінення майна банкрута тощо. Також зазначає, що арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності. Право на отримання винагороди виникає у арбітражного керуючого з моменту його призначення судом у справі розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реструктуризацією, керуючим реалізацією. Будучи учасником провадження, який призначається судом задля виконання функцій і повноважень, покладених на нього Кодексом України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий правомірно очікує на отримання винагороди, встановленої чинним законодавством. На думку скаржника арбітражний керуючий мав закінчити ліквідаційну процедур й тільки після цього отримати винагороду, а не встановлену чинним законодавством оплату. Наводячи тези про відмову арбітражного керуючого від подальшої участі у даній справі, банк, водночас, не висловлює реальних намірів здійснення сплати за проведену арбітражною керуючою працю. Ухвалою суду від 04.01.2023 було запропоновано ліквідатору надати детальний помісячний перелік вчинених дій в процесі ліквідаційної процедури. Тільки після отримання та дослідження відповідних пояснень, документів і звітів арбітражної керуючої Карауш Ю. В. судом першої інстанції було прийнято законне та обґрунтоване рішення. Кредитор не зазначає, що саме не виконано ліквідатором у ліквідаційній процедурі, а всі доводи кредитора свідчать лише про намагання банку відмовитись від оплати винагороди ліквідатора, що є порушенням права арбітражної керуючої Карауш Ю. В. на отримання винагороди, гарантованого чинним законодавством.

У судовому засіданні 05.04.2023, що відбувалось в режимі відеоконференції, представник АТ «Укрексімбанк» підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати оскаржувану ухвалу місцевого суду, ліквідатор проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Інші кредитори в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, учасники справи повідомлені судом про час, день та місце розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників інших кредиторів.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи присутніх в судовому засіданні представника апелянта та арбітражного керуючого-ліквідатора з приводу вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Господарського суду Донецької області ухвалою від 04.11.2011 порушено справу про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Марвей, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Донецької області від 29.01.2013 боржника Товариство з обмеженою відповідальністю Марвей, визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Криворучко В.Ж.

У зв`язку з проведенням на території Донецької області антитерористичної операції матеріали справи №27/171б втрачені.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.07.2016 відновлено втрачену справу №27/171б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Марвей (код ЄДРПОУ 25604035) частково в межах наданих суду документів.

04.02.2018 голова комітету кредиторів - АТ Укрексімбанк, звернувся до суду з клопотанням, в якому просив припинити повноваження арбітражного керуючого Криворучка В.Ж. в якості ліквідатора за справою №27/171б про банкрутство ТОВ Марвей та призначити ліквідатором арбітражного керуючого Карауш Ю.В., свідоцтво №1051 від 11.07.2013.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.03.2019 призначено ліквідатором у справі №27/171б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Марвей (код ЄДРПОУ 25604035) арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну (ІПН НОМЕР_1 , свідоцтво №1051 від 11.07.2013).

26.12.2022 ліквідатор ТОВ Марвей - арбітражний керуючий Карауш Ю.В., звернулась до Господарського суду Донецької області з клопотанням, в якому просила:

- стягнути з АТ «Державний Експортно-Імпортний Банк України» грошову винагороду та витрати ліквідатора ТОВ Марвей у справі №27/1716 за період з 01.11.2019 по 30.11.2022 в розмірі 559 112,00 грн на користь арбітражного керуючого Карауш Юлії Вікторівни;

- стягнути з «Інтернешнл Трейд Сервісіз Гмбх» грошову винагороду та витрати ліквідатора ТОВ Марвей у справі №27/1716 за період з 01.11.2019 по 30.11.2022 в розмірі 27 485,00 грн на користь арбітражного керуючого Карауш Юлії Вікторівни;

- стягнути з ТОВ «Марвей Марін Сервіс» грошову винагороду та витрати ліквідатора ТОВ Марвей у справі № 27/1716 за період з 01.11.2019 по 30.11.2022 в розмірі 27 423,00 грн на користь арбітражного керуючого Карауш Юлії Вікторівни;

- стягнути з ТОВ "ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА ГРУПА "НАФТАХІМ" грошову винагороду та витрати ліквідатора ТОВ Марвей у справі № 27/1716 за період з 01.11.2019 по 30.11.2022 в розмірі 2 867,00 грн на користь арбітражного керуючого Карауш Юлії Вікторівни.

В обґрунтування вказаного клопотання арбітражний керуючий Карауш Ю.В. зазначала, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №27/171б задоволено апеляційну скаргу ліквідатора в повному обсязі, скасовано ухвалу господарського суду Донецької області від 23.03.2021 у даній справі та прийнято нове рішення, яким задоволено клопотання ліквідатора ТОВ Марвей про стягнення з кредиторів за справою пропорційно грошової винагороди ліквідатора ТОВ Марвей за період з 05.03.2019 по 20.10.2019 в розмірі 64 481,00 гривень та витрати в розмірі 750,80 гривень.

Із зазначеної суми ліквідатору сплачено 58 812,98 грн, оскільки з кредиторів ТОВ «Марвей Марін Сервіс» та «Інтернешнл Трейд Сервісіз Гмбх» стягнення не є можливим.

Обов`язки ліквідатора ТОВ Марвей виконуються Карауш Ю.В. з 05.03.2019 до поточного часу, тобто 3,5 роки.

Сума грошової винагороди за період з 01.11.2019 по 30.11.2022 становить 623 244,00 гривень.

Ліквідатор зазначав, що все майно, виявлене в ході ліквідаційної процедури є предметом забезпечення вимог заставного кредитора АТ «Державний Експортно-Імпортний Банк України», через що таке майно не може бути джерелом погашення винагороди арбітражного керуючого у відповідності до ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, іншого майна у власності ТОВ Марвей немає; господарська діяльність банкрутом не здійснюється у зв`язку із відкриттям ліквідаційної процедури; комітетом кредиторів фонд авансування та виплати грошової винагороди ліквідатору не створювався; на засіданні комітету кредиторів 08.09.2022 ліквідатором було запропоновано розгляд питання створення відповідного фонду, але комітетом кредиторів таке рішення не прийнято.

За результатами вжитих ліквідаційних заходів будь-якого майна банкрута, що підлягає включенню до складу ліквідаційної маси, не виявлено, з огляду на що, джерела для отримання основної грошової винагороди арбітражного керуючого у ліквідатора ТОВ Марвей відсутні.

Питання сплати винагороди ліквідатора за період з 05.03.2019 по 20.10.2019 за рахунок коштів кредиторів пропорційно сумі вимог вже було предметом розгляду судом, про що, зокрема, свідчить постанова Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №27/171б.

Загальна сума кредиторських вимог ТОВ Марвей складає 190 249 216,72 грн. Процентне співвідношення вимог кредиторів ТОВ «Марвей» виглядає наступним чином:

- вимоги AT "Державний експортно-імпортний банк України" складають 89,7%;

- вимоги «Інтернешнл Трейд Сервісіз Гмбх» (International Trade Servises Gmbl 1.» складають 4,41%;

- вимоги TOB «Марвей Марін Сервіс» складають 4,40%;

- вимоги ТОВ "ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА ГРУПА "НАФТАХІМ" складають 0,46%.

- вимоги ПП "Фірма "Галич-Кабель" складають 1,02% (згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність юридичної особи ПП «Фірма «Галич-Кабель» припинена).

З моменту призначення арбітражного керуючого Карауш Ю.В. ліквідатором повноваження виконувались сумлінно, добросовісно та у відповідності до вимог законодавства, про що свідчать звіти ліквідатора, які щомісячно у відповідності до ч. 4 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства направлялись комітету кредиторів, про що ліквідатором до матеріалів справи надано лист №02-32-22/457 від 19.12.2022. При виконанні повноважень здійснювалось збереження майна банкрута, що складає більш ніж 16 тис. кв. м нерухомого майна та 163 одиниць рухомого майна, без залучення додаткових коштів кредиторів, зокрема, заставного кредитора АТ «Державний Експортно-Імпортний Банк України» .

Посилаючись на той факт, що грошова винагорода у розмірі 623 244,00 грн ліквідатору не сплачена, арбітражним керуючим Карауш Ю.В. тривалий час здійснюються обов`язки ліквідатора ТОВ Марвей безоплатно, що суперечить приписам ч. 1 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, враховуючи тривалу бездіяльність кредиторів щодо оплати грошової винагороди арбітражного керуючого, ліквідатор просила суд стягнути відповідні кошти з кредиторів пропорційно розміру кредиторських вимог.

Ухвала суд першої інстанції, якою заяву арбітражного керуючого Карауш Ю.В. про стягнення основної грошової винагороди задоволено та визначено джерело виплати основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ТОВ Марвей за період з 01.11.2019 по 30.11.2022 пропорційно визнаних кредиторських вимог є предметом апеляційного перегляду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Провадження у справі 27/171б про банкрутство ТОВ Марвей порушено ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.11.2011 відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018, отже, розгляд справи здійснюється з урахуванням положень Кодексу.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.03.2019 призначено ліквідатором у справі №27/171б про банкрутство ТОВ Марвей арбітражного керуючого Карауш Ю.В., яка просить стягнути з кредиторів грошову винагороду та витрати за виконання нею повноважень ліквідатора банкрута за період з 01.11.2019 по 30.11.2022.

Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України (ч. 1 ст. 2 КУзПБ).

У відповідності до ст. 1 КУзПБ арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право, зокрема, отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 2 ст. 30 КУзПБ визначено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.

Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Частиною 4 ст. 30 КУзПБ визначено, що витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Відповідно до ч. 6 ст. 30 КУзПБ арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданні комітету кредиторів.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений комітетом кредиторів, а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 КУзПБ кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Після оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, встановленому цим Кодексом. У першу чергу оплачуються витрати, пов`язані з проведенням ліквідаційної процедури, та сплачується винагорода ліквідатора.

Надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі, оскільки безпосередньо КУзПБ встановлені мінімальні гарантії щодо оплати послуг арбітражного керуючого - ліквідатора, а також встановлені спеціальні джерела оплати послуг арбітражного керуючого, а саме: за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Господарського суду Донецької області від 29.01.2013 боржника ТОВ Марвей, визнано банкрутом. В подальшому ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.03.2019 ліквідатором ТОВ Марвей призначено арбітражного керуючого Карауш Ю.В.

Отже, повноваження ліквідатора ТОВ Марвей Карауш Ю.В. виконувала з 05.03.2019.

Згідно з ч. 4 статті 30 КУзПБ витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Так, частиною п`ятою статті 30 КУзПБ передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Кодексом визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого в справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного комітетом кредиторів фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Наведені приписи свідчать, що Кодексом визначено декілька джерел отримання арбітражним керуючим грошової винагороди під час виконання своїх повноважень у процедурі банкрутства.

Однією з передбачених форм дієвої участі кредиторів у справі про банкрутство є реалізація ними правомочностей на створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, відтак нестворення такого фонду, за об`єктивної відсутності інших джерел відшкодування витрат арбітражного керуючого, зокрема зі сплати судового збору за заявами про визнання недійсними правочинів боржника, витребування майна з чужого незаконного володіння тощо може вплинути на ефективність здійснення ліквідаційної процедури, що матиме відповідні наслідки і для кредиторів боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду увід 23.09.2021 у справі № 5002-17/1718/2011.

Судова колегія звертає увагу, що створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого за нормами законодавства про банкрутство є правом і обов`язком кредиторів у справі про банкрутство.

В матеріалах справи міститься листування ліквідатора з АТ «Державний Експортно-Імпортний Банк України» з приводу вирішення питання щодо сплати грошової винагороди арбітражному керуючому під час виконання Карауш Ю.В. своїх повноважень ліквідатора ТОВ Марвей. Зокрема, з відповіді банку, наданого ліквідатору листом №0000606/23217-22 від 27.06.2022, вбачається, що заставний кредитор такі вимоги вважав передчасними та повідомляв, що ліквідатор не звертався до комітету кредиторів з пропозицією створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Також банк вважав, що оскільки ліквідаційна процедура триває, то звіт про нарахування і виплату грошової винагороди може бути розглянуто лише за підсумками ліквідаційної процедури та має бути затверджений судом.

Встановлені у справі обставини свідчать, що комітетом кредиторів рішення щодо порядку формування фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого не приймалось та такий фонд кредиторами не створювався. Зокрема, відповідно до протоколу засідання комітету кредиторів ТОВ Марвей від 08.09.2022 (шляхом опитування), питання щодо створення фонду для авансування та сплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого було включено до порядку денного засідання комітету кредиторів. За наслідком розгляду даного питання, участь в якому приймали ініціюючий кредитор ТОВ „Промислово-фінансової групи «Нафтахім» та заставний кредитор АТ «Державний Експортно-Імпортний Банк України», рішення, стосовно створення фонду для сплати основної грошової винагороди та витрат ліквідатора за рахунок внесків кредиторів боржника пропорційно розміру кредиторських вимог не прийнято.

У запереченнях на клопотання ліквідатора про стягнення грошової винагороди та в апеляційній скарзі АТ «Державний Експортно-Імпортний Банк України» зазначає, що джерела оплати грошової винагороди арбітражного керуючого визначено ст. 30 Кодексу з України з процедур банкрутства та є вичерпними. Зокрема, у разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі. В той же час, ліквідаційна процедура боржника наразі триває, всі передбачені Кодексом України з процедур банкрутства заходи у повному обсязі не проведені, реалізація ліквідатором банкрута активів боржника не здійснена, майно банкрута, в тому числі заставне, не реалізовано, як наслідок ліквідаційна маса не сформована. Отже, підстави для сплати винагороди ліквідатору, на думку кредитора, відсутні.

Колегія суддів зазначає, що ліквідаційна процедура має триваючий характер. Час, необхідний для наповнення ліквідаційної маси може тривати не один місяць, а у даній справі ліквідаційна процедура триває майже 10 років. Під час здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором встановлено відсутність у боржника будь-якого майна, за рахунок реалізації якого можливе погашення грошової винагороди арбітражному керуючому за період виконання ним повноважень ліквідатора, господарська діяльність боржником не здійснюється, а кредиторами банкрута відповідний грошовий фонду для оплати послуг ліквідатора не створено.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/32824/15 зазначено, що у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Суд також виходить з правової позиції Верховного Суду щодо визначення джерел грошової винагороди арбітражного керуючого, викладеної у постанові від 04.10.2018 у справі №916/1503/17. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що Законом про банкрутство передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого / розпорядника майна, керуючого санацією ліквідатора/, разом з тим Закон не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів. У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв"язку з відсутністю таких коштів, то оплата послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Тобто , не виявлення ліквідатором в процедурі ліквідації боржника його майна, інших активів та грошових коштів, за умови встановленого судом факту повноти та належності виконання ним своїх обов`язків у цій процедурі, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

Діяльність ліквідатора банкрута спрямована на досягнення остаточної мети ліквідаційної процедури - найповнішого задоволення вимог кредиторів, тому основними отримувачами послуг арбітражного керуючого у цій процедурі є саме кредитори неплатоспроможного боржника.

Виходячи з приписів ст. 30 КузПБ право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень, отже арбітражний керуючий має право на отримання винагороди кожний календарний місяць, а отримання винагороди не пов`язується із моментом реалізації майна боржника.

Матеріалами справи підтверджується, що Карауш Ю.В. призначена ліквідатором у справі з 05.03.2019 та під час виконання своїх повноважень регулярно звітувала про виконану роботу в ході ліквідаційної процедурі, проводила заходи, направлені на наповнення ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів, реалізацію майна, що перебувало в заставі, звітувала суду та кредиторам про виконану роботу, вчиняла інші дії, спрямовані на виконання своїх обов`язків та з метою досягнення мети ліквідаційної процедури.

Заперечуючи проти задоволення клопотання про стягнення грошової винагороди банк вважає, що ліквідатор не здійснив усієї повноти дій для завершення справи про банкрутство та порушив усі можливі строки проведення ліквідаційної процедури. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.02.2023 заяву арбітражного керуючого Карауш Ю.В. про припинення повноважень ліквідатора у справі №27/1716 про банкрутство ТОВ «Марвей», задоволено, в той же час, на думку апелянта, факт подання такої заяви є підтвердженням неповноти дій та бездіяльності ліквідатора у справі.

На думку скаржника, судом першої інстанції не було здійснено аналіз вчинених арбітражним керуючим дій під час виконання ліквідаційної процедури; звіти ліквідатора за період з 01.11.2019 по 30.11.2022 не відображають повноти дій ліквідатора, а навпаки підтверджують його бездіяльність, зокрема, за твердженням кредитора, у 2022 році ліквідатором не здійснювалось жодних дій, направлених на задоволення вимог кредиторів.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні розміру оплати послуг ліквідатора під час здійснення ним ліквідаційної процедури у справі про банкрутство господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення ліквідатором ліквідаційної процедури, а й дії, які вчинялися ліквідатором за цей період.

Визначений законом мінімальний розмір оплати послуг арбітражного керуючого повинен виплачуватись не лише за статус ліквідатора за певний проміжок часу, але й з обов`язковим врахуванням повного обсягу дій, які передбачені законом, та які має виконати ліквідатор. В протилежному випадку, має бути застосовано принцип співрозмірності між фактичним обсягом виконаних робіт та розміром оплати послуг ліквідатора.

Вирішуючи питання про стягнення з кредиторів оплати грошової винагороди арбітражному керуючому у даній справі, судом враховується належність виконання арбітражним керуючим обов`язків, покладених на нього законодавством про банкрутство.

Статтями 61, 62, 65 КУзПБ встановлено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору під час ліквідаційної процедури. Зокрема, обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

Принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора встановлює, зокрема, критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, таким чином покладає на особу, яка оспорює дотримання цієї домінанти, обов`язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №904/4863/13, від 28.11.2019 у справі № 904/6144/16, від 10.12.2020 у справі № 916/95/18).

Зокрема, з наявних в матеріалах справи звітів вбачається, що у період з 01.11.2019 по 30.11.2022 ліквідатором вжито всіх можливих заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна боржника. І хоча, як зазначено представником АТ Укрексімбанк, більшість запитів до відповідних органів була зроблена у період з березня по вересень 2019 року, арбітражним керуючим відстежувалось отримання відповідей на запити, у разі необхідності робились повторні запити. Зокрема, неодноразово направлялись звернення для зняття з обліку органів МВС транспортного засобу, реєстрованого за ТОВ Марвей, який фактично відсутній.

У зв`язку з неотриманням арбітражним керуючим від попереднього ліквідатора Криворучко В.Ж. правовстановлюючих документів на нерухоме майно ТОВ Марвей, технічних паспортів, документів банкрута, що підлягають довготривалому зберіганню (трудовий архів), бухгалтерської документації та фінансової звітності направлялось до ГУ Національної поліції направлялось повідомлення про злочин з вимогою притягнути колишнього ліквідатора до кримінальної відповідальності. Після отримання постанови про закриття кримінального провадження від 25.12.2020, її було оскаржено до Жовтневого районного суду м.Маріуполя.

Також, у зв`язку з не переданням попереднім ліквідатором Криворучко В.Ж. документації, арбітражним керуючим Караюш Ю.В. вчинявся ряд дій на отримання чи відновлення інформації, яка б надала можливість провести аналіз фінансового стану боржника, виявлення наявності чи відсутності дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

Окрім іншого, ліквідатором у визначених КУзПБ випадках скликались та проводились засідання комітету кредиторів (цьому передувала підготовча робота до проведення засідання комітету кредиторів, за результатами проведених засідань складись відповідні протоколи), проводились дії щодо закриття рахунків, скасування арештів, відкриття ліквідаційного рахунку та зняття арештів з нього, складено Реєстр вимог кредиторів у відповідності до змін, внесених чинним законодавством про банкрутство, тощо, що обґрунтовано враховано судом першої інстанції.

Одночасно ліквідатором вчинялись дії спрямовані на реалізацію нерухомого та рухомого майна, що перебувало в заставі АТ Укрексімбанк.

В постанові від 29.11.2022 у справі №902/839/16 Верховний Суд зазначив, що процедура банкрутства є унікальним процесом, який характеризуються специфічним складом учасників, кожен з яких вступаючи в провадження у справі наділяється особливим процесуальним правами та обов`язками, зумовленим характером відносин неплатоспроможності. Передусім це зумовлено особливістю провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Участь кредитора у такому проваджені не може бути формальною. Будучи учасником провадження у справі про банкрутство кредитор наділений широким обсягом прав та повноважень, в тому числі правом на звернення до суду в межах провадження у справі про банкрутство із заявою про визнання недійсними правочинів боржника, звернення зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора, визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, реалізуючи які він має діяти своєчасно та у належний спосіб.

Тобто під час здійснення провадження у справі про банкрутство кредитор в силу наявних у нього прав не може безумовно покладатися у здійсненні дій з оскарження правочинів чи інших дій направлених на виявлення, повернення майна банкрута, лише на ліквідатора. Як особа зацікавлена у задоволені наявних в нього грошових вимог до боржника у повному обсязі, кредитор має діяти розсудливо та проявляти уважність щодо стану своїх прав, зокрема цікавитися вжитими ліквідатором діями у ліквідаційній процедурі та заходами направленими на виявлення, розшук та повернення майна банкрута, ефективністю таких заходів та вчиняти, за наявності в нього необхідного обсягу прав та повноважень, дії направлені на визнання правочинів боржника недійсними, визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, оскарження дій (бездіяльності) ліквідатора щодо вжитих ним заходів у ліквідаційній процедурі тощо. Саме від таких дій кредитора залежить досягнення основної мети його участі у справі про банкрутство - задоволення (погашення) його вимог.

Відсутність прояву активних дій та пасивна поведінка кредитора щодо вжитих ліквідатором заходів у ліквідаційній процедурі, в тому числі дій направлених на виявлення, повернення майна банкрута, визнання недійсним провочинів боржника, правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, свідчить про відсутність у нього зацікавленості у ефективності здійснення ліквідаційної процедури та не відповідає меті участі кредитора у справі. До того ж така поведінка може сприяти збільшенню витрат у ліквідаційній процедурі та тривалості здійснення провадження у справі, що не відповідає цілям та завданням господарського судочинства.

Виходячи з наведеного, кредитор, як особа, яка безпосередньо заінтересована у завершенні ліквідаційної процедури, має право впливу на хід ліквідаційної процедури та сприяє її проведенню.

При цьому, маючи встановлений законодавством певний обсяг прав, саме до повноважень комітету кредиторів КУзПБ віднесено можливість у будь-який час ініціювати розгляд питання про припинення повноважень діючого ліквідатора з підстав неналежного виконання або невиконання арбітражним керуючим своїх обов`язків та компетенцію та клопотати перед судом про необхідність призначення нового ліквідатора.

За час провадження у справі про банкрутство арбітражний керуючий під час виконання повноважень передбачених КУзПБ у відповідній процедурі та стадії провадження, зокрема на стадії ліквідації, може неодноразово змінюватися.

Імперативною нормою Кодексу (абзац третій частини 4 статті 28) комітету кредиторів надане право у будь-який час (що фактично означає - на будь-якій судовій процедурі банкрутства) звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень, при цьому вказана правова норма прямо вказує на незалежність такого клопотання від наявності підстав відсторонення арбітражного керуючого.

Статус арбітражного керуючого характеризується не лише сукупністю прав та обов`язків останнього, а й ефективністю та невідворотністю інституту дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого за свої дії (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 910/18129/17).

В той же час, в матеріалах справи не міститься будь-яких рішень комітету кредиторів про визнання неналежними чи неправомірними дій ліквідатора, або поданих до суду першої інстанції скарг на дії/бездіяльність ліквідатора банкрута чи клопотань про його відсторонення у період виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Марвей», навпроти, як вбачається з матеріалів справи, самим ліквідатором подано клопотання про припинення своїх повноважень у даній справі.

Відтак, самі лише посилання апелянта на неефективну та недієву роботу ліквідатора у відповідний період, за відсутності належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76 - 77 ГПК України на підтвердження обставин, які свідчать про неналежне виконання ліквідаційних заходів під час виконання Карауш Ю.В. повноважень ліквідатора не можуть бути визнані підставою для відмови від оплати послуг професійного арбітражного керуючого - ліквідатора банкрута.

Щодо тривалості здійснення ліквідатором ліквідаційних заходів, колегія суддів зазначає наступне.

Основною метою конкурсного процесу та процедури банкрутства є задоволення вимог кредиторів. Саме від того, яким чином визначено статус кредиторів у справі про банкрутство, якими правами та обов`язками вони наділені і чи ефективно використовують їх, залежить досягнення основної мети конкурсного провадження - задоволення/погашення вимог кредиторів.

Матеріалами справи підтверджується, що АТ Укрексімбанк має статус забезпеченого кредитора у даній справі, оскільки вимога до боржника забезпечена заставою майна боржника.

Відповідно до ст.75 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий визначає умови продажу за погодженням з комітетом кредиторів та забезпеченим кредитором (щодо майна, яке є предметом забезпечення). До обов`язкових умов продажу належать: склад майна (лот); початкова ціна; крок аукціону.

Якщо продажу підлягає майно, яке є предметом забезпечення, до умов продажу належить також умова про витрати, пов`язані з утриманням, збереженням та продажем цього майна, які підлягають відшкодуванню з коштів, отриманих від реалізації такого майна. Арбітражний керуючий зобов`язаний направити умови продажу членам комітету кредиторів та протягом 20 днів з дня, коли вони одержали чи мали одержати умови продажу, скликати комітет кредиторів.

Якщо майно є предметом забезпечення, арбітражний керуючий зобов`язаний направити умови продажу забезпеченому кредитору.

Комітет кредиторів, забезпечений кредитор можуть прийняти рішення про: надання згоди на продаж майна на запропонованих умовах; надання згоди на продаж майна, змінивши умови продажу; відмову в наданні згоди на продаж майна з обґрунтуванням причин.

У разі якщо комітет кредиторів або забезпечений кредитор прийняв рішення про відмову в наданні згоди на продаж майна або не прийняв жодного рішення на засіданні комітету кредиторів чи протягом 20 днів з дня, коли забезпечений кредитор одержав чи мав одержати умови продажу, або якщо арбітражний керуючий не згоден з прийнятим комітетом кредиторів або забезпеченим кредитором рішенням, арбітражний керуючий зобов`язаний звернутися до суду. У такому разі умови аукціону визначаються судом.

Виходячи з наведених положень, ліквідатор, діючи в інтересах кредитора, з метою формування ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів, діючи у чіткій відповідності до приписів КУзПБ, має узгодити умови продажу майна банкрута з комітетом кредиторів, а також забезпеченим кредитором.

Матеріали справи свідчать, що з метою вирішення питання щодо надання заставним кредитором умов продажу майна, що є предметом забезпечення, ліквідатор тривалий час звертався до АТ Державний експортно-імпортний банк України з метою отримання згоди та узгодження умов продажи заставного майна, проведення оцінки майна, що перебуває у заставі банку. Кожного разу такі листи-пропозиції або залишались без відповіді, або вирішення питання відкладалось заставним кредитором. Ліквідатором організовано проведення оцінки майна станом на 01.11.2019 без здійснення оплати, і цьому передувала робота з оцінювачем - надання оцінювачу доступу до майна банкрута, здійснення фотографічних зображень заставного майна та їх передача оцінювачу. Враховуючи, що визначення умов продажу заставного майна заставним кредитором не було погоджено, у липні 2020 року ліквідатор звернувся до Господарського суду Донецької області з клопотанням про погодженням умов продажу майна ТОВ Марвей, яке є предметом забезпечення АТ Укрексімбанк, на аукціоні. За наслідком розгляду клопотання ліквідатора, ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.07.2021 року у справі №27/171б, між іншого, визначено умови проведення аукціону з продажу майна ТОВ Марвей, а саме, лоту № 1 Комплекс нежитлових будівель за адресою: м. Маріуполь, вул. Меламеда, буд.30, загальною площею 16 261,10 кв.м. та лоту № 2 Рухоме майно, обладнання - 163 позиції, які є предметом забезпечення вимог АТ Укрексімбанк.

З урахуванням апеляційного оскарження заставним кредитором ухвали суду першої інстанції від 28.07.2021 у справі № 27/171б, розгляд вказаного клопотання завершився 11.10.2021, про що свідчить постанова Східного апеляційного господарського суду у справі №27/171б. В цей же період часу ліквідатор мав необхідність приймати участь в судовому процесі, зокрема, участь у судових засіданнях, мав надавати пояснення та заперечення, на вимогу суду направляв витребувані документи, тощо.

20.10.2021 ліквідатором ТОВ Марвей із ТОВ Українська універсальна біржа укладено договір на організацію проведення аукціонів.

В подальшому, ліквідатором, у відповідності до ухвали Господарського суду Донецької області від 28.07.2021, якою було затвержено умови продажу майна боржника, призначались аукціони, які не відбувались через відсутність учасників. Кожний наступний аукціон призначався у супроводі з інформуванням про таке заставного кредитора та за участі ліквідатора, який зокрема, здійснював свою діяльність у відповідності до норм Кодексу України з процедур банкрутства.

Ліквідатором було організовано доступ для ознайомлення із майном банкрута з боку зацікавлених осіб.

01.02.2022 відбувся другий повторний аукціон з продажу лотів № 1 та № 2 ТОВ Марвей, на якому було реалізовано майно банкрута у складі лоту №1, ліквідатор слідкував за ходом аукціону, як це визначено Протоколом проведення аукціону від 01.02.2022, в подальшому ним здійснювався контроль за своєчасним перерахуванням переможцем аукціону грошових коштів. Майно банкрута у складі лоту №1 передано ліквідатором Покупцю за Актом.

Для забезпечення збереження майна банкрута, яке входило до лоту № 2 та не було реалізовано на аукціоні 01.02.2022, укладено договори оренди нерухомого майна (нежилих будівель за адресою: м. Маріуполь, вул. Городня (Меламеда), 30, загальною площею 4 069,30 кв.м., в яких розташоване рухоме майно, обладнання у кількості 163 одиниці, що є предметом забезпечення вимог АТ Укрексімбанк та відповідального зберігання.

До цього моменту, арбітражним керуючим здійснювались заходи щодо збереження майна боржника що є предметом забезпечення вимог АТ Укрексімбанк без залучення додаткових коштів кредитора шляхом укладення договору відповідального зберігання та подальшою його пролонгацією.

Також ліквідатором щомісячно подавалась обов`язкова звітність, необхідна для ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; ліквідатором складалась та направлялась у порядку, встановленому чинним законодавством фінансова звітність за 2020, 2021 роки, комітету кредиторів щомісячно надавались звіти про проведені дії.

Також, АТ Укрексімбанк періодично направлялись до ліквідатора листи з пропозицією надати документи, що підтверджують витрати, пов`язані з оцінкою та реалізацією майна, на вимогу яких ліквідатором надавались відповідні документи.

У листопаді 2022 року Господарським судом Донецької області розпочато розгляд клопотання Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України про зобов`язання ліквідатора арбітражного керуючого Карауш Ю.В. здійснити перерахування з ліквідаційного рахунку ТОВ Марвей залишку коштів від продажу 01.02.2022 на аукціоні іпотечного майна.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.11.2022 вказане клопотання було прийнято до розгляду.

21.11.2022 від ліквідатора надійшли заперечення проти заявленого клопотання.

Кодексом України з процедур банкрутства передбачено виконання ліквідатором певної сукупності дій, необхідних для здійснення своїх повноважень, які, насамперед, направлені на задоволення вимог кредиторів. В той же час, колегія суддів вважає, що встановлені у справі обставини свідчать, що дії самого заставного кредитора, не сприяли прискоренню завершення ліквідаційної процедури. Зокрема, зволікання із погодженням умов продажу заставного майна, подальші дії із оскарженням судового рішення, яким такі умови встановлені, непогодження вирішення питання щодо джерел фінансування проведення оцінки заставного майна та інше, не свідчать про сприяння ліквідатору у виконанні ним своїх повноважень, що мало наслідком збільшення строків ліквідаційної процедури. Зокрема, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, складанню кожного документа в ході ліквідаційної процедури, в тому числі, необхідність звернення до суду із клопотанням про визначення умов продажу майна, що перебуває у заставі банка, передувала певна робота, проводилась певна аналітична діяльність, витрачався час на вирішення в судовому порядку умов реалізації. Загалом, вирішення питання щодо реалізації заставного майна у судовому порядку, з урахуванням оскарження кредитором судового рішення з цього приводу у суді апеляційної інстанції, тривало майже півтора року. Таким чином, доводи апелянта про те, що порушення строків проведення ліквідаційної процедури відбулось з вини ліквідатора, спростовуються встановленими у справі обставинами та не можуть бути прийняті до уваги.

В апеляційній скарзі апелянт також зазначає, що звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат подається до суду лише за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості за п`ять днів до закінчення відповідної процедури та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку. Тобто, затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат мало бути здійснено виключно за підсумками ліквідаційної процедури та лише за умови встановленого судом факту повноти та належності виконання ліквідатором своїх обов`язків, в той час як у даній справі жоден звіт ліквідатора за 2021 - 2022 роки не був погоджений комітетом кредиторів.

Колегія суддів зазначає, що за змістом положень статей 61-65, 90 КУзПБ ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи.

Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з`ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута.

Таким чином, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, складання яких підсумовує хід ліквідаційної процедури.

В той же час, в даному випадку, предметом розгляду у суді першої інстанції було клопотання ліквідатора про стягнення основної грошової винагороди у загальному розмірі 623 244,00 гривень за період виконання своїх повноважень з 01.11.2019 по 30.11.2022, що не є підсумковим документом за наслідком проведення ліквідаційних заходів, який затверджується судом. Питання про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками ліквідаційної процедури на даному етапі судом не розглядалось, принаймні, що ліквідаційна процедура у справі продовжується і арбітражний керуючий продовжував виконання покладених на нього судом обов`язків, виконання яких, як вже зазначалось, має відбуватись на платній основі.

Згідно з абзацом 7 статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Таким чином, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.

Відповідно до ч. 3 ст. 64 КУзПБ у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредитору однієї черги.

Так, керуючись принципом пропорційності голосів кредиторів на зборах кредиторів кількості їх грошових вимог відповідно до ст. 48 КУзПБ, господарський суд вправі застосувати такий принцип до розподілу між кредиторами грошової винагороди та витрат, за відсутності у боржника коштів від господарської діяльності, від реалізації його майна та рішення комітету кредиторів про утворення Фонду для оплати грошової винагороди ліквідатору, оскільки законодавцем виключається можливість безоплатного надання послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

У постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/32824/15 зазначено, що у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

За відсутності у боржника будь-яких майнових активів, покладення оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та його витрат у справі на кредиторів боржника є правильним, як у разі створення ними фонду для авансування таких витрат відповідно до ч. 5 ст. 30 КУзПБ, так і за ухвалою суду пропорційно сумам визнаних вимог, адже залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого у відповідності до приписів ст. 43 Конституції України та ст. 30 КУзПБ.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі №5002-17/1718/2011.

Враховуючи відсутність у боржника будь-якого майна, за рахунок реалізації якого можливе погашення грошової винагороди арбітражному керуючому за період виконання ним повноважень ліквідатора, нестворення кредиторами банкрута відповідного грошового фонду, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно вирішено питання про стягнення основної грошової винагороди ліквідатора Карауш Ю.В. у загальному розмірі 623 244,00 грн за період з 01.11.2019 по 30.11.2022 з кредиторів пропорційно розміру визнаних кредиторських вимог.

До того ж, ініціюючи провадження у справі про банкрутство, кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак не знайшовши майна як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваній ухвалі висновки відповідають фактичним обставинам справи. У зв`язку з цим, апеляційна скарга Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Донецької області від 03.02.2023 у справі №27/171б підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, 276, 277, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України на ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.02.2023 у справі №27/171б залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.02.2023 у справі №27/171б залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені ст.ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.04.2023

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко