Рішення

від 11.04.2023 по справі 902/1020/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2023 р. Cправа № 902/1020/22

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Зеленюк О.В.,

представників:

позивача - Мичківського І.П.,

відповідача - Трепака В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурс1" (вул. 600-річчя, буд. 17, м. Вінниця, 21021)

про стягнення 463358,96 грн,

В С Т А Н О В И В :

Вінницькою міською радою подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурс1" про стягнення 463358,96 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідачем використовується земельна ділянка Вінницької міської територіальної громади площею 0,1208 га, що розташована за адресою: вул. Князів Коріатовичів, 109, м. Вінниця, за відсутності зареєстрованого у встановленому законодавством порядку відповідного речового права на неї (оренди, власності) та без сплати місцевого податку.

Ухвалою суду від 24.10.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1020/22 в порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче засідання на 17.11.2022.

17.11.2022 судове засідання у справі № 902/1020/22 не відбулося у зв`язку з повітряною тривогою у Вінницькій області та загрозою ракетних ударів по всій території України, що підтверджується відповідною службовою запискою за підписом секретаря судового засідання.

За таких обставин ухвалою суду від 21.11.2022 підготовче засідання у справі №902/1020/22 призначено на 13.12.2022.

Виконавши завдання підготовчого провадження, позаяк учасникам справи надано достатньо часу для вчинення процесуальних дій, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 19.01.2023, про що постановлено відповідну ухвалу від 13.12.2022 у протокольній формі.

19.01.2023 до суду надійшли додаткові пояснення позивача по суті спору, відповідно до яких позивач повідомив про направлення відповідачу вимоги про усунення порушення земельного законодавства. Поряд з цим позивач звертає увагу суду, що відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку в межах населеного пункту не впливає на наявність права комунальної власності.

Розгляд справи по суті неодноразово відкладався враховуючи оголошення повітряної тривоги у Вінницькій області, а також відсутність доказів належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

16.03.2023 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

У судовому засіданні 16.03.2023 судом відхилено клопотання відповідача про поновлення строку для подачі відзиву, однак визнано поважність причин пропуску строку для його подачі та прийнято відзив до розгляду. Поряд з цим у судовому засіданні в межах розгляду справи по суті оголошено перерву до 11.04.2023, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.

На визначений час у судове засідання 11.04.2023 з`явилися усі учасники справи.

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на викладене у відзиві на позовну заяву.

Суть заперечень відповідача зводиться до того, що позивач у своїй позовній заяві надав розрахунок у якому нарахував збитки (безпідставно збережені кошти) за період з 17.06.2019, в той же час в матеріалах справи не міститься жодних доказів користування вказаною територією за цей період. Єдиним доказом на який посилається позивач, що, на його думку, вказує на використання ТОВ "Промресурс1" спірною територією є акт обстеження від 02.02.2022 за №14. Ні у акті обстеження земельної ділянки ні у акті про визначення розміру збитків від 15.06.2022 не міститься обґрунтування початку обчислення періоду за який визначено розмір збитків, а саме з 17.06.2019. Жодних доказів використання земельної ділянки ТОВ "Промресурс1" за період з 17.06.2019 по 02.02.2022 позивачем не надано.

Крім того, відповідач акцентує увагу, що спірну земельну ділянку не сформовано та у випадку не сформованості земельної ділянки, відсутності розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не можна достовірно встановити межі та розміри земельної ділянки, яку, як вважає позивач, використовує ТОВ "Промресурс1". Також в судовому засіданні представник відповідача усно заявив про застосування строків позовної давності щодо стягнення безпідставно збережених коштів, що стосується періоду до 14.10.2019.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

02.02.2022 працівниками ряду департаментів Вінницької міської ради проведено обстеження земельної ділянки Вінницької міської територіальної громади за адресою: м. Вінниця, вул. Князів Коріатовичів, 109, біля земельної ділянки з кадастровим номером 0510100000:02:057:0026.

За результатами перевірки складено акт № 14 від 02.02.2022, у якому зафіксовано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Промресурс1" за вказаною вище адресою використовує комунальну земельну ділянку площею 0,1208 га, в тому числі 0,1111 га в межах прибережної захисної смуги річки Південний Буг, шляхом її огородження разом із належними товариству на праві приватної власності земельними ділянками площею 0,00529 га (кадастровий номер 0510100000:02:057:0026) та площею 0,0471 га (кадастровий номер 0510100000:02:057:0025), що підтверджується кадастровим планом, виготовленим міським комунальним підприємством "Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури".

На комунальній ділянці розташовані 4 капітальні будівлі та 17 малих архітектурних форм: альтанки, дитячий майданчик, огорожа та різноманітні елементи благоустрою (про що до позову додано відповідні фотоматеріали).

Зазначена вище комунальна земельна ділянка використовується для здійснення комерційної діяльності, а саме: розміщення закладу громадського харчування "Колиба над Бугом".

ТОВ "Промресурс1" не здійснює нарахування та сплату місцевого податку за фактичне використання комунальної ділянки площею 0,1208 га.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1282 від 29.05.2014 ТОВ "Промресурс1" надано вихідні дані - містобудівні умови та обмеження на проектування реконструкції будівлі кафе по вул. Свердлова, 109 в готельно-розважальний комплекс з прибудовами та влаштуванням літнього майданчика.

Вимоги містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 65 від 02 червня 2014 року, наданих ТОВ "Промресурс1" в частині укладання угоди з департаментом комунального господарства та благоустрою міської ради, щодо утримання об`єкта і зовнішнього благоустрою - товариством не виконано.

Згідно плану зовнішнього благоустрою території ресторану "Гуцульська колиба" з розміщенням тимчасових споруд по вул. Свердлова, 109 в м. Вінниця, виготовленого міським комунальним підприємством "Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури" на замовлення ТОВ "Промресурс 1", на зазначеній території передбачено розміщення 15-ти альтанок, штучної водойми, дитячого майданчика, 6-ти тіньових навісів, пірсу, 15-ти лав 17-ти урн для сміття та 50-ти вуличних ліхтарів.

Пунктом 2.3 вищевказаного рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради зобов`язано ТОВ "Промресурс1" оформити право користування земельною ділянкою по вул. Свердлова, 109 в м. Вінниці згідно чинного законодавства.

ТОВ "Промресурс1" правовстановлюючі документи щодо права користування комунальною земельною ділянкою по вул. Князів Коріатовичів (бувша назва - Свердлова), 109 - не оформлено.

Нарахування і сплата місцевого податку за фактичне використання комунальної ділянки, на якій розташовано належне ТОВ "Вінницькі активи" на праві приватної власності нерухоме майно - не здійснюється.

Так, в акті обстеження від 02.02.2022 за №14 зафіксовано використання ТОВ "Промресурс1" земельної ділянки Вінницької міської територіальної громади площею 0,1208 га по вул. Князів Коріатовичів, 109 (біля земельної ділянки з кадастровим номером 0510100000:02:057:0026), без правовстановлюючих документів, за відсутності зареєстрованого в установленому законодавством порядку відповідного речового права на неї, без сплати місцевого податку, що не відповідає вимогам ст.ст. 96, 125, 126, 206 Земельного кодексу України, ст. 89 Водного кодексу України, ст.ст. 4, 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", підп. 21 п. 2.12.1 Правил благоустрою Вінницької міської територіальної громади, затверджених рішенням Вінницької міської ради № 2254 від 22 травня 2020 року (зі змінами, внесеними рішенням Вінницької міської ради № 255 від 26 лютого 2021 року).

За результатами проведеного засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам за участю представника відповідача складено Акт визначення розміру збитків від 15.06.2022, відповідно до якого сума завданих збитків склала 463 358,96 грн.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради №1261 від 23.06.2022 затверджено такий Акт та вказано боржнику здійснити відповідне відшкодування не пізніше 30-ти денного терміну з дня прийняття даного рішення.

11.07.2022 Департамент земельних ресурсів Вінницької міської ради направив відповідачу повідомлення вих. №37/00/010/133744 від 11.07.2022 з додатком рішення про затвердження збитків, у якому запропоновано сплатити нараховані збитки за відповідними реквізитами.

14.02.2022 керівнику відповідача скеровано вимогу про вжиття заходів щодо оформлення права користування на спірну земельну ділянку та про сплату місцевого податку за період фактичного використання комунальної ділянки площею 0,1208 га для здійснення підприємницької діяльності.

За відсутності добровільного відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю "Промресурс1" нарахованих збитків, Вінницька міська рада звернулася із відповідним позовом до суду про таке стягнення.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позову, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом даного спору є повернення в порядку статей 1212, 1213, 1214 ЦК України коштів, які відповідач як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки зберіг у себе, не заплативши за користування нею.

Суд зазначає, що предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Отже, визначальною підставою для застосування положень статей 1212, 1214 ЦК України є той факт, що майно набуте особою без достатньої правової підстави повинно в обов`язковому порядку вибути з його володіння.

Правові висновки про те, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, висвітлені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 14 січня 2019 року у справі № 12/1188/17, від 21 січня 2019 року у справі № 902/794/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 922/587/18 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 686/18993/17-ц (провадження № 61-48870св18) та у постанові Великої Палата Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є власником земельних ділянок площею 0,00529 га з кадастровим номером 0510100000:02:057:0026 та площею 0,0471 га з кадастровим номером 0510100000:02:057:0025.

Водночас за твердженнями позивача відповідач без належним чином оформлених документів використовує у своїй господарській діяльності суміжну із зазначеними земельними ділянками ділянку комунальної власності площею 0,1208 га.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача як власника об`єкта нерухомого майна у спірний період безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, яка є суміжною та спільно огородженою із земельними ділянками з кадастровими номерами 0510100000:02:057:0026 та 0510100000:02:057:0025 за період з 17.06.2019 по 14.06.2022 і на якій розміщені будівлі та малі архітектурні форми.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, об`єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку і підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2019 року у справі №922/391/18, від 01.10.2019 року у справі №922/2082/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18, від 12.08.2019 у справі №922/902/18, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У частині 1 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України),

В силу статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Законом України "Про Державний земельний кадастр" визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За змістом статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 1 статті 9 зазначеного Закону).

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

При цьому у статті 15 зазначеного Закону наведено перелік відомостей про земельні ділянки, за змістом якого до Державного земельного кадастру включаються такі відомості: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині 2 статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 2 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Отже, зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом із тим, земельна ділянка по вул. Князів Коріатовичів, 109 у м. Вінниці, на яку посилається позивач та за користування якої просить стягнути безпідставно збережені кошти, не має ні визначених меж, ні кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру, а, отже, ця земельна ділянка не може вважатись сформованим об`єктом цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.

Водночас слід відмітити, що ані Земельним кодексом України, ані іншим чинним нормативно-правовим актом не передбачено визначення площі земельних ділянок згідно актів обстеження земельної ділянки, який в якості доказів додано позивачем.

У зв`язку з чим, суд вважає, що акт №14 обстеження земельної ділянки Вінницької міської територіальної громади від 02.02.2022 (а.с.13) не є належним та допустимим доказом, який підтверджує розмір площі земельної ділянки, яку використовує відповідач та безпосередньо обставини щодо її фактичного використання відповідачем, що ставить під обґрунтований сумнів розрахунок розміру орендної плати, що збережений за її використання.

Крім того, за змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід, визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Частинами 1, 2 статті 20 цього Закону передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з частинами 1, 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, суд зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України

В силу положень статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Водночас, як вбачається з розрахунків позивача, розмір плати за використання земельної ділянки комунальної власності здійснено Департаментом земельних ресурсів міської ради виходячи із площі земельної ділянки 1208 кв.м., визначеної згідно акту обстеження від 02.02.2022, помноженої на середню базову вартість земель населеного пункту за 1 кв.м. в період з 2019 по 2022 роки, з урахуванням відповідних коефіцієнтів.

Оцінюючи подані позивачем витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (а.с.11,12) за 2019, 2020, 2021 та 2022 року, які вказують на середню (базову) вартість земель населеного пункту, суд не приймає їх до уваги як належні докази, оскільки вони суперечать положенням ч.2 ст.20 Закону України "Про оцінку земель", де зазначено, що дані про нормативно-грошову оцінку оформлюються як витяг щодо окремої земельної ділянки. Натомість подані витяги не є витягами, що вказують на нормативно-грошову оцінку спірної земельної ділянки, натомість вони містять інформацію про середню вартість 1 кв.м земель по м. Вінниці.

Виходячи з вищенаведеного, з огляду на те, що позивачем в установленому ГПК України порядку не надано допустимих та належних доказів, які б підтверджували обставини на які останній посилається в якості підстав позову, суд вважає, що у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Більше того, окрім складеного позивачем в односторонньому порядку акту, відсутні будь-які інші докази використання у господарській діяльності відповідача вказаної земельної ділянки протягом 4 років поспіль.

Що стосується видачі ТОВ "Промресурс1" у 2014 році вихідних даних, містобудівних умов та обмежень на проектування реконструкції будівлі кафе по вул. Свердлова, 109 в м. Вінниці в готельно-розважальний комплекс з прибудовами та влаштуванням літнього майданчика, то дана обставина також не свідчить про користування відповідною земельною ділянкою, а свідчить лише про намір відповідача здійснити таку реконструкцію та благоустрій території, водночас доказів, що вказаний намір було реалізовано і ділянка використовується відповідачем матеріали справи не містять.

Крім того, у зв`язку із відмовою у задоволенні позову суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Виходячи із оцінки наявних у справі доказів, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із відмовою в задоволенні позову витрати на сплату судового збору в сумі 6950,38 грн за подання позовної заяви залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 6950,38 грн залишити за позивачем.

3. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - vinrada@vmr.gov.ua; mychkivskyiIP@vmr.gov.ua; відповідача - attorneyviktortrepak@gmail.com.

Повне рішення складено 18 квітня 2023 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050;

3 - відповідачу - вул. 600-річчя, буд. 17, м. Вінниця, 21021.