Рішення

від 17.04.2023 по справі 910/11575/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.04.2023Справа № 910/11575/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нововолинський м`ясокомбінат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Протеїн Есенс»

про стягнення 299813,91 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нововолинський м`ясокомбінат» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Протеїн Есенс» про стягнення 299813,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору поставки №25/02/21М1 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 219259,48 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 50517,87 грн, 5% річних у розмірі 6741,71 грн та інфляційні втрати у розмірі 23294,85 грн.

Відповідач заперечив проти позову, зазначивши, що відповідачем було повернуто позивачу частину товару на суму 192331,92 грн та 20.12.2022 було оплачено 26633,68 грн за поставлений товар. Також відповідач зазначає, що п.4.2.1. не визначено з якого моменту відповідач повинен вираховувати 7 календарних днів для оплати товару. Окрім того, відповідач зазначає, що умовами Договору не передбачено ні строків повернення тари, ні її оплати. Також, відповідач вказує, що позивачем розраховано пеню без урахування ч.6 ст.232 ГК України та безпідставно нараховано штрафні санкції, 5% річних та інфляційні втрати оскільки поставлений товар був неякісним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що провадження у справі в частині позовних вимог про суми основної заборгованості у розмірі 26633,68 грн підлягає закриттю, а позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нововолинський м`ясокомбінат» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Протеїн Есенс» (далі - Покупець) укладено Договір поставки №25/02/21М1 (далі - Договір) з урахуванням Протоколу розбіжностей від 25.02.2021, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується постачати Покупцю м`ясну продукцію (напівтуші свині, субпродукти зі свинини, нехарчові субпродукти, фарш курячий, м`ясо куряче, кістковий залишок та ін.), а Покупець зобов`язується приймати цей товар та оплачувати його в порядку та на умовах, передбачений даним Договором. (п.1.1. Договору)

Предметом поставки є товар (партія товару), вказаний у накладних, що додаються до даного Договору і є його невід`ємною частиною. Під партією товару сторони розуміють товар, вказаний у кожній окремій накладній. (п.1.2. Договору)

Відповідно до п.4.2.1 Договору оплата за товар здійснюється на протязі 7 календарних днів. Днем оплати за поставлений Товар вважається день зарахування коштів на рахунок Постачальника або день внесення коштів готівкою до каси Постачальника.

Загальна сума даного договору визначається сумою вартостей, зазначеною у накладних, згідно яких отримувався товар. (п.4.6. Договору)

Відповідно до п.5.2. Договору Поставка вважається виконаною з моменту передачі товару (партії товару ) представнику Покупця на складі Покупця (якщо умови поставки СРТ) або на складі Постачальника (якщо умови поставки EXW).

Право власності на товар та ризик випадкової загибелі (псування, пошкодження) товару переходить до покупця з моменту здійснення поставки, що підтверджується відповідними накладними. (п.5.3. Договору)

За невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України. (п.7.1. Договору)

Положеннями ч.1 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки за змістом частини шостої статті 265 ГК України та частини другої статті 712 ЦК України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 299259,48 грн, в тому числі тару (піддон) на суму 2340 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною №00000002861 від 21.02.2022, яка містить підписи та печатки представників позивача та відповідача.

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідачем було частково сплачено поставлений товар на загальну суму 80000 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №292 від 18.02.2022.

Так, відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, у зв`язку з чим за відповідачем наявна заборгованість з оплати поставленого товару у розмірі 219259,48 грн.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем після відкриття провадження у справі було сплачено 26633,68 грн, згідно платіжної інструкції №109 від 20.12.2022.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 26633,68 грн та необхідність закриття провадження у справі у вказаній частині.

Оскільки, наявність заборгованості підтверджено наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів її оплати в повному обсязі, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 192625,80 грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача пені у розмірі 50517,87 грн, 5% річних у розмірі 6741,71 грн та інфляційних втрат у розмірі 23294,85 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (частина 3 статті 549 ЦК України).

Відповідно до п.7.1. Договору в разі порушення умов цього Договору щодо строків поставки та/або оплати, винна сторона сплачує другій стороні неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України діючої на момент виникнення такого порушення за кожен день прострочки від суми несплати або від суми непоставленого Товару та п`ять відсотків річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунки пені, 5% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що надані розрахунки позивача відповідають вимогам чинного законодавства та умовам Договору, є арифметично вірними, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про те, що позивачем розраховано пеню без урахування ч.6 ст.232 ГК України, судом відхиляються з огляду на таке.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до положень пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний розділ доповнено пунктом 7 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020, який набув чинності 02.04.2020.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 №405 був неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно здійснив нарахування пені за період з 01.03.2022 по 11.10.2022.

Також судом відхиляються доводи відповідача про те, що умовами Договору не передбачено ні строків повернення тари, ні її оплати, оскільки, згідно з п.4.4. Договору вартість тари та упаковки входить у вартість товару.

Твердження відповідача про те, що пунктом 4.2.1 Договору не визначено з якого моменту відповідач повинен вираховувати 7 календарних днів для оплати товару, судом відхиляються, оскільки, відповідно до положень статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Так, оскільки відповідно до видаткової накладної №00000002861 відповідачем було отримано товар 21.02.2022, то з урахуванням п.4.2.1. Договору останнім днем для оплати товару було 28.02.2022.

Доводи відповідача про те, що відповідачем повернуто позивачу частину товару на суму 192331,92 грн та позивачем безпідставно нараховано штрафні санкції, 5% річних та інфляційні втрати оскільки поставлений товар був неякісним, судом відхиляються з огляду на наступне.

Згідно з п.7.5. Договору у випадку поставки товару неналежної якості, Постачальник на вимогу Покупця зобов`язаний за свій рахунок замінити його на товар належної якості не пізніше 7 робочих днів з моменту пред`явлення відповідної вимоги.

На підтвердження повернення неякісного товару, відповідачем додано до матеріалів справи накладну про повернення постачальнику №1 від 03.08.2022 товару (шкіра куряча п/б) у кількості 13246 кг на суму 192331,92 грн.

Разом з тим, суд позбавлений можливості встановити відповідність повернення даної частини товару саме з поставленої позивачем партії товару за видатковою накладною №00000002861 від 21.02.2022 по укладеному між сторонами Договору поставки №25/02/21М1 від 25.02.2021.

Також, суд зазначає, що позивачем було поставлено товар 21.02.2022, а відповідачем частково повернуто лише 03.08.2022.

Доказів, які б підтверджували повернення відповідачем частини товару саме з поставленого позивачем товару за видатковою накладною №00000002861 від 21.02.2022, матеріали справи не містять.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, враховуючи, що спір виник у зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку з повної та своєчасної оплати поставленого товару, тобто з вини відповідача, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Протеїн Есенс» (11501, Житомирська обл., Коростенський р-н, м. Коростень, вул. Шевченка, буд. 6, офіс 1/2; ідентифікаційний код 42900486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нововолинський м`ясокомбінат» (45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Луцька, 3; ідентифікаційний код 41429133) заборгованість у розмірі 192625 (сто дев`яносто дві тисячі шістсот двадцять п`ять) грн 80 коп., пеню у розмірі 50517 (п`ятдесят тисяч п`ятсот сімнадцять) грн 87 коп., 5% річних у розмірі 6741 (шість тисяч сімсот сорок одна) грн 71 коп. та інфляційні втрати у розмірі 23294 (двадцять три тисячі двісті дев`яносто чотири) грн 85 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 4497 (чотири тисячі чотириста дев`яносто сім) грн 21 коп.

Провадження у справі №910/11575/22 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Протеїн Есенс» суми основної заборгованості у розмірі 26633 (двадцять шість тисяч шістсот тридцять три) грн 68 коп. закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 17.04.2023.

Суддя Я.В. Маринченко