Рішення

від 06.04.2023 по справі 910/13472/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.04.2023Справа № 910/13472/22

За позовомПриватного акціонерного товариства "Український авіаційно-технічний центр"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "Елерон"простягнення 1 934 323,88 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Світич П.В.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/13472/22 за позовом Приватного акціонерного товариства "Український авіаційно-технічний центр" (далі також - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "ЕЛЕРОН" (далі також - відповідач) про стягнення заборгованості за договором № Д-01.06/18 від 06.12.2018 у розмірі 1 934 323, 88 грн, яка складається з основного боргу 1 414 270,78 грн в т.ч. ПДВ, пені 131 638,68 грн, 3% річних 44 397,88 грн, інфляційних втрат 344 016,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором № Д-01.06/18 від 06.12.2018 з оплати наданих йому послуг.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 06.04.2023

Представник позивача безпосередньо в судовому засіданні 06.04.2023 надав усні пояснення по суті заявлених вимог.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 06.04.2023 не забезпечив, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Суд заслухав вступне слово, закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, провів судові дебати.

У судовому засіданні 06.04.2023 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.12.2018 між Приватним акціонерним товариством "Український авіаційно-технічний центр" (як виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "Елерон" (як замовником) було укладено договір № Д-01.06/18 на технічне обслуговування авіаційної техніки (далі також - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання виконання робіт з технічного обслуговування, далі -ТО, повітряних суден типу Ан-26Б, перелік яких наведено в Додатку 1 до цього договору, з двигуном типу АІ-24ВТ, далі - ПС, і їх компонентів, що експлуатуються замовником.

У пункті 2.1. договору сторони встановили, що всі роботи по п. 1.1., а також інші роботи, виконання яких відповідно до документів, що встановлюють вимоги до цих робіт, допускається в ході ТО, виконуються в місці, вказаному в Керівництві організації по ТО, посилання на яке міститься в Сертифікаті схвалення організації № UA.145.0034, виданому Державіаслужбою України. Роботи по п. 1.1. в окремих випадках, якщо необхідність у виконанні таких робіт виникне внаслідок непридатності ПС до експлуатації, можуть виконуватися в аеропортах посадки ПС за погодженням із виконавцем.

Згідно з п. 3.1. договору, вартість робіт, виконаних за кожним конкретним виробничим завданням, визначається за собівартістю однієї (1) нормо-години, вказаної у Додатку 2 до цього договору. та виставленим виконавцем рахунком, відповідно до узгодженого сторонами обсягу робіт. Обсяг робіт і попередня розрахункова вартість по конкретному виробничому завданню визначаються Додатковою угодою до цього договору, підписаною обома сторонами. В розрахункову вартість не включається вартість додаткових робіт по усуненню виявлених в ході ТО відмов та несправностей, вартість витратних матеріалів та комплектуючих, вартість послуг третіх осіб та субпідрядників. Розрахункова вартість не є остаточною вартістю всього замовленого та виконаного обсягу робіт.

Оплата здійснюється на підставі рахунку виконавця в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок виконавця в семиденний термін з дати рахунку (п. 3.2. договору).

Крім того, у розділі 4 договору встановлено, що після оформлення і передачі документів згідно з п. 2.18 договору, а також виконання записів згідно з п. 2.19 цього договору, виконавець передає замовнику підписані з його боку два примірники Акту здачі-приймання виконаних робіт. Замовник протягом 7-ми днів з дня отримання двох примірників акту здачі-приймання виконаних робіт, зазначених в п. 4.1. цього договору, зобов`язаний повернути виконавцю один примірник підписаного обома сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт або мотивовану відмову від приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 8.1. договору, це договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019. В подальшому сторонами було продовжено строк дії договору до 30.12.2020 та до 31.12.2021 шляхом підписання Доповнення до договору № 3 від 01.12.2019 та № 6 від 10.12.2020.

Як стверджує позивач, він, як виконавець надав замовнику послуги та виставив рахунки на оплату на загальну суму 1 574 270,78 грн. Крім того, сторони підписали акти наданих послуг №№ 27, 32 від 31.01.2022, у яких не було зазначено претензій по об`єму, вартості та строкам виконаних робіт.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як стверджує позивач, що відповідач як замовник не повністю розрахувався за надані позивачем відповідно до договору послуги, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 1 414 270,78 грн в т.ч. ПДВ.

Відповідач відзив на позов не надав, викладених у позові обставин не спростував, доказів оплати заявлених до стягнення сум суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Із змісту ст. 525 ЦК України випливає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Надані позивачем первинні документи підтверджують факт надання послуг за договором на загальну суму 1 574 270,78 грн та прийняття їх відповідачем. Зокрема, позивачем долучено до позову належним чином завірені копії актів наданих послуг №№ 32, 27 від 31.01.2022.

Наявність обов`язку відповідача щодо сплати заборгованості у розмірі 1 414 270,78 грн підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів оплати наданих на вказану суму послуг, у зв`язку з чим позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивачем нараховано до стягнення пеню в розмірі 131 638,68 грн, 3% річних в розмірі 44 397,88 грн, інфляційні втрати в розмірі 344 016,54 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що вказаний розрахунок виконано частково невірно. За перерахунком суду обґрунтований розмір 3% річних за вказаний позивачем період нарахування становить 42 796,58 грн, а позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню на вказану суму.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок виконано частково невірно. За перерахунком суду обґрунтований розмір інфляційних втрат за визначений позивачем період нарахування становить 323 016,54 грн, а позовні вимоги про стягнення інфляційний втрат підлягають частковому задоволенню на таку суму.

Стосовно заявленої до стягнення пені в розмірі 131 638,68 грн суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 5.2.1. договору передбачено, що у разі порушення встановлених договором строків оплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що вказаний розрахунок виконаний позивачем з перевищенням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 131 638,68 грн пені підлягають частковому задоволенню на суму 60 899,92 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Український авіаційно-технічний центр" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "Елерон" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 20-А; код ЄДРПОУ 38777528) на користь Приватного акціонерного товариства "Український авіаційно-технічний центр" (03036, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 93; код ЄДРПОУ 31350722) заборгованість в розмірі 1 414 270,78 грн, інфляційні втрати в розмірі 323 016,54 грн, 3% річних в розмірі 42 796,58 грн, пеню в розмірі 60 899,92 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 27 614,76 грн. Видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.04.2023 року.

Суддя Ю.О.Підченко