Рішення

від 06.04.2023 по справі 910/14557/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.04.2023Справа № 910/14557/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРИНВУД-ПРОЕКТ» (49029, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Українська, будинок 36) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРДСЕРВІС» (01133, місто Київ, вул. Коновальця Євгена, будинок 36-Д, приміщення 65-з) про стягнення 1 720 896,34 грн

За участю представників:

від позивача - Кок С.А.

від відповідача - Кабанов В.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.12.2022 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРИНВУД-ПРОЕКТ» (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРДСЕРВІС» (далі відповідач) про стягнення 1 777 180,86 грн та була передана 27.12.2022 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 серпня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРИНВУД-ПРОЕКТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРДСЕРВІС" був укладений Договір № 1208/01 "про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги".

Позивачем було перераховану грошові кошти на рахунок відповідача, однак відповідачем свої вимоги за Договором № 1208/01 "про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги" виконані частково у зв`язку з чим за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 1 777 180,86 грн з яких: 1 654 287,97 грн - сума основної заборгованості, 104 809,03 грн - інфляційне збільшення, 18 083,36 грн - пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.01.2023 о 10:20 год.

У судове засідання 26.01.2023 представники сторін не прибули у зв`язку з чим ухвалою суду від 26.01.2023 підготовче засідання було відкладено на 16.02.2023.

13.02.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого представник відповідача вказує, що відповідно до відомостей, які надані у позовній заяві, ТОВ "КАРДСЕРВІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРИНВУД-ПРОЕКТ" за період дії Договору здійснило повернення фінансової допомоги у розмірі 2 383 092,14 грн. Вказана обставина підтверджується позивачем і визнається відповідачем.

В той же час, позивач стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРИНВУД-ПРОЕКТ" на користь ТОВ "КАРДСЕРВІС" з 12.08.2019 по 09.02.2021 перерахувало фінансову допомогу у загальному розмірі 4 037 380,11 грн.

Перерахування коштів у вказаному розмірі не підтверджено позивачем належними та допустимими доказами.

Як вказує представник відповідача, позивачем до матеріалів позовної заяви долучені банківські виписки, що підтверджують перерахування наступних сум: 954 795,00 грн. (дата платежу 11.10.2019); 108 000,00 грн. (дата платежу 16.10.2019); 400 000,00 грн. (дата платежу 11.11.2019); 1 103 468,70 грн. (дата платежу 09.02.2021).

Розмір документально підтвердженої суми наданої поворотної фінансової допомоги 2 566 263,70 грн.

Таким чином представник відповідача вважає, що розмір основної заборгованості ТОВ "КАРДСЕРВІС" перед ТОВ "ГРИНВУД-ПРОЕКТ" становить 183 171,56 грн.

Разом з тим представник відповідача зазначає, що долучений позивачем до матеріалів справи "Акт сверки взаиморасчетов" по договору від 12.08.2019 № 1208/01 за період січень 2019 - грудень 2022, підписаний з боку ТОВ "ГРИНВУД-ПРОЕКТ" директором Мажара В.М., а з боку ТОВ "КАРДСЕРВІС" - директор Яровий О.С., останнім не підписувався, що на думку представника відповідача викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим.

Окрім того представник відповідача просив поновити відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву у зв`язку із його пропуском з поважних причин, здійснювати відлік строку з моменту ознайомлення представника відповідача з матеріалами позовної заяви.

Враховуючи вищевикладене представник відповідача просив в порядку підготовки справи до розгляду витребувати у позивача для огляду оригінал документа: "Акт сверки взаиморасчетов" по договору від 12.08.2019 № 1208/01 за період січень 2019 - грудень 2022., який поданий у складі додатків до позовної заяви. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРИНВУД-ПРОЕКТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРДСЕРВІС" задовольнити частково, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРДСЕРВІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРИНВУД-ПРОЕКТ" заборгованість за Договором від 12.08.2019 № 1208/01 у розміри 183 171,56 грн. У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

У судове засіданні 16.02.2023 представник відповідача прибув, надав свої пояснення, представник позивача у судове засідання 16.02.2023 не прибув, до початку судового засідання від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд заслухавши пояснення представника відповідача протокольною ухвалою від 16.02.2023 задовольнив клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву та прийняв останній до справи.

Ухвалою суду від 16.02.2023 відкладено підготовче засідання на 09.03.2023 о 11:40 год.

28.02.2023 в системі «Електронний суд» представником позивача було сформовано відповідь на відзив, відповідно до останнього представник позивача просить задовольнити позовні вимоги з огляду на наступне.

Як вказує представник позивача з відзиву вбачається, що ТОВ "КАРДСЕРВІС" визнає обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, крім обставин суми коштів поворотної фінансової допомоги, отриманих від ТОВ "ГРИНВУД-ПРОЕКТ" на виконання умов Договору від 12.08.2019 року № 1208/01.

Представник позивача зазначає, що заперечення ТОВ "КАРДСЕРВІС" щодо позовних вимог обґрунтовані зокрема тим, що перерахування ТОВ "ГРИНВУД-ПРОЕКТ" на користь ТОВ "КАРДСЕРВІС" поворотної фінансової допомоги на виконання умов Договору від 12.08.2019 року № 1208/01 в загальній сумі 4 037 380,11 грн. не підтверджено належними та допустимими доказами.

До матеріалів позовної заяви долучені виписки з особових рахунків ТОВ "ГРИНВУД-ПРОЕКТ" в АТ "ОТП БАНК" з 11.10.2019 року по 16.10.2019 року, з 11.11.2019 року по 11.11.2019 року, з 09.02.2021 року по 09.02.2021 року, що підтверджують перерахування ТОВ "ГРИНВУД-ПРОЕКТ" фінансової допомоги на користь ТОВ "КАРДСЕРВІС":

- 1 103 468,70грн. - 09.02.2021 року;

- 400 000,00 грн. - 11.11.2019 року;

- 108 000,00 грн. - 16.10.2019 року;

- 954 795,00 грн. - 11.10.2019 року.

На підтвердження обставин перерахування ТОВ "ГРИНВУД-ПРОЕКТ" на користь ТОВ "КАРДСЕРВІС" поворотної фінансової допомоги на виконання умов Договору від 12.08.2019 року № 1208/01, в загальній сумі 4 037 380,11 грн. представник позивача надав виписки з особового рахунку ТОВ "ГРИНВУД-ПРОЕКТ" в АТ "ОТП БАНК" з 12.08.2019 року по 13.08.2019 року, за 10.09.2019 року, за 04.10.2019 року, які свідчать про перерахування:

1. 230 000,00 грн. - 12.08.2019 року;

2. 133 375,41 грн. - 13.08.2019 року;

3. 237 475,00 грн. - 13.08.2019 року ;

4. 470 266,00 грн. - 10.09.2019 року;

5. 200 000,00 грн. - 04.10.2019 року;

6. 200 000,00 грн. - 04.10.2019 року.

Відтак представник позивача стверджує, що в установлений Договором від 12.08.2019 року № 1208/01 з урахуванням Додаткової угоди від 10.08.2021 року № 3 термін (09 серпня 2022 року) ТОВ "КАРДСЕРВІС" зобов`язання з повернення поворотної фінансової допомоги виконав не в повному обсязі, станом на 09 серпня 2022 року повернуто 2 383 092,14 грн., що визнається відповідачем, сума неповернутої ТОВ "КАРДСЕРВІС" поворотної фінансової допомоги складала 1 654 287,97 грн. (4 037 380,11 грн. - 2 383 092,14 грн.).

Окрім того представник позивача вказує, що Акт звірки взаємних розрахунків станом за період: з січень 2019 року - грудень 2022 року між ТОВ "ГРИНВУД-ПРОЕКТ" та ТОВ "КАРДСЕРВІС" за договором № 1208/01 від 12.08.2019 року, то згаданий Акт з боку ТОВ "КАРДСЕРВІС" підписаний головним бухгалтером Шрамко Іриною Олександрівною та долучив наказ ТОВ "КАРДСЕРВІС" від 30.06.2020 року № 72-к-0000000039 про прийняття на роботу головним бухгалтером Шрамко Ірини Олександрівни.

07.03.2023 в системі «Електронний суд» представником відповідача були сформовані заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких представник вказує, що розмір основної заборгованості ТОВ "КАРДСЕРВІС" перед ТОВ "ГРИНВУД-ПРОЕКТ" становить 183 171,56 грн.

Стосовно долучених представником позивача до відповіді на відзив банківських виписок, що підтверджують перерахування наступних сум: 230 000,00 грн. (дата платежу 12.08.2019); 133 375,41 грн. (дата платежу 13.08.2019); 237 475,00 грн. (дата платежу 13.08.2019); 470 000,00 грн. (дата платежу 10.09.2019); 200 000,00 грн. (дата платежу 04.10.2019); 200 000,00 грн. (дата платежу 04.10.2019) представник відповідача зазначає, що докази, які підтверджують перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРИНВУД-ПРОЕКТ" на користь ТОВ "КАРДСЕРВІС" грошових сум у загальному розмірі 1 471 116,41 грн. не були подані разом з позовною заявою, а відтак останній просить не приймати їх до розгляду.

07.03.2023 в системі «Електронний суд» представником позивача було сформовано заяву про збільшення позовних вимог.

Остання обґрунтована тим, що після відкриття Господарським судом міста Києва провадження у справі №910/14557/22 за позовом ТОВ "ГРИНВУД-ПРОЕКТ" до ТОВ "КАРДСЕРВІС" про стягнення 1 777 180,86 грн., відповідачем у справі були перераховані на користь позивача в рахунок повернення поворотної фінансової допомоги за Договором від 12.08.2019 року № 1208/01 "про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги":

- 10.01.2023 року кошти в сумі 51 400,00 грн. (заборгованість склала 1 602 887,97 грн.);

- 30.01.2023 року кошти в сумі 40 000,00 грн. (заборгованість склала 1 562 887,97 грн.); що підтверджується Випискою з особових рахунків ТОВ "ГРИНВУД-ПРОЕКТ" в АТ "ОТП БАНК" з 01.11.2020 року по 24.02.2023 року, а відтак з 30.01.2023 року сума неповернутої ТОВ "КАРДСЕРВІС" поворотної фінансової допомоги за Договором від 12.08.2019 року № 1208/01 "про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги" складає 1 562 887,97 грн.

З урахуванням вищевикладеного позивач просить стягнути з відповідача 1 720 896,34 грн., в тому числі: 1 562 887,97 грн. заборгованості за Договором від 12.08.2019 року № 1208/01 "про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги", 129 945,81 грн. інфляційного збільшення суми заборгованості за період прострочення з 10.08.2022 року по 06.03.2023 року; 28 062,56 грн. пені в розмірі 3% річних від суми заборгованості за період прострочення з 10.08.2022 року по 06.03.2023 року.

Відповідно до п. 2 частини другої ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Слід зазначити, що заява про збільшення позовних вимог, за своїм змістом та за правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог, оскільки загальна сума позовних вимог, які позивач просить стягнути з відповідача, відповідно до поданої позивачем заяви зменшується з 1 777 180,86 грн до 1 720 896,34 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе прийняти до розгляду заяву представника позивача про зменшення позовних вимог до 1 720 896,34 грн, а відтак загальна сума ціни позову, з урахування поданої позивачем заяви, яка підлягає до розгляду, становить: 1 720 896,34 грн, з яких: 1 562 887,97 грн заборгованість, 129 945,81 грн інфляційне збільшення суми заборгованості за період з 10.08.2022 року по 06.03.2023, 28 062,56 грн - пеня в розмірі 3% річних від суми заборгованості за період прострочення з 10.08.2022 року по 06.03.2023 року.

У судовому засіданні 09.03.2023 судом поставлено на обговорення клопотання відповідача про витребування "Акт сверки взаиморасчетов" по договору від 12.08.2019 № 1208/01 за період січень 2019 - грудень 2022, підписаний з боку ТОВ "ГРИНВУД-ПРОЕКТ" директором Мажара В.М., а з боку ТОВ "КАРДСЕРВІС" - директор Яровий О.С.», яке було подане разом із відзивом.

Представник відповідача зазначив, що позивачем було надано відповідь, що акт звірки був підписаний головним бухгалтером, а не директором, а відтак клопотання про витребування доказів не актуальне.

Ухвалою суду від 09.03.2023 закрито підготовче провадження у справі № 910/14557/22 та призначено справу до розгляду по суті на 06.04.23 о 10:20 год.

06.04.2023 до початку судового засідання від представника відповідача через електронну пошту суду, а також через канцелярію суду (здано нарочно) надійшли однотипні за змістом заяви про відвід судді Демидова В.О. та секретаря судового засідання від розгляду справи № 910/14557/22.

Представники сторін у судове засідання 06.04.2023 прибули надали свої пояснення стосовно заяви про відвід судді Демидова В.О. та секретаря судового засідання від розгляду справи № 910/14557/22.

В судовому засіданні 06.04.2023 оголошено вступну та резолютивну частину ухвали суду, якою залишено без розгляду заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРДСЕРВІС» про відвід судді Демидова В.О. та секретаря судового засідання від розгляду справи № 910/14557/22.

Представники сторін у судовому засіданні надали свої пояснення по суті позовних вимог.

Представник відповідача просив залишити заяву про збільшення позовних вимог без розгляду.

Представник позивача заявив про те, що на підставі ст. 129 ГПК України, докази понесення судових витрат будуть надані після закінчення судового засідання.

В судовому засіданні 06.04.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

12 серпня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРИНВУД-ПРОЕКТ" (надалі ТОВ "ГРИНВУД-ПРОЕКТ", Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРДСЕРВІС" (надалі ТОВ "КАРДСЕРВІС", Позичальник) був укладений Договір № 1208/01 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, відповідно до п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, передбачених чинним Договором, Позикодавець зобов`язується надати Позичальнику поворотну фінансову допомогу у розмірі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позичальника.

Пунктом 1.2 Договору сторони передбачили, що Позичальник зобов`язується використати фінансову допомогу для власної господарської діяльності і повернути Позикодавцю у визначений даним Договором строк.

Відсотки на фінансову допомогу, що надається за цим Договором не нараховуються (п. 2.1. Договору).

Згідно п.п. 2.2., 2.3. Договору, фінансова допомога надається строком на дванадцять місяців з дати зарахування грошових коштів фінансової допомоги на розрахунковий рахунок Позичальника. Вказаний в цьому пункті строк може бути продовжений за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього Договору.

По закінченні строку, вказаного в п.2.2. цього Договору, Позичальник зобов`язується самостійно повернути фінансову допомогу в повному обсязі, шляхом перерахування грошових коштів на особистий рахунок Позикодавця.

Підпунктом 3.3.2 пункту 3.3 Договору, Позичальник зобов`язується у випадку неповернення фінансової допомоги у встановлений термін, Позичальник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% (три проценти) річних та пені від простроченої суми.

Пунктом 4.2 Договору сторони визначили, що у випадку неповернення фінансової допомоги у встановлений строк, Позичальник сплачує пеню у розмірі три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 5.1. Договору даний Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.

Додатковою угодою від 01.09.2019 року № 1 до Договору від 12.08.2019 року № 1208/01, сторонами розмір фінансової допомоги був збільшений до 3 000 000,00 гривень (п. 1 Додаткової угоди №1).

Додатковою угодою від 11.08.2020 року № 2 до Договору від 12.08.2019 року № 1208/01, сторонами розмір фінансової допомоги був збільшений до 5 000 000,00 гривень (п. 1 Додаткової угоди №2).

Пунктом 2 Додаткової угоди № 2 сторони визначили, що строк користування фінансовою допомогою продовжено до 10 серпня 2021 року.

Пунктом 1 Додаткової угоди № 3 від 10.08.2021 року до Договору від 12.08.2019 року №1208/01 сторони визначили, що строк користування фінансовою допомогою продовжено до 09 серпня 2022 року.

На виконання умов Договору від 12.08.2019 року № 1208/01 ТОВ "ГРИНВУД-ПРОЕКТ" було надано ТОВ "КАРДСЕРВІС" поворотну фінансову допомогу в загальній сумі 4 037 380,11 грн., що підтверджується долученими позивачем виписками з особових рахунків ТОВ "ГРИНВУД-ПРОЕКТ" в АТ "ОТП БАНК" з 12.08.2019 року по 13.08.2019 року, за 10.09.2019 року, за 04.10.2019 року, а також виписки з 11.10.2019 року по 16.10.2019 року, з 11.11.2019 року по 11.11.2019 року, з 09.02.2021 року по 09.02.2021 року, які свідчать про перерахування:

- 230 000,00 грн. - 12.08.2019 року;

- 133 375,41 грн. - 13.08.2019 року;

- 237 475,00 грн. - 13.08.2019 року ;

- 470 266,00 грн. - 10.09.2019 року;

- 200 000,00 грн. - 04.10.2019 року;

- 200 000,00 грн. - 04.10.2019 року.

- 400 000,00 грн. - 11.11.2019 року;

- 108 000,00 грн. - 16.10.2019 року;

- 954 795,00 грн. - 11.10.2019 року;

- 1 103 468,70грн. - 09.02.2021 року.

Відтак представник позивача стверджує, що в установлений Договором від 12.08.2019 року № 1208/01 з урахуванням Додаткової угоди від 10.08.2021 року № 3 термін (09 серпня 2022 року) ТОВ "КАРДСЕРВІС" зобов`язання з повернення поворотної фінансової допомоги виконав не в повному обсязі, станом на 09 серпня 2022 року повернуто 2 383 092,14 грн., а відтак сума неповернутої ТОВ "КАРДСЕРВІС" поворотної фінансової допомоги складала 1 654 287,97 грн. (4 037 380,11 грн. - 2 383 092,14 грн.).

Також матеріали справи містять акт звіряння взаємних розрахунків за період з січня 2019 по грудень 2022, підписаний сторонами та скріплений печатками товариств, відповідно до якого заборгованість відповідача складає 1654287,97 грн.

Враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРИНВУД-ПРОЕКТ» просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 1208/01 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги у розмірі 1 720 896,34 грн, з яких: 1 562 887,97 грн заборгованість, 129 945,81 грн інфляційне збільшення суми заборгованості за період з 10.08.2022 року по 06.03.2023, 28 062,56 грн - пеня в розмірі 3% річних від суми заборгованості за період прострочення з 10.08.2022 року по 06.03.2023 року.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем було виконано свої зобов`язання за Договором належним чином шляхом надання відповідачу поворотної безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 4 037 380,11 грн, підтверджується долученими позивачем виписками з особових рахунків ТОВ "ГРИНВУД-ПРОЕКТ" в АТ "ОТП БАНК" з 12.08.2019 року по 13.08.2019 року, за 10.09.2019 року, за 04.10.2019 року, а також виписки з 11.10.2019 року по 16.10.2019 року, з 11.11.2019 року по 11.11.2019 року, з 09.02.2021 року по 09.02.2021 року.

Натомість відповідачем повернуто лише частину грошових коштів у розмірі 2 474 492,14 грн з огляду на що відповідачем не повернуто 1562887,97 грн. (4 037 380,11 грн. - 2 474 492,14 грн.).

Враховуючи п. 1 Додаткової угоди № 3 від 10.08.2021 року до Договору від 12.08.2019 року №1208/01 яким сторони визначили, що строк користування фінансовою допомогою продовжено до 09 серпня 2022 року, строк настання повернення безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 1562887,97 грн є таким, що настав.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в рахунок погашення заборгованості з повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в розмірі 1 654 287,97 грн.

Також матеріали справи містять акт звіряння взаємних розрахунків за період з січня 2019 по грудень 2022, підписаний сторонами та скріплений печатками товариств, відповідно до якого заборгованість відповідача складає 1654287,97 грн.

Представника відповідача зазначає, що долучений позивачем до матеріалів справи "Акт сверки взаиморасчетов" по договору від 12.08.2019 № 1208/01 за період січень 2019 - грудень 2022, підписаний з боку ТОВ "ГРИНВУД-ПРОЕКТ" директором Мажара В.М., а з боку ТОВ "КАРДСЕРВІС" - директор Яровий О.С., останнім не підписувався, що на думку представника відповідача викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим.

Оскільки судом у судовому засіданні 09.03.2023 було оглянуто акт "Акт сверки взаиморасчетов" по договору від 12.08.2019 № 1208/01 за період січень 2019 - грудень 2022 та з`ясовано, що останній був підписаний головним бухгалтером, а не директором, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення термінів, що містяться в ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами першою та другою ст. 3 Закону визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Умовами пп. 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, (далі по тексту - Положення) визначає, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4. Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пункту 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідно до ст. 9 Закону в редакції, чинній станом на дату підписання вказаного акту, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з визначенням, що міститься у абз. 11 ст. 1 Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Акт звірки розрахунків не є зведеним обліковим документом, оскільки є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом, тобто акт не є належним доказом здійснення суб`єктами господарювання господарських операцій за певним правочином.

Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд про що вказав у постановах: від 18.09.2019 у справі № 904/5545/18, від 27.07.2018 у справі № 905/1141/16 та від 04.07.2018 у справі № 926/1311/15.

Отже, Акт звірки взаєморозрахунків, не є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а доводить лише обставини про звіряння сторонами розрахунків між собою за певний період часу чи на конкретну дату.

При цьому відповідач не заперечує проти автентичності відтиску печатки, здійсненого на Акті, а також не наводить аргументації про втрату печаток, її підробку чи інше незаконне використання печатки всупереч волі ТОВ «КАРДСЕРВІС» до звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження та основі відносин власності.

Згідно зі статтею 62 ГК України, підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Відповідно до пункту 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію» (яка діяла на час складання документів, втратив чинність від 04.11.2016), яка є обов`язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство.

Згідно з пунктом 65 зазначеної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Відповідно до вимог діючого законодавства відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об`єднань, суб`єктів господарської діяльності. Тобто, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на будь-якому документі вважається проставленою з відома її керівника або суб`єкта господарської діяльності без створення юридичної особи.

Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи збігається така особа з відповідачем у даній справі). (Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05.12.2018 у справі № 915/878/16).

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що відповідач до звернення позивача з цим позовом до суду, звертався до правоохоронних органів з заявою про втрату, підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч його волі, належної ТОВ «КАРДСЕРВІС» печатки.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У частині третій ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У частині третій ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Крім того, 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема, внесені зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції).

Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

В матеріалах справи наявні виписки з особових рахунків ТОВ "ГРИНВУД-ПРОЕКТ" в АТ "ОТП БАНК" з 12.08.2019 року по 13.08.2019 року, за 10.09.2019 року, за 04.10.2019 року, а також виписки з 11.10.2019 року по 16.10.2019 року, з 11.11.2019 року по 11.11.2019 року, з 09.02.2021 року по 09.02.2021 року, за 10.09.2019, з 12.08.2019 по 13.08.2019 та за 04.10.2019 відповідно до яких позивачем було перераховано на рахунок ТОВ "КАРДСЕРВІС" грошові кошти у розмірі 4 037 380,11 грн.

Стосовно твердження відповідача про неприйняття виписок за 10.09.2019, з 12.08.2019 по 13.08.2019 та за 04.10.2019 у відповідності до яких було перераховано відповідачеві: 230 000,00 грн. - 12.08.2019 року; 133 375,41 грн. - 13.08.2019 року; 237 475,00 грн. - 13.08.2019 року ; 470 266,00 грн. - 10.09.2019 року; 200 000,00 грн. - 04.10.2019 року; 200 000,00 грн. - 04.10.2019 року на підставі того, що позивачем порушено вимоги ст.. 80 ГПК України, суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 166 ГПК України до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 165 ГПК України передбачено, що до відзиву додаються зокрема докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

За таких обставин твердження представника відповідача про неприйняття виписок за 10.09.2019, з 12.08.2019 по 13.08.2019 та за 04.10.2019 не знайшли свого підтвердження.

За таких обставини, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог у розмірі 1 562 887,97 грн окрім інформація, яка відображена в акті звірення взаєморозрахунків підтверджена виписками з особових рахунків ТОВ "ГРИНВУД-ПРОЕКТ".

Отже, за наведених обставин суд доходить висновку, що в порушення зазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору відповідач не виконав свої грошові зобов`язання з повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги в розмірі 1 562 887,97 грн.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем, у зв`язку чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 1 562 887,97 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач в свою чергу свого прострочення перед позивачем не спростував належними доказами.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1 562 887,97 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 129 945,81 грн інфляційне збільшення суми заборгованості за період з 10.08.2022 року по 06.03.2023, 28 062,56 грн - пені в розмірі 3% річних від суми заборгованості за період прострочення з 10.08.2022 року по 06.03.2023 року.

Щодо вимог про стягнення пені в розмірі 3% річних від суми заборгованості суд зазначає наступне.

В силу приписів ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з частиною першою ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частинами четвертою та шостою статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 4.2 Договору сторони визначили, що у випадку неповернення фінансової допомоги у встановлений строк, Позичальник сплачує пеню у розмірі три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з визначенням поняття неустойки, що передбачено ст. 549 ЦК України, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.07.2017 у справі № 3-32гс14 та від 24.12.2013 у справі № 3-37гс13.

У справах №3-32гс14 та №3-37гс13 сторони передбачили аналогічну юридичну відповідальність, виражену у відсотковому розмірі від суми боргу за поставлений товар за кожен день прострочення. При цьому, в обох випадках Верховний Суд України дійшов висновку, що така міра відповідальності є пенею, оскільки за способом обчислення вона визначається за кожний день прострочення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що за умовами п. 4.2 Договору укладеного між сторонами у справі договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, за своєю правовою природою є 3% річних.

Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3%річних у розмірі 28 062,56 грн за період прострочення з 10.08.2022 року по 06.03.2023 року, суд зазначає, що останній виконано невірно.

Здійснивши власний розрахунок суд дійшов висновку, що сума 3%річних, яка підлягає до стягнення становить 26847,42 грн в іншій частині слід відмовити.

Перевіривши надані представником позивача розрахунки інфляційних втрат за вказаний позивачем у розрахунку період з 10.08.2022 року по 06.03.2023 за розрахунком суду вийшло більше ніж заявлено позивачем, враховуючи право позивача заявити меншу суму до стягнення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані у повному обсязі, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у розмірі 129 945,81 грн.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з чим до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу у розмірі 1562887,97 грн, 3 % річних у розмірі 26847,42 грн та інфляційні втрати у розмірі 129945,81 грн.

Пунктом 2 частини першої ст. 129 ГПК України передбачено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення розміру позовних вимог, судовий збір, який підлягає покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРДСЕРВІС» (01133, місто Київ, вул. Коновальця Євгена, будинок 36-Д, приміщення 65-з, код ЄДРПОУ 39551837) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРИНВУД-ПРОЕКТ» (49029, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Українська, будинок 36, код ЄДРПОУ 35681257) суму основного боргу у розмірі 1562887 (один мільйон п`ятсот шістдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн 97 коп., 3 % річних у розмірі 26847 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок сім) грн 42 коп., інфляційні втрати у розмірі 129 945 (сто двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот сорок) грн 81 коп. та судовий збір в розмірі 25795 (двадцять п`ять тисяч сімсот дев`яносто п`ять) грн 22 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 17.04.2023

Суддя Владислав ДЕМИДОВ