Рішення

від 17.04.2023 по справі 910/1862/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.04.2023Справа № 910/1862/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" до Фізичної особи - підприємця Ходаківської Ніни Олександрівни про стягнення 32 758,37 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2023 року Акціонерне товариство "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на неналежне виконання Фізичною особою - підприємцем Ходаківською Ніною Олександрівною (далі - Підприємець) своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором оренди нерухомого майна від 25 листопада 2020 року № 25.11/20 щодо сплати орендних платежів за користування нерухомим майном, у зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість на загальну суму 23 458,82 грн, з яких: 22 397,17 грн - заборгованість з орендної плати за період 1 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року, 1 061,65 грн - заборгованість з відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги за період з 1 лютого 2022 року по 31 березня 2022 року та з 1 травня 2022 року по 31 травня 2022 року. Оскільки відповідач взяті на себе за вказаним договором зобов`язання з погашення цієї заборгованості не виконав, позивач на підставі статей 11, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 193, 285, 286 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Підприємця вищезазначену суму боргу, а також 4 951,78 грн інфляційних втрат та 4 347,77 грн пені, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 лютого 2023 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1862/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд цієї справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 15 лютого 2023 року про відкриття провадження у справі № 910/1862/23 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 03037, місто Київ, вулиця Кривоноса Максима, будинок 29, квартира 203.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку, оскільки відповідач відсутній за вказаною адресою.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 15 лютого 2023 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua).

Проте Підприємець у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

20 березня 2023 року на адресу суду від Товариства надійшов лист від 15 березня 2023 року № 30/1503-1, у якому зазначено, що ціна позову не змінилася.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у її матеріалах достатньої кількості документів для розгляду даного спору по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2020 року між Товариством та Підприємцем було укладено договір оренди нерухомого майна № 25.11/20, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування нерухоме майно загальною площею 137,4 кв.м, яке знаходиться за адресою: 03061, місто Київ, проспект Відрадний, будинок 103, і складається з трьох приміщень на першому поверсі будівлі (відповідно до плану приміщення).

Зазначений договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печаткою Товариства.

Відповідно до пункту 2.2. договору факт передачі приміщення підтверджується актом прийому-передачі, підписаним сторонами. Приміщення вважається переданим в найм (оренду) з моменту підписання сторонами вищевказаного акта. Заперечення та застереження щодо стану приміщення мають бути зазначені в акті прийому-передачі.

За умовами пунктів 2.4., 2.11. даної угоди строк найму (оренди) закінчується у відповідний день останнього календарного місяця оренди, а факт повернення приміщення від Підприємця Товариству підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі.

Розмір орендної плати за цим договором складає 11 700,00 грн (разом з ПДВ). Вартість комунальних та експлуатаційних послуг не входить до орендної плати (пункт 3.1. договору).

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 3.5. зазначеного правочину відповідач перераховує орендну плату у вищенаведеному розмірі до 5-го числа поточного місяця за поточний місяць платіжним дорученням на рахунок позивача. Відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги здійснюються відповідачем у безготівковому порядку на поточний рахунок позивача не пізніше 5-го числа поточного місяця за попередній місяць.

За умовами пункту 3.6. договору плата за користування приміщенням сплачується відповідачем з моменту передачі приміщення в найм (оренду) та до моменту закінчення оренди. Якщо приміщення не повернуто в строки, обумовлені терміном оренди, то Підприємець до моменту повернення сплачує Товариству неустойку в розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням за весь час прострочення.

Згідно з пунктом 3.9. договору податок на додану вартість нараховується в розмірі, визначеному законодавством, та сплачується одночасно з перерахуванням плати за користування приміщенням.

Плата за користування приміщенням нараховується починаючи з дати підписання сторонами акта прийому-передачі приміщення (пункт 3.10. цієї угоди).

Пунктом 3.11. даного правочину сторони погодили, що валютою платежу за договором є виключно національна валюта України (гривня).

За умовами пунктів 9.1., 9.2. договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30 червня 2021 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами їх обов`язків. Дію договору може бути припинено або він може бути розірваний відповідно до умов вказаного правочину та діючого законодавства. Дію даного договору може бути продовжено виключно шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди.

Згідно з пунктом 10.4. договору позивач має право відмовитись від даного договору, якщо відповідач затримав внесення плати за користування приміщенням більш ніж на 15 днів або за настання обставин, передбачених пунктами 10.1., 10.2. договору. У цьому разі цей договір вважається розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення від орендодавця про відмову від договору. Відмова від договору направляється Підприємцю поштою з описом вкладення та повідомленням про вручення. У разі відмови відповідача отримати поштову кореспонденцію та/або неотримання у відділенні зв`язку кореспонденції від позивача протягом 6 днів з дня направлення йому кореспонденції вважається, що Підприємець повідомлений належним чином. Відмова від договору не звільняє відповідача від обов`язку здійснити всі належні з нього платежі за цим договором, строк виконання яких настав.

Судом встановлено, що 1 лютого 2021 року між позивачем та відповідачем підписано та скріплено печаткою Товариства акт прийому-передачі обумовленого договором нерухомого майна.

Також судом встановлено, що між сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору.

Так, додатковою угодою до договору від 21 червня 2021 року № 1 сторони зменшили вартість орендної плати до 9 000,00 грн та продовжили строк дії договору до 30 вересня 2021 року.

У зв`язку з укладенням вищезазначеної додаткової угоди між сторонами підписано та скріплено печатками акт прийому-передачі, за яким відповідач звільнив та повернув позивачу два приміщення на першому поверсі, загальною площею 31,6 кв.м.

Додатковою угодою від 24 вересня 2021 року № 2 сторони продовжили строк дії договору до 31 грудня 2021 року. Додатковою угодою від 25 листопада 2021 року № 3 сторони збільшили вартість орендної плати до 12 240,00 грн та продовжили строк дії договору до 31 грудня 2022 року.

Додатковою угодою від 24 лютого 2022 року № 4 позивач запропонував відповідачу зменшити щомісячний розмір орендної плати у період з 1 березня 2022 року по 31 травня 2022 року до 6 120,00 грн. Однак вказана додаткова угода не була підписана зі сторони відповідача.

Підприємець звернувся до Товариства листом від 8 червня 2022 року № 1, який був отриманий останнім 21 червня 2022 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції позивача та зареєстрований за вхідним № 2106-1, у якому відповідач повідомив, що у період з 24 лютого 2022 року по 20 травня 2022 року він не мав можливості користуватися орендованим нерухомим приміщенням у зв`язку з настанням обставин непереборної сили - початком війни та введенням з 24 лютого 2022 року воєнного стану на всій території України. Також у вказаному листі Підприємець зазначив, що за положеннями частини 6 статті 762 ЦК України він звільняється від сплати орендних платежів.

У своєму листі-відповіді від 22 червня 2022 року № 30/2206-2 Товариство не погодилося з позицією орендаря та наголосило, що станом на 21 червня 2022 року відповідач має непогашену заборгованість за договором у розмірі 23 458,82 грн.

5 липня 2022 року Товариство звернулося до Підприємця з претензією від вказаної дати № 30/0507-3, у якій вимагало сплатити вищезазначену суму непогашеної заборгованості.

У той же день позивач звернувся до відповідача з повідомленням від 5 липня 2022 року № 30/0507-2, у якому в односторонньому порядку розірвав вказаний договір та вимагав звільнити орендоване приміщення. Разом із даним повідомленням Товариство надіслало Підприємцю проект угоди про припинення договору та акт прийому-передачі приміщення. Факт надіслання вищезазначених документів підтверджується описом вкладення у цінний лист від вказаної дати № 0101046764839, фіскальним чеком і накладною від вказаної дати та за вказаним номером. Копії цих документів містяться в матеріалах справи.

Однак вказані звернення позивача були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до статті 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Частинами 1, 2, 5 статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У своєму позові Товариство просило стягнути з Підприємця 23 458,82 грн, з яких: 22 397,17 грн - заборгованість з орендної плати за період 1 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року, 1 061,65 грн - заборгованість з відшкодування витрат за комунальні послуги та експлуатаційні послуги за період з 1 лютого 2022 року по 31 березня 2022 року та з 1 травня 2022 року по 31 травня 2022 року.

Однак абзацами 3, 4 пункту 3.5. зазначеного правочину передбачено, що Підприємець здійснює оплату орендної плати на підставі рахунку, а відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги - на підставі рахунку та акта наданих послуг. Акт наданих послуг готує Товариство та до 25 числа поточного місяця передає його Підприємцю для підписання у двох примірниках шляхом направлення поштою цінного листа з описом вкладення або кур`єром. Відповідач протягом 5-ти робочих днів зобов`язаний підписати акт наданих послуг і один його примірник повернути позивачу або надати письмову вмотивовану відмову від його підписання. У випадку, якщо Підприємець не повертає один примірник акта наданих послуг Товариству та не надає своєї вмотивованої відмови від його підписання, акт вважається прийнятим відповідачем та підлягає оплаті на вказану в акті суму.

Зі змісту зазначеного пункту договору вбачається, що обов`язок по складанню та надісланню таких актів покладено саме на позивача.

За положеннями пункту 4.1. договору відповідач здійснює відшкодування комунальних та експлуатаційних витрат, понесених позивачем: за водопостачання та водовідведення, що розраховуються пропорційно займаній площі; за спожиту електроенергію згідно з показниками лічильника № 40220006768; за використану теплову енергію, що розраховуються пропорційно займаній площі.

Експлуатаційні витрати розраховуються на підставі розподілу експлуатаційних витрат за споживачами, пакету документів, що підтверджують понесення Товариством експлуатаційних витрат (пункт 4.2. даного правочину).

Разом із цим, судом встановлено, що позивач не надав доказів складання відповідних актів наданих послуг та рахунків, а також доказів їх направлення чи отримання відповідачем. Такі докази відсутні й у матеріалах справи.

Крім того, у своєму листі від 8 червня 2022 року № 1, копія якого була додана самим Товариством до позову, Підприємець заперечував проти стягнення з нього вартості нарахованих комунальних та експлуатаційних витрат, посилаючись на те, що він не використовував орендоване майно в спірний період.

Оскільки Товариство не надало належних та допустимих доказів, які підтверджують факт понесення останнім комунальних та експлуатаційних витрат, а також не надало документів, на підставі яких такі витрати відшкодовуються Підприємцем, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 061,65 грн вартості таких витрат є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що за умовами додаткової угоди від 25 листопада 2021 року № 3 вартість орендної плати складала 12 240,00 грн.

У той же час, незважаючи на те, що відповідач не підписав додаткову угоду від 24 лютого 2022 року № 4, у якій позивач запропонував зменшити розмір орендної плати у період з 1 березня 2022 року по 31 травня 2022 року до 6 120,00 грн, у своєму розрахунку Товариство застосовувало ставку орендної плати за вказаний період у розмірі 6 120,00 грн.

Пунктом 3.5. договору сторони чітко визначили строк сплати орендної плати - до 5 числа поточного місяця за поточний місяць.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за вказаним договором за період з 1 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року в розмірі 22 397,17 грн (6 120,00 грн х 3 + 4 037,17 грн (за лютий 2022 року) підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Підприємець на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства до відповідача про стягнення зазначеної суми. Відтак, позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором, позивач також просив суд стягнути з відповідача 4 716,10 грн інфляційних втрат, нарахованих на суми основного боргу з орендної плати за період з лютого 2022 року по січень 2023 року, а також 235,68 грн інфляційних втрат, нарахованих на суми основного боргу з відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги за період з лютого 2022 року по січень 2023 року згідно з наданим розрахунком.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду, обґрунтований розмір інфляційних втрат щодо основного боргу з орендної плати складає 4 582,27 грн, з яких: 1 048,79 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 6 лютого 2022 року по 31 січня 2023 року на суму боргу в розмірі 4 037,17 грн, 1 468,46 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 6 березня 2022 року по 31 січня 2023 року на суму боргу в розмірі 6 120,00 грн, 1 141,68 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 6 квітня 2022 року по 31 січня 2023 року на суму боргу в розмірі 6 120,00 грн, 923,34 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 6 травня 2022 року по 31 січня 2023 року на суму боргу в розмірі 6 120,00 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення заявленої компенсаційної плати, нарахованої на суми боргу з орендної плати, підлягає частковому задоволенню у розмірі 4 582,27 грн. У задоволенні вимоги щодо стягнення 133,83 грн вказаної плати слід відмовити.

Оскільки судом відмовлено в стягненні заборгованості з відшкодування витрат за комунальні послуги та експлуатаційні послуги, тому похідна позовна вимога щодо стягнення інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми, також не підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 4 150,58 грн пені, нарахованої на суми основного боргу з орендної плати у період з 6 лютого 2022 року по 31 січня 2023 року, а також 197,19 грн пені, нарахованої на суми основного боргу з відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги за період з 6 лютого 2022 року по 31 січня 2023 року згідно з наданим розрахунком.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (далі - Закон) передбачено, що цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 8.6. договору у випадку несвоєчасної сплати орендарем плати за користування приміщенням згідно з пунктом 3.5. та пунктом 3.6. договору, відповідач сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, від суми несплаченої орендної плати за кожен день прострочки.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір пені в сумі 4 150,58 грн, нарахованої на суми боргу з орендної плати, є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що судом відмовлено в стягненні заборгованості з відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги, у задоволенні похідної позовної вимоги щодо стягнення пені, нарахованої на ці суми, слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Товариства підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Ходаківської Ніни Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" (01010, місто Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, будинок 4/6; ідентифікаційний код 04012951) 22 397 (двадцять дві тисячі триста дев`яносто сім) грн 17 коп. основної заборгованості з орендної плати, 4 582 (чотири тисячі п`ятсот вісімдесят дві) грн 27 коп. інфляційних втрат, 4 150 (чотири тисячі сто п`ятдесят) грн 58 коп. пені та 2 550 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн 58 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 17 квітня 2023 року.

СуддяЄ.В. Павленко