Рішення

від 17.04.2023 по справі 916/52/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" квітня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/52/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.

при секретарі судового засідання Кастровій М.С.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізонекс" (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. В. Чорновола, буд. 91, кв. 25, код ЄДРПОУ 44279733) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМ-Тех" (68600, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, вул. Молодіжна, буд. 18, код ЄДРПОУ 43818555)

про розірвання Договору про поставку та купівлю товару від 24.11.2022 № 24/11/2 та стягнення 128 800,00 грн., з якої 112 000,00 грн. - сума попередньої оплати, 16 800,00 грн. - штраф

Представники:

Від позивача - не з`явився;

Від відповідача - не з`явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізонекс" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМ-Тех" (далі - Відповідач) про розірвання Договору про поставку та купівлю товару від 24.11.2022 № 24/11/2 та стягнення 128 800,00 грн., з якої 112 000,00 грн. - сума попередньої оплати, 16 800,00 грн. - штраф.

Ухвалою суду від 09.01.2023 прийнято позовну заву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.02.2023.

Підготовче засідання призначене на 06.02.2023 не відбулося у зв`язку із відсутністю електропостачання в суді, про що складено відповідну довідку.

Ухвалою суду від 10.02.2023 призначено підготовче засідання на 27.02.2023.

Протокольною ухвалою від 27.02.2023 відкладено підготовче засідання на 15.03.2023.

Протокольною ухвалою від 15.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.04.2023.

Позивач не забезпечив явку свого повноважного представника до судового засідання, про місце, дату та час повідомлений належним чином. Надав заяву про розгляд справи без участі Позивача та його представника від 05.04.2023 (вх. № 11011/23).

Позовні вимоги, із посиланням на статті 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 651, 655, 662, 663, 665, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, статті 193, 230, 231, 265 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору про поставку та купівлю товару від 24.11.2022 № 24/11/2 щодо поставки товару, внаслідок чого в нього виник обов`язок повернення суми передоплати.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника до судового засідання, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини п`ятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно із частиною сьомою статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

13.01.2023 судом було направлено на адресу Відповідача ухвалу про відкриття провадження у справі від 09.01.2023. На адресу суду надійшов конверт разом із ухвалою від 09.01.2023 з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

14.02.2022 судом було направлено ухвалу про повідомлення сторін від 10.02.2023, якою, зокрема, повідомлено Відповідача про підготовче засідання, яке відбудеться 27.02.2023. На адресу суду надійшов конверт разом із ухвалою суду від 10.02.2023 з відміткою пошти "невручене адресат відсутній за вказаною адресою".

Правильність адреси підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.01.2023 згідно із яким місцезнаходженням ТОВ «ЛМ-Тех» є: 68600, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, вул. Молодіжна, буд. 18.

Крім того, судом було направлено на електронну адресу Відповідача, зазначену у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: lmtechtov@ukr.net, ухвалу суду від 30.04.2023, якою повідомлено його про судове засідання 05.04.2023.

Відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із приписами статей 233, 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.04.2023 підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

в с т а н о в и в :

24.11.2022 між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір про поставку та купівлю товару № 24/11/2 (далі - Договір від 24.11.2022).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 Договору від 24.11.2022 постачальник (Відповідач) зобов`язався поставити покупцю (Позивачу) товар/продукцію, зазначений у специфікації, а покупець (Позивач) - прийняти і оплатити такий товар, в комплектності, асортименті та за ціною згідно з даним договором, та кількості, зазначеній у специфікації до цього договору, що є невід`ємною його частиною. Постачальник зобов`язався передати, а покупець зобов`язався прийняти у власність товар, а саме: дизель генератор 25 KW, 640 мот год напрацювання 2010 року, двигун Perkins, після ТО, гарантія 6 місяців згідно передбачених умовами цього договору.

Згідно із пунктами 4.3, 5.1 Договору від 24.11.2022 оплата здійснюється в розмірі 50 % - 112 000,00 грн. передоплати на поточний рахунок продавця, решта 50 % - 112 000,00 грн. здійснюється на поточний рахунок продавця після доставки та проведення пусконалагоджувальних робіт представниками постачальника (після підписання сторонами відповідного акту). Товар вважається поставленим покупцю з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі товару (дата поставки товару).

Частинами першою та другою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, Позивач відповідно до умов Договору від 24.11.2022 сплатив Відповідачу суму передоплати в розмірі 112 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 24.11.2022 № 17.

Згідно із частиною другою статті 693 Господарського процесуального кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Докази поставки Відповідачем товару Позивачу відповідно до Договору від 24.11.2022 в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частин першої, другої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно із пунктом 7.2 Договору від 24.11.2022 при порушенні строків поставки товару постачальник сплачує покупцеві неустойку у вигляді пені, у розмірі 0,5 % від вартості непоставленого вчасно товару, за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що неустойка (пеня) за прострочення поставки товару за період з 05.12.2022 по 20.12.2022 складає 16 800,00 грн. Судом перевірено правильність розрахунку наданого Позивачем.

Відповідно до частини першої статті 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі позовні вимоги про розірвання Договору № 24/11/2 про поставку та купівлю товару укладеного між ТОВ «ЛМ-Тех» та ТОВ «ІЗОНЕКС» та про стягнення з Відповідача суми передоплати в розмірі 112 000,00 грн. та 16 800,00 грн. - штрафу (пені).

Відповідно до частин першої, другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Господарського процесуального кодексу України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Верховного Суду від 19.02.2020 № 755/9215/15-ц.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20) зазначено, що «на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги адвокат надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 02 червня 2020 року № 3/20, копію ордера від 16 червня 2020 року та квитанцію від 02 червня 2020 року на суму 3 000,00 грн. Водночас представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу».

Проте Позивач не надав договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару, акти приймання-передачі наданих послуг, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, вказаних документів, позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на Відповідача заявлених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом справи в розмірі 20 000,00 грн.

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись частиною першою статті 11, частиною першою статті 509, статтями 525, 526, статтею 629, частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати Договір про поставку та купівлю товару від 24.11.2022 № 24/11/2 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛМ-Тех" (68600, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, вул. Молодіжна, буд. 18, код ЄДРПОУ 43818555) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізонекс" (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. В. Чорновола, буд. 91, кв. 25, код ЄДРПОУ 44279733).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМ-Тех" (68600, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, вул. Молодіжна, буд. 18, код ЄДРПОУ 43818555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізонекс" (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. В. Чорновола, буд. 91, кв. 25, код ЄДРПОУ 44279733) 112 000,00 грн. (сто дванадцять тисяч гривень 00 коп.) - суму попередньої оплати, 16 800,00 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот гривень 00 коп.) - штрафу та витрати на сплату судового збору в розмірі 4 962,00 грн. (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні 00 коп.).

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 17 квітня 2023 р.

Суддя Ю.А. Шаратов