Ухвала

від 17.04.2023 по справі 916/1533/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

"17" квітня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1533/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

розглянувши заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову /вх. № 2-518/23 від 13.04.2023 року/ у справі № 916/1533/23

за позовом: заступника керівника Одеської обласної прокуратури /ЄДРПОУ 03528552, адреса 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, e-mail: Odeska.obl@od.gp.gov.ua/ в інтересах держави

до відповідачів:1. Одеської міської ради /ЄДРПОУ 26597691, адреса - 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, e-mail: legal department@omr.gov.ua/;

2. товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Сіті» /ЄДРПОУ 34796217, адреса - 65012, м. Одеса, провулок Катаєва, буд. 3, офіс 26/

про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішень, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та її повернення

ВСТАНОВИВ:

13.04.2023 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернулася до Господарського суду Одеської області із позовною заявою /вх. № 1590/23/ в інтересах держави до Одеської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Сіті», в якій просить:

1. Визнати незаконним та скасувати п. 6, п. 26 Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на аукціоні у 2006-2007 роках, що є додатком до рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 року за № 69-V «Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2006-2007 роках» в частині включення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Одеса, 12-та станція Великого фонтану (середня тераса), орієнтовною площею 0,9 га;

2. Визнати незаконним та скасувати п. 1 Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2007-2008 роках, що є додатком до рішення Одеської міської ради від 04.07.2007 №1428-V «Про продаж земельних ділянок, розташованих в м. Одеса, на земельних торгах» в частині, що стосується земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Одеса, 12-та станція Великого фонтану (середня тераса), площею 0,7725 га;

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні від 07.09.2007, укладений між Одеською міською радою та ТОВ «Універсал Сіті», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрованим у реєстрі правочинів за № 2841;

4. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 786497, реєстраційний номер 020850500004, виданий 12.01.2008 року товариству з обмеженою відповідальністю «Універсал Сіті» на земельну ділянку площею 0,7725 га з кадастровим номером 5110136900:28:001:0024;

5. Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Універсал Сіті» усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси земельної ділянки площею 0,7725 га з кадастровим номером 5110136900:28:001:0024, що розташована за адресою: м. Одеса, 12-та станція Великого фонтану (середня тераса).

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення вимог законодавства при передачі у власність Одеською міською радою для забудови земельної ділянки, що являє собою частину рекреаційної території, знаходиться у проектній рекреаційній зоні озеленених територій та у нормативно визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря.

Ухвалою суду від 17.04.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 916/1533/23; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Разом із позовною заявою прокурор надав заяву про забезпечення позову /вх. № 2-518/23 від 13.04.2023 року/, в якій просить:

1. Накласти арешт на земельну ділянку на земельну ділянку площею 0,7725 га з кадастровим номером 5110136900:28:001:0024, що розташована за адресою: м. Одеса, 12-та станція Великого фонтану (середня тераса);

2. Заборонити ТОВ «Універсал сіті», а також іншим фізичним та юридичним особам, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати будь - які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду, тощо земельної ділянки площею 0,7725 га з кадастровим номером 5110136900:28:001:0024, що розташована за адресою: м. Одеса, 12-та станція Великого фонтану (середня тераса);

3. Заборонити ТОВ «Універсал сіті», а також іншим фізичним та юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,7725 га з кадастровим номером 5110136900:28:001:0024, що розташована за адресою: м. Одеса, 12-та станція Великого фонтану (середня тераса).

В обґрунтування заяви прокурор посилається на те, що на підставі рішення Одеської міської ради від 27.06.2006№ 69-V та рішення Одеської міської ради від 04.07.2007 №1428- V за результатами проведення земельного аукціону від 10.08.2007 року Одеською міською радою продано земельну ділянку площею 0,7725 га із кадастровим номером 5110136900:28:001:0024 переможцю аукціону,якимсталоТОВ«УніверсалСіті». У зв`язку з чим 07.09.2007 року з останнім укладено договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки під забудову на аукціоні, категорія земель землі рекреаційного призначення, цільове призначення для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу (3-4 поверхи), зареєстрований у реєстрі правочинів за №2841. За ТОВ «Універсал Сіті» зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,7725 га із кадастровим номером 5110136900:28:001:0024 та видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 12.01.2008 серії ЯД№786497, реєстраційний №020850500004.

З метою запобігання незаконного використання земельної ділянки та будівництва об`єктів нерухомості на спірній земельній ділянці, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, прокурор просить вжити заходи забезпечення позову. Прокурор вказує, що у разі забудови земельної ділянки, дії відповідача2 призведуть до неможливості реального поновлення інтересів власника земельної ділянки - територіальної громади міста Одеси, повернення земельної ділянки у придатному для використання стані, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду. Окрім того, будівництво на спірній земельній ділянці рекреаційного призначення, що розташована у межах прибережної-захисної смуги, внесення запису про реєстрацію права власності на новозбудоване майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з позовом, адже з метою належного відновлення порушених прав, на захист яких подано даний позов, зумовить необхідність ініціювати інший позов, про знесення незаконно побудованого об`єкту, що потребуватиме значних фінансових витрат, покладання яких на позивача буде непомірним тягарем.

Крім того, враховуючи, що спірна земельна ділянка площею 0,7725 га відповідно до Зонінгу м. Одеси та Генерального плану м. Одеси входить до зони Р-Зп, тобто рекреаційної території міста та відноситься до озеленених зон загального користування, початок будівництва на них об`єктів нерухомості призведе до невідворотної втрати рекреаційних функцій озелененої території міста.

Розглянувши заяву прокурора про забезпечення позову, господарський суд зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заході до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Положеннями статті 136 ГПК України, передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно зі ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Положеннями ст. 137 ГПК України визначено перелік заходів забезпечення позову, а також регламентовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Згідно ч. 3 ст. 137 ГПК України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Так, згідно зі статями 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України, cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

При цьому, судом має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе відновити свій правовий стан, який існував до імовірного порушення його прав та захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача покладається саме на заявника.

Господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішень, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та її повернення. Тобто прокурором заявлено позовні вимоги немайнового та майнового характеру.

Оскільки у цій справі прокурор звернувся до суду як з однією вимогою майнового характеру (про зобов`язання відповідача-2 повернути державі спірну земельну ділянку), так і з чотирма вимогами немайнового характеру (про визнання незаконними та часткове скасування двох рішень Одеської міськради та про визнання недійсними договору купівлі-продажу від 07.09.2007 року і державного акта на право власності на земельну ділянку), то в цьому випадку має досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття такого заходу як арешт майна, яке є предметом спору, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, та водночас має досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (схожий правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 925/77/20).

Так, зі змісту пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) або повернення майна чи про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (схожий за змістом висновок сформульовано у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019 у справі № 911/527/19).

У свою чергу, у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Господарський суд зазначає, що забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірну земельну ділянку має прямий зв`язок між обраним прокурором заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги про зобов`язання саме відповідача-2 повернути державі спірну земельну ділянку, розташовану в межах прибережної захисної смуги, оскільки накладення арешту має стосуватися лише майна, що є предметом спору.

Водночас господарський суд вважає необхідним застосування таких заходів забезпечення позову як заборона відповідачу2 та іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи на спірній земельній ділянці, оскільки дії з продовження забудови спірної земельної ділянки, у випадку невжиття запропонованих прокурором заходів забезпечення позову можуть утруднити та/або взагалі унеможливити захист і поновлення у межах цього судового провадження інтересів держави у разі задоволення позову, що вимагатиме ініціювання нових судових процесів для відновлення прав держави. Адже завершення будівництва вказаних об`єктів, у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з позовом, позаяк з метою належного відновлення порушених прав, на захист яких подано цей позов, виникне необхідність ініціювання іншого позову про знесення незаконно побудованих об`єктів, що потребуватиме значних фінансових витрат, покладання яких на позивача буде непомірним тягарем.

При цьому суд вважає, що застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення певних дій щодо спірної земельної ділянки /щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду/ не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача2 чи інших осіб, які не є учасниками справи, не призведе до блокування господарської діяльності, а лише запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод для виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За таких обставин суд погоджується із доводами прокурора про наявність обґрунтованих припущень, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (у разі прийняття судом рішення про задоволення/часткове задоволення позову позивача) або ефективний захист чи поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що запропоновані прокурором заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. У зв`язку із чим, господарський суд приходить до висновку, що заява заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову /вх. № 2-518/23 від 13.04.2023 року/ у справі № 916/1533/23 підлягає задоволенню, так як обґрунтована і доведена.

Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до вирішення спору по суті.

Стосовно зустрічного забезпечення суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 141 ГПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав у розумінні ст. 141 ГПК України для застосування зустрічного забезпечення.

Керуючись ст. ст. 136, 137 , ч. 8 ст. 140, 141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову /вх. № 2-518/23 від 13.04.2023 року/ у справі № 916/1533/23 задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову, а саме:

2.1. Накласти арешт на земельну ділянку на земельну ділянку площею 0,7725 га з кадастровим номером 5110136900:28:001:0024, що розташована за адресою: м. Одеса, 12-та станція Великого фонтану (середня тераса).

2.2. Заборонити товариству з обмеженою відповідальністю «Універсал сіті» (код ЄДРПОУ 34796217), а також іншим фізичним та юридичним особам, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати будь - які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду, тощо земельної ділянки площею 0,7725 га з кадастровим номером 5110136900:28:001:0024, що розташована за адресою: м. Одеса, 12-та станція Великого фонтану (середня тераса).

2.3. Заборонити товариству з обмеженою відповідальністю «Універсал сіті» (код ЄДРПОУ 34796217), а також іншим фізичним та юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,7725 га з кадастровим номером 5110136900:28:001:0024, що розташована за адресою: м. Одеса, 12-та станція Великого фонтану (середня тераса).

3. Копію ухвали негайно направити учасникам справи Управлінню державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради /65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6, e-mail: udr@omr.gov.ua/.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" для виконання судових рішень.

Стягувач: Одеська обласна прокуратура /ЄДРПОУ 03528552, адреса 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, e-mail: Odeska.obl@od.gp.gov.ua/;

Боржник: товариство з обмеженою відповідальністю «Універсал Сіті» /ЄДРПОУ 34796217, адреса - 65012, м. Одеса, провулок Катаєва, буд. 3, офіс 26/

Ухвала дійсна до пред`явлення до виконання згідно положень ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала складена та підписана 17.04.2023 року.

Ухвала набрала законної сили 17.04.2023 року та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 254, 255 ГПК України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Петренко Наталія Дмитрівна