Рішення

від 18.04.2023 по справі 918/226/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/226/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня №10" Запорізької міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фармацевтична компанія "Прогрес 17"

про: стягнення в сумі 35 700,00 грн

секретар судового засідання: С.Коваль

представники:

від позивача: А.Богач

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ

Комунальне некомерційне підприємство "Міська лікарня №10" Запорізької міської ради звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю Фармацевтична компанія "Прогрес 17" про стягнення 35 700,00 грн.

Стислий виклад позицій позивача та відповідача

Позовні вимоги аргументовані тим, що 31 березня 2020 року між Комунальним некомерційним підприємством "Міська лікарня №10" Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Фармацевтична компанія "Прогрес 17" було укладено договір купівлі-продажу товару №431/2210, згідно з умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю товар (медичні матеріали), а покупець - прийняти і оплатити.

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю Фармацевтична компанія "Прогрес 17" передало Комунальному некомерційному підприємству "Міська лікарня №10" Запорізької міської ради товар на загальну суму 214 200,00 грн, у тому числі ПДВ 35 700,00 грн.

Позивач вказує, що у 2020 році були прийняті закони та підзаконних нормативно - правові акти, якими було звільнено від оподаткування ПДВ операції з постачання товарів, включених до переліку.

Позивач зазначає, що платникам, які здійснювали постачання товарів, включених до Переліку №224 (Перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 р. № 224) з нарахуванням ПДВ, необхідно здійснити коригування податкових зобов`язань щодо операцій, які були здійснені з дати запровадження пільги - з 17 березня 2020 року.

Враховуючи вищевикладене, на переконання позивача, сплачена сума ПДВ підлягає поверненню позивачу.

Відповідач відзиву на позов суду не надав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 09 березня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, справу призначено до слухання на 04 квітня 2023 року.

03 квітня 2023 року представником позивача надано ордер на представництво інтересів довірителя від 28 лютого 2023 року.

Ухвалою суду від 04 квітня 2023 року розгляд справи відкладено на 18 квітня 2023 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов.

В судове засідання представник відповідача не з`явився.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

31 березня 2020 року між Комунальним некомерційним підприємством "Міська лікарня №10" Запорізької міської ради (позивач/покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фармацевтична компанія "Прогрес 17" (відповідач/продавець) було укладено договір купівлі-продажу товару №431/2210, згідно з умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товари (медичні матеріали), необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України згідно постанови КМУ від 20.03.2020 №225, код за ДК 021 - 2015 (CPV) 35110000-8 Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання: захисний щиток (надалі по тексту - "товар"), в асортименті, кількості, які зазначені у специфікації (додаток №1 до даного договору), яка є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору.

Згідно з умовами пункту 2.2. договору, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар разом із документами (сертифікат якості або сертифікат відповідності, декларацію про відповідність або іншій подібний документ, що підтверджує відповідність товару вимогам, встановленим до нього загальнообов`язковими на території України нормами і правилами, який повинен бути оформлений відповідно до вимог законодавства України (у випадку якщо такий документ передбачений діючим законодавством до даного виду товару) та таке інше), що стосуються товару, а в разі надання копії документу завірити їх своєю печаткою та підписом, крім гарантійного талону.

Відповідно до пункту 2.5. договору, датою прийняття товару вважається дата підписання матеріально-відповідальною особою покупця видаткових документів (накладної, видаткової накладної тощо).

Згідно з умовами пунктів 4.1., 4.2. договору, ціна договору складає 214 200,00 грн, в тому числі ПДВ 35 700,00 грн. Ціна даного договору складається з сукупної вартості всього товару, вказаного в специфікації і остаточні розрахунки між сторонами здійснюються виходячи із сукупної вартості поставленого товару. Ціна за одиницю товару зазначається у видаткових накладних (накладних).

Оплата за договором здійснюється покупцем в національній валюті - гривнях шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця за фактично поставлений товар по кожному видатковому документу на товар (видатковій накладній) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання товару, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними.

Як видно з матеріалів справи, сторонами на виконання умов договору погоджено специфікацію, в якій зазначено, що загальна вартість товару без ПДВ становить 178 500,00 грн, з ПДВ 214 200,00 грн. Розмір ПДВ складає 35 700,00 грн.

Згідно з видатковою накладною №716 від 03 квітня 2020 року відповідач поставив позивачу товар на суму 214 200,00 грн, в тому числі ПДВ 35 700,00 грн.

Наявним у справі платіжним дорученням №374 від 06 квітня 2020 року підтверджено оплату позивачем вартості отриманого товару відповідачу в сумі 214 200,00 грн, в тому числі ПДВ 35 700,00 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, та стосуються договірних відносин щодо купівлі - продажу товару.

Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними у зв`язку з оплатою товару, у вартість якого включено податок на додану вартість, а проте в силу вимог закону вказані господарські операції були звільнені від сплати такого податку.

Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частин 1-5 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з нормами частини 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У пункті 3 частини 1 статті 3, статті 6 ЦК України закріплено принцип свободи договору який передбачає право суб`єкта цивільного права на укладення й інших договорів, прямо не передбачених актами цивільного законодавства, але відповідають загальним засадам цивільного законодавства. Сторони договору мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на свій розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Щодо звільнення спірної партії товару від оподаткування податком на додану вартість станом на момент укладення договорів та здійснення оплати, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і яке не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину, або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 №530-IX підрозділ 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 71 такого змісту: "Тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України".

З метою реалізації п. 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 було затверджено перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита.

Отже, вказані нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент укладення договору, передбачали звільнення від оподаткування податком на додану вартість товарів що входять до переліку.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX пункт 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України викладено в наступній редакції: "Тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року".

З урахуванням викладеного, дія пункту 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 станом на момент укладення Договору в частині звільнення від оподаткування ПДВ поширювались на спірні правовідносини, оскільки законом визначено дату - 17.03.2020, саме після якої операції (тобто, фактичні дії сторін стосовно виконання господарських операцій), звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином відповідачем безпідставно (без належних правових підстав) отримано в якості оплати спірну суму коштів, яка має бути повернута останнім в силу приписів статей 1212, 1214 ЦК України.

За таких обставин варто зазначити, що хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

Отже відповідач як одна зі сторін зобов`язання набув зазначені кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, тобто на підставі статті 1212 ЦК України.

Близьку за змістом правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20.

Судом досліджено погоджену сторонами специфікацію, що є додатком №1 до договору та встановлено, що товар містяться в переліку лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Відтак, сплачений позивачем відповідачу ПДВ в розмір 35 700,00 грн має бути повернуто позивачу.

У своїй постанові від 03 грудня 2021 року справа №910/12764/20 (пункт 8.18) Верховний Суд зазначив наступне.

Здійснюючи правову оцінку спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що підставою для звільнення від оподаткування, крім віднесення товару до Переліку № 224, згідно з приміткою 3 до нього є декларація про відповідність товару одному з таких технічних регламентів: Технічному регламенту щодо медичних виробів, Технічному регламенту щодо медичних виробів для діагностики in vitro, Технічному регламенту щодо активних медичних виробів, які імплантують, Технічному регламенту засобів індивідуального захисту, або повідомлення Міністерства охорони здоров`я чи Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів. При цьому, за висновком апеляційного господарського суду, декларація про відповідність, у якій не зазначено про відповідність об`єкта декларації одному із наведених технічних регламентів, не є декларацією про відповідність у розумінні положень примітки 3 до Постанови № 224.

Так, у примітці 3 до Переліку № 224 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для віднесення товарів, зазначених у розділі "Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути:

- подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 753, Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 0210.2013 N 754, Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 N 755, Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2008 N 761; або

- подано повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.

Вказаний висновок зроблено з врахуванням редакції Переліку №224, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Водночас суд звертає увагу сторін, що станом на час виникнення спірних правовідносин у даній справі, вказаної примітки редакція Переліку № 224 не містила.

Відповідно до приписів частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновки суду

Встановлені обставини дають підстави зробити висновок про те, що грошові кошти в розмірі 35 700,00 грн, сплачені за платіжним дорученням №374 від 06 квітня 2020 року, мають бути повернуті позивачу, оскільки набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фармацевтична компанія "Прогрес 17" (33018, м. Рівне, вул.Курчатова 18Ж, офіс 201, код ЄДРПОУ 43029033) на користь Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня №10" Запорізької міської ради (69000, м. Запоріжжя, бульвар Шевченка 25, код ЄДРПОУ 43029033) безпідставно отримані кошти в сумі 35 700 (тридцять п`ять тисяч сімсот) грн. 00 коп. та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Стягувач: Комунальне некомерційне підприємство "Міська лікарня №10" Запорізької міської ради (69000, м. Запоріжжя, бульвар Шевченка 25, код ЄДРПОУ 43029033).

Боржник: Товариства з обмеженою відповідальністю Фармацевтична компанія "Прогрес 17" (33018, м. Рівне, вул.Курчатова 18Ж, офіс 201, код ЄДРПОУ 43029033).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Повне рішення складено та підписано 18 квітня 2023 року.

Суддя Андрій Качур