Рішення

від 14.04.2023 по справі 922/505/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/505/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Приватна фірма "Геоком" про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватної фірми "Геоком" заборгованості за договором оренди №09/14-184/7/21 від 25.03.2021 в розмірі 85 453,26 грн з відшкодування комунальних витрат.

Судові витрати в сумі 2 684,00 грн. сплаченого судового збору просить також стягнути з відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2023, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.02.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Правом на подання відзиву, відповідач, не скористався, клопотань про надання йому часу на підготовку відзиву або інших заяв по суті справи - відповідачем заявлено не було.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Про розгляд справи сторони були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві .

Проте ухвала суду, яка направлялася на адресу відповідача, повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "адресат відсутній".

Судом перевірено адресу відповідача, згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, - м. Харків, вул. 17-го Партз`їзду, 38-а, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також судом направлялася ухвала про відкриття провадження у справі й на адресу засновника відповідача, яка також повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "адресат відсутній" та робилося оголошення на сайті "Судова влада" про розгляд справи.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Позивач повідомлений належним чином про, що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі було роз`яснено сторонам, що процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У встановлені судом строки додаткових письмових доказів, клопотань, заяв та пояснень від сторін до суду не надійшло.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висловленій у рішенні "Каракуця проти України", заявник повинен виявляти належну зацікавленість у розгляді справи.

Згідно з частиною третьою статті 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25 березня 2021 р. між ПАТ «Промінвестбанк» (далі - позивач або Орендодавець) та Приватною фірмою «Геоком» (надалі - відповідач або Орендар) був укладений договір оренди № 09/14-184/7/21, відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно за адресою: м. Харків, вул. Молочна, буд 3, загальною площею 113,3 кв.м. (Об`єкт оренди), (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору оренди строк оренди складає 18 місяців з моменту прийняття Об`єкту оренди.

Згідно п. 3.3. Договору оренди сторони погодили, що після закінчення строку Договору поновлення Договору на той самий строк не допускається.

Позивач виконав свої зобов`язання та передав вказане приміщення (Об`єкт оренди) в оренду відповідачу, що підтверджується Актом приймання-передачі Об`єкту оренди від 25.03.2021р.

За змістом пункту 4.2. Договору Орендар щомісяця сплачує орендну плату в розмірі, визначеному пунктом 4.1. Договору та крім того, відшкодовує Орендодавцю фактичні витрати, пов`язані з утриманням Об`єкту оренди та прибудинкової території.

Відповідно до п. 4.2.2. Договору Відповідач на підставі виставлених Позивачем рахунків протягом 5-ти робочих днів з дня їх отримання, в порядку, визначеному в п. 11.7 Договору, відшкодовує фактичні витрати Орендодавця за комунальними послугами та іншим послугами, пов`язаними з утриманням Об`єкту оренди та прибудинкової території, а саме: активна електроенергія - відповідно до показників приладу обліку (лічильника). Витрати, що не передбачені п. 4.2.2 Договору, входять до складу Орендної плати.

24 вересня 2022р. сторони склали Акт про повернення Об`єкта оренди Орендодавцю.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказує, що Орендар, користуючись об`єктом Оренди протягом строку дії Договору, не виконав своїх зобов`язань по відшкодуванню Орендодавцю витрат за комунальними та іншими послугами, пов`язаними з утриманням Об`єкту оренди і прибудинкової території. У зв`язку з воєнним станом Позивач орендну плату відповідачу не нараховує. Таким чином, у відповідача існує лише зобов`язання по відшкодуванню позивачу витрат за комунальними та іншими послугами, пов`язаними з утриманням Об`єкту оренди і прибудинкової території, відповідно до п. 4.2.2 Договору оренди, зокрема з відшкодування витрат з електроенергії та телопостачання.

Згідно розрахунку позивача, що додається та рахунків фактур, що були виставлені (надіслані) позивачем відповідачу, непоплаченими є рахунки з 09.02.2022р. по 24.09.2022р. сума заборгованості по відшкодуванню комунальних витрат складає 85 453,26 грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не сплачено (не відшкодовано) позивачу така вартість послуг за такі періоди:

1) рахунок № 717 від 09.02.2022р., (розрахунок боргу строки 51-53): не сплачено:

вартість електроенергії за період за 08.12.2021 по 10.01.2022р. в сумі 1016,3 грн. (з суми 5 817,27 грн. (4 847,72 грн. + 969,55 грн ПДВ) сплачено 4 800,97 грн (15.11.2022р.);

вартість теплопостачання в сумі 6 787,5 грн. з 01.11.2021 по 31.12.2021

2) рахунок № 1892 від 30.05.2022р., (розрахунок боргу за договором оренди, строки 54-55) не сплачено:

вартість електроенергії в сумі 5 625,05 грн. за 11.01.2022 по 07.02.2022

рахунок № 2 040 від 03.06.2023р.

не сплачено: вартість теплопостачання в сумі 8 481,45 грн за період 01.01.2022 по 31.01.2022;

3) рахунок № 141 від 14.07.2022 (розрахунок боргу за договором оренди строки 57-58) не сплачено витрати по електроенергії за період з 08.02.2022р. по 24.02.2022 та за період з 25.02.2022р. по 31.03.2022р. в сумі 9 589,62 грн;

4) рахунок № 141 від 26.07.2022 (розрахунок боргу строки 59-61) не сплачено витрати за електроенергію за період з 01.04.2022 по 06.07.2022р. в сумі 14 983,96 грн

5) рахунок № 141 від 23.08.2022 (розрахунок боргу строка 63) не сплачено (не відшкодовано) витрати на електроенергію за період 07.07.2022р. по 08.08.2022р. в сумі 5 251,75 грн.

6) рахунок № 141 від 06.09.2022 (строка 64 розрахунку заборгованості) не сплачено не відшкодовано витрати за теплопостачання за період з 01.02.2022р. по 28.02.2022р. в сумі 17 827,31 грн

7) рахунок № 141 від 09.09.2022 (розрахунок боргу строки 65-66) не сплачено витрати на теплопостачання за період з 01.03.2022р. по 30.04.2022р. в сумі 12 827,23 грн.

8) рахунок № 141 від 12.10.2022 (розрахунок боргу, строки 67) не сплачено витрати за електроенергію за період з 09.08.2022р. по 05.09.2022 в сумі 5783,08 грн

9) рахунок № 141 від 15.11.2022 (розрахунок боргу строка 68) на сплачено витрати за електроенергію за період 06.09.2022 по 24.09.2022 в сумі 4 067,51 грн.

Отже, загальна ціна позову складається з вартості несплачених (невідшкодованих) Орендарем комунальних послуг станом на день припинення Договору оренди та складає 85 453 грн 26 коп., з яких 46 317,27 грн заборгованість з відшкодування вартості отриманої електроенергії та 39 135,99 грн. заборгованість орендаря перед орендодавцем з відшкодування вартості теплопостачання.

Відповідно до п. 5.3.2. Орендар зобов`язується своєчасно здійснювати орендні та інші платежі за цим Договором.

За змістом п. 5.3.13 договору оренди Орендар зобов`язаний забезпечити належне функціонування електронної пошти протягом всього строку дії цього Договору до моменту припинення усіх зобов`язань Орендаря за цим договором. У випадку збоїв у функціонуванні електронної пошти Орендар зобов`язаний повідомити Орендодавця про такі збоїв та протягом 2 робочих днів з дня настання таких обставин забезпечити належне функціонування електронної пошти або письмово повідомити Орендодавця про зміну електронної пошти.

Рахунки на оплату послуг були надіслані Орендодавцем Орендарю засобами електронного зв`язку (в електронній формі) на його електронну адресу в порядку, визначеному п. 4.2.2. Договору оренди та п. 12 Договору.

Орендар спожив комунальні послуги, користуючись Об`єктом оренди, однак заборгованість не оплатив, відшкодування вартості спожитих послуг не здійснив, у зв`язку з чим, подається цей позов про стягнення заборгованості з відповідача в примусовому порядку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинок) 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно ч. 6 ст. 283 ГКУ до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦКУ, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦКУ).

Частиною 5 ст. 762 ЦКУ визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 286 ГКУ передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1,3,5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 та 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1 та 4 статті 285 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено ; говором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідачем не оспорено вказану заборгованість, відзиву на позовну заяву не надано.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Інших судових витрат позивачем заявлено не було.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватної фірми "Геоком" (61075, м. Харків, вул. 17-го Партз`їзду, 38-а, код ЄДРПОУ 31437462) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, 8, код ЄДРПОУ 00039002) заборгованість за договором оренди №09/14-184/7/21 від 25.03.2021 в розмірі 85 453,26 грн з відшкодування комунальних витрат та 2 684,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Учасники справи:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, 8, код ЄДРПОУ 00039002).

Відповідач - Приватнаї фірма "Геоком" (61075, м. Харків, вул. 17-го Партз`їзду, 38-а, код ЄДРПОУ 31437462).

Повне рішення складено "14" квітня 2023 р.

СуддяС.А. Прохоров