Рішення

від 28.03.2023 по справі 925/1389/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року м. Черкаси Справа № 925/1389/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участі представників сторін: позивача Бережного В.А. за самопредставництвом, адвоката Манзар Т.В., відповідача Баранника І.І. за самопредставництвом, адвоката Солонька М.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гоголя 137-1» до Приватного підприємства «Кабельелектротехніка» про стягнення 69000 грн.,

ВСТАНОВИВ:

22.12.2022 року позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гоголя 137-1" звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Кабельелектротехніка" (далі-відповідач) про стягнення, на підставі договору купівлі - продажу № 01/22 від 25.07.2022 року, 69000 грн. попередньої оплати та відшкодування судових витрат.

Позов мотивований порушенням відповідачем зобов`язання, щодо строків, якісних характеристик та асортименту поставки обумовленого договором купівлі - продажу № 01/22 від 25.07.2022 року трансформатора ТМЗ 630/10/0,4, попередньо оплаченого позивачем у розмірі 69000 грн., які позивач вимагає повернути на підставі ч. 2 ст. 693, ч.ч. 1, 3 ст. 672 ЦК України. Позивач, зокрема, зазначає, що в умовах воєнного стану в України порушення строків поставки трансформатора мало істотне значення для нього, трансформатор що поставляється не є новим, його технічні параметри не відповідають договірним, а його розміри не дають можливості встановити його у визначеному для цього місці.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.12.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1389/22 за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.02.2023 року, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач в особі свого представника подав суду 16.01.2023 року відзив на позовну заяву, 25.01.2023 року заяву про приєднання доказів, 08.02.2023 року заперечення на відповідь на відзив (вх. № 700/23, а.с. 40-43, вх. №1268/23 а.с. 54-55, вх. № 2141/23, а.с. 95-96), за змістом яких заперечував проти позову з мотивів безпідставності позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначав, що на виконання укладеного з позивачем договору купівлі - продажу № 01/22 від 25.07.2022 року вчасно здійснив поставку обумовленого договором товару - трансформатор ТМЗ 630/10/0,4 новий, який позивач безпідставно відмовився приймати, залишок коштів його повної вартості не сплатив, усі наведені позивачем підстави неприйняття товару не відповідають дійсності. Одностороння відмова позивача від зобов`язання по договору № 01/22 від 25.07.2022 року є неправомірною і порушує права відповідача.

Представник позивача подав суду 31.01.2023 року відповідь на відзив, 15.02.2023 року письмові пояснення, 20.02.2023 року заяву про приєднання доказів (вх. № 1674/23, а.с. 89-91, вх. № 2530/23, а.с. 98-100, вх. № 2840/23, а.с. 113-114), в яких спростовував доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову, до заяв по суті справи додав докази на їх підтвердження.

В судовому засіданні 21.02.2023 року оголошено перерву до 28.03.2023 року.

20.03.2023 року представник позивача подав суду пояснення, 21.03.2023 року заяву про приєднання доказів (вх. № 4561/23, а.с. 125-126, вх. № 4758/23, а.с. 129), необхідність яких виникла у зв`язку з поданням відзиву на позов.

В судовому засіданні 28.03.2023 року представники позивача позов з підстав, викладених у позовній заяві, підтримали і просили суд задовольнити повністю. Представники відповідача позов не визнали і просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та наданих суду запереченнях.

Згідно з ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи і пояснення представників сторін, дослідивши подані ними заяви по суті справи, наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

25.07.2022 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гоголя 137-1» в особі голови правління Бережного В.А., як замовник, і відповідач Приватне підприємство «Кабельелектротехніка» в особі директора Баранника І.І., як продавець, уклали договір купівлі-продажу № партії товару (далі Договір, а.с. 12), згідно з умовами п. 1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність замовника трансформатор ТМЗ 630/10/0,4 новий згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною до даного договору, який належить йому на праві власності, а замовник зобов`язався прийняти товар і оплатити його.

У Договорі його сторони погодили всі істотні умови, зокрема, домовилися про таке:

п. 1.2. кількість та асортимент продукції, що продається згідно даного договору наводиться в специфікаціях, накладних, товарно-транспортних накладних, актах приймання-передачі, які є невід`ємною частиною даного договору;

п. 1.3. якість продукції повинна відповідати нормам, стандартам якісних показників і технічним вимогам, встановленим діючими нормативними актами України до кожного виду товару та підтверджуватися відповідними сертифікатами якості;

п. 1.4. загальна сума договору складає 230000 грн. з урахуванням ПДВ та доставкою;

п. 2.1. строк постачання 5 днів після заявки замовника з вказанням місця призначення та кількості продукції, яка повинна бути затверджена відповідною особою замовника, не пізніше одного робочого тижня з дня отримання попередньої оплати;

п. 2.2. порядок передачі товару замовнику - на центральний склад замовника;

п. 2.4. порядок оплати 30% аванс та доплата по факту отримання товару;

п. 2.5. право власності на придбаний товар переходить до замовника з моменту підписання товарно-транспортних накладних;

п. 3.1. продавець гарантує якість та надійність проданого товару на протязі двох років з дня фактичної передачі товару замовнику згідно умов п. 2.5.;

п. 5.1. договір діє з моменту підписання і до повного виконання умов даного договору з обох сторін.

Платіжним дорученням № 1881 від 28.07.2022 року позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гоголя 137-1» сплатив відповідачу Приватному підприємству «Кабельелектротехніка» 69000 грн. з призначенням платежу: «аванс за Трансформатор ТМЗ 630/10/0,4 згідно рахунку № КТ-0000296 від 21.07.2022 року» (а.с. 13).

17.08.2022 року відповідач звернувся до позивача з листом № 1708/22, в якому просив на виконання п. 2.2. Договору письмово повідомити відповідача про час, адресу та відповідальну особу для прийняття замовлення - Трансформатор ТМЗ 630/10/0,4 і підписання відповідних накладних, оскільки попередні телефонні домовленості з 03.08.2022 року ігноруються представниками позивача (а.с. 45, докази направлення а.с. 46).

Із паспорта № 349992 на поставляємий трансформатор ТМЗ 630/10/0,4-У1 (АЩЦА.672233.001 ПС), наданого відповідачем, вбачається, що спірний трансформатор виговлено «Укрелектроапарат» в м. Хмельницький, має заводський номер № 349992, кліматичне використання У, категорія розміщення -1, був законсервований на заводі виробника згідно вимог інструкції по експлуатації. Ревізія та випробування трансформатора в об`ємі прийомо-здавальних випробувань у відповідності з ГОСТ 11677-85 проведено ПП «Енергія» 08.08.2022 року (п. 4.1.).

Також відповідачем додано протокол випробувань №109 від 09.08.2022 року на силовий трансформатор ТМЗ 630/10/0,4-У1, в якому вказано, що трансформатор відповідає вимогам ГОСТ 11677-85 (а.с. 49).

23.08.2022 року позивач звернувся до ТОВ «Укрелектроапарат» з листом № 202, в якому просив підтвердити чи заперечити виготовлення, а також продаж трансформатора ТМЗ 630/10/0,4, заводський номер 549992, 2022 року випуску, вказаного відповідачем.

ТОВ «Укрелектроапарат» в особі голови правління 07.09.2022 року, на лист позивача № 202, повідомив, що товариство у 2022 році не виготовляло трансформатор ТМЗ 630/10/0,4, заводський номер 549992, та ознайомившись з отриманими фото трансформатора вказав на фальсифікацію наявних у позивача документів (а.с. 18).

ПП «Енергія» в особі начальника дільниці трансформаторів 28.09.2022 року, на лист відповідача №2709/22 від 27.09.2022 року, повідомив, що трансформатор ТМЗ 630/10/0,4У1 виробництва ХЗТП під №349992 зберігався на складі ПП «ГРБ«Енергія», проведені ним приймально-здавальні випробування трансформатора підтвердили його відповідність вимогам діючих нормативних документів (ГОСТ 11677-85),дані випробувань внесено в протокол № м109 від 09.08.2022 року, за результатами випробувань оформлено паспорт постачальника АЩЦА67223301 від09.01.2022 року, датою виготовлення трансформатора вважає дату закінчення випробувань, в паспорті постачальником надано гарантійні зобов`язання (а.с. 47).

ПП «Енергія» в особі директора 16.01.2023 року, на лист відповідача від 27.09.2022 року, повідомив зокрема, що трансформатор ТМЗ 630/10/0,4У1 за № 349992 знаходився на тривалому складському зберіганні у приміщенні промислово-торгівельної бази ПП «ГРБ«Енергія» та після надходження заяви відповідача був взятий в роботу, за умови відсутності паспорта на спірний трансформатор за результатами прийомо-здавальних випробувань виписано новий паспорт на основі протоколу №109 від 09.08.2022 року (а.с. 56-59).

20.09.2022 року позивач звернувся до відповідача з пропозицією досудового врегулювання спору, в якій вказав на невідповідність якісним характеристикам обумовленого Договором товару - трансформатора ТМЗ 630/10/0,4 у зв`язку з чим просив повернути аванс у сумі 69000 грн. протягом 10 робочих днів з моменту отримання даної пропозиції (а.с. 19).

27.09.2022 року відповідач надав відповідь на пропозицію позивача, в якій заперечив вимоги позивача та вимагав отримати замовлений ним товар за Договором та оплатити залишок заборгованості у розмірі 161000 грн. (а.с. 20).

28.10.2022 року позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою №223, в якій вказав на невідповідність якісним характеристикам обумовленого Договором товару - трансформатора ТМЗ 630/10/0,4, передачі двох паспортів на товар, які різняться номерами та технічними характеристиками, відсутності сертифікату якості на нього, у зв`язку з чим просив повернути аванс у сумі 69000 грн. протягом 10 робочих днів з моменту отримання даної пропозиції (а.с. 26).

Вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Отже, предметом спору, що розглядається у даній справі, є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про повернення грошових коштів попередньої оплати трансформатора ТМЗ 630/10/0,4 в розмірі 69000 грн. обумовленого договором купівлі - продажу № 01/22 від 25.07.2022 року, від отримання якого позивач відмовився.

За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, положення про договір розділом ІІ книги 5 ЦК України, главою 20 ГК України, загальні положення про правочини розділом IV книги 1 ЦК України, загальні положення про зобов`язання, в тому числі поняття зобов`язання, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання передбачені розділом І книги 5 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, п.п. 2, 5, 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до частин 1-5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 205 ЦК України визначені вимоги до форми правочину, способів волевиявлення. Згідно з частинами 1, 2 цієї статті ЦК, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Розділ I книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про зобов`язання, зокрема:

зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509);

сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч.ч. 1, 3 ст. 510);

одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525);

зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526);

кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги (ч. 2 ст. 527);

якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530);

зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 598);

зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599);

порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610);

у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (п. 3 ч. 1 ст. 611);

боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612).

Розділ IІ книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про договір, зокрема:

договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626);

відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627);

зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628);

договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629);

ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ч.ч. 1-3 ст. 632);

договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638);

договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639);

договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.ч. 1, 2 ст. 640).

Підрозділом І розділу ІІІ книги 5 ЦК України визначено окремі види договірних зобов`язань.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Стаття 672 Цивільного кодексу України визначає, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що п. 1.1 договору купівлі - продажу № 01/22 від 25.07.2022 року відповідач як продавець зобов`язався передати у власність замовника трансформатор ТМЗ 630/10/0,4 новий згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною до даного договору, який належить йому на праві власності, а позивач, як замовник зобов`язався прийняти товар і оплатити його.

Сторони договору мають виконувати обов`язки щодо виконання умов договору, які ним передбачені.

Відповідно до статті 266 Господарського кодексу України (далі - ГК України) предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 268 ГК України передбачено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Закон України «Про захист прав споживачів» визначає, що продукція це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. Недолік це будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

Пропозиція відповідача поставити обумовлений трансформатор оформлена рахунком на оплату № КТ-0000296 від 21.07.2022 року, позивачем прийнята і виконана шляхом попередньої оплати у розмірі 30 % від вартості товару трансформатора ТМЗ 630/10/0,4 платіжним дорученням № 1881 від 28.07.2022 року на суму 69000 грн.

Суд зауважує, що пропозиція відповідача отримати товар відповідно до наданого до нього паспорта на трансформатор ТМЗ 630/10/0,4-У1 (АЩЦА.672233.001 ПС) за № 349992, виговленого ТОВ «Укрелектроапарат» в м. Хмельницький, що нібито був законсервований на заводі виробника згідно вимог інструкції по експлуатації та підтвердженого протоколом випробувань № 109 від 09.08.2022 року не відповідає заявленій характеристиці товару новий.

Відповідач не є виробником трансформатора ТМЗ 630/10/0,4.

ТОВ «Укрелектроапарат», як виробник спірного трансформатора, про що зазначено у паспорті товару, заперечив виготовлення ним вказаного товару у 2022 році як і його зберігання.

ПП «Енергія», як видавник паспорта на трансформатор ТМЗ 630/10/0,4-У1 (АЩЦА.672233.001 ПС) №349992, виданого за результатами проведених випробувань, які відображено в протоколі № 109 від 09.08.2022 року, також не є виробником спірного трансформатора, підтвердив відсутність початкової документації на вказаний трансформатор, підтвердив зберігання спірного трансформатора на тривалому складському зберіганні у приміщенні промислово-торгівельної бази ПП «ГРБ«Енергія», а не на заводі виробника як то вказано в паспорті.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на принцип сontra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).

Отже, укладаючи договір, сторони передбачили, що відповідач зобов`язався передати трансформатор ТМЗ 630/10/0,4 новий, однак, враховуючи вищевикладене відсутні підстави вважати, що запропонований до отримання відповідачем на замовлення позивача в порушення домовленостей п. 1.1. Договору трансформатор є новим, відтак вимогу позивача про стягнення цієї суми грошових коштів попередньої оплати товару суд визнає обґрунтованою, доказаною і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів в Україні», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», також повинен застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту статей 13, 15, 16 ЦК України слідує, що право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Суд вправі застосувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії «ефективності» таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 ст. 13 ЦК України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

З урахуванням викладеного суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і задовольняє повністю. Доводи відповідача, приведені ним в обґрунтування заперечень проти позову, господарський суд відхиляє через їх невідповідність встановленим фактичним обставинам справи та вказаним вище нормам чинного законодавства.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи суд враховує наступне.

У позові позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат у виді сплаченого судового збору і витрат на професійну правничу допомогу, позов суд задовольнив повністю.

Платіжною інструкцією № 1977 від 20.12.2022 року позивачем сплачено 2481 грн. судового збору за подання позову.

Обґрунтовуючи розрахунок судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, представник позивача адвокат Манзар Т.В. надав суду копії: ордера серії СА № 1044081 від 21.12.2022 року; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ЧК №000561 від 05.03.2014 року; договору про надання правової допомоги №54 від 20.09.2022 року, укладеного позивачем з адвокатом Манзар Т.В.; додаткового договору від 20.12.2022 року до договору про надання правової допомоги №54 від 20.09.2022 року, що є додатком №1 до нього; акта прийому наданих послуг №51 від 20.12.2022 року на суму 7000 грн.; рахунка №6 від 20.12.2022 року на суму 7000 грн.; платіжної інструкції №1978 від 20.12.2022 року про сплату позивачем на користь адвоката Манзар Т.В. 7000 грн. за юридичні послуги за договором №54 від 20.12.2022 року.

Судом враховано, що між позивачем Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Гоголя 137-1», як клієнтом, та адвокатом Манзар Т.В., укладено договір про надання правової допомоги №54 від 20.12.2022 року, в якому сторони погодили зокрема наступне:

п. 4.1. на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату иа належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтування розміру гонорару;

п. 4.2. гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору.

На виконання договору про надання правової допомоги №54 від 20.12.2022 року, 20.12.2022 року сторонами укладено додаткову угоду, в якій погодили оплату послуг адвоката у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гоголя 137-1» до Приватного підприємства «Кабельелектротехніка» про стягнення боргу на підставі договору купівлі-продажу партії товарів. А саме надання юридичної консультації, підготовка позовної заяви, відповіді на відзив та представлення інтересів клієнта в судових засіданнях в Господарському суді Черкаської області за надані юридичні послуги по договору правової допомоги №54 від 20.12.2022 року складає 7000 грн. та сплачують клієнтом у момент підписання даного договору.

Акт прийому наданих послуг № 51 від 20.12.2022 року містить перелік наданих послуг адвокатом Манзар Т.В. на загальну суму 7000 грн., який погоджено, підписано та сплачено позивачем.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При розгляді заяви позивача суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19, відповідно до якої розмір винагороди за надання правової допомоги, що визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, якщо інше не зазначене у договорі.

Відтак, суд приходить до переконання, що наявні в матеріалах справи докази надання позивачу професійної правничої допомоги у даній справі, з урахуванням погоджених розцінок за послуги з надання правничої допомоги, фактичної їх сплати, дають суду достатні підстави для покладення витрат позивача на отримання правничої допомоги на сторону відповідача.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2481 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн., а разом 9481 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 234, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Кабельелектротехніка", код ЄДРПОУ 32881897, місцезнаходження: 18008, Черкаська обл., м. Черкаси, пр-т Хіміків, 1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гоголя 137-1", код ЄДРПОУ 40680192, місцезнаходження: 18001, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Гоголя 137 69000 грн. боргу, 9481 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.04.2023 року.

СуддяВ.М. Грачов