Рішення

від 11.04.2023 по справі 381/1023/23

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/498/23

381/1023/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 року Фастівський міськрайонний суд Київської області

в складі

головуючого судді: Осаулової Н.А.,

за участю секретаря: Цвик А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастів у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Сокіл» про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ :

У березні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Сокіл» (далі - відповідач), в якому просив стягнути з останнього на свою користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 60 000,00 грн. та моральну шкоду у сумі 2 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 03.10.2022 року був звільнений за власним бажанням з посади охоронника ТОВ «Охоронна компанія «Сокіл». На час звільнення існувала заборгованість по виплаті заробітної плати за період з січня 2022 року по жовтень 2022 року у сумі 101 918,72 грн. У зв`язку з цим було видано судовий наказ про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, а у подальшому відкрито виконавче провадження. За вказаних обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку на підставі ст. 117 КЗпП України. Крім того, у зв`язку з тим, що заробітна плата позивачу не виплачувалась протягом 9 місяців, що і стало причиною для звільнення, ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює у 2 000,00 грн.

Позивач у судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з"явився, хоча про дату і час розгляду справи повідомлявся належним чином, конверт що направлявся, повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як передбачено ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22.03.2023 року по справі було відкрито провадження, призначено спрощене позовне провадження за участю сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У відповідності до довідки від 14.11.2022 року №ОГ00-000013, ОСОБА_1 працював .у ТОВ «Охоронна компанія «Сокіл» з 27.08.2020 року по 03.10.2022 року на посаді охоронника (а.с. 6).

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 661 за 01.11.2021 - 14.11.2022, заборгованість ОСОБА_1 по заробітній платі становить 101 918,72 грн. (а.с. 7).

02.12.2022 року Фастівським міськрайонним судом Київської області у справі №381/3755/22 видано судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Сокіл» на користь ОСОБА_1 заборгованості по невиплаченій заробітній платі в сумі 101 918,72 грн., який набрав законної сили 18.01.2023 року (а.с. 20-21).

На примусове виконання вказаного наказу старшим державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Саковичем С.Ю. 09.02.2023 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 (а.с. 19), яке станом на час розгляду справи, згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, є відкритим, тобто перебуває на примусовому виконанні.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах у справах №6-76цс14 від 02.07.2014 року, №6-837цс15 від 23.12.2015 року, визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої частиною першою статті 117 цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України в п. 20 своєї постанови № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснив - установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він в цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому його вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем на день звільнення позивача не було виплачено заробітну плату в повному обсязі та не доведено відсутність його вини у невиплаті такої заробітної плати.

Так, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 р., вираховується середньоденна заробітна плата для нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за останні два місяці, що передують звільненню в сумі - 23 004,48 грн., а саме за серпень 2022 року - 14 002,97 грн. та за вересень 2022 року - 9 001,51 грн. Вказана сума підлягає діленню на 61 день: у серпні 2022 року - 31 день, у вересні 2022 року - 30 днів.

Тому, середньоденна заробітна плата позивача становить 377,12 грн., яка підлягає множенню на кількість днів затримки з 04.10.2022 року по дату ухвалення даного рішення - 11.04.2023 року, що становить 190 календарних дні (377,12 грн. * 190 календарних дні = 71652,80 грн.).

Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить - 71652,80 грн.

У той же час, розглядаючи справу у межах заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 60 000,00 грн., який обраховано за період з 04.10.2022 року по дату ухвалення даного рішення - 11.04.2023 року.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди варто зазначити наступне.

У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 Постанови № 4 від 31 березня 1995р. «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (322-08) (набрала чинності 13 січня 2000р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав . Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки позивачем не надано доказів завдання моральної шкоди, у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які були посилання як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, натомість, у задоволенні вимог позову про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

В порядку, визначеному ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1 073,60 грн.

Враховуючи наведене, на підставі ст. 43 Конституції України, ст.ст. 94, 116, 117, 237-1 КЗпП України та керуючись ст.ст 12, 76, 77, 78, 79, 265, 280, 285, 289 ЦПК України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 р., суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Сокіл» про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Сокіл» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 04.10.2022 року по 11.04.2023 року у розмірі 60 000,00 грн. та судовий збір у сумі 1 073,60 грн.

У задоволенні вимог позову в частині стягнення моральної шкоди, - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду відповідно до статей 354-355 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, визначених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити сторін

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Сокіл», ЄДРПОУ 40066952, юридична адреса: м. Київ, вул. Миколи Шепелева, буд. 5, приміщення 191, оф. 15.

Суддя Осаулова Н.А.

Рішення суду виготовлено 11.04.2023 року