Рішення

від 10.04.2023 по справі 554/12318/22

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 10.04.2023Справа № 554/12318/22 Провадження № 2/554/1241/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2023 року Октябрський районний суд м.Полтави

в складі головуючого судді Чуванової А.М.

за участю секретаря Проскурня Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» про визнання правочину недійсним та стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 у жовтні 2022 року звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» про визнання правочину недійсним та стягнення грошових коштів, в якому просить визнати недійсним інвестиційний договір від 25.12.2021 року №3015; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» кошти в сумі 261 666,66 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що між ним та ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» було укладено інвестиційний договір від 25.12.2021 року №3015, відповідно до якого ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» надає можливість Клієнту отримати інвестиційне фінансування у вигляді грошових коштів у національній валюті у сумі 1 000 000 грн.

На виконання умов вказаного інвестиційного договору того ж дня (25.12.2021 року) ОСОБА_1 було сплачено кошти у розмірі 120 000 грн. на рахунок ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс». Вказаний платіж у Інвестиційному договорі іменується «реєстраційний платіж». До того ж позивачем 13.01.2022 року також було сплачено кошти у розмірі 10834 грн., які у Інвестиційному договорі іменуються «комплексний платіж».

З огляду на те, що ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» так і не було надано інвестиційне фінансування у розмірі 1 000 000 грн., 24.01.2022 року позивачем було направлено на адресу відповідача лист з вимогою про розірвання Інвестиційного договору та повернення сплачених коштів. У відповідь на вказаний лист відповідач повідомив, що Інвестиційний договір буде розірвано, але кошти сплачені позивачем не повертаються.

На переконання ОСОБА_1 . Інвестиційний договір укладено під впливом обману, що в силу ст.230 ЦК України є підставою для визнання такого договору недійсним. Також вважає, що за своєю правовою природою Інвестиційний договір є кредитним договором, який регулюється ст.ст. 1054 - 1057-1 ЦК України, однак ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» умисно вводить в обіг терміни, які не містяться в законодавстві, як то «системно-комісійний платіж», «інвестиційне фінансування», «комплексний платіж» тощо, з метою введення клієнтів в оману та маскування дійсної правової природи правочину, що вже є самостійною підставою для визнання такого договору недійсним.

Водночас відповідно до інформації з реєстру фінансових установ, вбачається, що ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» не є фінансовою установою та не отримувало ліцензію на провадження діяльності з надання фінансових послуг, що виключає навіть теоретичну можливість отримання від такого підприємства кредиту.

Зазначив, що маємо ситуацію, коли після підписання оскаржуваного договору позивач сплатив 120000 грн. «реєстраційного внеску», сплатив 10834 грн. «комплексного платежу» та має щомісяця сплачувати 10834 грн. протягом 10 років, навіть не дивлячись на те, що самої позики він так і не отримав.

Наведене у своїй сукупності свідчить про свідоме введення ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» клієнтів в оману з метою заволодіння їх коштами у спосіб, який виключає реальне отримання такими клієнтами кредиту. До того ж, умисне введення клієнтів в оману щодо обставин, які мають істотне значення вбачається з удаваного характеру укладеного правочину, у якому відповідач підміняє всі визначення на вигадані з метою маскування дійсної правової природи такого договору. У свою чергу, сам по собі обов`язок клієнта сплачувати істотні суми за відсутності факту отримання будь-якої позики, вже є самостійним доказом застосування обману.

Констатує, що внаслідок обману ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» позивачу було завдано матеріальних збитків на суму у розмірі 130833,33 грн., а враховуючи положення ст.230 ч.2 ЦК України, загальна сума, яка підлягає відшкодуванню, складає 261666,66 грн.

Ухвалою суду від 28.10.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою суду від 28.10.2022 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Представником відповідача ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» надано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Директор Князєва О.К. зазначила, що твердження позивача про укладення Інвестиційного договору під впливом обману безпідставне, оскільки підписання даного договору і додатків до нього є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом інвестиційного договору та додатків до нього. Позивач невірно розуміє умови інвестиційного договору. Реєстраційний платіж - це комісійна винагорода компанії за послуги інвестиційної логістики, які компанія надає клієнту та, які пов`язані з розглядом заявки клієнта, укладенням, оформленням, включенням та реєстрацію інвестиційного договору у інвестиційній системі. Даний договір не є кредитним, оскільки дає можливість отримати як пряме інвестування так і інвестиційне фінансування. Сума 10833,33 грн. є авансовим платежем, який не є обов`язковим фактичним платежем. Компанія не має права відмовити клієнту за цією заявою.

Сума, за якою звернувся позивач має максимальний розмір 1000000 грн. Згідно умов інвестиційного договору, на той час, компанія не мала змоги надати інвестиційне фінансування позивачу, тому інвестиції у вигляді грошових коштів позивач мав можливість отримати також від інвесторів, тобто пряме інвестування.

Не згодна відшкодувати позивачу 261666,66 грн., тому що всі вимоги, викладені позивачем, складають невірне уявлення про ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» (а.с.99-102).

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, адвокат Виноградов В.О. просив про розгляд справи у його відсутність, з підтриманням позовних вимог.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторони позивача відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що остання скористалася своїми процесуальними правами.

Представник відповідача ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» у судове засідання неодноразово не з`являвся, про місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином. Представник відповідача - директор Князєва О.К. неодноразово надавала до суду заяви про відкладення розгляду справи по різним причинам (у зв`язку з тим, що в місті, в якому вона проживає, вимикають світло і неможливо доїхати до вказаної адреси; що вона не отримала позовну заяву; що є погіршення стану здоров`я її неповнолітнього сина). Однак, звернувшись до суду із заявами про відкладення розгляду справи, відповідач не надала документів, що підтверджують поважність причин неявки до суду.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача. При цьому, суд зазначає, що з листопада 2022 року (21.11.2022 року, 13.12.2022 року, 26.01.2023 року, 22.02.2023 року, 10.04.2023 року) представник відповідача жодного разу досуду не з`явився.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії», на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення слухання. З урахуванням матеріалів цивільної справи, є підстави вважати, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами. Тому, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів.

Фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за такими підставами.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому способи захисту цивільного права та інтересів, зазначені в ст. 16 ЦК України.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» було укладено інвестиційний договір від 25.12.2021 року №3015, відповідно до якого ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» надає можливість Клієнту отримати інвестиційне фінансування у вигляді грошових коштів у національній валюті у сумі 1 000 000 грн. (а.с.6-31).

На виконання умов вказаного інвестиційного договору того ж дня (25.12.2021 року) ОСОБА_1 було сплачено кошти у розмірі 120 000 грн. на рахунок ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс». Вказаний платіж у Інвестиційному договорі іменується «реєстраційний платіж». До того ж позивачем 13.01.2022 року також було сплачено кошти у розмірі 10834 грн., які у Інвестиційному договорі іменуються «комплексний платіж».

Згідно п.1.5. Інвестиційного договору, компанія відповідно до умов даного Інвестиційного договору, та додатків до нього надає можливість клієнту отримати інвестиційне фінансування в вигляді грошових коштів у національній валюті в сумі 1 000 0000 грн.

Відповідно до п.1.8. термін дії Інвестиційного договору складає 10 років.

Згідно з п.4.1. Інвестиційного договору, клієнт зобов`язаний щомісячно до 15 числа протягом терміну дії Інвестиційного договору, починаючи з дати підписання даного Інвестиційного договору, сплачувати щомісячний комплексний платіж.

Відповідно п.6.7 Інвестиційного договору, клієнт, який ще не отримав інвестиційне фінансування має право повернути тільки системні платежі, сплачені ним відповідно до умов Інвестиційного договору.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Стаття 19 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

За приписами частин першої, другої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2014 року у справі № 3-11гс14 та у постанові Верховного Суду від 11 січня 2020 року у справі № 761/22687/17 (провадження № 61-6502св19).

Згідно матеріалів справи, місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс»: м.Харків, вул..Василя Стуса,9-А, код ЄДРПОУ: 34862263. Основний вид діяльності: 66.19 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення.

Згідно Інвестиційного договору від 25.12.2021 року, відповідач надає можливість Клієнту отримати інвестиційне фінансування у вигляді грошових коштів у національній валюті в сумі 1000000 грн.

Проте, всупереч ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» не включено до Державного реєстру фінансових установ, що свідчить не лише про пряме порушення вимог закону, але й про відсутність ліцензії, наявність якої в даному випадку є обов`язковою.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Всі вищевикладені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» не мало правових підстав для підписання договору Інвестиційного фінансування з позивачем з огляду на відсутність відповідної ліцензії.

Крім того, суд при вирішенні спору, виходить із того, що в даному випадку спірний правочин є недійсними з огляду на наявність у ньому несправедливих умов, зокрема, вони вводили позивача, як споживача послуг, в оману і призводили до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін на шкоду споживачу.

Такого висновку суд дійшов, виходячи з того, що умовою договору передбачено сплату клієнтом після підписання договору 120000 грн. «реєстраційного внеску», 10834 грн. «комплексного платежу» та сплата щомісяця 10834 грн. протягом 10 років, за відсутності факту отримання будь-якої позики.

Отже, спірний договір забезпечує інтереси лише «компанії», що свідчить про очевидну диспропорцію між правами та обов`язками сторін, то відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» слід дійти висновку про недійсність спірного Інвестиційного договору.

Позивач зазначає, що будучи введеним в оману, уклав вказаний Інвестиційний договір. Суд вважає доводи позивача слушними і вказане не було спростовано стороною відповідача в ході розгляду цивільної справи.

Так, у відповідності до принципу аналогії до спірних правовідносин між позивачем та відповідачем підлягає застосуванню рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 (справа № 1-26/2011), в якому зазначено, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило об`єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (ч.1 ст. 634 ЦК України). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть внаслідок введення його в оману придбати непотрібні йому кредитні послуги.

Таким чином, держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів (п. 3.2. Рішення).

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про те, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» інвестиційний договір від 25.12.2021 року №3015 є недійсним з огляду на: відсутність у ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» ліцензії на здійснення фінансових послуг; не включення вказаного Товариства до Державного реєстру фінансових установ; наявність в правочині несправедливих умов; наявність в правочині умов, що вводять позивача, як споживача послуг, в оману, наявність в правочині умов, що призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін на шкоду споживачу, в даному випадку позивача ОСОБА_1 .

При цьому, суд зазначає, що згідно п.п. 9, 13, 14 преамбули Директиви 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року щодо несправедливих видів торговельної практики фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору. Для підтримання впевненості споживачів загальна заборона несправедливих видів торговельної практики однаковою мірою повинна застосовуватися до тих із них, що виникають як за межами контрактних відносин між торговцем та споживачем, так і під час виконання укладеного контракту.

Відповідно до статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що оскільки на виконання умов інвестиційного договору від 25.12.2021 року №3015 ОСОБА_1 сплачено на користь ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» в загальному 130833,33 грн., та враховуючи положення ч.2 ст.230 ЦК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума - 261 666,66 грн.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Проаналізувавши вищевикладене, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення зазначених позовних вимог, а саме: визнати недійсним інвестиційний договір від 25.12.2021 року №3015, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс»; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» на користь позивача кошти в сумі 261 666,66 грн.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір в сумі 1984,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,211,223,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 204, 230 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» про визнання правочину недійсним та стягнення грошових коштів - задовольнити.

Визнати недійсним інвестиційний договір від 25.12.2021 року №3015, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс», місцезнаходження: 61054, м.Харків, вул.Василя Стуса,9-А, код ЄДРПОУ: 34862263, на користь ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , кошти в сумі 261 666,66 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс», місцезнаходження: 61054, м.Харків, вул.Василя Стуса,9-А, код ЄДРПОУ: 34862263, на користь держави судовий збір в сумі 1984,80 грн.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс», місцезнаходження: 61054, м.Харків, вул.Василя Стуса,9-А, код ЄДРПОУ: 34862263.

Суддя А.М.Чуванова