Рішення

від 29.03.2023 по справі 704/398/21

ТАЛЬНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 704/398/21

29 березня 2023 р. Тальнівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Дьяченка Д.О.

при секретарі Табачківській М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тальне матеріали цивільної справи за по зовом ОСОБА_1 до Тальнівської міської територіальної громади про визнання права власності на земельні ділянки,

В С Т А Н О В И В :

Громадянин ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на земельні ділянки. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що він на підставі рішення Соколівоцької сільської ради Тальнівського району №17/4 від 26.02.2008 отримав у власність земельні ділянки з кадастровими номерами 7124089200:04:003:1544 площею 0,7985 га. та7124089200:04:003:15454 площею 0,2822 га, відповідно, розташовані в адмінмежах Соколівоцької сільської ради в полі №4 для ведення особистого селянського господарства. На підставі даного рішення на ім`я позивача було виготовлено Державні акти ЯЖ №115847 та ЯЖ №115848.

Згідно з рішеннями ЦНАП про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 57383853 та № 57384218 позивачу було відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності, так як подані документи не відповідають вимогам законодавства, а саме в державних актах відсутні підписи голови та відбиток мокрої печатки Соколівоцької сільської ради. Оскільки діяльність Соколівоцької сільської ради Тальнівського району Черкаської області припинена, а колишній голова сільської ради склав свої повноваження, то усунути такі прогалини в документах неможливо, у зв`язку з чим позивач змушений звернутись з даним позовом до суду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю.

До початку судового засідання міський голова Тальнівської міської ради В. Сідько подав до суду заяву в якій позовні вимоги визнав повністю та просив суд слухати справу без участі представника Тальнівської міської ради.

Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням Соколівоцької сільської ради Тальнівського району №17/4 від 26.02.2008 у власність громадянину ОСОБА_1 передано земельні ділянки з кадастровими номерами 7124089200:04:003:1544 площею 0,7985 га. та 7124089200:04:003:15454 площею 0,2822 га, відповідно, розташовані в адмінмежах Соколівоцької сільської ради в полі №4 для ведення особистого селянського господарства.

На підставі даного рішення на ім`я позивача було виготовлено Державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №115847 від 10.06.2008, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів за №010879300032 та серії ЯЖ №115848 від 10.06.2008, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів за №010879300031.

30.03.2021 позивач звернувся до ЦНАП із заявою про проведення державної реєстрації речових прав власності на вищевказані земельні ділянки у новому реєстрі, однак рішеннями від 31.03.2021№57383853 та №57384218 позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 7124089200:04:003:1545 та7124089200:04:003:1544 відповідно. Підстава відмови - в державних актах на право власності на земельну ділянку сер ЯЖ №115848 та ЯЖ №115847 відсутній підпис голови Соколівоцької сільської ради Тальнівського району Черкаської області та відсутня печатка органу, що видав державний акт.

Дані рішення позивачем не оскаржувались.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України, що діяла на момент надбання позивачем у власність земельних ділянок, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції від 04.06.2008) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до положень пунктів 9, 10 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр", до 1 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передаються у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснюється з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснюється у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43 затверджено Інструкцію (далі-Інструкція) про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі (яка була чинною станом на 10.06.2008).

Згідно з пунктом 2.14 Інструкції, зокрема державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою складається у двох примірниках, підписується органом, який прийняв рішення про передачу (надання) земельної ділянки у власність (постійне користування), та відповідним державним органом земельних ресурсів; другий примірник цього документа зберігається в архіві державного органу земельних ресурсів (п.п. 3.10, 4.2 Інструкції).

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції,зокрема державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України в порядку, що встановлюється наказом Держкомзему України; згідно з пунктом 3.3 Інструкції порядок ведення книги записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку встановлюється Держкомземом України.

Як вбачається з поданих позивачем належним чином завірених Тальнівським відділом Держгеокадастру копій державних актів №115847 та №115848 (а.с.10, 11) право власності позивача на спірні земельні ділянки було зареєстровано у передбаченому на той час порядку, за №010879300032 та 010879300031, відповідно. Крім того, факт реєстрації права власності на земельну ділянку, набутого та оформленого в установленому порядку підтверджується і наданими позивачем витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7116115222021 від 23.03.2021 (а.с.12) та №НВ-7116115182021 від 23.03.2021 (а.с.15).

Статтею 126 Земельного кодексу України (в редакції від 17.03.2021 чинній на момент відмови позивачу у державній реєстрації права власності на земельні ділянки) визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заявником, зокрема є власник - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Пунктом 81-1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, державна реєстрація прав на земельні ділянки, речові права на які набуто до 1 січня 2013 р., проводиться у порядку, передбаченому статтею 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч.1 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей в Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч.3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель, документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів.

Оцінюючи позовні вимоги на предмет їх обґрунтованості, суд виходить із об`єктивної відсутності факту оспорювання, заперечування або невизнання права власності позивача на земельні ділянки. Більше того, Тальнівська міська рада надіслала до суду лист від 03.08.2022 №01-06/4, в якому просила позовні вимоги задовольнити. Такий лист з одного боку сам по собі не є достатньою підставою для задоволення позову, з іншого об`єктивно підтверджує висновок суду про відсутність факту оспорювання, невизнання або заперечення права позивача у справі. Наведені обставини свідчать про те, що звернення позивача до суду з позовом про визнання права власності в судовому порядку на підставі ст.392 ЦК України є передчасним, адже такий спосіб захисту свого права є винятковим і підлягає застосуванню лише в тому випадку, коли позивач позбавлений можливості реалізувати своє право у позасудовий спосіб. При цьому суд звертає увагу на те, що обставини, які передували і зумовили звернення позивача до суду об`єктивно виникли не в наслідок реалізації позивачем свого права власності, а внаслідок звернення його до ЦНАП, тобто отримання адміністративної послуги. Отже, позивач не позбавлений можливості повторно звернутися до ЦНАП у встановленому ч.3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" порядку, або оскаржити рішення цього органу у встановлений чинним законодавством спосіб, в разі незадоволення його (позивача) вимог.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (справа Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року), Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Крім того, суд зазначає, що позивач звернувся з позовом до Тальнівської міської територіальної громади.

Статтею 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"визначено, що територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Згідно ч. 1ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначеніКонституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 1ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

У відповідності дост. 18- 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Таким чином, Тальнівська міськатериторіальної громада не є юридичною особою, а тому не може бути відповідачем у справі. Представляти відповідну територіальну громаду та здійснюють від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування може лише відповідна сільська, селищна, міська рада.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 328, 1216-1223, 1261 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Тальнівської міської територіальної громади про визнання права власності на земельні ділянки залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 07.04.2023 р.

Суддя Д.О. Дьяченко