Рішення

від 18.04.2023 по справі 280/4699/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2023 року Справа № 280/4699/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» (вул. Скворцова, буд. 236, м. Запоріжжя, 69106) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» (далі позивач, ТОВ «Альбакор») до Одеської митниці (далі відповідач, Митниця), в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2022/000035/2 від 11.02.2022 відповідача;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2022/000042 від 11.02.2022 відповідача.

Крім того, просить присудити сплачений судовий збір з державного бюджету на користь позивача в розмірі 4962 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що для здійснення митного оформлення товару ним було подано митну декларацію до м/п «Чорноморський» Одеської митниці. Проте, митний орган дійшов висновку, що документи, надані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. У зв`язку з цим відповідач витребував додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення. 11.02.2022 ТОВ «Альбакор» надав Одеській митниці витребувані документи, проте того ж дня відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2022/000035/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2022/000042. Позивач не згоден з прийнятим рішенням, оскільки вважає, що ним надані всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, який переміщуються через митний кордон України, що відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлення при перевірці розбіжностей є безпідставними - не всі виявлені розбіжності стосувалися розрахунку митної вартості. Додатково витребувані документи були надані, й вони мали всі необхідні дані та повністю пояснювали виявлені розбіжності. Між тим, Одеською митницею не було зазначено, які саме відомості про митну вартість товарів залишилися неповними чи недостовірними, але було прийнято оскаржувані рішення й картку відмови. Просить визнати протиправними та скасувати вищезазначене рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації.

Ухвалою від 11.08.2022 було відкрите спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи призначений в порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив та документи на його обґрунтування.

25.08.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог статті 53 Митного кодексу України, Одеська митниця дійшла висновку, що в поданих позивачем документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, у зв`язку з чим витребувано додаткові документи, які не були надані позивачем в повному обсязі. Крім того, відповідач вказав на те, що в документах, які надані позивачем до Одеськоі? митниці разом з митною декларацією (МД) №UA500110/2022/002976 від 11.02.2022 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митноі? вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу Украі?ни від 13.03.2012 №4495-VI, були підставою для прии?няття митницею рішень про коригування митноі? вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Між позивачем (Покупець) та Баррі Груп Інк., Канада (Постачальник) укладено Контракт №23А/2019В від 04.07.2019 на поставку свіжозамороженої чи охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару). Згідно даного Контракту позивачем на митну територію України був ввезений вантаж морожена мойва (далі - товар).

Згідно Інвойсу постачальника від 19.10.2021 №00143859 товар постачався за ціною 0,90 доларів США за кг, на умовах CIF м. Чорноморськ, Україна.

Для здійснення митного оформлення товару 11.02.2022 позивачем по електронній системі до м/п «Чорноморський» Одеської митниці було подано митну декларацію по формі МД-2 (реєстраційний номер митниці UA500110/2022/002976), довідковий №1650 (згідно графи 7 МД), відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 620928,99 гривень (тобто за ціною зазначеною в інвойсі постачальника (22275,00 доларів США х курс 27,8756)).

Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість згідно ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України включає вартість товару згідно рахунків 620928,99 грн, інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем були подані наступні документи: контракт №23А/2019В від 04.07.2019; інвойс №00143859 від 19.10.2021; проформа-інвойс №87701 від 18.10.2021; платіжні доручення №3122104 від 03.12.2021 та №8112131 від 08.11.2021; коносамент №MEDUMC720627 від 04.11.2021; сертифікат якості №00143859 від 11.10.2021; ветеринарно-санітраний сертифікат №NL2120451163 від 22.10.2021; сертифікат походження №21.10.М8 від 25.10.2021; страховий поліс №1648492000216 від 25.10.2021.

На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI під час здійснення Митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №UA500110/2022/002976 від 11.02.2022 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2022/000035/2 від 11.02.2022 та встановленими формами контролю, а саме:

1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.4.2 та 5.1 контракту витрати на тару, пакування та маркування включені у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, проформі-інвойсу, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товарів та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

2) відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Пунктом 8 ч.2 ст.53 Митного кодексу України визначено, якщо здійснювалося страхування, документами, які підтверджують митну вартість товару, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Проте, у наданому до митного оформлення страховому сертифікаті відсутня інформація про страхову премію та її розмір (наявна лише інформація про суму, на яку застраховано товар), внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

3) у наданій до митного оформлення копії МД країни відправлення вартість товарів зазначена на умовах FOB (place of exit) та становить 17292 дол. США. Також, окремим рядком зазначено вартість фрахту (800 дол. США). Тобто, загальна сума товару та фрахту згідно копії МД країни відправлення становить 18092 дол. США без врахування вартості страхування. При цьому, вартість страхування не зазначена. Проте, згідно поданої до митного оформлення МД та документів поставка товарів здійснюється на умовах CIF Chornomorsk, а загальна сума за інвойсом від 19.10.2021 №00143859 становить 22275 дол. США.

4) До митного оформлення подані банківські платіжні документи №3122104 на суму 20047,5 дол.США, №8112131 на суму 128064 дол.США. Зазначені банківські платіжні документи містять сумму, яка не відповідає сумі зазначена у інвойсі від 19.10.2021 №00143859. Також у вказаних платіжних документах відсутні підписи уповноваженої особи банку та печатки банку у спеціально відведених місцях. Зазначене вище свідчить про можливо наявні ознаки підробки.

5) У поданому інвойсі від 19.10.2021 №00143859 зазначено, що дата відвантаження 10/2021, а у проформі від 18.10.2021 вказана дата 11-12/2021.

Відповідно до п.3 ст.53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості декларант або уповноважена ним особа зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) прейскуранти (прайс-листи), каталоги виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 8) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову згідно до ст. 254 Митного кодексу України.

Позивачем було надано відповідачу наявні у нього додаткові документи, а саме: лист позивача №06/02-51 від 11.02.2022; лист позивача №06/02-52 від 11.02.2022; експертний висновок Запорізької ТПП №ОИ-727 від 30.12.2022; прайс-лист від 15.10.2021; калькуляція ціни товару від 19.10.2021; лист постачальника від 11.02.2022 з даними бухгалтерського обліку, про відсутність каталогів та про оплату; експортна декларація постачальника №ВС2921202110221184480 від 30.11.2021.

Під час аналізу додатково наданих документів, що підтверджують заявлену митну вартість митним органом встановлено, що ТОВ «Альбакор» не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 Митного кодексу України та не спростовані наявні розбіжності в документах, оскільки в документах, які надані позивачем до Митниці разом з митною декларацією UA500110/2022/002976 від 11.02.2022, містились розбіжності та були відсутні всі документи, що підтверджують числові значення складової митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

У зв`язку із вказаним, відповідачем 11.02.2022, прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2022/000035/2 (далі - Рішення), в зв`язку з тим, що надані документи містять розбіжності. На цій підставі відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей з розрахунку 1,50 доларів США за 1 кг товару.

На підставі даного Рішення відповідач оформив Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2022/000042 від 11.02.2022.

11.02.2022 на підставі рішення митного органу позивач оформив нову МД по формі МД-2 №UA 500110/2022/003012, сплативши митні платежі згідно із заявленою позивачем митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою позивачем митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем, шляхом грошової застави у розмірі 82790,53 гривень, про що зазначено в графі 47 МД (під кодом «55»).

Товар випущено у вільний обіг за МД-2 №UA 500110/2022/003012 від 11.02.2022.

Не погодившись із рішенням про коригування митної вартості, карткою відмови ТОВ «Альбакор» звернулось до суду з вимогою про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, МК України, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 МК України, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Підпунктом 1 ч. 1 ст. 57 (Глави 9) МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, є визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Всі перелічені документи були надані позивачем.

В той же час відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Треба звернути увагу, що аналіз даної норми, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію відповідача при перевірці митної вартості імпортованих товарів, дає підстави зробити висновок, що зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Не зважаючи на те, що не всі зазначені розбіжності стосувалися розрахунку митної вартості, додаткові витребувані документи були надані позивачем і на думку позивача надані додаткові документи мають всі необхідні дані та повністю пояснюють виявлені відповідачем розбіжності зазначені ним в рішенні.

Щодо встановлених відповідачем розбіжностей.

Так відповідач зазначає, що до ціни має бути додана така складова, як ціна упаковки. Проте, позивачем надавався контракт №23А/2019В від 04.07.2019, де в п. 4.2 та п. 5.1 зазначено, що до ціни товару включено вартість упаковки та додатково надана калькуляція від 19.10.2021.

Відповідач вказує, що у наданому до митного оформлення страховому сертифікаті відсутня інформація про страхову премію та її розмір (наявна лише інформація про суму, на яку застраховано товар), внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів». Проте до МД позивач надав Інвойс №00143859 від 19.10.2021 де зазначено, що поставка Товару здійснювалась умовах CIF м. Чорноморськ, Україна. Згідно умови CIF Інкотермс в редакції 2010 (п. 1.3. Контракту) продавець зобов`язується здійснити страхування. Додатково надана калькуляція від 19.10.2021, яка підтверджує, що вартість страхування включена у вартість товару, а також лист постачальника, у якому вказана вартість страхування.

Відповідач зазначає, що банківські платіжні документи містять сумму, яка не відповідає сумі зазначена у інвойсі від 19.10.2021 №00143859 та на банківських платіжних документах відсутні підписи уповноважених осіб банку. Проте, на усунення вказаної розбіжності позивачем надавався лист постачальника від 11.02.2022, в якому зазначено з чого складається вартість товару, що вказана у експортній декларації №ВС2921202110221184480 від 30.11.2021 та лист №06/02-52 від 11.02.2022 з поясненнями щодо поставок товару. Також позивач пояснив Митниці, що співпрацює з банком за електронною системою Банк-Клієнт, тому вказані підписи відсутні.

Крім того, відповідач вказує на те, що у поданому інвойсі від 19.10.2021 №00143859 зазначено, що дата відвантаження 10/2021, а у проформі від 18.10.2021 вказана дата 11-12/2021. На усунення зазначеної розбіжності позивач надав лист №06/02-52 від 11.02.2022 з поясненнями з приводу графіку поставок товару.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач надав митному органу усі необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару. Суттєвих недоліків поданих до митного органу документи не містили, а відповідно у відповідача не було підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до приписів ч.6 та ч.7 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

В прийнятому відповідачем Рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено висновок відповідача, що основний метод визначення митної вартості товарів не може бути застосовано тому, що подані документи містять розбіжності та неточності.

Однак митним органом не зазначено які ж саме відомості про митну вартість товарів залишилися неповними чи недостовірними, адже на кожний пункт запиту додаткових документів відповідні наявні документи були надані.

Проте, суд вважає, що позивач надав усі документи, які дозволяють чітко визначити митну вартість за основним (першим) методом без жодних суперечностей та неузгодженостей у числових значеннях контрактної вартості продукції.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2022/000035/2 від 11.02.2022 у ньому зазначено лише про наявність у митниці інформації щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п.п. 2, 4 ч.2 ст. 55 МК України.

Отже, Митниця не обґрунтувала того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Ненадання декларантом запитуваних додаткових документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного суду України від 11.09.2012 (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності (постанова ВС від 05.12.2019 у справі №826/3120/16, від 14.11.2019 у справі №814/264/16 тощо).

Надаючи оцінку доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 по справі №1140/3242/18 вказав на те, що «Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей…».

Вищезазначені обов`язки митним органом виконані не були. Докази іншого матеріали справи не містять.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд дійшов висновку, що позивачем було надано для митного оформлення імпортованого товару необхідні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів. В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, а також не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі .

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі була Одеська митниця то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4962,00 грн.

Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» (вул. Скворцова, буд. 236, м. Запоріжжя, 69106) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2022/000035/2 від 11.02.2022 Одеської митниці.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2022/000042 від 11.02.2022 Одеської митниці.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» судовий збір у сумі 4962,00 грн. (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні 00 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано «18» квітня 2023 року.

СуддяР.В. Кисіль