Рішення

від 18.04.2023 по справі 640/17955/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2023 року м.Київ № 640/17955/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київський області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) визнання протиправним та скасування постанови та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київський області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову від 28.09.2022 старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) Гречуха Олега Ярославовича про стягнення виконавчого збору в розмірі 47 988,82 доларів США (USD) та 365,40 грн у ВП №51787774;

визнати протиправною та скасувати постанову від 28.09.2022 старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) Гречуха Олега Ярославовича про відкриття виконавчого провадження ВП №69952649 про стягнення виконавчого збору в розмірі 47988,82 доларів США (USD) та 365,40 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2022 відкрито провадження в адміністративній справі.

15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду.

Відповідно до абзаців 1-3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду.

Відтак, розгляд зазначеної справи підпадає під територіальну юрисдикцію Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до супровідного листа Окружного адміністративного суду м. Києва дану справу 06.03.2023 передано до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.03.2023 справу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду.

Також цією ж ухвалою суду було витребувано від відповідача виконавче провадження № 51787774, яку було виконано 07.04.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанови державного виконавця про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 47 988, 82 доларів США та 365, 40 грн у виконавчому провадженні № 51787774 та про відкриття виконавчого провадження № 69952649 про стягнення виконавчого збору, прийняті державним виконавцем без належних на те підстав, адже в межах виконавчого провадження не було стягнуто суму боргу за виконавчим документом, державний виконавець не вчиняв дій з примусового виконання виконавчого документа, а стягувач відізвав виконавчий документ. Станом на час відкликання виконавчого документу стягувачем, фактичного виконання виконавчого документу не відбулось, а тому, позивач вважає, що і підстави для нарахування виконавчого збору відсутні.

На думку позивача, вказані дії відповідача є протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси.

Відповідач своїм правом для подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У судове засідання учасники справи не з`явились, однак про час, дату та місце розгляду справи повідомленні належним чином.

Частиною 9 ст. 205 КАС України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.08.2016 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження № 51787774 з виконання виконавчого листа № 753/10269/14, виданого 03.12.2014 Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц - Україна» 479 888 доларів 17 центів США, що еквівалентно 4 851 285, 49 грн заборгованості за кредитним договором, 3 654 грн судового збору, а всього 4 854 939, 49 грн.

14.11.2019 між ПАТ "Банк "Петрокоммерц - Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" було укладено договір про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги № GL18N211894/3, відповідно до умов якого ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" відступило ТОВ Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", а ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" набуло право вимоги по борговим зобов`язанням за кредитними договорами, у тому числі за договором кредиту за зобов`язаннями боржників з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

18.05.2020 ухвалою Дарницького районного суду міста Києва заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Інвестохіллс Веста" про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство "Банк Петрокоммерц - Україна", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задоволено.

Замінено сторону (стягувана) виконавчого провадження по виконанню рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14.10.2014 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц - У країна", що є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц - Україна", до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц - Україна" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Інвестохіллс Веста".

Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Інвестохіллс Веста" подано до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві повідомлення про заміну стягувача його правонаступником, з проханням замінити вибулого стягувача ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Інвестохіллс Веста" у виконавчому провадженні №51787774.

08.08.2022 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) Гречухом Олегом Ярославовичем, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження та замінено сторону (стягувача) виконавчого провадження по виконанню рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14.10.2014 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц - Україна", що є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц - Україна", до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц - Україна" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компані" Інвестохіллс Веста".

Також, ТОВ "Фінансова компанія" Інвестохіллс Веста" було подано до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві заяву про повернення виконавчого документу, з проханням повернути без виконання виконавчий лист № 753/10269/14-ц, виданий Дарницьким районним судом м. Києва, надати звіт використання суми авансового внеску.

28.09.2022 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) Гречухом Олегом Ярославовичем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу та повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компані" Інвестохіллс Веста" виконавчий лист № 753/10269/14, виданий 03.12.2014 Дарницьким районним судом міста Києва.

Крім цього, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) Гречухом Олегом Ярославовичем винесено постанову про стягнення виконавчого збору та постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 47 988, 82 доларів США (USD) та 365, 40 грн у виконавчому провадженні № 51787774.

Зазначену вище постанову про стягнення виконавчого збору, пред`явлено до виконання та 28.09.2022 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Київ) Гречухом Олегом Ярославовичем та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 69952649 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 51787774, виданої 28.09.2022.

Не погоджуючись з вказаними постановами про стягнення виконавчого збору та відкриття виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

На підставі ст. 26 Закону «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавчий збір» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

В той же час, на підставі ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується:

за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

у разі виконання рішення приватним виконавцем;

за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Частиною 9 вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження

Відповідно до змісту п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувану, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Як встановлено судом, така заява була подана представником стягувача до відповідача 29.08.2022, про свідчать копії виконавчого провадження № 51787774, яка направлена відповідачем на вимогу суду.

За правилами ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 цього Закону.

За приписами ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення зяконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п. 1, 3, 4, 6 ч. 1 ст. 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого ч. 9 ст. 27 цього Закону), 11, 14 і 15 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо зиконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

В межах виконавчого провадження було сплачено суму боргу в розмірі 278, 75 грн за виконавчим документом, однак державний виконавець не вчиняв дії з примусового виконання виконавчого документа.

У серпні 2022 року кредитор (стягувач) відізвав виконавчий документ, тобто станом на час відкликання виконавчого документу стягувачем, фактичного виконання виконавчого документу не відбулося, тому, і підстави для нарахування виконавчого збору в розмірі 47 988, 82 доларів США та 365, 40 грн відсутні.

Для стягнення виконавчого збору необхідна сукупність таких обставин, як виконання судового рішення має бути примусовим, виконавцем мають бути вжиті заходи з такого примусового виконання рішення, та, як результат, внаслідок дій виконавця з примусового виконання рішення має відбутися повне або часткове виконання рішення. Відповідно, сума основної винагороди визначається пропорційно до фактично стягнутої суми.

Оскільки виконавчий документ повернуто без фактичного повного виконання, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми основної винагороди про що свідчать положення ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 цього Закону України «Про виконавче провадження».

Слід зазначити, що виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду.

Так, виконавчий збі фактично є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюється органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру. За своїм призначенням, виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, якщо такі заходи призвели до виконання рішення.

Тому, при стягненні виконавчого збору відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» без реального повного стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання виконавчого документу

Державний виконавець визначив суму виконавчого збору у розмірі 10 % суми, що зодягає примусовому стягненню за виконавчими документами, застосувавши таким чином фактично Закону України «Про виконавче провадження» у редакції від 03.07.2018.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти ж мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують ждновідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 у справі № 1-7/99 пзро зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення ч. 1 ст. 58 Конституції України та вказав, що положення цієї аорми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, срім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба гозуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Отже, положення ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, яка була чинна до 28.08.2018, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, яка була чинна після 28.08.2018, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

З урахуванням того, що внесені Законом України від 03.07.2018 № 2475-VІІІ зміни до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» знівелювали права позивача, а також того, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, слідує висновок про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі визначеному у оскаржуваній постанові.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 420/769/19, від 22.01.2021 у справі № 400/4023/19, від 21.01.2021 у справі № 640/3430/19, від 12.08.2020 у справі № 1340/5053/18, від 28.10.2020 у справі № 400/878/20.

Крім того, слід звернути увагу, що у межах виконавчого провадження не було стягнуто повну суму боргу за виконавчим документом (адже не було досягнуто результату виконавчого провадження), державний виконавець не вчиняв дій з примусового виконання виконавчого документа, а кредитор (стягувач) відізвав виконавчий документ, тому і підстави для нарахування виконавчого збору - відсутні.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 2540/3203/18 вказала на обгрунтованість висновку про те, що при стягненні виконавчого збору відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду. Отже, у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

За правого регулювання редакції Закону України «Про виконавче провадження», яка була чинна до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 № 2475-УІІІ (набрав чинності 28.08.2018) у ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», встановлювався такий порядок дій державного виконавця, що після перевірки виконавчого документу, що надійшов до виконання, виконавець відкриває виконавче провадження, надає строк для добровільного виконання боржником такого документа, та розпочинає визначені законом виконавчі дії, а сума виконавчого збору, визначалась за наслідком його виконання (закінчення).

За даних обставин, провадження по якому оскаржується стягнення виконавчого збору, виникло у виконавчому провадженні, яке було відкрито у 2016 році, за нормами старої редакції Закону України «Про виконавче провадження», тобто стягнення виконавчого збору має пов`язуватись з фактом закінчення виконавчого провадження.

За таких обставин, суд вважає за можливе позов в цій частині задовольнити та постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 47 988,82 доларів США (USD) та 365,40 грн у ВП № 51787774 скасувати.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови від 28.09.2022 про відкриття виконавчого провадження ВП № 69952649 про стягнення виконавчого збору в розмірі 47 988,82 доларів США (USD) та 365,40 грн, суд вважає дані вимоги похідними від попередніх, а тому задоволенню не підлягають також.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції гарантовано право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У справі «Горнсбі проти Греції» Європейським судом з прав людини в п. 40 рішення зазначено, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Європейський суд з прав людини в п. 26 рішення у справі «Глоба проти України» відзначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia) та рішення від 06.03.2003 у справі «Ясюнієне проти Литви». Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці у справі «Фуклев проти України» (Fuklev v. Ukraine).

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами. 1, 4 ст. 73 КАС України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов слід задовольнити.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 13 397,40 грн (квитанції від 11.10.2022 № 0459-6323-3973-6471 та від 09.11.2022 № 0.0.2734424546.1), суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київський області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 28.09.2022 Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) про стягнення виконавчого збору в розмірі 47 988,82 доларів США (USD) та 365,40 грн у ВП № 51787774.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 28.09.2022 Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) про відкриття виконавчого провадження ВП №69952649 про стягнення виконавчого збору в розмірі 47988,82 доларів США (USD) та 365,40 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 13397 (тринадцять тисяч триста дев`яносто сім) грн 40 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київський області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (код ЄДРПОУ 43315602).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.