Рішення

від 17.04.2023 по справі 580/4843/22

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2023 року справа № 580/4843/22

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області до приватного акціонерного товариства Жашківський елеватор про стягнення податкового боргу,

встановив:

14 жовтня 2022 року до суду з позовною заявою звернулось Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 43142920) з адміністративним позовом до приватного акціонерного товариства Жашківський елеватор, в якому просить стягнути з відповідача борг в сумі 5491,84 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачу у 1995-1997 роках була надана бюджетна позичка 5491,84 грн. Управлінням Державної казначейської служби України у Лисянському районі направлено на адресу податкового органу подання від 23.12.2021 №11 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості за фінансовою допомогою, наданою на зворотній основі з резервного фонду Державного бюджету згідно постанови КМУ від 11.09.1997 №1003 в сумі 5491,84 грн. У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості за бюджетними позичками позивач звернувся до суду.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому просить у задоволенні позову відмовити повністю. Свою позицію обгрунтовує тим, що передумовою стягнення податкового боргу є наявність його узгодження, тобто він має бути визначений податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою. Однак, визначення податкового боргу контролюючим органом не здійснено, що виключає можливість його стягнення в судовому порядку.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому просить позов задовільнити повністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Державної казначейської служби у Черкаській області надало пояснення щодо позову, в яких зазначило, що позовна давність на вимоги щодо погашення заборгованості за бюджетними позичками не поширюється.

Станом на дату надання пояснень на субрахунку 2131 Прострочена заборгованість за довгостроковими кредитами, наданими з державного бюджету, за відповідачем обліковується заборгованість на загальну суму 5491,84 грн, код бюджетної класифікації - 00263100, назва коду бюджетної класифікації - повернення бюджетних позичок за постановою КМУ від 11.09.1997 №1003.

Дослідивши докази у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Управління Державної казначейської служби України в Лисянському районі направлено на адресу податкового органу подання від 23.12.2021 №11 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості за фінансовою допомогою, наданою на зворотній основі з резервного фонду Державного бюджету згідно постанови КМУ від 11.09.1997 №1003 в сумі 5491,84 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року № 2542-ІІІ у разі невиконання юридичними особами своїх зобов`язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов`язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Відповідно до ч. 9 ст. 17 БК України прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому ПК України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання.

Згідно пп. 19-1.1.38 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) до функцій контролюючих органів віднесено забезпечення стягнення сум простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до відповідності до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено, що погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу ІІ цього Кодексу.

Главою 9 розділу ІІ Податкового Кодексу України визначено порядок Погашення податкового боргу платників податків.

Пунктом 87.11 статті 87 ПК України обумовлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Приписами пункту 88.1 статті 88 ПК України обумовлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Так, норми підпункту 89.1.1-89.1.3 пункту 89.1 статті 89 ПК України визначено, що право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

У відповідності до п. 59.1 ст. 59 ст. ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Системний аналіз викладених норм дає підстави для однозначного висновку, що сума боргу, яка визначена в межах даного позову як заборгованість за бюджетними позичками та фінансовою допомогою на зворотній основі надана Міністерством фінансів України, має бути узгодженою.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не було дотримано порядку, встановленого Податковим кодексом України щодо стягнення податкового боргу (заборгованості за бюджетними позичками та фінансовою допомогою на зворотній основі наданими Міністерством фінансів України) з суб`єкта господарювання , зокрема в частині оформлення та на правлення на адресу суб`єкта господарювання податкової вимоги із зазначенням суми узгодженого податкового боргу.

Суд зазначає, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23.07.2021, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2021, визнано протиправним та скасовано рішення заступника начальника Головного управління ДПС у Черкаській області Т. Харьковської від 18.03.2021 №1925/5/23-00-13-0516 про опис майна приватного акціонерного товариства Жашківський Елеватор у податкову заставу. В даному рішення суд встановив, що відповідачем не дотримано норм податкового законодавства щодо визначення позивачу грошового зобов`язання, зокрема, прийняття податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, що, як установлено судом вище, є передумовою та підставою для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу.

Крім того, суд зазначає, що на виконання приписів ст. 17 Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України постановою від 02.03.2011 № 174 «Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості» затверджено Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості (далі по тексту - Порядок № 174).

Пунктом 1 Порядку № 174 визначено, що цей Порядок регламентує дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб`єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову допомогу 1993-1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою.

Бюджетна позичка/фінансова допомога - сума коштів, надана Мінфіном у 1993-1998 роках позичальнику на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах угоди про надання бюджетної позички/фінансової допомоги.

Пунктами 9 та 10 Порядку № 174 передбачено, що Державна казначейська служба на підставі зазначеної в пунктах 4 і 8 цього Порядку інформації, що подана Мінфіном, відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та протягом тижня після надходження інформації, зазначеної в пункті 8 цього Порядку, інформує територіальні органи Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої на її суму пені, а також про розмір простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою.

З метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

Відповідно до п. 15 Порядку № 174 прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

Системний аналіз наведених приписів Порядку № 174 дає підстави для висновку, що саме по собі подання носить лише обліковий, інформативний характер щодо наявності суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою перед державою, а тому не може бути використане судом як доказ, що підтверджує факт отримання фінансової допомоги, стан розрахунків з бюджетом та розмір заборгованості.

Судом встановлено, що Управління Державної казначейської служби України Лисянському районі направлено на адресу податкового органу подання від 23.12.2021 №11 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості за фінансовою допомогою, наданою на зворотній основі з резервного фонду Державного бюджету згідно постанови КМУ від 11.09.1997 №1003 в сумі 5491,84 грн.

В той же час, позивачем, як суб`єктом владних повноважень не надано доказів узгодженості суми, яка на переконання позивача за розрахунками Управління Державної казначейської служби України Лисянському районі, повинна бути стягнута з відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не було доведено обставин, які б свідчили про дотримання процедури узгодження боргу та подальшої можливості стягнення з відповідача спірної суми коштів у вигляді заборгованості за бюджетними позичками та фінансовою допомогою на зворотній основі наданими Міністерством фінансів України у сумі 5491,84 грн, відтак позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Валентина ТИМОШЕНКО