Постанова

від 16.02.2023 по справі 160/7660/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2023 року м. Дніпросправа № 160/7660/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 р. (суддя Юхно І.В.) по справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Малбі Україна» про стягнення адміністративно господарських санкцій

в с т а н о в и В:

14.05.2021 р. Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Малбі Україна» про стягнення адміністративно господарських санкцій, де просили стягнути з відповідача на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно господарських санкцій за невиконання нормативу робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 р. в розмірі 533 643,10 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 р. Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подало апеляційну скаргу, де просили скасувати рішення суду, прийняти нову постанову про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов`язане з необхідністю доведення порушення зобов`язання. Однак, Законом України не передбачене звільнення від відповідальності у разі відсутності вини роботодавця.

Дослідивши матеріали справи та докази по справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін в зв`язку з наступним.

Судом встановлено, що ТОВ «Малбі Україна» перебуває на обліку у позивача та згідно Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою КМ України № 70 від 31.01 2007 р. «Деякі питання реалізації норм Законів України « Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення», надало «Звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 р.» № 03-07/5808 від 25.02.2021 р. за формою № 10-ПОІ, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 р. № 591.

Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що «Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю».

Так, згідно наданого відповідачем звіту за 2020 рік встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складає 269 чоловік, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно чинного законодавства встановлена інвалідність 1 чоловік, кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» - 11 чоловік.

Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що «Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю».

Відповідно статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлено, що «Забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Особи з інвалідністю можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою».

Згідно з пунктом 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженим Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Судом встановлено, що відповідачем сума адміністративно-господарських санкцій самостійно на обчислювалась та не сплачувалась.

Відповідачем створені робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та протягом 2020 р. надавались звіти до відповідного відділення служби зайнятості форми № 3-ПН про наявність вакансій, в тому числі для осіб з інвалідністю, але даним відділенням не направлялись відповідачу особи з інвалідністю для працевлаштування.

Таким чином, відповідачем приймалися заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посади.

Відповідно, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що оскільки відповідачем виконаний обов`язок щодо звітування своєчасно та в повному обсязі, то вважається, що такою особою вжито один із залежних від нього, передбачений законодавством, захід для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто дію для недопущення господарського правопорушення. Враховуючи, що відповідачем здійснено всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, то відсутні підстави для нарахування відповідачу адміністративно-господарських санкцій.

У спростування доводів апелянта суд зазначає, що в силу приписів чинного законодавства на роботодавця покладається обов`язок зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю, проте такий обов`язок не супроводжується обов`язком займатись пошуком таких осіб для працевлаштування на створені робочі місця.

Нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб`єкт господарювання вжив усіх передбачених чинним законодавством заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.

З огляду на вищезазначене, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідачем виконаний обов`язок, передбачений нормами чинного законодавства, зі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно, в діях відповідача відсутній склад правопорушення, що обумовлює відсутність підстав для стягнення адміністративно-господарських санкцій.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 315,316,321,322,325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 р. залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддяЛ.А. Божко

суддяЮ. В. Дурасова

суддяО.М. Лукманова