Постанова

від 06.04.2023 по справі 464/794/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 464/794/22 пров. № А/857/416/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання: Кахнич Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 07 грудня 2022 року (ухвалене головуючим-суддею Мичкою Б.Р., час проголошення рішення 13 год 41 хв у м. Львові, повний текст судового рішення складено 07 грудня 2022 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові (далі - Інспекція ДАБК, Інспекція, відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову №113-а від 16.09.2021 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 07.12.2022 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити його позовні вимоги повністю.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Особливості розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України, а порядок повідомлення їх учасників статтею 268 цього Кодексу, відповідно до якої учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відтак, в контексті положень ч.4ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що технічний нагляд за об`єктом будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 » (далі - об`єкт будівництва), здійснюється інженером технічного нагляду ОСОБА_1 (кваліфікаційний сертифікат АТ 004195).

У період з 18.01.2021 до 02.02.2021, посадовими особами Інспекції було здійснено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об`єкті будівництва, за результатами якої встановлено, що генеральним підрядником проведено будівельні роботи з відхиленням від затверджених проектних рішень, в журналі загальних робіт, журналі авторського нагляду та актах на закриття прихованих робіт вищевказані відхилення не вказані. Згідно журналу загальних робіт, актів на закриття прихованих робіт від особи, що здійснює технічний нагляд на об`єкті зауваження відсутні, однак вищевказане суперечить схемам виконавчого знімання, наданих генеральним підрядником, з наявними відхиленнями вертикальних конструкцій від довжини або прольоту елементів. Виконавча документація ведеться з порушенням будівельних норм, державних стандартів і правил. Згідно журналу загальних робіт, актів на закриття прихованих робіт, журналу авторського нагляду від особи, що здійснює авторський нагляд на об`єкті зауваження відсутні, однак вищевказане суперечить схемам виконавчого знімання, наданих генеральним підрядником, з наявними відхиленнями вертикальних конструкцій від довжини або прольоту елементів. Згідно техніко-економічних показників загальної пояснювальної записки та експертного звіту №21-08/19/А від 21.08.2019 вищевказаного об`єкта, поверховість, становить 9 поверхів, однак середньо-планувальна позначка землі знаходиться на відмітні більше ніж 2 метри верху плити перекриття цокольного поверху, тому даний поверх враховується в поверховість. Згідно зонінгу Шевченківського району м. Львова, затвердженою ухвалою Львівської міської ради №4657 від 21.05.2015, земельна ділянка за кадастровим номером 4610137500:07:004:0027 за адресою : АДРЕСА_1 , знаходиться в зоні Ж-3 (5-9 поверхів). Враховуючи вищенаведене, встановлено порушення поверховості, а саме 10 поверхів, а не 9, як зазначено в проектній документації. Зберігання велосипедів не запроектовано.

У зв`язку з виявленими порушеннями, посадовою особою Інспекції щодо ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення від 02.02.2021 за ч.7ст.961 КУпАП, за результатом розгляду якого інспекцією прийнято постанову №8-а від 11.02.2021, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.7 ст.961 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 6800 грн.

Судом встановлено та не заперечувалось учасниками справи, що дана постанова не оскаржувалась, а накладений відповідно неї штраф був сплачений позивачем.

Також, ОСОБА_1 відповідачем було внесено припис від 02.02.2021 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, який не був скасований, а тому він є обов`язковим до виконання.

У подальшому, наступна позапланова перевірка була проведена з метою перевірки припису від 02.02.2021.

Так, у період з 05.04.2021 до 09.04.2021, посадовими особами Інспекції було здійснено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об`єкті будівництва, за результатами якої складено акт №232-пп від 09.04.2021, протокол про адміністративне правопорушення від 09.04.2021 щодо ОСОБА_1 та внесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 09.04.2021.

Формування наведених вище рішень було зумовлене невиконанням позивачем вимог припису від 02.02.2021 та не усунення зазначених у ньому порушень.

На підставі акту перевірки від 09.04.2021 та протоколу від 09.04.2021, відповідачем було прийнято постанову №40а від 22.04.2021, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.18842 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн.

Вважаючи протиправною вищевказану постанову, позивач оскаржив її до суду.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 13.05.2022 постанову Інспекції ДАБК №40-а від 22.04.2021 було скасовано та закрито справу про адміністративне правопорушення.

Проте, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2022 рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13.05.2022 скасовано, а позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Судом встановлено, що Інспекцією ДАБК на підставі п.7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011 (далі - Порядок №553), у період 26.08.2021 по 03.09.2021 було проведено ще одну перевірку, предметом якої було виконання ОСОБА_1 вимог приписів від 02.02.2021 та 09.04.2021.

За результатами такого позапланового заходу було складено акт №504-пп від 03.09.2021, в якому зазначено, що за результатами перевірки встановлено невиконання ОСОБА_1 вимог припису від 02.02.2021, що є порушенням абз.4 п.14 Порядку №553.

У зв`язку з виявленими порушеннями, відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення від 03.09.2021.

За результатами розгляду вищевказаних акта №504-пп від 03.09.2021 та протоколу від 03.09.2021, Інспекцією було прийнято оспорювану постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.18842 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 грн.

За змістом оспорюваної постанови, під час проведення позапланової перевірки на об`єкті будівництва, приписом про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 09.04.2021 встановлено невиконання припису від 02.02.2021 в частині проведення будівельних робіт з відхиленням від затверджених проектних рішень.

Згідно листаповідомлення ГАПа ОСОБА_2 №12/04/21 від 12.04.2021 та письмового пояснення директора ПП «С Проект» від 29.04.2021, на вищенаведеному об`єкті будівництва авторський нагляд не проводиться у зв`язку з відсутністю доступу на об`єкт, відсутністю письмового договору про надання послуг на проведення авторського нагляду, що свідчить про невиконання вимог припису від 09.04.2021, чим порушено абз.4 п.14 Порядку №533.

Вважаючи протиправною оспорювану постанову, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з вимогою про її скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювана постанова прийнята на підставі одних і тих же обставин, що і припис від 02.02.2021, який є чинним, відтак, обставини, на які покликається позивач, не можуть бути підставами для визнання протиправною та скасування оспорюваної постанови.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011 (далі - Закон №3038).

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону №3038, Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно доЗакону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Порядок №553.

Згідно п.7 Порядку №553, підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до п.14 Порядку №553, суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Пунктом 17 Порядку №553 передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).

У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.41 Закону №3038, посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт.

Згідно п.20 Порядку №553, протокол разом з усіма матеріалами перевірки протягом трьох днів після його складення подається посадовій особі органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

З матеріалів справи видно, що у зв`язку з виявленими під час перевірки порушень позивачу було винесено припис від 02.02.2021, який не був скасований, а тому він є обов`язковим до виконання.

Щодо припису від 03.09.202, то такий внесено у зв`язку з невиконанням позивачем вимог попереднього припису від 09.04.2021, який стосувався неусунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Колегія суддів зазначає, що припис є обов`язковими до виконання, за його невиконання особи несуть відповідальність, передбачену Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та КУпАП.

Частиною першою статті 18842 КУпАП встановлено відповідальність у вигляді штрафу у розмірі від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Відтак, внесений припис є окремим рішенням суб`єкта владних повноважень, що несе для особи певні зобов`язання та відповідні правові наслідки.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про підставність проведення перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності в частині виконання вимог припису та правомірності оспорюваної постанови, оскільки перевірка проведена щодо виконання вимог дійсного припису, який у передбаченомузакономпорядку не скасований.

При цьому, колегія суддів враховує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 по справі №380/7287/21, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2022, у задоволенні позовних вимог ТзОВ МК Гарант про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено повністю.

Вищевказаним рішенням встановлено аналогічні порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, які виявлені Інспекцією під час проведення позапланової перевірки об`єкта будівництва, які усунуті не були.

При цьому, суд першої інстанції вірно вважав безпідставними посилання позивача на те, що описані правопорушення, які виявлені відповідачем у протоколах від 02.02.2021, 09.04.2021, 03.09.2021 та постановах №8а від 11.02.2021, №40-а від 22.04.2021, №113-а від 16.09.2021 стосовно нього є однаковими та фактично вказаними постановами його притягнуто до адміністративної відповідальності за одне і теж саме правопорушення, з огляду на те, що припис від 09.04.2021 було внесено у зв`язку з невиконанням припису від 02.02.2021, а у приписі від 03.09.2021 йдеться про невиконання ОСОБА_1 вимог приписів від 02.02.2021 та від 09.04.2021.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що вищевказані приписи та постанови прийняті за різних підстав.

Стосовно інших доводів скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідност.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень ч.3ст.272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначенихстаттею 286 цього Кодексу(особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст.268,272,308,310,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 грудня 2022 року по справі №464/794/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 12.04.2023