Постанова

від 11.04.2023 по справі 260/5509/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/5509/22 пров. № А/857/4538/23

Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого суддіКузьмича С. М.,

суддівГлушка І.В., Матковської З.М.,

за участю секретаряПославського Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року (постановлену головуючим суддею Рейті С.І. у м. Ужгород) про відмову у відкритті провадження у справі № 260/5509/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Закарпатській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати протиправною та скасувати відмову Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Закарпатській області, оформлену листом П-20/007/14 від 23.11.2022 за підписом директора В.Попадинець щодо відмови у призначенні захисника (адвоката) за 5 (п`ятьма) заява від 31.10.2022 для надання правової допомоги та складення документів процесуального характеру до Октябрського районного суду м. Полтава і Верховного Суду, представництва інтересів;

зобов`язати Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Закарпатській області повторно розглянути 5 (п`ять) заяв ОСОБА_1 від 31.10.2022 про призначення адвоката для надання правової допомоги і складання документів процесуального характеру до Верховного Суду і Октябрського районного суду м. Полтави, представництва інтересів;

стягнути з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 відмовлено у відкритті провадження.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду адміністративним судом, а спірні питання підлягають вирішенню за правилами Кримінального процесуального кодексу України.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційні скарзі покликаються на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зокрема в апеляційний скарзі зазначає, що ОСОБА_1 було відмовлено у наданні правової допомоги, призначенні захисника, що є підставою для звернення до адміністративного суду. Позивач засуджений до довічного позбавлення волі у межах кримінального судочинства, отже суд при прийнятті оскаржуваної ухвали не виконав завдання і основні засади адміністративного судочинства та позбавив ОСОБА_1 права на захист.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди мають враховувати як предмет та зміст, так і суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Тобто до компетенції адміністративних судів належать, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб`єктами при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, а також спори, що виникли у зв`язку із порушенням прав суб`єкта виборчого процесу або процесу референдуму.

Зміст публічних правовідносин передбачає наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє його від приватних правовідносин, у яких відносини ґрунтуються на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні та майновій самостійності. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Якщо одна сторона у межах спірних правовідносин не здійснює владних управлінських функцій щодо іншої сторони, яка є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції.

Предметом позову у даній справі є оскарження дій Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Закарпатській області, що виразилася у неприйнятті останнім рішення про надання безоплатної вторинної допомоги або про відмову у її наданні.

Преамбулою Закону України від 02.06.2011 № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу» (далі - Закон № 3460-VI) визначено, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 3460-VI безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.

Відповідно до ст. 13 цього Закону, безоплатна вторинна правова допомога - це вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя (частина перша). Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру (частина друга).

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону № 3460-VI право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають, зокрема, особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону.

Відповідно до ст. 15 Закону № 3460-VI суб`єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

Повноваження Центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги визначені статтею 17 Закону № 3460-VI, яка передбачає, що такі Центри, зокрема, приймають рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги; видають доручення для підтвердження повноважень захисника або повноважень адвоката для здійснення представництва інтересів особи в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; приймають рішення про заміну адвоката відповідно до статті 24 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 16 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» Міністерство юстиції України утворює регіональні (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські) та місцеві (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правової допомоги і утворюються з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної вторинної правової допомоги.

Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням.

Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги фінансуються з Державного бюджету України, інших не заборонених законодавством джерел.

Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечують надання всіх видів правових послуг, передбачених ч.2 ст.13 цього Закону.

Отже, як зазначив суд першої інстанції, що центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є неприбутковими організаціями, що мають своїм завданням надання правових послуг та не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.

Разом з цим, як суб`єкт владних повноважень Регіональний центр виступає щодо суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу визначених статтею 14 Закону №3460-VI у разі, якщо вони оскаржують відмову Регіонального центру у наданні правової допомоги або у разі оскарження дій та бездіяльність посадових і службових осіб Регіонального центру, які порушують порядок та строки розгляду звернень про надання безоплатної правової допомоги, надання неякісної правової допомоги тощо.

Таким чином, з аналізу вказаних норм та обставин справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що даний спір є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а відтак відсутні підстави для відмови у відкритті провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.

Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року про відмову у відкритті провадження у справі № 260/5509/22 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді І. В. Глушко З. М. Матковська Повне судове рішення складено 18 квітня 2023 року