Рішення

від 07.09.2022 по справі 761/21372/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/21372/21

Провадження № 2/761/1224/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2022 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді: Сіромашенко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Гюлалієвої Ф.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал»</a>, треті особи: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Юрій Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2021 року позивач звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва з данимпозовом, в якому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №91082, що вчинений 09.04.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 38665,07 грнта сплачений судовий збір за подання позовута заяви про забезпечення позову у розмірі 1362,00 грн., а такожвитрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що їй з Єдиного реєстру боржників стало відомо, що щодо неї приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельником Ю.А.21.05.2021 було відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса та звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Позивач стверджує, що про такий виконавчий документ, так само як й про наявність заборгованості перед відповідачем, їй відомо не було до того моменту, поки вона не дізналась про відкриття виконавчого провадження щодо неї.

Позивач вважає, щооспорюванийвиконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. з грубим порушенням чинного законодавства, а саме, вимог ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення виконавчих написів, адже, приватний нотаріус не перевірила безспірність заборгованості, зокрема, і факт того, що боржнику не надсилалося повідомлення-застереження про вчинення виконавчого напису нотаріусом, керувалася при вчиненні виконавчого напису пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від «29» червня 1999 року № 1172, який було на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису визнано нечинним та незаконним, тобто, вчинила оспорюваний виконавчий напис на борговому документі, який не посвідчений нотаріально.Також позивач наголосила на спірності суми заборгованості.

Таким чином, позивач, враховуючи усе вищенаведене,посилаючись на факти необхідності дотримання вимог ст.ст. 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за №282/20595 при вчиненні виконавчого напису нотаріусами, звернулася до суду за захистом своїх прав.

Одночасно з позовною заявою надійшло клопотання від позивача про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2021 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.

Ухвалою суду від 16.06.2021 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено справу до розгляду по суті.Витребувано у ТОВ «Вердикт Капітал» належним чином завірені копії документів, а саме:договору про відступлення права вимоги, згідно якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги до ОСОБА_1 по Договору про надання споживчого кредиту №2003877494 від 21.05.2013;повідомлення ОСОБА_1 , яке надсилалось перед вчиненням виконавчого напису від 09.04.2021 року №91082; розрахунки та виписки по заборгованості у розмірі 38665,07 грн, що стягується за виконавчим написом від 09.04.2021 №91082.

19.10.2021 поштовим відправленням від відповідача до суду надійшла заява про надання документів на виконання ухвали суду від 16.06.2021.

04.01.2022 поштовим відправленням від відповідача надійшла заява про зменшення судових витрат на правову допомогу, у якій відповідач зазначив, що до позову не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б оплату правничої допомоги, в тому числі документів, якіб підтверджували перерахунок коштів адвокату в сумі 12350,00 грн.

06.01.2022 поштовим відправленням від відповідача надійшов відзив на позовну заяву,у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки відповідачем були дотримані всі вимоги чинного законодавства для вчинення виконавчого напису нотаріусом.

В подальшому, у судове засідання, призначене на 07.09.2022, позивач та її представник не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та її представника, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причина неявки суду невідома.

Треті особи також про розгляд справи повідомлялись належним чином, в судове засідання не з`явились, пояснень щодо позову або відзиву не надавали.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, з урахуванням положень ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та третіх осіб, на підставі наявних в справі доказів.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши надані сторонами докази,дійшов висновку що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом, відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках і, відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 09.04.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 91082 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ«Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором 2003877494 від 21.05.2013, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «ОТП БАНК», у розмірі 38015,07 грн.

Так, за умовами виконавчого документу стягнення заборгованості проводиться за період з 22.12.2018 року по 31.03.2021 року.

Сума заборгованості складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 15504,04 грн.; простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом 6271,50 грн.; строкової заборгованості за комісією 5037,18 грн.; строкової заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом 11202,35 грн.

Витрати за вчинення виконавчого напису складали 650 грн, які були додатково включені у розмір загальної заборгованості.

Загальна сума що підлягає стягненню - 38665,07 грн.

Постановою від 21.05.2021 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Ю.А. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису № 91082 від 09.04.2021.

02.06.2021 приватним виконавцем винесено постановуу виконавчому провадженні № НОМЕР_2 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Відповідно до ст.18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат`передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно дост. 89 Закону України «Про нотаріат`у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно доЗакону України «Про нотаріат`виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат`захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.Це право існує, поки суд не встановить зворотного.Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат`у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості.Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

При цьому, варто зауважити, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою №662 Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:а) оригінал кредитного договору;б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.09.2021 по справі № 910/10374/17 (провадження №12-5гс21), оскільки у судовому порядку постанову №662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Наявний у матеріалах справи, укладений між первісним кредитором - АТ «ОТП Банк» та позивачем договір про надання споживчого кредиту №2003877494 від 21.05.2013, який був наданий приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому, наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Крім того, в зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №910/10374/17 визначено наступну правову позицію: «95. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».

Таким чином, досліджуючи правові підстави вчиненого виконавчого напису який, зокрема, ґрунтувався на п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів №1172 від 29.06.1999, у нотаріуса було відсутнє право на вчинення виконавчого напису, адже нотаріус позбавлений можливості вчиняти такі написи щодо правочину, який не був нотаріально посвідчений.

Окрім наведених норм чинного законодавства, що впорядковують питання можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу за наявності безспірності заборгованості, суд звертає увагу і на іншу умову, обов`язковість дотримання якої передбачена при вчиненні нотаріусами виконавчих написів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений п.п.2.3 п.2 гл.16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

За умовами наведеного вище пункту 2 глави 16 Порядку, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Як окреслив у своїй постанові Верховний Суд від 27.08.2020 у справі №554/6777/17, провадження № 61-19494св18: «У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:

- перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Окрім того, в цій же постанові Верховний Суд зазначає, що «Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання».

Таким чином,суд погоджується з доводами позивача, що у разі відсутності жодних повідомлень або вимог про усунення порушень від стягувача, вказане свідчить про недотримання вимог Порядку вчинення нотаріальних дій.

Крім цього, з наданих позивачем доказів неможливо дослідити документів, що були підставою для вчинення оспорюваного виконавчого напису, а відповідач у відзиві не спростував доводів позивача, не надав доказів на підтвердження своїхдоводів.

Крім того, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, що виключає можливість спору з його сторони щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, з урахуваннямвищевикладеного, враховуючи те, що ані відповідачем, ані третіми особами,зокрема, приватнимнотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. не булодоведено правомірностівчинення оспорюваного виконавчогонапису №91082 від 09.04.2021, прийнявшидо уваги те, що при дослідженні матеріалів справи не знайшлопідтвердження безспірностізаборгованості тавиконання, зокрема,обов`язкової умови щодонадіслання боржникуписьмової вимогипро усуненняпорушення, суд дійшов висновку про порушення процедури вчинення вказаної нотаріальної дії, наслідком чого є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За умовами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн за подання позовної заяви, що відповідно до ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, за п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Така позиція закріплена в п. 47, 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у яких судам роз`яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Зокрема, п. 48 зазначеної вище постанови встановлено, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим про що, зокрема, зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України».

З урахуванням того, що представником позивача були надані свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8815/10 від 13.03.2020, ордер серії КС № 798747 від 31.05.2021, договір про надання правничої (правової) допомоги №2163 від 31.05.2021 з додатком № 1 до нього, документи, що свідчать про прийняття послуг наданих адвокатом (копія Акта приймання-передачі послуг між адвокатом Яреськом Т.В. та Кириченко О.О. та копія Розрахункової квитанції (щодо отримання гонорару), наданих адвокатських послуг у розмірі 4000,00 грн, оформлені у встановленому законом порядку, які є належними доказами документального підтвердження витрат на правову допомогу, суд вважає, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

При цьому, як зазначив Верховний Суд у постановах від 07.12.2020 у справі № 922/3708/19, а також, від 01.10.2021 у справі № 607/14338/19-ц, проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт, а також суд не вправі зменшувати розмір витрат на професійну допомогу адвоката.

В матеріалах справи міститься клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Однак, доводи, викладені у клопотанні є необґрунтованими та нічим не підтверджені, при цьому, відповідачу клопотанні заперечує проти витрат на правничу допомогу у розмірі 12350,00 грн, що не відповідає заявленим позивачем витратам на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн, а тому, суд дійшов висновку про відмову у зменшенні витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Керуючись ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал»</a>, треті особи: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Юрій Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 09.04.2021, зареєстрований в реєстрі за №91082, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною про стягнення з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал»</a> заборгованості у розмірі 38 665,07 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал»</a> (код ЄДРПОУ 36799749, адреса: вул. Кудрявський узвіз, 5-Б, м. Київ, 04053) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н.В. Сіромашенко