Постанова

від 17.04.2023 по справі 513/888/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4752/23 Головуючий у 1-й інстанції: Рязанова К.Ю.

Єдиний унікальний номер судової справи:513/888/22 Доповідач Базіль Л. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) - Базіль Л.В.,

суддів: Бездрабко В.О.,

Воронцової Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управленні Пенсійного фонду в Одеській області на рішення Саратського районного суду Одеської області від 13.12.2022 року, ухвалене у складі судді Рязанової К.Ю. зі складенням повного тексту рішення 13.12.2022 року у цивільній справі №513/888/22 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

20 вересня 2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до Саратського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії.

Позовна заява мотивована тим, що 25.05.2021 року відповідач

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення йому пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, згідно якого особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року, а починаючи з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року не менше 28 років.

При призначенні пенсії відповідачу було зараховано до страхового стажу період роботи у фермерському господарстві Агрос. Згідно записів у трудовій книжці з 16.09.1995 року по 01.02.2010 року ОСОБА_1 працював головою указаного фермерського господарства, яким відповідно була надана довідка про сплату страхових внесків ФГ Агрос конкретно за дану особу.

Однак, за даними Єдиного державного реєстру застрахованих осіб

(ОК-5), сплата страхових внесків по відповідачу підтверджується тільки з 01.04.1999 року, за періоди з 01.01.1996 по 31.12.1996 року та з 01.07.1997 року по 31.12.1998 року сплата страхових внесків до реєстру не підтверджена.

Оскільки, вказані періоди роботи були зараховані безпідставно, страховий стаж відповідача склав 25 років 09 місяців 06 днів, рішення про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 за №155850001999 від 01.06.2021 року було скасовано та винесено рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Посилаючись на те, що призначення пенсії відповідачу було передчасним у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, на підставі ст.1212 ЦК України позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь кошти у сумі 20656 грн надміру виплаченої пенсії.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 13.12.2022 року у задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, суд першої інстанції виходив з того, що грошові кошти, отримані відповідачем, є пенсією, виплата якої проведена позивачем за відсутності рахункової помилки з його боку й недобросовісності з боку ОСОБА_1 , а тому дійшов висновку про те, що на підставі статті 1215 ЦК України зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області через свого уповноваженого представника Дуку К.О. подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність недобросовісності відповідача та безпідставно застосував до спірних правовідносин ст.1213, 1215 ЦК України, оскільки до спірних правовідносин застосуванню підлягає ст.1212 ЦК України, тому що, у відповідача відсутнє право на пенсію за віком, а отже кошти набуті ним безпідставно.

Позиція відповідача на стадії апеляційного перегляду справи.

03 березня 2023 року на вказану апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Манова І.М. подав відзив, у якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, судове рішення без змін. Зазначає, що суд правильно установив фактичні обставини справи, надавши їм належну правову оцінку та вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, у той час як доводи апеляційної скарги є надуманими, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Також відповідачем порушується питання про стягнення з Головного управленні Пенсійного фонду в Одеській області витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 3000 грн. У частині відшкодування витрат на правову допомогу зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс у зв`язку з розглядом справи на професійну правничу допомогу складається з: консультації, підготовки тактики захисту 2 години роботи 1000 гривень; підготовка та складання відзиву на апеляційну скаргу 4 години роботи 2000 гривень, а всього 3000 грн.

Аргументи позивача щодо вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу.

14 квітня 2023 року на електронну адресу суду представник Головного управлення Пенсійного фонду України в Одеській області Дука К.О. подала заперечення на відзив, у якому просить відмовити у повному обсязі у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо стягнення витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 3000 грн. Свою позицію аргументує тим, що зазначений у орієнтовному розрахунку, розмір судових витрат є необґрунтованим, а кількість годин роботи адвоката є значно завищеною.

Позиція апеляційного суду.

Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними є справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Приписами п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України регламентовано, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів сумою, яка стягується.

Відповідно до ч.1 ст.369ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 квітня 2023 року, з огляду на положення ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд даної справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, з огляду на те, що позовні вимоги мають виключно майновий характер, та справа є малозначною в силу вимог закону, оскільки ціна позову 20656 грн. не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подачі позову (248100,00 грн).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 25.05.2021 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Саратського об`єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою за призначенням/перерахунком пенсії, у якій просив призначити йому пенсію за віком, на обґрунтування своїх вимог надав документи, перелічені у розписці-повідомленні, серед яких довідка із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 року по день звернення, довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 року, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 року №637, трудову книжку або документи про стаж (а.с. 7-9).

З копії трудової книжки № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , вбачається, що серед іншого, починаючи з 16.09.1995 року по 01.02.2010 року ОСОБА_1 був головою Фермерського господарства Агрос (зворотна сторона а.с. 13).

Згідно довідки Управління обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, видана ОСОБА_1 вбачається, що Фермерське господарство Агрос сплачувало страхові внески за період з 01.01.1996 по 31.12.1996, з 01.07.1997 по 31.12.1997, 01.01.1998 по 31.12.1998, з 01.04.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 01.01.2002 по 31.07.2022, з 01.10.2002 по 31.10.2002, з 01.01.2003 по 30.11.2003 року. Зазначено, що довідка надана згідно картки особового рахунку та наданих звітів платника (а.с. 10).

Згідно розрахунку від 30.06.2021 року про перерахунок пенсії

ОСОБА_1 убачається, що органом пенсійного фонду визначено тривалість страхового стажу у кількості 28 років 3 місяців 6 днів, прийнято рішення про призначення пенсії довічно у розмірі 2007,89 грн. щомісячно (а.с. 15).

Головним управлінням пенсійного фонду в Миколаївській області прийнято рішення від 18.02.2022 №15585000199 на підставі якого:

- скасовано рішення від 19.06.2021 року №1555850001999 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Рішення мотивовано тим, що до страхового стажу ОСОБА_1 не підлягають зарахуванню періоди роботи з 01.01.1996 по 31.12.1996, з 01.07.1997 по 31.12.1998 року, оскільки не підтверджено, що за вказані проміжки часу фермерським господарством Агрос сплачувалися страхові внески за відповідача (а.с. 16).

З копії протоколу індивідуального перерахунку вбачається, що

ОСОБА_1 було нараховано та виплачено пенсії на загальну суму

20667,29 грн., з яких переплата становить 20667,29 грн. (а.с. 21).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права.

За приписами ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване рішення суду вказаним вимогам відповідає.

Положеннями ч.1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон) (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений Постановою Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року (далі Порядок)

Розділом II Порядку передбачено, що до заяви про призначення пенсію подаються документи про стаж.

Розділом IV зазначеного порядку детально регламентовано порядок приймання, оформлення і розгляд документів.

Так, пунктом 4.2 цього розділу (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при прийманні документів працівник сервісного центру:

- реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загально-обов`язкового пенсійного страхування;

- повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

- повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Пунктом 4.7 розділу IV Порядку визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Із викладеного слідує, що рішенню про призначення або відмови у призначенні особи пенсії, має передувати виконання уповноваженою службовою особою ряду комплексних дій, спрямованих на уточнення та перевірки інформації, відображеної у документах, наданих заявником разом із заявою про призначення пенсії, а також перевірки таких відомостей на предмет їх достовірності та достатності. Саме ж по собі рішення, прийняте за результатами розгляду відповідної заяви є завершальним етапом процедури з оформлення та призначення пенсійних виплат.

Таким чином, на особу (заявника) покладається лише обов`язок зібрання та подачі певного (визначеного) переліку документів, тоді як саме працівнику сервісного центру належить дотримуватися міри необхідної поведінки щодо аналізу та надання оцінки змісту та обсягу поданої інформації. Та у разі виявлення неточностей, суперечностей, розбіжностей чи недостатності відомостей (даних) для прийняття відповідного рішення, вживати заходи, визначені Порядком.

Відповідно до частини першоїстатті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

За змістомчастини першоїстатті 1212ЦК Україниособа,яка набуламайно абозберегла йогоу себеза рахунокіншої особи(потерпілого)без достатньоїправової підстави(безпідставнонабуте майно),зобов`язана повернутипотерпілому цемайно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року при розгляді справи №545/163/17 та постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14.

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц та постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц зазначено, що: «правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" від 05 січня 2000 року, "Онер`їлдіз проти Туреччини" від 18 червня 2002 року, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" від 08 квітня 2008 року, "Москаль проти Польщі" від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" від 20 травня 2010 року і "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" від 18 червня 2002 року та "Беєлер проти Італії" від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Приписами ст.12,81 ЦПК України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК

України).

Матеріали справи не містять відомостей, а позивачем усупереч указаним приписам закону не надано належних та допустимих джерел доказів на підтвердження того, що прийняттю рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення надміру виплаченої пенсії, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню.

Установивши відсутність двох обов`язкових складових, за наявності яких відповідно до вимогстатті 1215 ЦК Українитастатті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"можливе повернення безпідставно виплаченої пенсії, а саме: рахункової помилки з боку позивача і недобросовісності, зловживань з боку відповідача, місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів факту недобросовісного набуття відповідачем коштів, а також допущення рахункової помилки зі сторони позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд надав неправильну оцінку поданим доказам, помилково встановив обставини справи, безпідставно застосувавстаттю 1215 ЦК України, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки такі аргументи апелянта не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки доказів.

Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Саратського районного суду Одеської області від 13 грудня 2022 року без змін.

Оцінюючи клопотання відповідача про відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд виходить із таких міркувань:

Частина перша статті 133ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що на стадії апеляційного перегляду справи, представництво інтересів відповідача ОСОБА_1 здійснює адвокат Манова І.М., на підтвердження чого, адвокатом видано ордер серії ВН 1230042, датований 02.03.2023 року.

На обґрунтування витрат, понесених відповідачем у зв`язку отриманням правничих послуг, адвокат Манова І.М., долучила копію договору про надання правової допомоги №18 від 27.02.2023 року, який підписано адвокатом

Мановою І.М. та відповідачем ОСОБА_1 .

Як регламентовано п.3.1 цього договору, він набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Пунктом 4.2 зазначеного договору передбачено, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 3000 грн. Гонорар сплачується клієнтом на протязі трьох робочих днів з моменту підписання договору.

Відповідно до п.4.3 сторони досягли домовленості про те, що розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, який бажає клієнт.

Аргументуючи конкретний розмір витрат на правничу допомогу, представник відповідача зазначила, що нею було надано такі послуги, як: консультація клієнта, підготовка тактики захисту, на які знадобилося 2 години робити, вартістю 1000 грн.; підготовка та складання відзиву на апеляційну скаргу, задля чого адвокат використала 4 години робити, вартість яких становить 2000 грн. Загальна ж сума витрат на правову допомога склала 3000 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі

№ 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Оцінюючи характер наданої адвокатом Мановою І.М.правової допомоги відповідно до вище наведеного розрахунку суми судових витрат апеляційний суд враховує, що ця справа є незначної складності, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, правові висновки висловлено Верховним Судом задовго до подання позову, а тому пошук та аналіз судової практики по суті зводиться до дублювання висновків Верховного Суду про релевантні норми права аналіз та спосіб їх застосування. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що консультація відповідача, підготовка тактики захисту, а також підготовка та складання відзиву на апеляційну скаргу не потребують заявленого часу.

Підсумовуючи свої міркування, апеляційний суд вважає справедливим відшкодування відповідачу судових витрат, понесених ним на правничу допомогу у сумі 1500 грн.

Керуючись ст. 141,367,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управленні Пенсійного фонду в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Саратського районного суду Одеської області від 13 грудня 2022 року залишити без змін.

Стягнути з Головного управленні Пенсійного фонду в Одеській області (ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 1500 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий Л.В. Базіль

Судді: Л.П. Воронцова

В.О. Бездрабко