Рішення

від 17.04.2023 по справі 388/788/21

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 388/788/21

провадження № 2/388/51/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2023м. Долинська

Долинський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Степанов С.В.

при секретарі - Гриненко М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про перерахунок страхових виплат та стягнення заборгованості не донарахованих і не доплачених сум з одноразової допомоги, щомісячних платежів, а також компенсації, у зв`язку з затримкою виплати заборгованості і відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», Долинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про перерахунок страхових виплат та стягнення заборгованості не донарахованих і не доплачених сум з одноразової допомоги, щомісячних платежів, а також компенсації, у зв`язку з затримкою виплати заборгованості і відшкодування моральної шкоди посилаючись на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває, як інвалід другої групи по профзахворюванню, на обліку в Фонді соціального страхування України (далі ФСС) м. Долинська Кіровоградської області. В минулому працівник Північного гірничо- збагачувального комбінату, нині ПРАТ «ПівнЕЗК» м. Кривий Ріг Дніпропетровська область, де працювала в шкідливих умовах дозувальником гарячого вороття та майстром виробничої дільниці цеху огрудкування та випалу. Висновком медико-соціальної експертної комісії (далі-МСЕК) Кіровоградської області від 04.06.1998 р. № 326/1 позивачу вперше встановлено третю групу інвалідності та трату професійної працездатності у розмірі 50 %, а згодом, рішеннями МСЕК від 27.05.1999 р. № 294/8 встановлено 70 %, а 22.01.2020 р. - 80 % втрати професійної працездатності та визнано інвалідом другої групи безстроково.

Питання відшкодування шкоди потерпілим на виробництві трудовим законодавством врегульовані: до 1 квітня 2001 р. - спеціальним нормативно-правовим актом - Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.93 р. № 472 (зі змінами, далі - Правила), після цієї дати - Законом № 1105-1У.

Страхові виплати до 01 квітня 2001 року проводив Північний ГЗК згідно наказів від 28.07.98р. №348 і від 28.07.99р. №363 (Додаток№ 1 №2), самочинно, зробивши розрахуно з посадового окладу майстра, що для мого випадку Правилами не передбачено, не виконані вимоги п. 22 Правил, а саме: Середньомісячний заробіток у зазначений період підлягає коригуванню на час встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності з урахуванням підвищення тарифних ставок, посадових окладів відповідних працівників виробничого підрозділу (дільниці, цеху) підприємства, де працював потерпілий до моменту ушкодження здоров`я, або індексації доходів відповідно до чинного законодавства.

В наказі від 28.07.98р. №348 лише для проведення фальсифікації, «зроблена» спроба провести коригування мого середньомісячного заробітку за 1977р. в розмірі 287,20 крб., як рекомендовано в Правилах, але фахівці підприємства маючи повну інформацію про коефіцієнти росту посадових окладів, винахідливо обходять законодавство, і їх дії не можливо назвати просто помилкою.

При коригуванні допущена арифметична помилка на рівні учня початкової школи: середня заробітна плата (складається з посадового окладу + щомісячна премія + оплата нічних і святкових +13 з/п + вислуга) і посадовий оклад помножені на одні і ті ж коригуючі коефіцієнти, в кінцевому рахунку стає меншою ніж чистий посадовий оклад. Цим наказом були створені передумови для подальшого заниження розміру страхових виплат, бо законодавчі аргументи, які б пояснили правомірність заміни відкоригованого мого середнього заробітку на посадовий оклад майстра до цього час) не надані ні підприємством, ні численними перевіряючими. Приведені в позові факти свідчать, що на Північному ГЗК були установлені свої правила, свої методики: це видно з наказу і з листів, бо проведенні маніпуляції, які не підтверджуються нормативними актами, взагалі не мають на меті соціальний захист і гарантії потерпілих. Перелік коефіцієнтів по рокам взагалі не наданий ні в наказі, ні в довідці від 03 червня 1998 року "Про розмір середнього заробітку"(Додаток № і), а надаючи загальну суму коефіцієнтів, яка дорівнює 10648,84, довгий час твердять, що взяті всі коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів на комбінаті за період з 01.01.1992 р. по 04.06.1998 р., що не відповідає дійсності, тому що 10648,84 це добуток Кросту починаючи з 01.02.1992 р., а не з 01.01.1992 р. це свідчить лист Півн.ГЗК від 26.04.13 р.№51 /9 (додаток № 4), 1992рік К- 2 з 01.01.92р - відсутній, а далі по тексту листа: 1992 рік К-3,0 з 01.02.92р. на підставі СП № 20/28 від 29.02.92р.К-1,1448 з 01.06.92р. на підставі СП № 90/32 від 23.06.92р.,К-1,5 з 01.08.92р. на підставі СП № 138/34 від 25.08.92р.,К-1,1 з 01.11.92р. на підставі СП № 180/28 від 30.11.92р. Рік К-1,5 з 01.01.93р. на підставі СП№ 30/6від 05.03.93 р. К-2,0 з 01.06.93р. на підставі СП № 81/13від 08.05.93р. К-2,89 з 01.09.93р. на підставі СП№125/18 від 14.09.93р. К-3,0 з 0112.93р. на підставі СП № 160\6 від 15.12.93рік К-2.01Ф1.07.94р. на підставі СПХ° 117/27 від 29.07.94р.К-2,0 з 01.10.94р. на підставі розпорядження № 324 від 27.10.94р., 1 995рікК-3,0 з 01.02.95р. на підставі СП № 22/9 від 28.02.95р.

К-3,4 з 01.12.95р. на підставі СП№202/32 від 21.12.95р, 1996уік К-14 з 01.11.95р. на підставі СП № 215/55 від 28.11.96р., 1997 р. і 1998 рік - Підвищення тарифних ставок і окладів не проводилося.

Не дивлячись, що «К» з 01.01.92 р. відсутній, в чергове в цьому листі завіряють: «У зв`язку з Вашими неодноразовими зверненнями щодо відповідності сум відшкодування шкоди,проводились перевірки, як адміністрацією комбінату, так і Державним департаментом з нагляду за одержанням законодавства про працю. Будь-яких порушень законодавчих норм з боку комбінату не виявлено».

До того ж мій запит був щодо надання переліку коефіцієнтів з 01.01.1991р. по 04.06.1998р. Але «розглянувши МІЙ запит» ( ДИВ. пункт перший ЦЬОГО листа (додаток №4), частково проігнорували його, бо «К» надані не з 01.01.1991р., а з 01.02.1992р., і вкотре в листі повторили текст відомої маніпуляції, згідно «законодавства», точніше згідно власної методики відшкодування втраченого заробітку, яка введена в дію наказом голови правління комбінату від 28.07.98р. №348( Додатокш) і суперечила законодавству, діючому на той час в Україні, а саме Закону України "Про охорону праці" та вимог Правил.

Про фактичне підвищення посадових окладів на підприємстві стає відомо з листа ПІВН.ГЗК від 16.03.15р. № 1224/12 (додаток № 5) « в жовтні 1991 року посадовий оклад змінних інженерно-технічних робітників фабрики огрудкування становив 624 крб., в грудні 1991 року -743 крб., з 1 січня 1992 року - 2203 крб., азі лютого 1992 року - 6600 крб.». Керуючись п.10 Постанови КМУ від 08.02.95 р. №100, а саме: "Коефіцієнт, на який необхідно коригувати виплати, що включаються до середнього заробітку, розраховується шляхом ділення посадового окладу (тарифної ставки), установленого після підвищення, на оклад (тарифну ставку) до підвищення", розраховую самостійно фактичні коефіцієнти росту посадових окладів «К»: мій посадовий оклад в1975-77р.р.=190 крб., то з 01 жовтня 1991 р. «К» - 3,28 = 624:190: з 01 грудня 1991 р. - 1,191 = 743:624; з 01 січня 1992 р. - 2,965 = 2203:743 (К=2,965), а з 01 лютого 1992 року - К = 3,0 = 6609:2203; і тільки цей К = 3,0 з перелічених використаний підприємством в наказі при імітації коригування мого середнього заробітку з 01.02.1992 р.

Отже, Північний ГЗК при розрахунку не виконав, чинну на той час, вимогу п.1 Постанови КМУ від 08.02.95 р. № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", а саме:

"Обчислення середньої заробітної плати для визначення розміру відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, провадиться відповідно до Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. N 472, а для призначення пенсій - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" Цією Постановою ще раз підкреслено, що тільки Правила установлюють єдиний порядок обчислення середньої заробітної плати для обчислення відшкодування.

Позивач звертає увагу на коефіцієнт 3,9 (для періоду 1976 р. - 1980 р.), який взятий фахівцями підприємства з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1991 р. N 369 "Про коригування рівнів пенсій, призначених до введення в дію Законом України "Про пенсійне забезпечення", який втратив чинність на підставі Постанови КМУ від 20.07.92 р.

Однак позивачу при переписці навіть Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України надав Роз`яснення від 22.02.2008 р. №013-Є1674/11-54 ( додаток 7\(дослівно) Береться середньомісячний заробіток ОСОБА_1 і помножується на перевідний К залежно від року, коли її було переведено ( у випадку заявниці він становить 3,9 ). Визначений таким чином середньомісячний заробіток підвищують на фактичний К підвищення тарифних ставок і посадових окладів, що склався з 1 грудня 1991 року. На деяких підприємствах підвищення тарифних ставок проводили з 1 січня 1992 року у зв`язку з підвищенням мінімальноїз/п з 1 грудня 1991 року. У такому разі середньомісячний заробіток треба збільшувати на цей К.

Позивач не оспорює цю юридичну колізію тільки тому, що використаний К=3,9 рівнозначний добутку фактичних коефіцієнтів підвищення посадових окладів на підприємстві (додаток№яК = 3,28 з 01 жовтня 1991р. і з 01 грудня 1991р.Л* = 1,191.

Згідно п.22. Правил необхідно мій середньомісячний заробіток за 1977р. в розмірі 287,20 крб. коригувати на коефіцієнти підвищення тарифних ставок та посадових окладів на комбінаті, оскільки ПРАТ „Півн.ГЗК" в цей час підвищив посадові оклади працюючим (відомості взяті МІІОЮ 3 листів ВІД 26.04.13 Р.(додаток№4) І від 16.03.15 р. № 1224/12 (додаток № 5)).Таким чином, відкоригована моя середньомісячна заробітна плата за 1977 рік в 1998 році стала в розмірі: 287,2 крб. х 3,9 х 2,965 х 10648,84: 100000 = 353,65 грн., де 10648,84 =3x1,448 х1,5х 1,1x1,5 х2,0 х2,89 х3,0 х2,0 х2,0 х3,0 хЗ,4 х1,4.

За вимогою п. 43 Правил, якщо потерпілому або особам, які мають право н відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено сум відшкодування шкоди, то ця сума виплачується без обмеження впродовж будь-якого терміну. Тобто нормами трудового законодавства не обмежувався і не обмежується строком, у межах якого потерпілий може звернутися щодо виплати заборгована (недонарахованих) сум з відшкодування шкоди, так і строк, за який треба проводити перерахунки в разі порушення вимог законодавства під час нарахування су відшкодування шкоди. Зазначеними нормами передбачено проводити виплати лише в ра вини роботодавця або Фонду, обов`язок з їхньої виплати не обмежується будь-яким строком. Надаю розрахунок недоплат: (додаток № 12) За період з 04.06.98 року по 01.01.99 р. згідно наказу від 28.07.1998 р. №348 Півн. ГЗК відшкодовував позивачу шкоду в заниженої^ розмірі, а саме: одноразову допомогу 10500 грн. = 210 х 50, хоча повинен 17682,5 грн. 353,65 х 50, тобто недоплата становить 7182,5 грн., а розмір щомісячного відшкодуваня втраченого заробітку становив: Червень 1998 р; 94,5 грн. = (210 грн. -210 грн. х 50 %) :30 х 27днів, а повинно бути 159,15 грн.= (353,65 грн. - 353,65 грн. х 50 %) 30 х 27, недоплата становить 64,65 грн. Липень - грудень 1998 р.: 105 грн. (210грн. - 210грн. х 50 %), а повинен - 176,83 грн. (353,65 грн. - 353,65 грн. х 50 %), недоплата становить 71,83 грн.

Згідно СП від 10.02.99 р. №28/32 щомісячна сума відшкодування шкоди відкоригована з 01.01.99 р. на коефіцієнт перерахунку 1,12 і мені відшкодовували щомісячно 117,60 грн. (2іо,оо - 2іо,оо х 50 %) х 1,12. В моєму випадку коригування не проводимо, додержуємося вимог п. 28 Правил, а саме: Перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць, а саме: в січні 1999 р. середня заробітна плата майстра виробничої дільниці УЦПО-1 становить 344 грн. - взято з наказу Півн.ГЗК від 28.07.99р. №363 (додаток№2).

Сума місячного відшкодування залишається без змін 176,83 грн. (353,65 грн. - 353,65 грн. 50 %), недоплата 59,23 грн.

Згідно наказу по Півн.ГЗК від 28.07.1999 р. №363, у зв`язку зі зміною відсотка втрати професійної працездатності позивачу встановлена друга група інвалідності і визначена втрата ) % професійної працездатності безстроково, було призначено до виплати 164,64 грн. з 7.05.99 р. (210 грн-63грн.) х 1,12 щомісяця, а виплати повинні бути - 247,56 грн. (353,65грн. - 353,65 х ' %) щомісяця, недоплата становить 82,92 грн.

Після чергового і останнього перерахунку Північний ГЗК згідно СПАП від 24.02.2000 р. № 79//9 при к = 1,156 відшкодовував з 01.02.2000 р. щомісячно 190,32грн., а повинні - 286,18 грн. Надає розрахунок: (353,65--353,65x30%), х 1,156) удержується сума, яка відповідає ЗО % працездатності, що збережена, - недоплата становить 95,86 грн.п ри розрахунку врахувано вимоги п. 28 Правил, т.я. в січні 2000 р. середня заробітна плата майстра виробничої дільниці УЦПО-1 становить 491,84грн. - взято з листа від 19.08.16 № 121/12 (додаток№7), а станом на 24.02.2000 р. становить 408,82 грн.

У 2001р. ПРAT «Північний ГЗК» передав особову справу до Фонду соціального страхування одночасно з сфальсифікованою довідкою про розмір щомісячної суми відшкодування шкоди в розмірі 190,32 грн., в цей час розмір відшкодування належний за вимогами законодавства повинен бути 286,18 грн.

Згідно Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 р. № 108/95 (cm. 34) донараховані та недоплачені підприємством суми є його заборгованістю і до того ж сума підлягає коригуванню у зв`язку із знеціненням грошових коштів внаслідок іфляційних процесів, тому борг ПРАТ «Півн.ГЗК» станом на 01 квітня 2021 року - 133 611,03грн., в т.ч. 105 065,61грн. одноразова допомога (додаток № 12). недоплата по страховим виплатам Фонду соціального страхування за період квітня 2001 року - включно Травень 2021 року становитьт 146301,03 грн. (додаток № 1з, 14). компенсаційна сума нарахована на борг ФСС , яка виникла зв`язку з неправильним »значенням розміру щомісячного відшкодування шкоди по вині ПРАТ «Півн.ГЗК», становить 186681,03грн. станом на січень (включно) 2021 р(додаток №14).

Позивач вимушена була збирати велику кількість документів, звертатись за юридичною допомогою. Позбавляючи її права на справедливий розмір відшкодування, було порушено звичний уклад її життя. На протязі досить довгого періоду була позбавлені достатньої суми коштів, необхідних для належного існування, лікування, що зумовило зміну способу життя, призвело до необхідності докладання додаткових зусиль для пошуку можливостей для матеріального забезпечення існування. Психофізіологічн причини призвели до погіршення здоров`я, внаслідок чого позивач зазнала моральної шкоди. ЇЇ конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушені, внаслідок чого, безумовно їй було завдано моральну шкоду, яку зобов`язаний відшкодувати відповідач ПРАТ «Півн.ГЗК» . Спричинену моральну шкоду позивач оцінює у 50 000 грн.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав на викладених підставах, згідно збільшених вимог, просив задовільнити наступні вимоги про стягннення з відповідача на її користь:

- по інфляційним нарахуванням на борг недоплат УВД ФСС щомісячного відшкодування шкоди, яка виникла в зв`язку і неправильним визначенням розміру щомісячного відшкодування шкоди по нині ПРАТ «Пібн.ГЗК» і в зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 297443грн.45коп. за період 01.04.2001-01.01.2023р.р. (із врахуванням індексу інфляції грудня 2022 p;

-заборгованість недонарахованих і недоплачених сум з одноразової допомоги і

щомісячних платежів за період 04.06.1998р.........01.04.2001 р. в розмірі 1.77 602грн.

34коп.. з врахуванням індексу інфляції грудня 2022 р., включно, згідно Порядку N 1427 і п.43 Правил N 472 (додаток 12-f) в т..ч.:по заборгованості щомісячних платежів за період 04.06.1998р. 01.04.2001р. в розмірі З7 945грн. 81коп,

- по заборгованості одноразової допомоги в розмірі 139 656грн. 53 scon.

- моральну шкоду в розмірі 70 000 грн. за порушення конституційних прав та позбавлення гарантованого державою належного соціального захисту.

-зобов`язати УВД ФССУ Кіровоградської області: зробити перерахунок і виплачувати з 01.01. 2023 року щомісячні страхові виплати відшкодування шкоди в розмірі 8033грн. 16коп. з послідуючим корегуванням суми у відповідності з вимогами законодавства.

- виплатити заборгованість по щомісячним страховим недоплатам за період 01 .04.2201 р.-01.01.2023р. в розмірі 183 570грн.40 кол.

Представники відповідачів у судовому засіданні заперечили по суті позову, на підставі поданих відзивів, що ґрунтуються на наступному.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області заперечило по суті позову в повному обсязі, вимоги позивача вважають незаконними та необгрунтованими за наступного.

Управлiння Фонду заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязi, вважас вимоги позивача незаконними та необrрунтованими за наступного.

Аналiз положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вiд 23.09.1999 року №1105-XIV (далi - Закон №1105-XIV), якi визначають правовi, фiнансовi та органiзацiйнi засади загальнообов`язкового державного соцiального страхування, зокрема й компетенцiю Фонду соцiального страхування Украши та його рабочих органiв, дае пiдстави для висновку, що у вiдносинах, пов`язаних iз обчисленням, призначенням, перерахунком, здiйсненням щомiсячних страхових виплат, цi органи не виступають на рiвних засадах з iншими учасниками вiдповiдних вiдносин, а здiйснюють владнi управлiнськi функцй, спрямованi на забезпечення державних гарантiй реалiзацi'i застрахованими особами сво'iх прав, тобто виступають як суб' екти владних повноважень.

З огляду на викладене, спори, пов`язанi з обчисленням, призначенням, перерахунком, здiйсненням., наданням, одержанням виплат за загальнообов`язковим державним соцiальним страхуванням Фондом та його робочими органами, пiдлягають розгляду вiдповiдно до правил КАС Украши - судам:и адмiнiстративно'i юрисдикцi'i як такi, що е публiчно-правовими за своею правовою природою.

Зазначене узгоджуетъся з правовими висновками Великот Палати Верхового Суду, викладеними у постановах вiд 04.04.2018 року у справi № 280/1539/15-ц, вiд 25.04.2018 року у справi № 360/1438/16-а та вiд 28.11.2018 року у справi № 405/5366/17, (iнформацiя взята з единого державного реестру судових рiшень ).

Враховуючи суб`ектний склад учасникiв справи, характер правовiдносин, що склались

мiж ними, суди, розглядаючи спiр в подiбних правовiдносинах, дiйшли висновку, що даний спiр не гпдлягае розгляду в порядку цивiльного судочинства, оскшьки е спором, який вiдноситься до справ адмiнiстративно'i юрисдикцi'i та повинен вирiшуватися шляхом подання вiдповiдного позову у порядку адмiнiстративного судочинства.

ОСОБА_1 перебувала у трудових вiдносинах з БА Т «Пiвнічий гірничо- збагачувальний комбтнат», що в подальшому реорганiзовано в ПАТ «Пiвнiчний ГЗК». Професiйне захворювання ОСОБА_1 пов`язане з виконанням трудових обов`язкiв на даному підприемсгві у перiод з 04.01.1972 по 01.08.1977 р, про шо складено Акт №52 розслiдування професiйного захворювання (отруення) вiд 19.05.1998 року.

Згiдно витягу iз Акту огляду МСЕК №326/1 вiд 04.06.1998 року ОСОБА_2 вперше встановлено III групу iнвалiдностi та 50% втрати професiйноi працездатностi.

На час встановлення ОСОБА_2 50% втрати професiйної працездатностi (04.06.1998) були чинними Правила вiдшкодування власником шдприемства, установи i органiзацi'i або уповноваженим ним органом шкоди, заподiяно'i працiвниковi ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язкiв, затвердженi постановою Кабiнету Мiнiстрiв Укра'iни вiд 23.06.1993 року №472 (зi змiнами i доповненнями вiд 18.07.1994 року №492 та 03.10.1997 №1100) (далi-Правила №472).

Згiдно наказу ВАТ «Пiвнiчний ГЗК» №348 вiд 28.07.1998 ОСОБА_2 з 04.06.1998 року призначено до виплати щомiсячну страхову виплату у сумi 105,00 грн. (210,00 грн. х 50%) у вiдповiдностi до Правил №4 72, з урахуванням пiдвищення тарифних ставок, посадових окладiв вiдповiдних працiвникiв виробничого пiдроздiлу підприемства.

Перевiрити правильнiсть розмiру втраченого заробiтку встановленого роботодавцем може або сам роботодавець або територiальна державна iнспекцiя працi.

Вiдповiдно до Положения про Державну iнспекцiю України з питань працi, затвердженого указом Президента України 06.04.2011 № 386/2011, Державна iнспекцiя України з питань працi вiдnовiдно до покладених на неї завдань здiйснюе державний нагляд та контроль за додержанням пiдприемствами, установами, органiзацiями незалежно вiд форм власностi, виду дiяльностi, господарювання, фiзичними особами, якi використовують найману працю та працю фiзичних осiб, Радою мiнiстрiв Автономнот Республiки Крим, органами виконавчог влади та органами мiсцевого самоврядування (далi - роботодавцi) законодавства про працю з питань трудових вiдносин, робочого часу та часу вiдпочинку, нормування працi, оплати праш, надання гаранпй i компенсашй, пiльг для працiвникiв, якi поеднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисциплiни, умов працi жiнок, молодi, iнвалiдiв, надання пiльг i компенсацiй за важкi та шкiдливi умови працi, забезпечення спецiальним одягом i спешальним взуттям, засобами iндивiдуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком i лiкувально-профiлактичним харчуванням; проведения обов`язкових медичних оглядiв працiвникiв певних категорiй; дотримання режимiв працi та iнших норм законодавства; здійснюе контроль за додержанням законодавства про загальнообов`язкове державне соцiальне страхування в частинi призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацiй, надання соцiальних послуг та iнших видiв матерiального забезпечення з метою дотримання прав i гарантiй застрахованих осiб тощо.

Згiдно листа територiалыюї державної інспекцй з питань працi у Днiпропетровськiй областi вiд 20.06.2013 року № 1984 «По сутi доручення про розгляд звернення» розмiр середньомiсячноi заробiтної плати та сума щомiсячпого вiдшкодvвавня шкоди ОСОБА_1 визваченi з дотриманням вимог чинного на той час законодавства.

Зважаючи на те, що при перевiрцi ПАТ «Пiвнiчний ГЗК» територiальна державна інспекція з питань працi у Днiпроnетровськiй областi мала можливiсть дослiдити, проаналiзувати первинну (в ориriналi) документацiю шдприемства та, враховуючи дiюче на час виникнення правовiдносин законодавство, зробила об`ективнi висновки щодо правомiрностi визначення суми щомiсячного вiдшкодування шкоди ОСОБА_1

Закон Украши «Про загальнообов`язкове державне соцiальне страхування» вiд 23.09.1999 року №1105-XIV (далi - Закон №1105-XIV) набрав чинносп 01.04.2001 року. Цей Закон вiдповiдно до Основ законодавства Украiни про загальнообов`язкове державне соцiальне страхування визначае правовi, фiнансовi та органiзацiйнi засади загальнообов`язкового державного соцiального страхування, гарантй працюючих громадян щодо Ix соцiального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатностi, вагiтнiстю та пологами, вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, охорони житгя та здоров`я.

Згiдно ст. 2 Закону №1105-XIV законодавство про соцiальне страхування складаегься iз Основ законодавства Украши про загальнообов`язкове державне соцiальне страхування, Кодексу законiв про працю Украіни, цього Закону, iнших законодавчих актiв та прийнятих вiдповiдно до них iнших нормативно-правових актiв.

Вiдповiдно до ст. 9 Закон Украши «Про загальнообов`язкове державне соцiальне страхування» вiд 23.09.1999 року №1105 - XIV (далi - Закон №1105-XIV) одним iз завдань Фонду с надання матерiального забезпечення, страхових виплат та соцiальних послуг вiдповiдно до цього Закону.

Вiдповiдно доп. 3 роздiлу XI прикiнцевих положень Закону №1105-XIV (в редакцй на дату передачі особовоі справи ОСОБА_1, тобто на 18.10.2001) вiдшкодування шкоди, медична, професiйна та соцiальна реабiлiтацiя провадяться Фондом сошального страхування вiд нещасних випадкiв також зазначеним у стагп 8 цього Закону особам, якi потерпiли до набрання ним чинностi та мали право на зазначенi страховi виплати i соцiальнi послуги.

Передача документiв, що пiдтверджують право прашвника на страхову виплату, iншi соцiальнi послуги внаслiдок нещасного випадку на виробництві або професiйного захворювання, а також розмiри цici виплати та послуг здiйснюсrъся пiдприемствами Фонду соціального страхування вiд нещасних випадкiв по акту. Форма акта, перелiк документiв, а також строк передачi встановлюються Фондом.

Інструкцісю «Про порядок передачі виконавчiй дирекцй Фонду соцiального страхування вiд нещасних випадкiв на виробництвi та професзйних захворювань Украши докуменпв, що пiдтверджуютъ право застрахованого або членiв його ciм'i" на страхову виплату», эатверджено) постановою правшння Фонду вiд 20.04.2001 р. №10 передбачено, що вiддiлення виконавчог дирекцй Фонду приймають документи на тих працiвникiв (членiв ix сiмей), якi потершли на виробництвi до 01.04.2001 року та право яких встановлено згiдно iз законодавством СРСР або законодавством Украши про вщшкодування шкоди, заподiяноi працiвникам внаслiдок травмування на виробництвi або професiйного захворювання, пов`язаних з виконанням ними трудових обов`язкiв.

Так, ВАТ «Пiвнiчний прничо-збагачувалънвй комбшат» 18.10.2001 року передав до вiддiлення виконавчог дирекпп Фонду соцiального страхування вiд нещасних випадкгв на виробництвi та професiйних захворювань Украши м. Кривий Pir справу ОСОБА_3 для подальшого продовження ранiше призначеног страховот виплати. Дана справа мiстила довiдку, видану ВАТ «Пiвнiчний ГЗК» про розмiр втраченого заробiтку, витрат на медичку та соцiальну допомогу та iнших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпiлого. Згiдно вказанот довідки сума вiдшкодування втраченого заробiтку потершлої ОСОБА_1 становила 190,32 грн., заборгованiсть по сплатi страхових виплат станом на 01.08.2001 вiдсутня. А тому, вiдповiдно до Закону №1105-XIV, вiддiленням виконавчої дирекції Фонду соцiалъного страхування вiд нещасних випадкiв на виробництвi та професiйних захворювань Украши м. Кривий Рiг постановою №5366 вiд 24.10.2001р. було продовжено ранiше призначену страхову виплату у розмiрi 190,32 грн., з подальшим перерахуванням у вiдповiдностi до ч.2 ст. 29 Закону №1105-XIV у редакцй до 2015 року.

14.10.2002 року Долинським вiддiленням виконавчої дирекцiї Фонду соцiального страхування вiд нещасних випадкiв на виробництвi та професiйних захворювань Украгни у Кiровоградськiй областi продовжено ранiше призначену щомiсячну страхову виплату ОСОБА_3 .

Статтею 37 Закону №1105-XIV (у редакцй Закону №77-VIII вiд 28.12.2014) передбачено, що перерахування сум щомiсячних страхових виплат i витрат на медичну та соцiальну допомогу провадиться в разi: 1) змiни ступеня втрати професгйиог працездатностi; 2) змiни складу ciм'i померлого. Перерахування сум щомiсячних страхових виплат провадиться також у разi зростання у попереднъому календарному році середньої заробiтної плати у галузях нацюнальної економiки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена ранiше сума щомiсячноiї страхової виплати зменшенню не підлягае.

Щомiсячна страхова виплата, яка компенсус вiдповiдну частину втраченого заробiтку внаслідок нещасного випадку на виробництвi, станом на 01.11.2021 року складає 5219,70грн. та вiдшкодовується ОСОБА_1 Долинським вiддiленням свосчасно та в повному обсязi.

Зважаючи на викладене, Долинське вiддiлення ше вiдповiдно до Закону №1105-XIV та нормативно правових актiв прийнятих вiдповiдно до даного закону та не мае заборгованостi перед ОСОБА_1 .

Вiдповiдно до ст. 58 Ковституцй Украши Закони та iншi нормативно-правовi акти не мають зворотноi" дii" в часi, крiм випадкiв, коли вони пом`якшують або скасовують вiдповiдальнiсть особи.

Згiдно п. 1 Прикiнцевих та перехiдних положень Цивiлъного кодексу Укршни, даний нормативний акт набрав чинностi з 1 сiчня 2004 р.Згiдно ст.5 Цивiльного Кодексу Украши акти цивiльного законодавства регулюють вiдносини, якi виникли з дня набрання ними чинносп. Акт цивiлъного законодавства не мае зворотної дii" у часi, крiм випадкiв, коли вiн пом`якшуе або скасовуе цивільну вiдповiдальнiсть особи.

Дiю нормативно-правового акту в час! треба розумiти так, що вона починастъся з моменту набрання цим актом чинностi i припиняеться з втратою ним чинностi, тобто до подй, факту застосовуеться той закон або iнший нормативно-правовий акт, пiд час якого вони настали або мали мiсце (рiшення Конституцiйноrо суду Украi'ни вiд 09.02.1999 справа № 1-7/99).

Однак, при проведенш власних розрахункiв ОСОБА_1 посиластъся на нормативно-правовi акти, що не дiяли на момент виникнення правовiдносин (у 1998 роцi) або на нормативно-правовi акти, що не могли застосовуватись до цих правовiдносин. (п.9 постанови Кабiнету Мiнiстрiв Украши вiд 01.01.1992 № 1, лист Мiнiстерства працi України No 15-2206 вiд 17.06.1992 року, постанова Кабiнету Мiнiстрiв Украi'ни вiд 26.05.1992 № 276 тощо). Так, нормативно-правовi акти, на якi посилаеться позивач мали б застосовуватися до перерахунку у 1992р. вже призначених виплат у зв`язку з ушкодженням здоров`ям, пов`язаним з виконанням трудових обов`язкiв, а не для розрахунку середвьомюячного заробiтку для призначення виплат у 1998 роцi.

Крiм того норма, передбачена ст. 625 ЦК Украши, не застосовуетъся до трудових правовiдносин (заборгованостi iз заробiтноi" плати, вшшкодуванвя шкоди працiвниковi внаслiдок трудового калщтва), сiмейних та інших правовідносин, які регулюються спецiальним законодавством, що узгоджуетъся з висновком Верховного Суду Украши у Постановi вiд 20.01.2016 р. у справi №6-2759цс15.При цьому слiд вказати, що спiр для вирiшення якого позивач звернулася до суду регулюстъся Порядком №472 (у перiод з 04.06.1998 по 01.04.2001) та Законом №1105-XIV (з01.04.2001).

Враховуючи вище викладе вважають що для розрахунку свого розмгрі втраченого заробiтку ОСОБА_1 безпiдставно застосовуе незрозумiлий коефціснт, який розрахований на власний розсуд.

Таким чином, позовні вимоги та розрахунки позивача є безпідставними та необґрунтованими.

ПРАТ «ПIВНГЗК» заперечив предявлені вимоги, як незаконні та необґрунтовані, посилаючись на наступне. Позивачка працювала на державному Пiвнiчному гiрничо-збагачувальному комбiнатi, правонаступником якого є вiдповiдач, в умовах впливу шкiдливих виробничих факторiв: з 04.01.1972р. по 31.01.1974р. - майстром дiльницi вiддiлу технiчного контролю на фабрицi огрудкування; з 01.02.1974р. по 19.08.1974р. - дозувальником гарячого повертання бр. фабрики3 01.08.1977р. вона була переведена на iнженерну посаду без впливу шкiдливих виробничих факторiв i працювала iнженером вiддiлу на дробильнiй фабрицi №2 (ДФ-2) та iнженером з технiки безпеки на рудозбагачувальнiй фабрицi №1 (РЗФ-1).

16.08.1988р. позивачка була звiльнена з Пiвнiчного гiрничо-збагачувального комбiнату за п.5 ст.36 КЗпП Украши у зв`язку з переведенням на роботу до Криворiзького гiрничо-збагачувального комбiнату окислених руд (м. Долинська Кгровоградськог областi).

У 1998 роцi ОСОБА_2 був встановлений дiагноз професiйного захворювання «пиловий бронхiт», у зв`язку з чим на пiдприемствi вiдповiдача було проведено розслiдування обставин та причин його виникнення i складено Акт розслiдування хронiчного професiйного захворювання вiд 19.05.1998р. (далi-«Акт ф. П-4»).

Висновком пульмонолопчнот МСЕК КiровоградськоУ областi вiд 04.06.1998р. №326/1 позивачцi первинно було визначено втрату професгйног працездатностi у розмiрi 50% та встановлено третю групу тнвалщносп строкам на один ргк.

Висновком тiеїж пульмонолопчног МСЕК Ктровоградськот областi вiд 27.05.1999р. №294/1 ступiнь втрати професйної працездатностi позивачцi збiльшено до 70% i встановлено другу групу iнвалiдностi безстроково.

У червнi 1998р. позивачка звернулась на пдприемство вiдповiдача з заявою про відшкодування шкоди, завданог ушкодженням здоров`я на виробництвi (професiйним захворюванням ).

П. 4 «Правил вiдшкодування власником шдприемства, установи, органiзацi"i або уповноваженим ним органом шкоди, заподiяно"i працiвнику ушкодженням здоров' я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язкiв», затверджених Постановою КМУ вiд 23.06.1993р., чинних на момент виникнення спiрних правовiдносин (надалi - «Правила №472»), були передбаченi наступнi виплати потерпiлим на виробництвi: 1) вiдшкодування втраченого заробiтку або вiдповiдно"i його частини залежно вiд ступеня втрати професiйної працездатностi; 2) виплата одноразової допомоги у встановлених випадках; 3) компенсацiя витрат на медичну та соцiальну допомогу (посилене харчування, протезування, стороннiй догляд тощо); 4) вiдшкодування моральної шкоди (за наявностi факту моральної шкоди).

П. 22 Правил №4 72 було встановлено, що середньомiсячний заробiток для обчислення розмiру вiдшкодування втраченого заробiтку (або його вiдповiдно"i частини) визначався за бажанням потерпiлого за дванадцять або за три останнi повнi календарнi мiсяцi, що передували калiцтву, а при професiйному захворюваннi - стiйкiй втратi професiйно"i працездатностi. Якщо професiйне захворювання було встановлено працiвнику пiсля його переходу (звiльнення) з роботи, з якою пов`язане це ушкодження здоров`я, то середнiй заробiток брався за 12 або за бажанням потерпiлого за останнi повнi 3 календари! мiсяцi до часу переходу (звiльнення) з цie"i роботи. Середньомiсячний заробiток у вказаний перiод пiдлягав коригуванню на час встановлення МСЕК стiйкоi" втрати профестйнот працездатностi з урахуванням пiдвищення тарифних ставок, посадових окладiв вiдповiдних працiвникiв виробничого пiдроздiлу (дiльницi, цеху) пiдприемства, де працював потерпiлий до моменту ушкодження здоров' я, або iндексацi"i доходiв вiдповiдно до чинного законодавства.

Для розрахунку розмiру вiдшкодування шкоди позивачцi, за її бажанням, був взятий її середньомiсячний заробiток за три останнi повнi календарні мiсяцi перед переведенням з посади майстра виробничої дiльницi подрiбнення i пiдготовки шихти цехiв випалу i огрудкування на посаду iнженера ДФ №2 без врахування мiсяцiв тарифної вiдпустки (червень та липень 1977р.), тобто, за березень, квiтень i травень 1977 року.

Обчислений таким чином середньомiсячний заробiток склав 287 крб. 20 коп. та пiдлягав коригуванню з урахуванням пiдвищення тарифних ставок i посадових окладiв вiдповiдних працiвникiв виробничого пiдроздiлу (дiльницi, цеху) гпдприемства, де вона працювала до моменту ушкодження здоров' я, або iндексацii" доходiв вiдповiдно до чинного законодавства.

Оскiльки у перiод 1970 -1980 рокiв, згiдно з тогочасною системою оплати працi, пiдвищення тарифних ставок i окладiв вiдбувалось не на пдприемствах, а в цiлому по галузях народного господарства на пiдставi рiшень Уряду СРСР, обчислений середньомiсячний заробiток позивачки 287крб. 20коп., перш за все, був збiльшений на коригувальний коефппент 3,9 встановлений пунктом 2 Постанови КМУ вiд 20.12.1991р. №369 «Про коригування рiвнiв пенсiй, призначених до введения в дiю Закону Украгни «Про пенсiйне забезпечення» для перiоду 1976-1980 рокiв, який застосовувався за аналогією закону для коригування середньомiсячного заробiтку потерпiлих.

За тим розрахований середньомiсячний заробiток позивачки був вiдкоригований з урахуванням пiдвищення тарифних ставок i посадових окладiв на комбiнатi за перiод з 01.01.1992р. по 04.06.1998р., а саме:1992 рiк К-3,0 К-1,448 К-1,5 К-1,1 (пiдстава- СП №20/28 вiд 29.02.92р.) (пiдстава- СП №90/32 вiд 23.06.92р.) (пiдстава- СП №138/34 вiд 25.08.92р.) (пiдстава- СП №180/28 вiд 30.11.92р.);1993 рiк К-1,5 К-2,0 К-2,89 К-3,0 (з 01.01.93р. з 01.06.93р. з 01.09.93р. з 01.12.93р.) пiдстава- СП №30/6 вiд 05.03.93р.) (пiдстава- СП №81/13 вiд 08.05.93р.) (пiдстава - СП №125/18 вiд 14.09.93р.) (пiдстава- СП №160/6 вiд 15.12.93р.);1994рiк К-2,0 К-2,0 з 01.07.94р. з 01.10.94р. пiдстава- СП №117/27 вiд 29.07.94р.) (пiдстава - Розпорядження №324 вiд 27.12.95р.);

1993рік К-3,0 К-3,4 з 01.02.95р. з 01.12.95р (пiдстава - СП №22/9 вiд 28.02.95р.) (пiдстава - СП №202/32 вiд 21.12.95); згiдно з Указом Президента Укратни вiд 25.08.96р. №762/96 «Про грошову реформу в Украцп» обчислена станом на 02.09.96р. сума середнього заробiтку позивачки була переведена у гривню шляхом дiлення на коефiцiент 100000; К-1,4 з01.11.96р. (пiдстава-СП№215/55 вiд28.11.96р.) ;1997, 1998 роки пiдвищення тарифних ставок i окладiв не проводилось.

Таким чином, середньомiсячний заробiток позивачки, вiдкоригований на дату встановлення їй стійкої втрати професiйної працездатностi (04.06.1998 року) склав 119,28 грн.:287,20 руб. х 3,9 х 10 648,84 : 100 000 = 119, 28 грн., де:287,20 руб. - середньомiсячний заробiток позивачки, розрахований за березень, квiтень, травень 1977 р.;3,9 - коригувальний коефппснт згiдно з п.2 Постанови КМУ вiд 20.12.1991р. №369; 10 648,84 - добуток всiх коефiцiентiв пiдвищення тарифних ставок i окладiв на пiдприемствi вiдповiдача за перiод з 01.01.1992р. по 04.06.1998р.;100 000 - перевiдний коефппенг спiввiдношення карбованця до гривнi (за реформою 1996 року).

При цьому, оскiльки розрахований таким чином середньомiсячний заробiток (119,28 грн.) виявився нижчим, нiж встановлений на той час мiсячний посадовий оклад майстра вiдповiдно1 виробничот дiльницi (210,00 грн.), для розрахунку розмiру вiдшкодування шкоди позивачцi було взято мiсячний оклад за профестсю майстра виробничот дiльницi подiбних виробничих дiльниць виробничих галузей народного господарства, який на той момент складав 210,00 грн.

Саме з цього заробiтку позивачцi, з урахуванням 50% втрати професгйно) працездатностi, була призначена одноразова допомога у розмiрi 10 500,00 грн. та щомiсячна сума вiдшкодування втраченого заробiтку у розмiрi 105,00 грн. (наказ по комбiнату №348 вiд 28.07.1998р.), iз якими вона погодилась.

В подальшому вiдповiдач проводив коригування розмiру щомiсячного вiдшкодування втраченого заробiтку, виплачуваного позивачцi, у порядку, встановленому пунктом 28 Правил №472.

Так, з 01.01.1999р. розмiр щомiсячного вiдшкодування втраченого заробiтку був збiльшений на К-1,12 на пiдставi СП №28/32 вiд 10.02.99р., внаслiдок чого склав 117,60 грн.

З 27.05.1999р. розмiр вiдшкодування був перерахований у зв`язку з шдвищенням встановленого ступеня втрати професiйної працездатностi до 70% (наказ по комбiнату №363 вiд 28.07.99р.) та склав 164,64 грн.

З 01.01.2000р. розмiр щомiсячного вiдшкодування шкоди був збiльшений на К-1,156 на пiдставi СП №79/9 вiд 24.02.ООр. та склав 190,32 грн.

У жовтнi 2001 року, у зв`язку з набранням чинностi Законом Украши «Про загальнообов`язкове державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатносп» (Закон № 1105 вiд 23.09.1999р.), справа про вiдшкодування шкоди ОСОБА_1 була передана до Фонду соцiального страхування для продовження виплат за рахунок коштiв Фонду.

Так, у сiчнi 2009 року за дорученням Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Мiнiстерства працi та соцiально1 полiтики скарга ОСОБА_1 була направлена до Територiальної державної iнспекцй працi у Днiпропетровськiй областi для проведения перевiрки на мiсцi.

У травнi 2013 року ОСОБА_1 звернулася з того ж питания до Мiнiстра соцiальної полiтики України та скарга для проведения перевiрки на мiсцi була направлена до Територiальної державної iнспекцй працi у Днiпропетровськiй областi. В обох випадках за результатами проведених перевiрок порушень нарахування сум відшкодування шкоди не виявлено.

Позивач самочинно розраховує «коефіцієнти пiдвищення тарифних ставок та посадових окладiв» на пiдприемствi вiдповiдача за перiод з жовтня 1991 року по лютий 1992 року, виходячи з посадового окладу 190 крб., який вона, нiбито, мала у перiод роботи на майстром у 1975-1977 роках (що, однак, не шдтверджуетъся жодним iз долучених нею доказiв) та керуючись «Порядком обчислення середньот заробггпот плати», затвердженим постановою КМУ вiд 08.02.1995р. №100 (далi- «Порядок №100»).

З цього приводу вiдповiдач вважас необхiдним зазначити наступне.По-перше, вищевказаний Порядок №100 не регулюс спiрнi правовiдносини, оскiльки у п.1 цього Порядку зазначено, що обчислення середньо'i заробiтно'i плати для визначення розмiру вiдшкодування шкоди заподiяно'i працiвниковi ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов' язкiв, провадиться вiдповiдно до Правил вiдшкодування власником пiдприемства, установи, органiзацi'i або уповноваженим ним органом шкоди, заподiяної працiвниковi ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язкiв, затверджених Постановою КМУ вiд 23.06.1993 р. №472.

По-друге, у п. 22 Правил №472 вказано, що середньомiсячний заробiток у вказаний перiод пiдлягав коригуванню на час встановлення МСЕК стійкої втрати професiйно'i працездатностi з урахуванням пiдвищення тарифних ставок, посадових окладiв вiдповiдних працiвникiв виробничого пiдроздiлу (дiльницi, цеху) пiдприемства, де працював потерпiлий до моменту ушкодження здоров' я, або iндексацй доходiв вiдповiдно до чинного законодавства.

Отже, в згаданому пунктi Порядку №4 72 взагалi не йдеться про те, що обрахований середньомiсячний заробiток пiдлягав збiльшенню на коефиціенти пiдвищення тарифних ставок чи посадових окладгв на підприємства. Згiдно з Законом Украши «Про оплату праці», посадовий оклад складае лише певну частину основнот заробггнот плати, iнша частина заробiтку складасться з рiзноманiтних доплат, надбавок, заохочувально-компенсацiйних виплат i т. iн. Отже, пiдвищення на пiдприемствi тарифних ставок i посадових окладiв на певний вiдсоток чи коефіціент (наприклад, вдвiчi), не призводить до пропорцiйного (тобто, вдвiчi) зростання заробпног плати. На практицi бувае й так, що при зростаннi (пiдвищеннi) тарифних ставок i окладiв заробiтна плата в цiлому не змiнюеться, оскiльки вщбуваетъся лише i"i реструктуризацiя (наприклад, збiльшення питомот ваги тарифних ставок i окладiв в структурi эаробпнот плати).

Таким чином, згiдно з абз.3 п. 22 Правил №4 72, коригування обчисленого за три мiсяцi середньомiсячного заробiтку має вiдбуватися з урахуванням підвищення тарифних ставок i окладів на пiдприемствi (у вiдповiднiй частинi, пропорцiйно посадовому окладу), а не на коефіцієнт підвищення тарифних ставок i окладу, як вважас позивачка.

При визначеннi розмiру вiдшкодування шкоди позивачка не зважае на вимоги п. 28 Правил №472, яким, зокрема, передбачено, що перерахований або нарахований розмiр втраченого заробiтку у перерахунку на 100 вiдсоткiв втрати професiйно'i працездатностi не може бути бiльшим вiд середньомiсячного заробiтку вiдповiдного працiвника (пiсля пiдвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного мiсяця або в перерахунку на повний календарний мiсяць.

Так, у позовнiй заявi позивачка застосовуе вказану вимогу лише стосовно перерахунку розмiру вiдшкодування шкоди, який проводився у сiчнi 1999 року згiдно СП вiд 28.02.1999р. №28/32.

Мiж тим, вимога абз.5 п. 22 Правил №4 72 мае застосовуватись i до нарахованого розмiру вiдшкодування втраченого заробiтку (станом на 04.06.1998р.), оскiльки вже була чинною на той час.

Отже, враховуючи вищенаведене, вiдповiдач вважає безпiдставними проведені позивачкою розрахунки «коефіцієнтів пiдвищення посадового окладу» та збiльшення розрахункового середньомiсячного заробiтку до 353,65 грн., а розмiру вiдшкодування втраченого заробiтку до 176,83 грн.

Також вiдповiдач вважає необгрунтованими та відкидає наведенi в Додатку №12 до позовної заяви розрахунки розмiру компенсації за «недоплату» сум вiдшкодування втраченого заробiтку, оскiльки, по-перше, вони трунтуються на невiрно визначеному розмiрi вiдшкодування шкоди, про що зазначено вище, а по-друге, відсутне посилання на законодавство, на пiдставi якого вони були проведенi, ким були затвердженi застосованi при розрахунках iндекси iнфляцй i т. iн.

Що стосустъся позовної вимоги про вiдшкодування моральної шкоди у розмiрi 50 000,00 грн., то вона також не підлягає задоволенню, оскiльки порушення законних прав позивачки з боку вiдповiдача вiдсутнi.

Залучене у якості правонаступника Головне управління Пенсійногог фонду України в Кіровоградській області згідно поданих пояснень просило закрити провадження в частині пред`явлених до них вимог, з огляду на публічно правовий характер вимог та належність спору до юрисдикції адміністративного суду.

Заслухавши сторони та дослідивши подані докази суд встановив наступне.

Копіями Наказу ПАТ «Півн.ГЗК» м. Кривий Ріг від 28.07.1998 р. № 348 та № 363 підтверджується відшкодування шкоди у заробітку позивача у зв`язку з профзахворюванням.

Копією Довідки ПАТ «Півн.ГЗК» від 03.07.1998р. підтверджується розмір середнього заробітку" позивача.

Копіями Листів від 26.04.13р. № 51/9 Півн.ГЗК Про коефіцієнти підвищення тарифних ставок та посадових окладів на комбінаті за період з 01.02.1992р. по 04.06.1998р.,від 16.03.15р. № 1224/12 Півн.ГЗК Про підвищення посадових окладів на комбінаті за період з 0110.1991р. по 01.02.1992р. Відповіді Півн.ГЗК на мій лист від 05.05.2006 року Про надання коефіцієнтів підвищення тарифних посадових окладів на комбінаті за період з 01.02.1991р. по 04.06.1998р і розміру середньої з/п за 1999,2000р.р.:від 15.08.2016р., від 26.05.2006 р. № 59/12, від 16.06.2006 р. № 6386/12 підтверджується наявність спору між сторонами з приводу розміру відшкодування.

Копіями Листа Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України від 22.12.2008р. №013-Є1674/11-54 та Листа - відповіді Головного державного інспектора праці у Дніпропетровській області від 29.01.09 р. №168 на доручення від 22.02.2008р. №013-Є 1674/11-54 підтверджено порядок нарахування відшкодування та його варіанти

Копіями Листів державної інспекції праці у Дніпропетровській області від 05.05.09. № 897 та від 20.06. 2016р. №1984 підтверджено перевірку правильності нарахування сум відшкодування позивачу та встановлено, що розмір середньомісячної заробітної плати та щомісячного відшкодування визначені з дотриманням вимог законодавства та врахуванням інтересів заявниці.

Довідкою від 19.05.21р. підтверджено розмір щомісячної страхової виплати позивача.

Копією листа позивача до Держнаглядпраці від 01.02.09р. з претензією про неякісну перевірку ТДІП у Дніпропетровській області підтверджується надання Розрахунків позивача своєчасно не визначених і не виплачених ПАТ «ПівнГЗК» сум відшкодування шкоди і одноразової допомоги та заборгованості.

Копіями аркушів трудової книжки позивача підтверджуються надані нею відомості про її роботу (а.с.38).

Копіями наданих представником ПРАТ «ПІВНГЗК» довідок підтверджується середня заробіня плата майстра дільниці та надані відомості щодо конкретних працівників такої категорії, а також коефіцієнти тарифних ставок та посадових окладів працівників.(а.с.171-182).

Копією постанови ВС України від 26 вересня 2018 року підтверджується, що касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду про відмову у задоволенні позову про забовязання здійснити перерахунок страхових виплат та стягнення заборгованості залишена без задоволення.

Вiдповiдно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести тi обставини, на якi вона посилаетъся як на пiдставу свогх вимог i запереченъ, крім випадків, встановлених у законi. Доказування не може rрунтуватися на припущеннях.

Наданими позивачем доказами, не підтверджуються обставин на яких грунтуються вимоги позову, а саме не підтверджено наявність порушень вимог законодавства при обчисленні та коригуванні з урахуванням пiдвищення тарифних ставок i посадових окладiв вiдповiдних працiвникiв виробничого пiдроздiлу (дiльницi, цеху) підприемства, де працювала позивач до моменту ушкодження здоров' я.

Згiдно ст. 2 Закону №1105-XIV законодавство про соцiальне страхування складасться iз Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соцiальне страхування, Кодексу законiв про працю України, цього Закону, iнших законодавчих актiв.

Вiдповiдно до ст. 9 Закон України «Про загальнообов`язкове державне соцiальне страхування» вiд 23.09.1999 року №1105 - XIV (далi - Закон №1105-XIV) одним iз завдань Фонду є надання матерiального забезпечення, страхових виплат та соцiальних послуг вiдповiдно до цього Закону.

Статтею 37 Закону №1105-XIV (у редакцй Закону №77-VIII вiд 28.12.2014) передбачено, що перерахування сум щомiсячних страхових виплат i витрат на медичну та соцiальну допомогу провадиться в разi: 1) змiни ступеня втрати професгйиог працездатностi; 2) змiни складу ciм'i померлого. Перерахування сум щомiсячних страхових виплат провадиться також у разi зростання у попереднъому календарному році середнього заробiтноi плати у галузях національної економiки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалiзуе державну полiтику у сферi статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена ранiше сума щомiсячної страхової виплати зменшенню не підлягае.

Щомiсячна страхова виплата, яка компенсує вiдповiдну частину втраченого заробiтку, внаслідок нещасного випадку на виробництвi, станом на 01.11.2021 року вiдшкодовується ОСОБА_2 в повному обсязi, а отже позивачем не доведено наявність підстав для перерахування, стягення заборгованості та відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 259-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про перерахунок страхових виплат та стягнення заборгованості не донарахованих і не доплачених сум з одноразової допомоги, щомісячних платежів, а також компенсації, у зв`язку з затримкою виплати заборгованості і відшкодування моральної шкоди.

Залишити за позивачем понесені ними судові витрати.

Рішення суду може бути оскаржено у порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України, безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 19.04.2023 року

Суддя С.В. Степанов