Рішення

від 06.04.2023 по справі 757/15005/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15005/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Соколова О.М.

при секретарі судових засідань - Матвійчуку В.П.

справа 757/15005/20-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Комун-Сервіс»

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комун-Сервіс» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комун-Сервіс» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що вона з 07.12.2017 року по 18.02.2020 року працювала у ТОВ «КОМУН-СЕРВІС» на посаді директора.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «КОМУН-СЕРВІС» № 5 від 07.12.2017 та Наказу № 6-к від 07.12.2017 р. Позивача було призначено на посаду директора ТОВ «КОМУН-СЕРВІС». На кінець 2018 року, згідно штатного розпису заробітна плата позивача в місяць складала 24 900,00 грн. В подальшому, наказом № 01-К від 28.12.2018 з 01.01.2019 було затверджено новий штатний розпис ТОВ «КОМУН-СЕРВІС» на 2019 рік, відповідно до якого розмір заробітної плати за місяць складав 5000,00 грн. 28.12.2019 в своїй письмовій заяві звернулася з проханням звільнити її з посади директора ТОВ «КОМУН-СЕРВІС» за основним місцем роботи з 31.12.2018 та перевести на посаду директора ТОВ «КОМУН-СЕРВІС» за сумісництвом 01.01.2020. Згідно Наказу № 2 від 28.12.2019 ОСОБА_1 було звільнено з посади директора 31.12.2019 р. та прийнято на посаду директора ТОВ «КОМУН-СЕРВІС» за сумісництвом з 01.01.2020, з окладом у розмірі 8 000,00 грн за місяць. Виплати по заробітній платі за час роботи на посаді директора у ТОВ «КОМУН-СЕРВІС» здійснювалися на картковий рахунок Позивача відкритий у АТ КБ «ПриватБанк». В подальшому, в кінці лютого 2020 року, під час подачі звітності по підприємству до податкової служби, отримавши відмову у прийнятті відповідних документів, Позивачу стало відомо про те, що 18.02.2020 року її було звільнено з посади директора за рішенням засновників підприємства. Однак, на день звільнення Позивача 18.02.2020 року Відповідач письмово не повідомив Позивача ні про звільнення ні про нараховані суми належні при звільнені, та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України. За період роботи на ТОВ «КОМУН-СЕРВІС» є заборгованість по заробітній платі в розмірі 71 021,09 грн з яких: за 2019 рік з січня по грудень - 48 300 грн., за 2020 рік з січня по лютий - 22 грн. 09 коп. Підтвердженням зазначеного є виписки з АТ ПАТ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , № FF9B5Q9KKRU7JGRU за період з 01.08.2018 по 03.04.2020, згідно якої вбачається, що остання виплата заробітної плати надійшла Позивачу 03.10.2019 в сумі 20052,55 грн. Зазначила. Що Відповідач після її звільнення в порушення вимог чинного законодавства не вчинив жодних дій щодо виплати останній заборгованості по заробітній платі. Так, 12.03.2020 року з метою мирного урегулювання проблемного питання Позивач письмово звернулася до Відповідача з проханням виплатити їй заборгованість по заробітній платі. Даний лист був проігнорований керівництвом ТОВ «КОМУН-СЕРВІС», що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. З урахуванням вище вказаного, просила стягнути з Відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 01.01.2019 по 18.02.2020 у розмірі 71 021 грн. 09 коп. та допустити негайне виконання стягнення заробітної плати у межа суми стягнення за один місяць; стягнути з Відповідача середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

За наведених обставин, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 квітня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами позовного (спрощеного) провадження.

09.11.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказав, що позов вважає необґрунтованим, а позовні вимоги недоведеними, та є такими, які не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Так, представник відповідача зазначає. Що Довідка, яка міститься в матеріалах справи вих.№8 від 18.02.2020 року не може бути прийнята, як належний та допустимий доказ, з огляду на таке, довідка не містить відтиску печатки Товариства, що є порушенням, бо Товариство здійснює свою діяльність за наявною печаткою; довідка датована 18.02.2020 року директор ОСОБА_1, проте згідно Протоколу загальних зборів учасників Товариства була звільнена з посади, про що була повідомлена. 18.02.2020 року був призначений новий директор Товариства та цього ж дня був поданий пакет документів до державного реєстратора, а тому ОСОБА_1 не мала права підписувати дані документи. Довідки про заробітну плату датовані 03.04.2020 року, які підписані Позивачем, як керівником Товариства та скріплені печаткою, а відповідно дані довідки не можуть бути взяті судом до уваги. Просила відмовити в задоволені позовних вимог.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про місце день і час розгляду справи повідомлена належним чином, проте в атеріалах справи містить заява представника позивача про розгляд справи у її відсутність, вимоги підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився про місце день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За наведених обставин, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність інших учасників на підставі наявних в ній доказів.

Суд дослідивши письмові докази по справі, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, матеріалами справи встановлено, що Позивач з 07.12.2017 року по 18.02.2020 року працювала у ТОВ «КОМУН-СЕРВІС» на посаді директора.

Згідно з протоколу загальних зборів учасників ТОВ «КОМУН-СЕРВІС» № 5 від 07.12.2017 р. та Наказу № 6-к від 07.12.2017 р. Позивача було призначено на посаду директора ТОВ «КОМУН-СЕРВІС». Згідно Наказу № 2 від 28.12.2019 ОСОБА_1 було звільнено з посади директора 31.12.2019 р. та прийнято на посаду директора ТОВ «КОМУН-СЕРВІС» за сумісництвом з 01.01.2020 р.

Відповідно до матеріалів справи, Позивача було звільнено 18.02.2020 року рішенням засновників підприємства, на підтвердження зазначеного Позивачем до матеріалів справи додано копію Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до наказу ТОВ «КОМУН-СЕРВІС» №1-К від 18.02.2020 року ОСОБА_2 було призначено на посаду директора ТОВ«КОМУН-СЕРВІС», підстава: Протокол загальних зборів б/н від 18.02.2020 року.

Так, Позивач надає довідку вих .№8 від 18.02.2020 року, відповідно до змісту якої станом на 18.02.2020 року за ОСОБА_1 , наявна заборгованість по заробітній платі в розмірі 71 021,09.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як визначено у ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст 233 КЗпП України, - працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Слід зазначити, що одним із принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, який означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Збирання доказів у цивільних справах не є обовязком суду, крім випадків, встановлених ЦПК. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Так, суд вважає слушними доводи сторони відповідача щодо того, що Довідка вих. № 8 від 18.02.2020 року про наявність заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки вказана довідка не містить відтиску печатки ТОВ «КОМУН-СЕРВІС», що є порушенням, бо Товариство здійснює свою діяльність за наявною печаткою; довідка датована 18.02.2020 року директор ОСОБА_1, проте згідно Протоколу загальних зборів учасників Товариства була звільнена з посади. 18.02.2020 року був призначений новий директор Товариства та цього ж дня був поданий пакет документів до державного реєстратора, а тому ОСОБА_1 не мала права підписувати дані документи. Довідки про заробітну плату датовані 03.04.2020 року, які підписані Позивачем, як керівником Товариства та скріплені печаткою, а відповідно дані довідки не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки Позивача було звільнено 18.02.2020 року.

З огляду на зазначене, надані суду Позивачем документи не містять необхідної інформації щодо обставин справи та предмету доказування, а тому такі докази на переконання суду є неналежними та недопустимими доказами по справі.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованість по заробітній платі, оскільки стороною позивача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості по заробітній платі.

Що стосується вимоги Позивача про стягнення з ТОВ «КОМУН-Сервіс» середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлює стаття 117 КЗпП України. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Оскільки судом було відмовлено в задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову і в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий та неупереджений і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог, а відтак про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.5, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комун-Сервіс» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м.Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Соколов