Рішення

від 19.04.2023 по справі 482/559/23

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19.04.2023

Справа № 482/559/23

Номер провадження 2/482/306/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого - судді Сергієнка С.А., за участю секретаря Шведової Я.О., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

17 березня 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просить визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 04 січня 2007 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 6,613га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4824880800:01:001:0010, яка розташована на території Бузької сільської ради (у теперішній час Сухоєланецької сільської ради) Новоодеського району (у теперішній час Миколаївського району) Миколаївської області.

На обґрунтування позову вказав, що 04 січня 2007 року між ним та ОСОБА_2 було узгоджено умови договору купівлі-продажу вищезазначеної земельної ділянки. Також було узгоджено, що протягом п`яти робочих днів між сторонами буде нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки. Того ж дня позивач у розрахунок за договором купівлі-продажу земельної ділянки передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 65000 гривень, на підтвердження чого Відповідач власноручно склав відповідну розписку та передав оригінал Державного акту про право власності на земельну ділянку серії III-МК № 042667 від 11 лютого 2001 року.

Однак, через погане самопочуття ОСОБА_2 , в обумовлений період, а саме з 04 січня 2007 року по 12 січня 2007 року для підписання та посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки до нотаріальної контори так і не з`явився

Підтверджуючи досягнуту між ними домовленість ОСОБА_2 19.03.2012 року склав заповіт посвідчений приватним нотаріусом Філіпенком Д.В., яким заповів належну йому земельну ділянку позивачу. Крім цього, ОСОБА_2 10.11.2016 року уклав договір оренди спірної земельної ділянки з фермерським господарством «Радуга» головою якого являється позивач - ОСОБА_1 . При укладанні договору оренди земельної ділянки позивачем виготовлено технічну документацію внаслідок чого земельній ділянці присвоєно кадастровий номер - 4824880800:01:001:0010. Починаючи з 2007 року позивач користується придбаною земельною ділянкою.

У зв`язку з тим, що підстави які були перешкодою для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки, змінились, він звернувся до Відповідача з приводу нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки. Однак, до теперішнього часу ОСОБА_2 ухиляється від зустрічі та посвідчення укладеного договору. Тому позивач вважає, що його права, як покупця, порушені з липня 2021 року і їх поновлення можливе виключно в судовому порядку.

З урахуванням наведеного позивач звернувся до суду з цим позовом та просить визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 6,613 га, яка розташована на території Сухоєланецької сільської ради (колишня Бузька сільська рада) Миколаївського району (колишнього Новоодеського району) Миколаївської області , цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 04 січня 2007 року між ним та ОСОБА_2 , а також визнати за ним право власності на вищезазначену земельну ділянку.

У підготовче судове засідання позивач та його представник не з`явилися, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримує, просить суд про їх задоволення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, але надав суду заяву в якій зазначив, що позовні вимоги визнає та просить суд розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, уразі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Оцінивши докази по справі суд вважає, що вимоги позивача мають бути задоволеними з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку серії IІІ-МК № 042667 від 11 лютого 2001 року виданого на підставі рішення Бузької сільської ради від 23 лютого 2000 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.02.2017 року ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 6,613 га, кадастровий номер 4824880800:01:001:0010, яка розташована на території Бузької сільської ради (у теперішній час Сухоєланецької сільської ради) Новоодеського району (у теперішній час Миколаївського району) Миколаївської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Але якщо сторони домолися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилитися від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Статтею 657 ЦК України, встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

04 січня 2007 року, до вступу в дію Закону України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо продажу земель сільськогосподарського призначення до прийняття відповідних законодавчих актів", який заборонив купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення до 01 січня 2008 року, який набрав чинності з 13 січня 2007 року, між позивачем та ОСОБА_2 було узгоджено умови договору купівлі-продажу вищезазначеної земельної ділянки. Також було узгоджено, що протягом п`яти робочих днів між сторонами буде нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Того ж дня позивач у розрахунок за договором купівлі-продажу земельної ділянки передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 65000 гривень, на підтвердження чого відповідач власноручно склав відповідну розписку та передав оригінал Державного акту про право власності на земельну ділянку серії IІІ-МК № 042667 від 11 лютого 2001 року.

Однак, через погане самопочуття ОСОБА_2 , в обумовлений період, а саме з 04 січня 2007 року по 12 січня 2007 року для підписання та посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки до нотаріальної контори так і не з`явився.

Законом України № 2059-IVвід 06.10.2004 року були внесені зміни до розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, згідно яких до 1 січня 2007 року була заборонена купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Законом України від № 490-Vвід 19.12.2006 року також були внесені зміни до розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, згідно яких до 1 січня 2008 року була заборонена купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Закон набрав чинності з моменту опублікування. Закон було опубліковано 13.01.2007 року. Таким чином заборона на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення не діяла у період з 1 січня по 12 січня 2007 року.

Обставини, які склалися, свідчать про укладення договору купівлі-продажу між сторонами. Об`єктивно сторони договору купівлі-продажу порушили вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору. Але позивач та відповідач, як сторони правочину, домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося виконання договору.

Згідно положень ч.4 ст. 200 та ч.4 ст.206 ЦПК України суд у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Як встановлено судом визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Таким чином, враховуючи, що сторони домовились щодо істотних умов договору купівлі-продажу нерухомого майна та відбулось повне його виконання, але неможливо нотаріально посвідчити договір, позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу дійсним обґрунтовані, тому суд вважає, що є підстави задовольнити позов.

Керуючись ст. 12, 76, 141, 223, 259, 264, 265, 273, 280, 285 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 04 січня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за яким ОСОБА_1 придбав земельну ділянку площею 6,613га, кадастровий номер 4824880800:01:001:0010, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бузької сільської ради (у теперішній час Сухоєланецької сільської ради Новоодеського району (у теперішній час Миколаївського району) Миколаївської області.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на земельну ділянку площею 6,613га, кадастровий номер 4824880800:01:001:0010, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бузької сільської ради (у теперішній час Сухоєланецької сільської ради) Новоодеського району (у теперішній час Миколаївського району) Миколаївської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя : С.А.Сергієнко