Рішення

від 11.04.2023 по справі 902/33/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2023 р. Cправа № 902/33/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Іллінецької міської ради (вул. Соборна, 19, м. Іллінці, Вінницька область, 22700)

до: Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ІЛЛІНЦІ 55" (вул. Пестеля, 1, офіс 20, м. Іллінці, Вінницька область, 22700)

про стягнення 402 633,27 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Іллінецької міської ради з вимогами до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ІЛЛІНЦІ 55" про стягнення боргу в розмірі 375 431,32 грн та пені в розмірі 27 201,95 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 2 від 19.12.2019 про пайову участь забудовника у розвитку інфраструктури населених пунктів на території Іллінецької міської ОТГ в частині сплати внесків пайової участі у розвитку інфраструктури.

У зв`язку із встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд, ухвалою від 09.01.2023 постановив позовну заяву Іллінецької міської ради залишити без руху та встановив позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Супровідним листом № 08-23/37 від 12.01.2023, що надійшов до суду 18.01.2023, позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Суд, ухвалою від 20.01.2023 за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/33/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначив на 16.02.2023.

16.02.2023 до суду надійшла заява № 08-23/208 від 15.02.2023 позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Суд, ухвалою від 16.02.2023 відклав підготовче засідання на 21.03.2023, при цьому зобов`язав позивача заяву про зменшення розміру позовних вимог привести у відповідність до вимог ст. 46 ГПК України шляхом надання до суду доказів надіслання зазначеної заяви на адресу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ІЛЛІНЦІ 55".

02.03.2023 до суду, на виконання вимог ухвали від 16.02.2023, подано супровідний лист № 08-23/208 від 15.02.2023 позивача з доказами направлення на адресу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ІЛЛІНЦІ 55" копії заяви № 08-23/208 від 15.02.2023 про зменшення розміру позовних вимог.

Суд проаналізувавши, в судовому засіданні 21.03.2023, заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, прийняв її до розгляду, відтак нова ціна позову складає 382 633,27 грн.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 11.04.2023, про що 21.03.2023 постановлено відповідну ухвалу.

11.04.2023 до суду надійшли пояснення позивача №б/н від 11.04.2023 (вх. №01-34/3433/23), в яких останній зазначає, що сума заборгованості в розмірі 382 633,27 грн складається з: 355 431,32 грн - сума несплаченого платежу згідно Договору № 2 від 19.12.2019; 27 201,95 грн - пеня.

На визначену судом дату представник позивача не з`явився. При цьому суд зважає на пояснення позивача №б/н від 11.04.2023 (вх. №01-34/3433/23), де останній просить провести розгляд справи без участі його представника.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. Ухвала суду про відкриття провадження у справі, що направлена відповідачу повернута до суду з поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок вручення рекомендованих поштових відправлень врегульовано Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі Правила).

Із вказаних Правил надання послуг поштового зв`язку слідує, що невручення рекомендованого поштового відправлення під час доставки є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України. При цьому неотримання відповідачем ухвали суду є наслідком його бездіяльності, оскільки відповідне направлення здійснювалося на офіційну адресу його місцезнаходження згідно з відомостями, що містяться в ЄДРЮОФОП та ГФ.

Окрім того, судом 22.03.2023 розміщено оголошення на веб-порталі судової влади (сайт Господарського суду Вінницької області) про розгляд справи № 902/33/23 по суті, в якій відповідачем є Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ІЛЛІНЦІ 55".

Також суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Поряд з цим суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97- ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідача належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

За наслідками судового засідання 11.04.2023 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2019 року між Іллінецькою міською радою (позивач, за Договором Міська рада) та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Іллінці 55» (відповідач, за Договором Замовник) укладено Договір №2 про пайову участь забудовника у розвитку інфраструктури населених пунктів на території Іллінецької міської ОТГ. (надалі Договір)

Предметом цього Договору є залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів на території Іллінецької міської ОТГ з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта при здійсненні Забудовником Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Іллінці 55» будівництва 4-х поверхового будинку і вбудованими офісно-торговими приміщеннями по вул. Пестеля, 1 в м. Іллінці Вінницької області. (п. 1.1. Договору)

Відповідно до цього Договору Забудовник зобов`язується здійснити пайову участь у розвитку інфраструктури населених пунктів на території Іллінецької міської ОТГ та перерахувати кошти до бюджету Іллінецької міської об`єднаної територіальної громади на розрахунковий рахунок UА498999980000031513921002780, отримувач УК в Іллінецькому районі, код отримувача 37798840, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код доходів 24170000, з поміткою «кошти пайової участі» у розмірі, встановленому в розділі II даного Договору. (п. 1.2. Договору)

Відповідно до п. 1.3. Договору, невід`ємною частиною Договору є розрахунок розміру пайової участі у розвитку інфраструктури (створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури) населених пунктів на території Іллінецької міської об`єднаної територіальної громади.

Згідно п. 2.1. Договору Забудовник зобов`язується перерахувати на рахунок для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктур населених пунктів на території Іллінецької міської об`єднаної територіальної громади грошові кошти (пайова участь) у розмірі 435 431,32 грн, що становить :

- 3 відсотки загальної проектно-кошторисної вартості об`єкту будівництва нежитлових приміщень в розмірі 5 580 000,00 грн - 167 400,00 грн;

- 1 відсоток загальної проектно-кошторисної вартості об`єкту будівництва житлових приміщень в розмірі 26 803 132,00 грн - 268 031,32 грн.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що Забудовник перераховує кошти, зазначені в п. 2.1. даного Договору, згідно графіка сплати пайової участі, що є невід`ємною частиною даного Договору, до 31.03.2020 року.

Відповідно до п. 5.1. Договору, Сторони за невиконання або неналежне виконання цього Договору несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Замовником своїх зобов`язань за цим Договором. (п. 6.4. Договору)

Згідно розрахунку розміру пайової участі до Договору № 2 від 19.12.2019 розмір пайового внеску складає 435 431,32 грн.

Згідно графіку оплати, що є додатком до Договору, Забудовник повинен сплатити пайову участь у розмірі 435 431,32 грн наступними платежами: грудень 2019 року - 10 000,00 грн; січень 2020 року - 15 000,00 грн; січень 2020 року - 25 000,00 грн; березень 2020 року - 385 431,32 грн.

За доводами позивача, відповідачем було сплачено наступні внески:

15.01.2020 - 10 000,00 грн;

15.01.2020 - 15 000,00 грн;

25.02.2020 - 25 000,00 грн.

Решта суми внесків в розмірі 385 431,32 грн залишились несплаченою.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами щодо погашення заборгованості, а саме: лист від 04.08.2021 №03-09/1229; претензія від 25.10.2021 №03-10/1645; претензія від 09.02.2022 №03-10/223; лист від 12.09.2022 №03-10/1000; лист від 29.09.2022 №03-10/1046.

Проте, відповідачем отримано лише лист від 29.09.2022 №03-10/1046, решта кореспонденції позивача залишилась неврученою та повернута відправнику з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Поряд з цим, 16.12.2022 відповідачем проведено оплату внеску в розмірі 10 000,00 грн, тому залишок несплачених до бюджету Іллінецької міської територіальної громади коштів пайової участі становить 375 431,32 грн.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує наступне.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначає Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року №3038-VI (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин, далі-Закон), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Частиною 2 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин визначено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3 ст. 40 Закону № 3038-VI).

Відповідно до ч. 5 ст. 40 Закону № 3038-1 величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Відповідно до ч. 6 ст. 40 Закону № 3038-1, встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:

1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд;

2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків.

Як зазначається у частині 9 статті 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін.

Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

У застосуванні наведеної норми суд звертається до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 01.02.2017 у справі №922/753/16 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №904/914/18, згідно з яким аналіз положень ч.ч. 2, 3, 9 ст. 40 Закону дає підстави для висновку, що обов`язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва, оскільки цей обов`язок пов`язаний зі зверненням замовника до органу місцевого самоврядування.

Водночас, наведені норми Закону та пункти положення, які за своїм змістом є ідентичними, встановлюють, що величина пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі (розрахунку, який є невід`ємною частиною договору), укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі, з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Укладаючи 19.12.2019 Договір, сторони діяли відповідно до названого Закону та встановили обов`язок відповідача, передбачений Законом.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Відтак, укладений між позивачем та відповідачем Договір № 2 про пайову участь замовника у розвитку інфраструктури населених пунктів на території Іллінецької ОТГ від 19.12.2019 є дійсним та продовжує свою дію до моменту його повного виконання сторонами.

Згідно розрахунку величини пайової участі до Договору № 2 від 19.12.2019 розмір пайового внеску складає 435 431,32 грн.

Як зазначено у п. 2.2. Договору та у графіку оплати, що є додатком до Договору, Забудовник повинен сплатити пайову участь у розмірі 435 431,32 грн до 31.03.2020 року. Пайова участь повинна сплачуватись наступними платежами: грудень 2019 року - 10 000,00 грн; січень 2020 року - 15 000,00 грн; січень 2020 року - 25 000,00 грн; березень 2020 року - 385 431,32 грн.

Відтак, відповідач, в силу приписів частин 3 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зобов`язаний був здійснити сплату пайових внесків, визначених Договором № 2 від 19.12.2019.

Відповідно до ч. 10 ст. 40 Закону №3038-УІ кошти, що надходять від сплати пайових внесків, спрямовуються виключно на фінансування об`єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту.

Оскільки істотними умовами договору пайової участі є розмір пайової участі та строк (графік) сплати пайової участі (ч. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, чинній на час укладення договору), то їх невиконання сторонами є порушенням умов договору. Відповідно, обов`язку замовника укласти договір про пайову участь та сплатити кошти пайової участі у відповідному розмірі кореспондує право органу місцевого самоврядування вимагати від замовника сплатити на підставі цього договору кошти пайової участі у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем здійснено часткові платежі по сплаті внесків за Договором № 2, та сплачено лише 60 000,00 грн.

Поряд з цим, в період з моменту подання позовної заяву до суду, заборгованість відповідача перед позивачем по Договору № 2 зменшилася на 20 000,00 грн. і становить 355 431,32 грн, що підтверджується довідкою про рух коштів по рахунку позивача за період з 01.01.2023 по 14.02.2023.

З огляду на часткове погашення відповідачем заборгованості за Договором № 2, позивачем зменшено розмір позовних вимог на 20 000,00 грн.

Відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором № 2 від 19.12.2019 підтверджується в розмірі 355 431,32 грн.

Отже, враховуючи наведені обставини, у відповідача наявний обов`язок по сплаті пайового внеску і невиконання такого у встановлений договором строк порушує права та інтереси позивача. Відтак, право позивача на отримання відповідних грошових коштів підлягає судовому захисту у спосіб стягнення таких з відповідача.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пайового внеску в розмірі 355 431,32 грн є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними доказами не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 27 201,95 грн пені, нарахованої на суму заборгованості 385 431,32 грн за період прострочення з 01.04.2020 по 30.09.2020.

Розглядаючи зазначену вимогу позивача, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частинами 1, 4, 7 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Враховуючи вищенаведені положеннями законодавства, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Тлумачення умов укладеного сторонами договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

Частинами 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України унормовано, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом вищевказаних положень законодавства розмір пені та штрафу за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені та штрафу, або містить умову про те, що вони нараховуються відповідно до чинного законодавства, сума пені та штрафу може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Жодним з пунктів Договору №2 про пайову участь забудовника у розвитку інфраструктури населених пунктів на території Іллінецької міської ОТГ від 19.12.2019 не встановлено обов`язок відповідача, як Замовника, сплачувати пеню в разі порушення ним грошового зобов`язання за Договором.

Доказів на підтвердження внесення змін до Договору № 2 від 19.12.2019 матеріали справи також не містять.

З огляду на викладене, оскільки умовами Договору № 2 від 19.12.2019 не визначено розміру пені за порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання, а положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та статтею 231 Господарського кодексу України не встановлено конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлено порядок їх визначення у договорі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування такої міри відповідальності як договірна неустойка за відсутності конкретно визначеного її розміру в Договорі та законі, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 27 201,95 грн. пені не підлягає до задоволення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому суд зважає, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом у визначений законом процесуальний строк на подання відзиву з обґрунтуванням своєї позиції щодо заявлених позовних вимог, не надав доказів виконання зобов`язань за Договором №2 від 19.12.2019 в повному обсязі.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові та заяві про зменшення розміру позовних вимог, та оцінивши, відповідно до ст. 86 ГПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.

В силу приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 5 331,47 грн.

Судовий збір в розмірі 408,02 грн з вимоги про стягнення 27 201,92 грн пені, у зв`язку з відмовою в позові в цій частині, залишається за позивачем.

Поряд з цим суд зауважує, що позивач вправі повернути суму судового збору, cплаченого з суми, на яку було зменшено розмір позовних вимог. Порядок повернення судового збору визначено п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи вищенаведене та керуюсь статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ІЛЛІНЦІ 55" (вул. Пестеля, 1, офіс 20, м. Іллінці, Вінницька область, 22700; код ЄДРПОУ 42414704) на користь Іллінецької міської ради (вул. Соборна, 19, м. Іллінці, Вінницька область, 22700; код ЄДРПОУ 03333618) 355 431 грн. 32 коп. - боргу за Договором №2 про пайову участь забудовника у розвитку інфраструктури населених пунктів на території Іллінецької міської ОТГ від 19.12.2019 та 5 331 грн. 47 коп. - витрат зі сплати судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Витрати Іллінецької міської ради зі сплати судового збору в розмірі 408,02 грн залишити за позивачем у справі.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та на відомі суду адреси електронної пошти позивача - ill_m_rada@ukr.net, відповідача - 690088@ukr.net

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 19 квітня 2023 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Соборна, 19, м. Іллінці, Вінницька область, 22700)

3 - відповідачу (вул. Пестеля, 1, офіс 20, м. Іллінці, Вінницька область, 22700)