Рішення від 28.03.2023 по справі 907/581/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

"28" березня 2023 р. м. Ужгород Справа №907/581/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Металоінвест Україна, м. Дніпро Дніпропетровської області

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Мукачівський машинобудівний завод, смт. Кольчино Мукачівського району Закарпатської області

про стягнення 1 735 099,25 грн, в тому числі 1 300 000 грн заборгованості за поставлений товар, 209 378,72 грн пені, 207 116,13 грн інфляційних нарахувань та 18 604,40 грн трьох процентів річних (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог),

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Іваниш Д.П.

представники:

Позивача

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Товариством з обмеженою відповідальністю Металоінвест Україна, м. Дніпро Дніпропетровської області заявлено позов до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Мукачівський машинобудівний завод, смт. Кольчино Мукачівського району Закарпатської області про стягнення 1 710 591,60 грн, в тому числі 1 300 000 грн заборгованості за поставлений товар, 199 452,06 грн пені, 193 402,55 грн інфляційних нарахувань та 17 736,99 грн трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.10.2022 відкрито провадження у справі №907/581/22 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.10.2022. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів з дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів з дня одержання копії відзиву.

Ухвалами суду від 26.10.2022 та 30.11.2022 підготовчі засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 30.11.2022 прийнято до розгляду подані позивачем доповнення та уточнення до позовної заяви №9/1 від 09.09.2022 (вх. №02.3.1.-02/4732/22 від 13.09.2022), які судом розцінені як заява про збільшення позовних вимог у порядку ст. 46 ГПК України, та відповідно до яких позивач просить стягнути з відповідача 1 735 099,25 грн, в тому числі 1 300 000 грн заборгованості за поставлений товар, 209 378,72 грн пені, 207 116,13 грн інфляційних нарахувань та 18 604,40 грн трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.02.2023 закрито підготовче провадження у справі №907/581/22 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 02.03.2023. Явка уповноважених представників учасників процесу судом визнана на власний розсуд.

Ухвалою суду від 02.03.2023 судове засідання у справі відкладено на 28.03.2023.

Представник позивача на адресу суду надіслала клопотання №03/02 від 03.02.2023 (вх. №02.3.1-02/886/23 від 07.02.2023), яким просить суд розглянути справу без її участі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвалою суду від 02.03.2023 явка учасників справи в судове засідання 28.03.2023 судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників учасників спору за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить суд задоволити позов у повному обсязі з урахуванням заяви про доповнення та уточнення позовних вимог, покликаючись на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки №19042021-01 від 19.04.2021 в частині взятих на себе договірних зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого в останнього виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 1 300 000 грн. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 209 378,72 грн пені, 207 116,13 грн інфляційних нарахувань та 18 604,40 грн трьох процентів річних.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду впродовж розгляду даної справи жодного разу не з`явився. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на його офіційну юридичну адресу, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, повідомлення про вручення ухвал містяться у матеріалах справи), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Водночас відповідач на електронну адресу суду надіслав клопотання №83 від 27.03.2023 (вх. №02.3.1-02/2280/23 від 28.03.2023), в якому зазначає про те, що у зв`язку із введенням із 24.02.2022 воєнного стану на території України та початком бойових дій, Товариству з додатковою відповідальністю Мукачівський машинобудівний завод, як і багатьом іншим суб`єктам господарювання України, стало набагато важче вести господарську діяльність, оскільки відбулася зміна у кон`юнктурі ринку, на якому працює відповідач, частково зруйнувалася логістика, зазнали змін відносини із постачальниками й замовниками продукції відповідача, від яких напряму залежить фінансовий результат діяльності останнього. З огляду на вищенаведене, відповідач наголошує, що був позбавлений можливості своєчасно та в повному обсязі виконувати грошові зобов`язання за укладеним між сторонами Договором у 2022 році.

Крім того, на переконання відповідача, штрафні санкції, про відшкодування яких просить суд позивач, є надмірно великими, у зв`язку з чим такі не підлягають покладенню на ТДВ Мукачівський машинобудівний завод. Так, відповідач звертає увагу, що військова агресія російської федерації і руйнівні наслідки, спричинені нею економіці України і суб`єктам господарювання, стали тим фактором, який змусив відповідача внести багато коректив у свою господарську діяльність; ведення господарської діяльності в період воєнного стану не надавало можливості відповідачу в достатньому обсязі накопичити фінансові ресурси, які б забезпечили своєчасне виконання ним зобов`язань за Договором.

На думку відповідача, його дії не завдали збитків іншим учасникам господарських відносин, а про свої збитки позивач у позовній заяві не згадує; крім того, відповідач частково виконав зобов`язання за Договором.

Наведені обставини відповідач вважає достатньо обґрунтованими для того, щоб не застосовувати до нього нараховані позивачем штрафні санкції у розмірі 207 116,13 грн.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Металоінвест Україна (постачальником, позивачем у справі) та Товариством з додатковою відповідальністю Мукачівський машинобудівний завод (покупцем, відповідачем у справі) було укладено Договір поставки №19042021-01 від 19.04.2021 (далі Договір), пунктом 1.1. якого встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення (надалі товар). Найменування, асортимент, кількість, ціна, умови та строки поставки товару зазначаються у Специфікаціях, які оформлюються у вигляді Додатків і складають невід`ємну частину цього Договору.

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Договору, ціна за одиницю виміру товару, що поставляється за цим Договором, визначається у гривнях за метричну одиницю (тонни), враховує податок на додану вартість, порядок нарахування якого встановлений Податковим кодексом України, та зазначається у Специфікаціях. Ціна визначається з урахуванням базисних умов поставки, викладених у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс в редакції 2020 року, та зазначається у Специфікаціях. Ціна за одиницю виміру товару, яка зазначена в узгоджених сторонами Специфікаціях, є фіксованою і не підлягає збільшенню, якщо інше не передбачено у Специфікаціях до цього Договору. Ціни на товар можуть бути переглянуті. За умови зміни ціни на товар з незалежних від постачальника обставин (вступ в силу нормативно-правових актів, що збільшують витрати постачальника, пов`язані з постачанням товару), ціна на товар коригується, про що повідомляється покупець. Рахунок на попередню оплату товару також вважати повідомленням постачальника.

Загальна сума цього Договору визначається як загальна вартість товару, поставленого за весь період дії цього Договору на підставі оформлених сторонами Специфікацій (п. 2.4. Договору).

На підставі п. 3.2. Договору, товар поставляється узгодженими партіями протягом терміну дії цього Договору. Строк поставки товару та місце поставки товару зазначається у Специфікаціях. Постачальник повідомляє покупця про готовність товару до відвантаження по телефону, факсу або електронній пошті. Датою поставки товару і датою переходу права власності є дата підписання сторонами акту прийому-передачі або дата, зазначена покупцем в товарно-транспортній накладній при прийманні товару. Сторони у відповідній Специфікації можуть визначити інші умови переходу права власності на товар та дати поставки. Разом з товаром постачальник передає покупцю наступні документи: - рахунок-фактуру; - товарну накладну; - товарно-транспортну накладну (якщо товар поставляється ж/д або автомобільним транспортом); - сертифікат якості виробника та інші документи, обумовлені відповідною Специфікацією до Договору.

Згідно із п. 4.1. Договору, розрахунки за цим Договором покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в порядку та строки, зазначені у Специфікаціях. При здійсненні оплати на умовах передплати покупець перераховує грошові кошти у розмірі вартості узгодженої партії товару. При здійсненні оплати з відстрочкою платежу покупець перераховує грошові кошти за фактично прийняту вагу/кількість товару.

Покупець здійснює оплату товару на підставі наданих постачальником документів: - оригіналу рахунка-фактури при здійсненні оплати на умовах передплати; - оригіналу рахунка-фактури та податкової накладної при здійсненні оплати з відстрочкою платежу (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 7.2. Договору, у випадку порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Розділом 8 Договору передбачені особливості його виконання за умови настання форс-мажорних обставин.

Так, у випадку виникнення обставин, що перешкоджають повному або частковому виконанню Договору, а саме: епідемії, пожеж, стихійних лих, непередбачених обставин, що ведуть до порушення виробничого процесу, війни, військових дій будь-якого характеру, блокади, релігійних хвилювань, актів органів державної влади чи місцевого самоврядування і т.п., час, визначений для виконання зобов`язань за Договором, повинен бути збільшений на термін дії цих форс-мажорних обставин. Якщо форс-мажорні обставини тривають більше одного місяця, постачальник і покупець мають право розірвати Договір без будь-яких юридичних наслідків або суду і без поширення відповідальності на сторону, у якої виникли ці обставини. Сторона, яка заявила про настання форс-мажорних обставин, повинна невідкладно повідомити у письмовій формі іншу сторону, а також надати відповідний сертифікат Торгово-Промислової Палати чи іншого компетентного органу, в якому повинні бути вказані характер форс-мажорних обставин і їх тривалість (п. 8.1., 8.2. Договору).

Згідно із п. 12.1. Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін та діє до 31 грудня 2021 року, а в частині невиконаних зобов`язань до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін не вимагатиме припинення або перегляду, Договір вважається продовженим на той же строк, на тих же умовах з можливістю внести зміни чи доповнення до Договору. Датою підписання Договору слід вважати дату, вказану в правому верхньому кутку на першій сторінці цього Договору.

У Специфікації б/н від 28.01.2022 до Договору поставки №19042021-01 від 19.04.2021 сторонами погоджено наступні умови поставки: 1) найменування та характеристика товару листовий прокат Г/К 10х2000х12000 СтS355J2; одиниця виміру т; кількість 7,636 т; ціна без ПДВ 31 286,67 грн; сума без ПДВ 238 905,01 грн; 2) найменування та характеристика товару листовий прокат Г/К 30х2000х3000 СтS355J2; одиниця виміру т; кількість 1,441 т; ціна без ПДВ 33 882,78 грн; сума без ПДВ 48 825,09 грн. Строк оплати товару: - 10% - передоплата за партію товару згідно виставленого рахунку; - 90% оплати протягом 30 календарних днів з дати відвантаження товару на поточний рахунок постачальника. Вартість товару, що поставляється по даній Специфікації, складає 345 276,12 грн, в тому числі сума ПДВ (20%) 57 546,02 грн.

Згідно із Специфікацією б/н від 28.01.2022 до Договору поставки №19042021-01 від 19.04.2021 сторони дійшли згоди про поставку наступного товару листовий прокат Г/К 6х2000х12000 Сталь 09Г2С-14; одиниця виміру т; кількість 21,548 т; ціна без ПДВ 34 500 грн; - сума без ПДВ 743 406 грн. Строк оплати товару: - 10% - передоплата за партію товару згідно виставленого рахунку; - 90% оплати протягом 30 календарних днів з дати відвантаження товару на поточний рахунок постачальника. Вартість товару, що поставляється по даній Специфікації, складає 892 087,20 грн, в тому числі сума ПДВ (20%) 148 681,20 грн.

Відповідно до Специфікації б/н від 01.02.2022 до Договору поставки №19042021-01 від 19.04.2021, сторонами погоджені наступні умови поставки: 1) найменування та характеристика товару листовий прокат Г/К 8х2000х12000 СтS355J2; одиниця виміру т; кількість 3,045 т; ціна без ПДВ 31 166,67 грн; сума без ПДВ 94 902,51 грн; 2) найменування та характеристика товару листовий прокат Г/К 12х2000х12000 СтS355J2; одиниця виміру т; кількість 4,572 т; ціна без ПДВ 31 166,67 грн; сума без ПДВ 142 494,02 грн; 3) найменування та характеристика товару листовий прокат Г/К 36х2000х1000 СтS355J2; одиниця виміру т; кількість 0,575 т; ціна без ПДВ 33 666,67 грн; сума без ПДВ 19 358,34 грн. Строк оплати товару: - 10% - передоплата за партію товару згідно виставленого рахунку; - 90% оплати протягом 30 календарних днів з дати відвантаження товару на поточний рахунок постачальника. Вартість товару, що поставляється по даній Специфікації, складає 308 105,84 грн, в тому числі сума ПДВ (20%) 51 350,97 грн.

На виконання умов Договору поставки №19042021-01 від 19.04.2021 позивачем поставлено, а відповідачем, у свою чергу, отримано товар на загальну суму 1 546 959,56 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №М-00000262 від 04.02.2022 на суму 345 276,12 грн, №М-00000268 від 04.02.2022 на суму 893 577,60 грн та №М-00000261 від 04.02.2022 на суму 308 105,84 грн, підписаних без будь-яких зауважень, а також рахунками-фактурами №М-00000288 від 27.01.2022 на суму 345 276,12 грн, №М-00000305 від 28.01.2022 на суму 893 577,60 грн та №М-00000352 від 01.02.2022 на суму 308 105,84 грн.

Проте, вартість отриманого за вищевказаними видатковими накладними товару відповідач оплатив частково в розмірі 246 959,56 грн, з урахуванням чого неоплаченою залишилась вартість поставленого товару на суму 1 300 000 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, листом №22 від 04.03.2022 ТДВ Мукачівський машинобудівний завод повідомило позивача про настання форс-мажорної обставини в розумінні п. 8.1. Договору, а саме, запровадження на території України воєнного стану на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з чим зазначило про неможливість виконання зобов`язань за Договором в частині оплати вартості поставленого товару.

У відповідь на вказаний лист позивач на адресу відповідача надіслав вимогу від 20.06.2022, в якій наголосив на необхідності надання сертифікату Торгово-промислової палати чи іншого компетентного органу, котрий засвідчував би характер форс-мажорних обставин та їх тривалість, а також вказав на те, що визнання форс-мажорних обставин не звільняє сторону Договору від виконання основного зобов`язання. У зв`язку з наведеним, позивач просив негайно, з моменту отримання означеної вимоги, сплатити йому заборгованість за Договором та підписати акт звірки взаєморозрахунків, один екземпляр якого надіслати на адресу ТОВ Металоінвест Україна.

Отримавши вищевказану вимогу 21.06.2022, відповідач листом №138 від 11.07.2022 повідомив позивача про те, що Торгово-промислова палата України підтвердила належність військової агресії російської федерації проти України до обставин, які із 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/або іншим зобов`язанням, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів, і виконання яких стало неможливим у встановлении? термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Крім того, відповідач зазначив, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 адресований усім, кого це стосується, і з огляду на те, що військові дії російської федерації проти України є форс-мажорними обставинами, котрі ускладнили й порушили виробничий процес, наголосив, що ТДВ Мукачівський машинобудівний завод належним чином повідомило позивача про неможливість виконання взятих на себе зобов`язань у зв`язку з їх настанням.

Водночас на переконання позивача, посилання відповідача на форс-мажорні обставини за відсутності наданого ТОВ Металоінвест Україна сертифікату Торгово-промислової палати України, який би засвідчував відповідні обставини непереборної сили, є безпідставним та необґрунтованим, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення із ТДВ Мукачівський машинобудівний завод заборгованості за поставлений товар у розмірі 1 300 000 грн у примусовому порядку. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення з останнього 209 378,72 грн пені, 207 116,13 грн інфляційних нарахувань та 18 604,40 грн трьох процентів річних.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Поряд з цим, частиною 1 статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу приписів ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати заборгованості за поставлений за Договором №19042021-01 від 19.04.2021 та видатковими накладними товар, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 1 300 000 грн.

Водночас у матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано суду доказів щодо повної оплати спірної суми заборгованості.

Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 1 300 000 грн заборгованості за поставлений товар є законними, документально доведеними та обґрунтованими, а відтак, підлягають задоволенню.

На підставі п. 7.2. Договору позивач просить стягнути з відповідача суму 209 378,72 грн пені.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. Договору визначено, що у випадку порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені, суд зазначає, що пеня в розмірі 209 378,72 грн нарахована правомірно (розгорнутий розрахунок пені міститься в матеріалах справи) та підлягає стягненню з відповідача повністю.

Крім того, за прострочення оплати вартості поставленого товару позивач, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 207 116,13 грн інфляційних нарахувань та 18 604,40 грн трьох процентів річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 09.02.2021 у справі №520/17342/18.

Здійснивши перевірку нарахування позивачем інфляційних нарахувань та трьох процентів річних за заявлені ним періоди, судом встановлено, що суми 207 116,13 грн інфляційних нарахувань та 18 604,40 грн трьох процентів річних обчислені вірно та підлягають стягненню з відповідача повністю.

Водночас суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності підстав для покладення на нього обов`язку із відшкодування позивачу штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних із огляду на наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, форс-мажорною обставиною в Україні визнано військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення із 24.02.2022 воєнного стану на території України, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Торгово-промислова палата України у вищевказаному листі підтвердила, що зазначені обставини із 24.02.2022 і до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/або іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го відповідно стало неможливим у встановлений? термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Тобто необхідно довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні.

При укладенні Договору між сторонами був узгоджений порядок дій, у випадку настання форм-мажорних обставин (розділ 8 Договору).

Пунктами 8.1. та 8.2. укладеного між сторонами Договору передбачено, що у випадку виникнення обставин, що перешкоджають повному або частковому виконанню Договору, а саме: епідемії, пожеж, стихійних лих, непередбачених обставин, що ведуть до порушення виробничого процесу, війни, військових дій будь-якого характеру, блокади, релігійних хвилювань, актів органів державної влади чи місцевого самоврядування і т.п., час, визначений для виконання зобов`язань за Договором, повинен бути збільшений на термін дії цих форс-мажорних обставин. Якщо форс-мажорні обставини тривають більше одного місяця, постачальник і покупець мають право розірвати Договір без будь-яких юридичних наслідків або суду і без поширення відповідальності на сторону, у якої виникли ці обставини. Сторона, яка заявила про настання форс-мажорних обставин, повинна невідкладно повідомити у письмовій формі іншу сторону, а також надати відповідний сертифікат Торгово-Промислової Палати чи іншого компетентного органу, в якому повинні бути вказані характер форс-мажорних обставин і їх тривалість.

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 Цивільного кодексу України).

З урахуванням наведеного, на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Згідно частини 2 статті 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану).

28.02.2022 Торгово-промислова палата України видала лист-підтвердження про настання форс-мажорних обставин, утім такий лист не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконати зобов`язання для всіх без виключення суб`єктів господарювання, оскільки носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Відповідно до п. 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно із п. 6.1., 6.2. Регламенту, підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 3.1. Регламенту, визначених як непереборний вплив на виконання відповідного зобов`язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав (наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставиною та неможливістю виконання зобов`язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо). Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Таким чином, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Водночас належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що введення воєнного стану або інші обставини є форс-мажорними обставини саме у випадку, що стосується виконання умов договору щодо своєчасної оплати товару, відповідач не надав. Відповідачем також не надано і відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), отриманого в порядку, встановленому Регламентом ТПП України, який би підтверджував вплив вказаних обставин на неможливість виконання ним умов Договору поставки.

Введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.

Суд враховує також те, що підприємство відповідача не знаходилось, і не знаходиться на території ведення бойових дій чи на окупованій території. Разом з тим, позивач також знаходиться в економічних умовах аналогічних відповідачу та на його діяльність також мають негативний вплив військові дії.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов до висновку, що посилання відповідача на введення воєнного стану в Україні за відсутності в матеріалах даної справи поданих у встановленому процесуальним законом порядку доказів на підтвердження неможливості виконати конкретне зобов`язання в строк та належним чином, не може вважатись безумовним підтвердженням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Крім того, у випадку неможливості відповідачем здійснювати підприємницьку діяльність через проведення воєнних (бойових) дій, останній не був позбавлений можливості, узгодивши відповідну дію з позивачем, змінити умови Договору щодо порядку та строків оплати товару, тощо.

Відтак, твердження відповідача про те, що нездійснення оплат за отриманий товар відповідачем сталося із причини настання форс-мажорних обставин, а саме, з початком військової агресії російської федерації проти України та введенням військового стану, є необґрунтованим.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань; стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як такі, що недоведені документально і ґрунтуються на бажанні уникнути відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 300 000 грн заборгованості за поставлений товар, 209 378,72 грн пені, 207 116,13 грн інфляційних нарахувань та 18 604,40 грн трьох процентів річних є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем належними і допустимими доказами не спростованими. Позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав, а його аргументи не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та положеннях законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 26 026,49 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 130, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Мукачівський машинобудівний завод, вул. Фрідяшівська, будинок 1, смт. Кольчино, Мукачівський район, Закарпатська область, 89636 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 05723430) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Металоінвест Україна, пл. Соборна, будинок 1Б, офіс 312, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 42971033) суму 1 735 099,25 грн (Один мільйон сімсот тридцять п`ять тисяч дев`яносто дев`ять гривень 25 коп), в тому числі 1 300 000 грн (Один мільйон триста тисяч гривень) заборгованості за поставлений товар, 209 378,72 грн (Двісті дев`ять тисяч триста сімдесят вісім гривень 72 коп) пені, 207 116,13 грн (Двісті сім тисяч сто шістнадцять гривень 13 коп) інфляційних нарахувань та 18 604,40 грн (Вісімнадцять тисяч шістсот чотири гривні 40 коп) трьох процентів річних, а також суму 26 026,49 грн (Двадцять шість тисяч двадцять шість гривень 49 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 19.04.2023.

Суддя Пригара Л.І.