Рішення

від 19.04.2023 по справі 908/238/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/10/23-34/62/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2023 Справа № 908/238/23

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

розглянувши у письмовому провадженні, без виклику представників сторін, справу № 908/238/23

за позовом: Першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області (адреса для листування: 69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 17) в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах,

Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, місто Київ, вул. Антоновича, буд. 51) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 8)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИШНЕВЕ», ідентифікаційний код юридичної особи 33769046 (70200, Запорізька область, Пологівський район, м. Гуляйполе, вул. Велика, буд. 110)

про стягнення 7549,92 грн.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернувся перший заступник керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ВИШНЕВЕ» про стягнення 7549,92 грн.

Підставою для звернення з позовом зазначено несплату відповідачем 7542,92 грн плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри, яких перевищують нормативні.

Прокурором до позову додані докази неможливості направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками у зв`язку з введенням на території міста Гуляйполе активних бойових дій та не функціонування Укрпошти.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2023 позовну заяву передано для розгляду судді Федорової О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.01.2023 у справі № 908/238/23 позовну заяву прийнято до розгляду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2023 справу № 908/238/23, у зв`язку із звільненням судді Федорової О.В., передано на розгляд судді Науменку А.О.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов до висновку про її прийняття до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

В ухвалі, суд звернув увагу учасників справи, що в силу приписів ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частинами 2, 3 ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При цьому, суд враховує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§66, §69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану, повноваження судів не можуть бути припинені.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється, (ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Відповідно до Господарського процесуального кодексу України:

20) положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України;

21) особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції".

Згідно зі ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»:

1. Якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

2. Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

3. Передбачений цією статтею порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення може застосовуватися стосовно інших учасників судового процесу, адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи яких знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо від цього залежить реалізація ними своїх процесуальних прав і обов`язків.

Відповідач, зареєстроване місце перебування чи місцезнаходження якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному вебпорталі «Судова влада України», про що позивач просив у позовній заяві.

З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Крім того, 19.08.2022 набрали чинності зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо додаткових способів інформування про судові справи.

Як свідчать матеріали справи відповідач зареєстрований у м. Гуляйполе Пологівського району Запорізької області.

Згідно з переліком територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 30 травня 2022 року, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (з подальшими змінами), Гуляйпільська міська територіальна громада відноситься до відповідних територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Однак, при цьому, згідно витягу з ЄДР, засновником ТОВ «ВИШНЕВЕ» є ОСОБА_1 із місцезнаходженням: АДРЕСА_1 .

Суд постановляє дану ухвалу та розміщує її в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на веб-сайті Судової влади України, на якому розміщує у т.ч. відповідне оголошення з метою доведення до відповідача змісту даної ухвали суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ГПК України суд вважає за необхідне повідомити сторони про час та місце судового засідання та викликати учасників справи в судове засідання.

Звернуто увагу сторін, що розгляд справи по суті буде розпочато через тридцять днів з дня опублікування даної ухвали.

Суд зазначив, що учасники справи мають право письмово заявити щодо можливої зміни обставин справи, позиції по справі, наявних заяв та клопотань.

На підставі вищевикладеного, враховуючи місцезнаходження відповідача на окупованій території України, керуючись ст. 234 та п. 21 «Перехідних положень» Господарського процесуального кодексу України, ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", суд постановив дану ухвалу та розмістив її в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на веб-сайті Судової влади України, на якому розмістив у т.ч. оголошення для відповідача з метою надання сторонам можливості дотримання строків, встановлених ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.03.2023 у справі № 908/238/23 для подання відзиву та вчинення інших, передбачених ухвалою дій.

Сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі, поштовим зв`язком (зокрема, відповідач на адресу керівника), електронним зв`язком та повідомленням на сайті суду.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення сторін, у т.ч. відповідача про відкриття провадження у даній справі. Суд вважає сторін такими, що належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165, 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, обмежений строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Пологівською окружною прокуратурою опрацьовано матеріали, складені Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезнеки щодо перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення вантажу ТОВ «Вишневе» та встановлено, що на підставі направлення на рейдову перевірку від 16.07.2021 № 1010399 посадовими особами Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 19.07.2021 у пункті габаритно-вагового контролю - Запорізька область, м.Бердянськ, Бердянський район, 129 км + 603 м, а/д Н-30, здійснено перевірку транспортного засобу марки DAF моделі СF 85*380 з реєстраційним номером НОМЕР_1 , причіп (напівпричіп) марки ROFА моделі HKS-S-24-2 реєстраційного номеру НОМЕР_2 .

За результатами перевірки складено акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19.07.2021 № 285500, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 19.07.2021 № 0064004, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 19.07.2021 № 027204, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно з товарно-транспортною накладною від 19.07.2021 № 17.

Актом від 19.07.2021 № 285500 зафіксовано порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» в частині перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів без відповідного дозволу. Відповідальність за вказане порушення передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 вказаного Закону.

Згідно з довідкою від 19.07.2021 № 0064004 перевищення вагових параметрів допущено в частині навантаження на строєні осі.

Як вбачається з товарно-транспортної накладної № 17 від 19.07.2021, наданої під час перевірки, автомобільним перевізником відповідного вантажу є ТОВ «Вишневе».

Враховуючи викладене, до ТОВ «Вишневе» Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрасбезпеки направлено лист від 09.08.2021 №63604/3.1/24-21 про необхідність сплати коштів за проїзд відповідно до розрахунку від 19.07.2021 у розмірі 234,90 євро, що за перерахунком згідно офіційного курсу валют євро до гривні Національного банку України станом на 19.07.2021 еквівалентно 7549,92 грн. (на день проведення розрахунку, а саме на 19.07.2021 курс гривні до євро становив 32,141).

В порушення п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 в редакції чинній на момент складання матері7Ів габаритно-вагового контролю (далі - Порядок № 879), відповідним перевізником протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати органом Укртрансбезпеки про сплату коштів в добровільному порядку не повідомлено.

За складеними 19.07.2021 матеріалами Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки відносно ТОВ «Вишневе» винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.08.2021 № 284392, якою за порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» на ТОВ «Вишневе» накладено штраф у розмірі 17000 грн.

Відповідач, не погоджуючись з цим рішенням, оскаржив його до суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.02.2022 у справі №280/10532/21 задоволено адміністративний позов ТОВ «Вишневе» про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.08.2021 № 284392.

Відповідно до Постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 24.11.2022 у справі № 280/10532/21 задоволено апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури та скасоване рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.02.2022, яким у задоволенні позову ТОВ «Вишневе» відмовлено.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що позивачем було допущено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% при перевезенні вантажу та перевезення такого вантажу було здійснено без дозвільного документу, обов`язковість якого передбачена ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги», Правилами №30, що свідчить про правомірність прийняття спірної постанови.

Листом відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області від 20.12.2022 № 3457/27/23-22 повідомлено органи прокуратури про те, що відповідач не сплатив у добровільному порядку плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 234,90 євро.

Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИШНЕВЕ» на користь Державної служби безпеки та транспорті плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 7 549 грн 92 коп. було предметом судового розгляду у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист крав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позором іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною 5 ст. 53 ГПК України передбачено, що у разі відкриття провадження, за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно зі ст. 24 Закону України Про прокуратуру право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надано, у тому числі, заступникам керівників окружних прокуратур.

Спірні правовідносини сторін є господарськими.

Відповідно до пункту 1 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 встановлено, що згідно затвердженого Порядку визначається процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобіль автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконання умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотримання габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Відповідно до п. 21 Порядку встановлено у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком № 3.

Акт № 285500 від 19.07.2021, виданий на виконання положень Порядку відповідає вимогам встановленим у п. 21 Порядку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено норми законодавства щодо проїзду великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та не сплачено розрахованої плати за проїзд.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи № 908/ 280/10532/21, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вишневе» зареєстровано як юридична особа. Видами діяльності є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.47 Розведення свійської птиці; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 81.30 Надання ландшафтних послуг; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 42.11 Будівництво доріг і автострад; 77.39 Надання в оренду інших машин; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. ТОВ «Вишневе» належить транспортний засіб марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , напівпричіп НОМЕР_2 , що не заперечується сторонами. 19 липня 2021 року складено Довідку №0064004 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, відповідно до якої результат вагового контролю показав навантаження на осі: 1) 5,92 тонн, 2) 8,51 тонн, 3) 8,8 тонн, 4) 8,39 тонн, 5) 7,62 тонн, повна маса транспортного засобу 39,24 тонн. В результаті проведення контролю ваги було складено Акт №285500 вiд 19.07.2021 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здiйснення перевезень пасажирів чи вантажів автомобільним транспортом, вiдповiдно до якого виявлено порушення абз.15 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20 % при перевезенні вантажу без вiдповiдного дозволу. Перевищення становить 12,77%. Також посадовими особами Уктрансбезпеки складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту на суму 234,90 євро. Відповідачем розглянуто справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт та 10 серпня 2021 року прийнято постанову № 284392 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000.00 грн. Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.

Суд апеляційної інстанції у постанові зазначив наступне.

«…Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для прийняття спірної постанови були висновки відповідача про допущення позивачем перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, а саме допущення навантаження на строєнну вісь 24.81 тонни в той час як максимально допустимою є 22 тонни.

На підтвердження наведених обставин відповідач посилається на довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 19.07.2021 року, якою було визначено, що навантаження на осі на належному позивачу автомобілі складали: 1) 5,92 тонн, 2) 8,51 тонн, 3) 8,8 тонн, 4) 8,39 тонн, 5) 7,62 тонн, повна маса транспортного засобу 39,24 тонн.

З пояснень позивача вбачається, що процедура габаритно-вагового контролю була здійснена відповідачем поверхнево, оскільки відсутня методика визначення маси транспортного засобу з сипучим вантажем.

Однак, за змістом статей 4 і 29 Закону № 3353-ХІІ від 30.06.1993 № 3353-XII «Про дорожній рух», статті 33 Закону України від 08.09.2005 № 2862-IV «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879.

Наведене узгоджується з нормативним регулюванням, а саме скасування постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 пункту 19 Порядку № 879, в якій було вказано про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 22.12.2021 року по справі № 420/3371/21, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду враховує приписи 22.2 ПДР України, якими визначено, що водій перед початком руху зобов`язаний перевірити надійність розташування і кріплення вантажу, а під час руху - контролювати це, щоб запобігти його падінню, волочінню, травмуванню супроводжуючих осіб чи створенню перешкод для руху.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568 (далі Правила №363), типи та кількість рухомого складу, потрібного для виконання перевезень вантажів, визначаються перевізником залежно від обсягу і характеру перевезень.

Згідно з пунктами 8.14, 8.15, 8.19 Глави 8 Правил № 363, навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення. При вантаженні в один автомобіль важких і легких за масою вантажів важкі розміщують унизу, а легкі зверху. Вантажі розміщують так, щоб вага вантажу рівномірно розподілялася між автомобілем і причепом.

Відповідно до пунктів 8.20, 8.21 Глави 8 Правил № 363, водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню. Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.

Пунктами 12.1, 12.5 Глави 12 Правил № 363, передбачено, що при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України. Для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Відтак, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого (подільного) вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт, зокрема щодо контролю за розподілом маси вантажу, що перевозиться.

Щодо посилань позивача на не зазначення відповідачем характеристик зважувального обладнання, колегія суддів зазначає, що спірну постанову прийнято на підставі акта від 19.07.2021 року № 285500. Зазначення в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом характеристик зважувального обладнання, Порядком № 1567 не передбачено.

Також, будь-яких доказів щодо невідповідності пункту зважування вимогам до контрольно-вимірювального обладнання та пунктів габаритно-вагового контролю, згідно Порядку № 879 та наказу Міністерства інфраструктури України 28.07.2016 № 255 «Про затвердження Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування» позивач суду не надав.

Відтак, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що позивачем було допущено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% при перевезенні вантажу та перевезення такого вантажу було здійснено без дозвільного документу, обов`язковість якого передбачена ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги", Правилами №30, що свідчить про правомірність прийняття спірної постанови…».

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій особа, який керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону - штраф у розмірі ста неоподатковуваних доходів громадян.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державним стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу з безпеки на транспорті.

Відповідно до п.1 цього Положення Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пп.1 п.4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Пунктом 8 Положення передбачено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пп. 15, 27 п. 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879.

Відповідно до п.3 зазначеного Порядку габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з ч.3 п.2 вказаного Порядку великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи як на 2 відсотки.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України (в редакції станом на 13.05.2019), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі вважаються здвоєними або строєним, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Відповідно до п. 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машині механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України. Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, у тому числі: здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року №422; видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Згідно з п. 30 - 31-1 Порядку № 879 плата за проїзд великовагового та/або когабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності готяжності маршруту за формулою:

П = (Рзм+Рнв+Рг) хВхК,

де П - розмір плати за проїзд;

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 метр проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за :ізоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

В - відстань перевезення, кілометрів.

Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Згідно з пунктом 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру (К):

до 10 відсотків - у подвійному розмірі;

на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі;

більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

За результатами зважування автомобіля марки DAF моделі CF 85*380 з реєстраційним номером НОМЕР_1 , причіп (напівпричіп) марки ROFА моделі HKS-S-24-2 реєстраційного номеру НОМЕР_2 та габаритно-вагового контролю, посадовими особами Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки зафіксовано навантаження на строєні осі: 24,810 тон при нормативно допустимому - 22 тон що є порушенням п.22.5 Правил дорожнього руху України (тобто більше на 12,77% перевантаження,) і застовується коефіцієнт 0,27, який збільшується у два рази.

Враховуючи виявлені порушення, посадовими особами Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за формулою, передбаченою Порядком №879, здійснено розрахунок плати за проїзд, за наступними параметрами:

П= (Рзм + Рнв + Рг) х В х К (п. 31) де:

Рзм загальна маса транспортного засобу не перевищує нормативно-встановлені;

Рнв - навантаження на строєну ось автомобіля з одиночними шинами складає 24,81 т. перевищення на строєну вісь на 2,81т. відповідно, більше нормативно допустимого, тобто на 12,77 % більше, що дорівнює 0,54 (0,27*2)(дпя строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази);

Рг- габарити не перевищують нормативно-встановлені;

В відстань перевезення від с.Гуляйпільського, Пологівського району (Запорізька обл.) - ПГВК - м. Бердянськ (Запорізька обл.) становить 145 км.

К - у потрійному розмірі, (перевищення вагового параметру від 10% до 40%);

П= (0+0,27x2+0) *145* 3 = 234,90 Євро.

Таким чином, при проведенні габаритно-вагового контролю, складанні відповідного акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійснення розрахунку плати за проїзд, посадові особи Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки діяли на підставі та у спосіб, встановлений чинним законодавством, а також з дотриманням вимог чинного законодавства.

Разом з тим, пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Станом на 19.07.2021 (день проведення розрахунку) сума 234,90 Євро за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України, складав 7549,92 грн. (32,141*234,90).

Пунктом 26 зазначеного Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Водночас, у передбачені п.31-1 Порядку № 879 строки нарахована до сплати ТОВ «Вишневе» плата за проїзд у сумі 234, 90 євро не сплачена, що підтверджується листом відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 20.12.2022 № 3457/27/23-22.

У постанові від 06.06.2018 по справі № 820/1203/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що категорія спорів про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, яка нарахована управлінням Укртрансбезпеки та її територіальними органами не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, в тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом спору, віднесеної до адміністративної юрисдикції та мають вирішуватись в порядку господарського або цивільного судочинства.

Так, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушений її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Аналогічним чином питання відшкодування збитків врегульовано Господарським кодексом України.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання, зокрема застосовується такий вид господарських санкцій як відшкодування збитків.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрат и, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Пунктом 26 зазначеного Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Відповідно до ст. 5 Бюджетного Кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Пунктом 6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України.

Крім того, у п. 5 ст. 14 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік зокрема, зазначено, що у кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України спрямовуються відповідно на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення.

Несплата до державного бюджету України коштів в сумі 7 549 грн 92 коп., як плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні порушує економічні інтереси держави та потребує їх захисту шляхом звернення прокурора до суду з позовом.

Доказів сплати вказаної плати відповідачем суду не надано.

За вищевказаних обставин плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у розмірі 7 549 грн 92 коп. підлягають стягненню з ТОВ «Вишневе» на користь Державного бюджету України.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, суд враховує, що підставою для представництва прокурора інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Укртрансбезпеки є факт несплати відповідачем до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 7549 грн 92 коп. та нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИШНЕВЕ», ідентифікаційний код юридичної особи 33769046 (70200, Запорізька область, Пологівський район, м. Гуляйполе, вул. Велика, буд. 110) на користь Державної служби безпеки на транспорті (03150, місто Київ, вул. Антоновича, буд. 51, ЄДРПОУ 39816845, одержувач - ГУК у Зап.обл./ТГ м.Запоріжжя/22160100, ЄДРПОУ: 37941997, банк отримувача: Казначейство України ел.адм.под.) номер рахунку: UA218999980313141216000008479, код класифікації доходів бюджету 22160100) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 7549,92 грн ( ім тисяч п`ятсот сорок дев`ять гривень 92 коп.).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИШНЕВЕ», ідентифікаційний код юридичної особи 33769046 (70200, Запорізька область, Пологівський район, м. Гуляйполе, вул. Велика, буд. 110) користь Запорізької обласної прокуратури в особі Пологівської окружної прокуратури (адреса: вул.Залізнична, буд. 17, м. Запоріжжя, 69002, ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені на сплату судового збору у 2023 році при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 19.04.2023.

Суддя А.О. Науменко