Рішення

від 17.04.2023 по справі 910/9694/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.04.2023Справа № 910/9694/22За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Приватного малого підприємства "Інтерсевен"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- Київський національний лінгвістичний університет.

про стягнення 15 229,31 грн

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі також - позивач, Фонд) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного малого підприємства "Інтерсевен" (далі також - відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 10 629,49 грн, пені в розмірі 1 951,17 грн, інфляційних втрат в розмірі 2 648,65 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику учасників справи та залучено до участі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Київський національний лінгвістичний університет (далі також - третя особа).

17.10.2022 відповідач, на виконання п. 7 ухвали суду про відкриття надав актуальні адреси електронної пошти та номери засобів телефонного зв`язку.

Крім того, у вказаній вище заяві відповідач наголосив, що позов не отримав та просив надіслати йому позовну заяву на електронну пошту.

Суд вважає за необхідне наголосити, що під час вирішення питання про відкриття провадження у даній справі було перевірено юридичну адресу відповідача, яку вказано в позові згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, дотримуючись приписів ст.ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, позивачем долучено до позову докази надіслання позову з додатками на юридичну адресу відповідача.

З огляду на наведені вище обставини, у справі наявні докази надіслання позовної заяви та доданих до неї документів на юридичну адресу Приватного малого підприємства "Інтерсевен".

31.10.2022 від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі в яких повідомлено, що відповідач користувався спірним приміщенням до 18.06.2021 та зобов`язаний сплатити орендну плату за вказаний в позові період.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Так, ухвала суду була надіслана за електронною адресою відповідача, яка вказана у позовній заяві.

Крім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзив на позов, відповідних клопотань про продовження процесуальних строків, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (як орендодавцем) та Приватним малим підприємством "Інтерсевен" (як орендарем) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5720 (далі також - договір оренди), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення (далі - майно) загальною площею 34,7 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 6, на першому поверсі адміністративно-господарської частини будівлі їдальні, що перебуває на балансі Київського національного лінгвістичного університету, код 02125289 (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.08.2010 і становить 278 483,00 грн без урахування ПДВ.

У розділі 2 договору сторони погодили, що орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку, складеному за Методикою оцінки. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.3 договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку жовтень 210 і складає 3 599,90 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2010 встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за листопад, грудень місяці 2010. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу в співвідношенні 70% на 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлений Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.6. договору).

Згідно з п. 10.1. договору, цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 28.12.2010 до 28.12.2011 включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору (п. 10.4. договору).

Крім того, між сторонами неодноразово укладалися договори про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5720 від 28.12.2010. Зокрема, у договорі № 5720/08 від 30.04.2020 сторони погодили, що договір оренди № 5720 від 28.12.2010 продовжено строком на 1 рік, що діє з 28.12.2019 до 28.12.2020.

Як вбачається з доводів позивача, 21.09.2020 до нього звернувся орендар із листом № 21 про продовження договору оренди № 5720 від 28.12.2010 на наступний термін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 "Деякі питання оренди державного та комунального майна" був затверджений Порядок передачі в оренду державного та комунального майна" (далі також - Порядок).

Згідно з п. 148 Порядку, проведення електронного аукціону на продовження договору оренди здійснюється відповідно до цього Порядку з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 149 цього Порядку.

У зв`язку з цим, листом від 26.01.2021 № 30-06/527 орендодавець повідомив орендаря, що до моменту укладення договору з переможцем аукціону на продовження договору оренди або до підписання додаткової угоди про продовження договору оренди майна (якщо за результатами електронного аукціону чинного орендаря буде визначено переможцем), договір оренди № 5720 від 28.12.2010 є чинним та користування державним майном на визначений таким чином термін є платним.

Наказом по Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву № 893 від 14.04.2021 відповідно до п. 6 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1071 подовжено строк дії договору оренди державного майна від 28.12.2010 № 5720 на період карантину та обмежувальних заходів, а також протягом одного місяця з дня його закінчення.

28.04.2021 орендар звернувся до Регіонального відділення з листом № 25/21, разом з яким надійшли акти приймання-передачі (повернення) орендованого майна, які були підписані орендарем. Позивач встановив, що орендоване майно фактично було повернуто за актами 18.06.2021, що враховано під час розрахунку сум заборгованості відповідача перед позивачем.

Третя особа у своїх письмових поясненнях підтвердила доводи позивача та наголосила, що відповідач користувався орендованим приміщенням до 18.06.2021 та зобов`язаний оплатити орендну плату за договором до моменту повернення об`єкта оренди.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, викладені у позові та поясненнях третьої особи обставини не спростував.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Як вбачається з доводів позивача та третьої особи, відповідач фактично повернув майно з орендного користування за актом приймання-передачі 18.06.2021, а отже, повинен оплатити орендні платежі за весь строк оренди, який не оплачений станом на час слухання даної справи.

Отже, заявлені позивачем позовні вимоги щодо сплати платежів по договору за період березень-червень 2021 в розмірі 10 629,49 грн є такими, що підлягають задоволенню.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 1 951, 17 грн пені та 2 648,65 грн інфляційних втрат.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, а розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 2 648,65 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.7 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що вказаний розрахунок виконаний позивачем відповідно до умов договору та з урахуванням положень чинного законодавства України. Позивачем також вірно були визначені періоди нарахування пені.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 951,17 грн пені за вказані позивачем періоди підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про наявність заборгованості за договором.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача згідно з вимогами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст.ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задовольнити.

2. Стягнути з Приватного малого підприємства "Інтерсевен" (03151, м. Київ, вул. Н.Ополчення, 1, код ЄДРПОУ 13680597) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Шевченка, 50-Г; код ЄДРПОУ 19030825) заборгованість з орендної плати в розмірі 10 629,49 грн, пеню в розмірі 1 951,17 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 648,65 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481,00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.04.2023 року.

Суддя Ю.О.Підченко