Рішення

від 19.04.2023 по справі 910/14543/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.04.2023Справа № 910/14543/22

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ „ПЗУ УКРАЇНА"» (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 40) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТБУДІНВЕСТ» (04201, місто Київ, вулиця Кульженків Сім`ї, будинок 35) про стягнення 256 702,27 грн

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.12.2022 Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ „ПЗУ УКРАЇНА"» (далі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТБУДІНВЕСТ» (далі відповідач) стягнення 256 702,27 грн та 27.12.2022 зазначену заяву передано судді Демидову В.О. у відповідності до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.12.2019 р. на а/д Київ-Чернігів-Нові Яриловичі відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Ford», державний номерний знак НОМЕР_1 та транспортного засобу «Камаз 4310» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

На підставі страхового акту ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 354 702,27 грн.

Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Камаз 4310» державний номерний знак НОМЕР_2 була застраховава за полісом ЕР116563474 в ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНСГРУП» то остання керуючись ст. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодувала ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 98 000, 00 грн.

Враховуючи вищевикладене позивач просить стягнути з відповідача 256 702 ,27 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

У встановлений судом строк від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

Окрім того вищевказаною ухвалою витребувано від Головного управління державної податкової служби у Чернігівській області (14000, Чернігівська обл., місто Чернігів, вул.Реміснича, будинок 11) відомості про реєстраційний номер облікової картки платників податків, працевлаштування, роботодавця та отримані доходи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) за період з 01.12.2019 року по 10.12.2019 року за місцем роботи (Товариство з обмеженою відповідальністю «СМАРТБУДІНВЕСТ», код ЄДРПОУ 41032002).

Примірник даної ухвали надіслано на адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України, витребувано інформацію щодо полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № ЕР 116563474.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16/01/2023 було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, а також для подання всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити направлення позивачу копії відзиву на позов та доданих до нього документів; визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву.

Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Частиною п`ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини четвертої статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 16.01.2023 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0105493296171) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у сервісі моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру Опендатабот.

Однак, конверт з ухвалою суду від 16.01.2023, яка направлялась на адресу відповідача (04201, місто Київ, вулиця Кульженків Сім`ї, будинок 35) була повернута до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

При цьому, відповідно даних з сервісу моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру Опендатабот, місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТБУДІНВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 41032002) є - 04201, місто Київ, вулиця Кульженків Сім`ї, будинок 35.

Таким чином, рекомендований листом з повідомленням про вручення (№0105493296171) було надіслано за вірною адресою місцезнаходження відповідача, зазначену у сервісі моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру Опендатабот.

Відповідно до п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Відповідно до п. 99-2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 в чинній редакції (далі - Правила) рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштових конверту з відміткою «не знаходиться» свідчить, що рішення (ухвали) не вручені з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами першою та другою ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша ст. 4 цього Закону).

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 16.01.2023 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Однак, відзиву на позов відповідачем не подано, будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог не подав.

20.01.2023 через електронну пошту суду від МТСБУ надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.

06.02.2023 від Головного управління державної податкової служби у Чернігівській області надійшли витребувані ухвалою суду від 16.01.2023 документи.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

14.09.2019 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - страховик) та ТОВ «ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПАНІЯ «САЛЮТАРІС» (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № АЕ004305 (далі - Договір).

Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Ford», державний номерний знак НОМЕР_1 .

04.12.2019 р. на а/д Київ-Чернігів-Нові Яриловичі відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «Ford», державний номерний знак « НОМЕР_1 » та транспортного засобу «Камаз 4310» державний номерний знак « НОМЕР_2 » під керуванням ОСОБА_1 .

В результаті ДТП зазначені транспортні засоби (далі - ТЗ) отримали механічні ушкодження).

Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15.01.2020 року по справі № 748/3257/19, ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до Звіту №481_19_USG про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу, складеного ТОВ «Агенція «Експертизи та оцінки» (сертифікат №527/19 від 09.07.2019), вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Ford», державний номерний знак НОМЕР_1 , з урахуванням ПДВ, складає 346813,10 грн.

На підставі страхового акту №UA201912040000/L01/03 від 17-02-2020 за яким страхове відшкодування складає 354702,27 грн та розрахунку страхового відшкодування до страхового акту UA201912040000/L01/03 за яким страхове відшкодування складає 354702,27 грн позивач, виконуючи свої зобов`язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок ДТП шляхом перерахування коштів у сумі 354702,27 грн на рахунок Страхувальника, що підтверджується платіжними дорученнями №40905 від 26.02.2020 на суму 354702,27 грн.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Камаз 4310» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» згідно із полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР116563474, який діяв на 04.12.2019 року.

Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100 000,00 грн, за шкоду заподіяну життю і здоров`ю - 200 000,00 грн та франшизу у розмірі 2000,00 грн.

Позивач вказує, що Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на рахунок Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» було відшкодовано 98 000,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №32/21/СБ про відшкодування збитків в порядку регресу на суму 256 702,27 грн, докази направлення останньої відсутні в матеріалах справи.

Позивач звернувся до Головного управління державної податкової служби у Чернігівській області щодо надання інформації по громадянину ОСОБА_1 .

Головне управління державної податкової служби у Чернігівській області у відповідь на вищевказаний запит вказало про відсутність підстав для надання запитуваної інформації.

Як вбачається з матеріалів справи у зв`язку з виплатою позивачем власнику пошкодженого у ДТП автомобіля страхового відшкодування, до нього перейшло право вимоги до відповідача, як особи, відповідальної за спричинені збитки, посилаючись на той факт, що автомобіль «Камаз 4310» державний номерний знак НОМЕР_2 , був під керуванням ОСОБА_1 , який перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За приписами статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Як підтверджено матеріалами справи, позивачем на виконання умов договору було відшкодовано на користь потерпілої особи страхове відшкодування у розмірі 354702,27 грн.

Правила щодо регресного позову страховика встановлені статтею 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно зі ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець.

Таким чином шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі №426/16825/16-ц. З огляду на вищевикладене, враховуючи вищенаведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що предметом доказування у даній справі є обставини перебування транспортного засобу «Камаз 4310» державний номерний знак НОМЕР_2 , у володінні роботодавця, а саме відповідача, та факт перебування винної у ДТП особи - ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2018 року у справі № 914/820/17 зробив висновок, що з аналізу частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України суд вбачає, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків."

Встановлення факту перебування водія ОСОБА_1 на час ДТП у трудових відносинах з відповідачем та виконання водієм на час ДТП своїх трудових (службових) обов`язків має суттєве значення для покладення на відповідача обов`язку відповідно до приписів ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України відшкодувати шкоду, завдану водієм ОСОБА_1 .

Судом встановлено, та не спростовано відповідачем те, що під час вчинення ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових (службових) відносинах із відповідачем, зокрема це вбачається із відповіді Головного управління державної податкової служби у Чернігівській області на запит суду. Так відповідно до останньої ОСОБА_1 був звільнений з роботи 05.12.2019.

Отже на дату скоєння ДТП 04.12.2019 ОСОБА_1 - перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Відтак, відповідач є особою відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю марки «Ford», державний номерний знак НОМЕР_1 , у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 354702,27 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №40905 від 26.02.2020.

Отже, зважаючи на те, що страховою компанією відповідача сплачено 98 000,00 грн, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 256 702,27 грн.

Положеннями ст. 29 Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика) фізичний знос КТЗ (його складників) -утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників)

Згідно п.7.38. Методики значення ЕЗ (коефіцієнту фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ. П. 7.39. Методики зазначено, що винятком стосовно використання зазначених вимог є: якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації та якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний)

Суд дійшов висновку, що оскільки станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Камаз 4310» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» згідно із полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР116563474, який діяв на 04.12.2019 року, останній з урахуванням франшизи 2000,00 грн правомірно виплатив страхове відшкодування у розмірі 98 000,00 грн.

У Постанові Верховного суду України у справі № 910/3650/16 від 22 березня 2017 року, суд зазначив, що позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набуває права потерпілої особи в межах здійсненої виплати. Також, суд встановив, що відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Аналогічний висновок міститься і в Постанові Верховного суду України у справі № 910/32969/15 від 22 березня 2017 року.

Таким чином, в розумінні статей 993, 1187, 1194 ЦК України у відповідача виникло зобов`язання перед Позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого Позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про виконання ним зобов`язання відшкодування шкоди в повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 256702,27 грн., суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 256702,27 грн різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) є законною і обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню судом в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України у зв`язку з задоволенням позову судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТБУДІНВЕСТ» (04201, місто Київ, вулиця Кульженків Сім`ї, будинок 35, код ЄДРПОУ 41032002) на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ „ПЗУ УКРАЇНА"» (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 40, код ЄДРПОУ 20782312) 256 702 (двісті п`ятдесят шість тисяч сімсот дві) грн. 27 коп. завданої матеріальної шкоди та 3850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) грн. 53 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/

Повний текст рішення складено та підписано 19.04.2023

Суддя Владислав ДЕМИДОВ