Ухвала

від 10.04.2023 по справі 911/1616/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"10" квітня 2023 р. Справа № 911/1616/22

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СБМУ «Підряд» від 04.04.2023 на дії приватного виконавця у виконавчому провадженні у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скала-Подільський спеціалізований кар`єр»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СБМУ «Підряд»

про стягнення 2399056,86 грн

за участю представників

стягувача: не з`явився;

боржника (скаржника): Павленко А.В. адвокат, ордер серії АА № 1290530 від 03.04.2023;

приватного виконавця: Мельниченко К.П. особисто;

встановив:

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.01.2023 позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю СБМУ Підряд на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Скала-Подільський спеціалізований кар`єр 1087557,88 грн основного боргу, 298126,06 грн інфляційних втрат, 36348,54 грн 3% річних, 8577,00 грн пені та 21459,14 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На примусове виконання вказаного рішення Господарський суд Київської області 14.03.2023 видав наказ.

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельниченком Костянтином Павловичем було відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення, про що винесено постанови від 15.03.2023 про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника.

Через канцелярію суду 04.04.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю СБМУ Підряд подало скаргу на дії приватного виконавця у виконавчому провадженні, у якій просить суд визнати протиправними та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника від 15.03.2023, винесені приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельниченком Костянтином Павловичем у межах виконавчого провадження № 71298967 щодо примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2023 у справі № 911/1616/22.

Про наявність виконавчого провадження № 71298967, за твердженнями скаржника, Товариству з обмеженою відповідальністю СБМУ Підряд стало відомо 27.03.2023, коли з банку йому відправили фотокопію постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника. Ні постанови про арешт коштів боржника, ані постанови про відкриття виконавчого провадження від приватного виконавця, як стверджує скаржник, він не отримував.

Обґрунтовуючи незаконність дій приватного виконавця, скаржник посилається на те, що приватний виконавець відкрив виконавче провадження не в межах виконавчого округу, в якому здійснює свою діяльність та відповідно на яку розповсюджується його компетенція, оскільки він є приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва, а виконавче провадження відкрито щодо боржника юридичної особи з місцезнаходженням у Київській області.

Ухвалою суду від 05.04.2023 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СБМУ «Підряд» від 04.04.2023 було прийнято до розгляду скаргу та призначено судове засідання на 10.04.2023.

Приватний виконавець через канцелярію суду за вх. номером 6832/23 від 10.04.2023 подав клопотання про залучення доказів до матеріалів справи, а саме: заяву стягувача про відкриття виконавчого провадження із додатками (вих. № 14-03-2/23 від 14.03.2023); постанову про відкриття виконавчого провадження № 71298967 від 15.03.2023; постанову про виправлення помилки у процесуальному документі № 71298967 від 15.03.2023; платіжні інструкції №9126 від 27.02.2023, №9053 від 14.02.2023, № 8855 від 20.12.2022.

У судовому засіданні представник скаржника свої вимоги підтримав та обґрунтував, просив скаргу задовольнити.

Приватний виконавець проти скарги заперечив та зазначив про правомірність оскаржуваних постанов від 15.03.2023, винесених у межах виконавчого провадження № 71298967, в задоволенні скарги просив відмовити.

Стягувач в судове засідання не з`явився, власної позиції стосовно поданої скарги не висловив та будь-яких інших пояснень та клопотань до суду не подав.

За змістом ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши заяви учасників справи по суті скарги, заслухавши пояснення у судовому засіданні представника скаржника та приватного виконавця та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», яка кореспондується з нормами статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону України Про виконавче провадження, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України (ч. 4 ст. 24 Закону України Про виконавче провадження).

Згідно з частиною другою статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя (частина перша статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України (пункт 4 частини другої статті 23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

Отже зі змісту наведених норм закону, зокрема частин першої та другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», вбачається, що виконавець (державний/приватний) має право прийняти до виконання подані йому виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання у разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташоване:

- для державного виконавця у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби;

- для приватного виконавця - у межах виконавчого округу, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За змістом норм чинного законодавства, що регулюють питання, пов`язані з виконанням судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, є підставою для початку здійснення виконавцем примусового виконання рішення. Оригінал (дублікат) виконавчого документа подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця разом із заявою про примусове виконання рішення.

Вимоги до форми і змісту заяви про примусове виконання рішення визначені у частинах другій четвертій статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», а також у пункті 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (далі по тексту - Інструкція).

Відповідно до абзацу 30 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції (у редакції, чинній станом на момент винесення постанови - 15.03.2023 та яка діє з 24.02.2023 року), у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Передбачена цією нормою необхідність стягувача додати до заяви докази місцезнаходження майна боржника обумовлена необхідністю обґрунтування та доведення стягувачем виконавцю такого критерію як місцезнаходження майна боржника та лише в ракурсі того, що майно боржника знаходиться на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зазначена норма передбачає надання стягувачем лише доказів місцезнаходження майна боржника на цій території, а не доказів фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.

Наприклад, у разі посилання стягувача на наявність у боржника грошових коштів на рахунках у банківських установах, стягувач, який обмежений в отриманні інформації, що є банківською таємницею, має надати наявні у нього докази існування таких рахунків боржника, докази, з яких йому стало відомо про такі існуючі рахунки боржника (ділова переписка, правочини, первинні, розрахункові документи тощо).

З аналізу вищевикладеного, зокрема, у відповідності до частин першої та другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника виконавець має дослідити цей критерій не в ракурсі фактичного знаходження майна у його (зазначеному стягувачем) місцезнаходженні, а саме для встановлення обставини наявності майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, за формальними ознаками: по доданим стягувачем до заяви про примусове виконання рішення доказам місцезнаходження майна боржника на такій території. Встановлення обставин фактичної наявності майна боржника у його місцезнаходженні (зазначеному стягувачем) (у тому числі і грошових коштів) відноситься до дій виконавця з розшуку майна боржника, які вчиняються у процесі здійснення виконавчого провадження після прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження.

За результатом дослідження цих доказів виконавець приймає одне з рішень: про відкриття виконавчого провадження відповідно до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» або про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

За відсутності доданих стягувачем до заяви доказів знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, у виконавця, який не має повноважень до відкриття виконавчого провадження вчиняти виконавчі дії, пов`язані з розшуком майна боржника, відсутні підстави приймати до виконання виконавчий документ за місцезнаходженням майна боржника.

Отже у виконавця є підстави для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника лише за наявності документального підтвердження відомостей про наявність такого майна у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зокрема відомостей про відкриті на ім`я боржника рахунки в банках або інших фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби або у межах виконавчого округу приватного виконавця.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України, про що вказано в постанові від 21.05.2021 року у справі № 905/64/15.

Звертаючись до приватного виконавця в межах виконавчого округу міста Києва стягувач у своїй заяві вказав, що у боржника відкрито рахунок в банківській установі АТ «Сенс Банк», місцезнаходження якої згідно відомостей з ЄДРПОУ є місто Київ.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Грошові кошти є особливим різновидом рухомого майна.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що грошові кошти існують в Україні у готівковій формі (формі грошових знаків) та у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до статті 1666 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Тобто, грошові кошти боржника, розміщені на банківських рахунках, є майном, а тому приватний виконавець, на території виконавчого округу якого розташоване це майно має право прийняти до виконання відповідний виконавчий документ та відкрити виконавче провадження з його виконання.

Така позиція додатково узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові ВСУ від 10.09.2018 у справі № 905/3542/15.

Судом встановлено, що згідно Єдиного реєстру приватних виконавців України виконавчим округом приватного виконавця Мельниченка К.П. є місто Київ.

Як вбачається з матеріалів поданих приватним виконавцем документів, разом із заявою про відкриття виконавчого провадження № 14-03-2/23 від 14.03.2023 та примусового виконання наказу стягувач надав копію Договору поставки № 11/01/20 від 09.04.2020 та копії платіжних інструкцій датованих 2022-2023 роками, з яких вбачається, що у боржника ТОВ «СБМУ «Підряд» відкрито рахунок НОМЕР_1 в банківській установі - АТ «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714 (до 2022 року АТ «Альфа-Банк»), яка згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також відомостей з сайту Національного банку України розташована за адресою: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.

Зважаючи на документальне підтвердження заявником відомостей про наявність майна в межах виконавчого округу приватного виконавця та достатність поданих документів на даному етапі, за результатом дослідження цих доказів приватним виконавцем 15.03.2023 було прийнято рішення про відкриття виконавчого провадження та додатково зазначено обґрунтування, на підставі чого прийнято виконавчий документ до виконання, про що внесено виправлення помилки у процесуальному документі від 15.03.2023 до постанови про відкриття виконавчого провадження.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельниченком Костянтином Павловичем правомірно відкрито виконавче провадження № 71298967 з виконання рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2023 та винесено оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника від 15.03.2023 з метою фактичного виконання рішення суду, як це передбачено ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження», відтак, підстав для визнання неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2023 та постанови про арешт коштів боржника від 15.03.2023 у виконавчому провадженні № 71298967 відсутні, як наслідок, суд відмовляє у задоволенні скарги.

Керуючись статтями 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні скарги повністю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін