Рішення

від 06.04.2023 по справі 914/262/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2023 Справа № 914/262/23

за позовом: Львівського міського комунального підприємства Львівводоканал, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Армапобутсервіс, м. Львів

про: стягнення заборгованості

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Полюхович Х.М.

Представники:

Від позивача: Сорока Дана Миколаївна представник;

Від відповідача: не зявився

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського міського комунального підприємства Львівводоканал, м. Львів до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Армапобутсервіс, м. Львів про стягнення 394 693,80грн. заборгованості, з якої: 329 728,96грн. основний борг, 7865,47грн. пені, 49 507,59грн. інфляційні втрати, 7 591,78грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.01.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та розгляд підготовчого засідання призначено на 16.02.2023 року на 10год. 15хв.

Рух справи відображено в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 23.03.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 06.04.2023 р. о 10:30 год.

В судове засідання 06.04.2023 року позивач явку представника забезпечив, підтримав позовні вимоги та просить позов задоволити.

В судове засідання 06.04.2023 року відповідач явку представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції за 23.03.2023 року, відповідачу відомо про розгляд справи, що підтверджується надісланням ухвал суду на його юридичну адресу. Жодних, заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило, конвертів до суду від відповідача не надходило.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи позивача.

2 лютого 2007 року між ЛМКП Львівводоканал та ТзОВ Армапобутсервіс укладено Договір №100225 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі, у відповідності до умов якого ЛМКП Львівводоканал надає послуги водопостачання та водовідведення за адресою: м. Львів, вул. Тичини, 14.

Позивач стверджує, що Відповідач не дотримувався умов Договору та не сплачував кошти за надані ЛМКП Львівводоканал послуги водопостачання та водовідведення в повному об`ємі, внаслідок чого в період з травня 2021 року по грудень 2022 року утворилась заборгованість перед ЛМКП Львівводоканал в сумі 329 728,96грн.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу 49 507,59грн. інфляційні втрати та 7 591,78грн. 3% річних. На підставі п. 4.2. Договору позивачем також нараховано 7865,47грн. пені.

Також позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір у сумі 5 920,40грн.

Аргументи відповідача.

Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи.

Між позивачем та відповідачем 02.02.2007 року укладено Договір №100225 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі, у відповідності до умов якого ЛМКП Львівводоканал надає послуги водопостачання та водовідведення за адресою: м. Львів, вул. Тичини, 14.

Відповідно до п. 3.3, 3.4 Договору оплата за послуги водопостачання та водовідведення повинна була проводитись абонентом відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ЛМКП Львівводоканал, за відрахуванням 2% касового збору (касовий збір враховується при розрахунках за надані послуги), до 25 числа поточного місяця. При цьому, в першу чергу, погашається заборгованість абонента.

Відтак, в період з травня 2021 року по грудень 2022 року у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 329 728,96грн., яка розраховано у відповідності до діючих правил, укладеного Договору та чинних тарифів на послуги водопостачання та водовідведення, що підтверджується конкретизованим розрахунком та яку позивач просить стягнути з відповідача.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу 49 507,59грн. інфляційні втрати за період з червня 2021 року по листопад 2022 рік та 7 591,78грн. 3% річних за період з червня 2021 року по грудень 2022 рік.

Відповідно до п.4.2. договору при несплаті або частковій несплаті за надані послуги, абонент сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу починаючи з 1-го числа місяця наступного за розрахунковим.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою Відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення, позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 01 серпня 2022 року по 01 січня 2023 рік в сумі 7 865,47грн.

Норми права та мотиви суду.

Між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини на в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу , якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Статтею 193 ГК України та ст. 526 ЦК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

На підставі укладеного сторонами договору №100225 відповідач користується послугами водопостачання та водовідведення і є абонентом позивача.

Відповідно до п. 3.3, 3.4 Договору оплата за послуги водопостачання та водовідведення повинна була проводитись абонентом відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ЛМКП Львівводоканал, за відрахуванням 2% касового збору (касовий збір враховується при розрахунках за надані послуги), до 25 числа поточного місяця. При цьому, в першу чергу, погашається заборгованість абонента.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач з травня 2021 року по грудень 2022 року неналежним чином оплачував надані йому позивачем послуги, у зв`язку з чим з утворилась заборгованість у сумі 329 728,96грн.

Отже, позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи, доказів відсутності заборгованості чи її погашення відповідач не надав суду, зважаючи на що вимога позивача про стягнення 329 728,96 грн. основного боргу, який виник в аналізований період є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п.4.2. договору при несплаті або частковій несплаті за надані послуги, абонент сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу починаючи з 1-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Відтак, позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 01 серпня 2022 року по 01 січня 2023 рік в сумі 7 865,47грн.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України)

Відповідно до ч. 3 ст. 253 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 22.08.2019 у справі №914/508/17.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, перевіривши період нарахування (з врахуванням п.4.2 Договору) та Закону «України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», вимог ст. 232 ГК України, здійснивши перевірку нарахування пені, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, з врахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, суд прийшов до висновку стягненню підлягає пеня в сумі 7865,47грн. в межах заявлених позовних вимог.

Щодо стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 49507,59грн. інфляційних нарахувань за період з червня 2021 року по листопад 2022 рік включно, прийшов до висновку, що позивачем зазначено правильно суму боргу від сум яких здійснювалось нарахування інфляційних втрат та період, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в сумі 49 507,59грн.

Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг позивачем нараховано відповідачу 3% річних від простроченої суми яка підлягала сплаті за період з 17.02.2022 року по 28.09.2022 року у розмірі 270,35грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, з врахуванням розпорядження КМУ від 10.01.2019 №7-р «Про перенесення робочих днів у 2019» та ст.73 «Святкові і неробочі дні» - Кодексу законів про працю України, прийшов до висновку, що позивачем зазначено правильний період прострочення грошового зобо`язання (з врахуванням п.4.2 Договору) та суми від яких нараховувались 3% річних, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в сумі 7 591,78грн.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Зважаючи на зазначене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 329 728,96грн. основного боргу, 7865,47грн. пені, 49 507,59грн. інфляційних втрат та 7 591,78грн. 3% річних, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 5920,40грн, що підтверджується платіжним дорученням №10685 від 11.01.2023 року .

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 5920,40грн.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Армапобутсервіс (79068, м. Львів, вул. Тичини, 14, код ЄДРПОУ 32969845) на користь Львівського міського комунального підприємства Львівводоканал (79017, м. Львів, вул. Зелена, 64, код ЄДРПОУ 03348471) 394 693,80грн. заборгованості, з якої: 329 728,96грн. основний борг, 7865,47грн. пені, 49 507,59грн. інфляційні втрати, 7 591,78грн. 3% річних та 5920,40грн. судового збору

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 17.04.2023р.

Суддя Коссак С.М.