Рішення

від 18.04.2023 по справі 918/229/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/229/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Н.Церковної при секретарі судового засідання І.Гусевик, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Комунального некомерційного підприємства Міська Лікарня №10 Запорізької міської ради (69000, м. Запоріжжя, бульвар Шевченка, 25 , код ЄДРПОУ 05498708) до Товариства з обмеженою відповідальністю Фармацевтична Компанія "Прогрес 17" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, 18 Ж, офіс 201 код ЄДРПОУ 43029033) про стягнення заборгованості в сумі 29 155,00 грн.

в засіданні приймали участь:

від позивача : Богач А.О. (ВКЗ)

ВСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство Міська Лікарня №10 Запорізької міської ради звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Фармацевтична Компанія «Прогрес 17» в якій просить стягнути 29 155, 00 грн. сплаченого без достатньої правової підстави податку на додану вартість та 2684 грн. витрат зі сплати судового збору.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 02.04.2020 року між Комунальним некомерційним підприємством Міська Лікарня №10 Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Фармацевтична Компанія «Прогрес 17» було укладено Договір купівлі-продажу товару №433/2220. На підставі умов договору № 433/2220 від 02.04.2020 відповідач поставив позивачу вироби медичного призначення на загальну суму 174 930, 00 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 29 155, 00 грн., за які позивач повністю розрахувався. Однак, законом України від 30.03.2020 року № 540-14 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID -19)» викладено в новій редакції пункт 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та з 17.03.2020 року звільнено від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію Україну та з постачання на митній території України певних товарів медичного призначення. На підставі вказаних положень Закону операція з постачання відповідачем медичного обладнання за договором № 3003 від 30.03.2020 року не підлягала оподаткуванню податком на додану вартість, а тому відповідач без належних правових підстав отримав від позивача в складі оплати вартості товару ПДВ в сумі 29 155, 00 гри., та як наслідок, зобов`язаний повернути ці грошові кошти на користь позивача.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав.

Згідно матеріалів справи відповідач повідомлявся про час і місце розгляду справи на юридичну адресу (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, 18 Ж, офіс 201) згідно відомостей з ЄДРЮОФОП. Однак, ухвали суду повернулись із зазначенням причин повернення "адресат вибув", "Зачинено". Будь-якої іншої адреси для листування з відповідачем суду не відомо.

Відповідно до ч. 4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

На підставі п.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України учасники процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Оскільки судом встановлено, що причиною невручення конверту з ухвалами суду для відповідача є адресат відсутній, відтак суд дійшов висновку що в розумінні вимог ГПК України вказані ухвали вважаються врученими відповідачу належним чином.

Таким чином, господарським судом вчинено заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань, а неотримання ухвали суду відповідачем у справі є наслідком його бездіяльності щодо їх належного отримання.

З огляду на викладене, відповідач вважається повідомленим про призначене судове засідання належним чином, а останній проявив протиправну процесуальну бездіяльність, а неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідними відмітками є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею. Крім того, слід зазначити, що на офіційному сайті Господарського суду Рівненської області були розміщенні повідомлення про дату, час та місце розгляду даної справи.

Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Пунктом 1 ч.3 ст.202 ГПК України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Передбачене ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч. ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Суд розглядає справу за відсутності такого учасника, відповідно до чинного законодавства за наявними матеріалами справи, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, з метою дотримання строків розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю Фармацевтична Компанія «Прогрес 17», за наявними у ній матеріалами.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою суду від 08 березня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи на 28 березня 2023 року.

Ухвалою суду від 21 березня 2023 року задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 28.03.2023 року розгляд справи відкладено до 18.04.2023 року.

Представник позивача в судовому засіданні 18.04.2023 року підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

02.04.2020 року між Комунальним некомерційним підприємством Міська Лікарня №10 Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Фармацевтична Компанія «Прогрес 17» було укладено Договір купівлі-продажу товару №433/2220 (а.с.4-5). Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця товари (медичні матеріали), необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України згідно постанови КМУ від 20.03.2020 року №225, код за ДК 021-2015 (CPV) 33140000-3 Медичні матеріали (рукавички підвищеного ризику латексні текстуровані, код за НК 024:2019 47172 Непудровані, оглядові/процедурні рукавички з латексу гевеї, нестерильні), в асортименті, кількості, які зазначені у Специфікації (додаток №1 до даного договору), яка є невід`ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору. Ціна договору складає 174 930, 00 грн., в тому числі 29155, 00 грн. (п. 4.1 договору). Даний договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 року (п. 7.1 договору).

Відповідно до Специфікації (Додаток №1 до Договору купівлі-продажу товару №433/2220 від 02.04.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фармацевтична Компанія «Прогрес17» зобов`язалося поставити Комунальному некомерційному підприємству Міська Лікарня №10 Запорізької міської ради товар, а саме: Рукавички із довгими манжетами нетальковані, латексні, міцні в кількості 8 750 штук, на загальну суму 174 930,00 грн. , в т.ч. ПДВ 29 155,00 грн. (а.с. 6). Згідно видаткової накладної № 718 від 03.04.2020 року, скріпленої печатками та підписами обох сторін, вищевказаний товар був поставлений в повному обсязі продавцем Товариством з обмеженою відповідальністю Фармацевтична Компанія «Прогрес 17», а покупцем Комунальним некомерційним підприємством Міська Лікарня №10 Запорізької міської ради відповідно прийнятий (а.с.7).

На виконання умов договору, покупцем платіжним дорученням від 06.04.2020 року № 373 перераховано на рахунок продавця 174 930. 00 грн.. в т.ч. ПДВ в сумі 29 155. 00 грн. (а.с.8).

15.07.2021 року позивач направив стороні Відповідача Претензію ВИХ 01.12.-319 на суму 29 155, 00 грн. (а.с.10-12). Відповідь на зазначену претензію не надходила.

Норми права, що підлягають до застосування, мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Частиною 1 ст.627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Господарським кодексом України у ст.180 деталізовано істотні умови господарського договору.

Так, за приписами ч.ч.1, 3 цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч.5 ст.180 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

У пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом пп.пп. «а» і «б» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Законом України №540 від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набув чинності 02.04.2020, доповнено підрозділ 2 розділу ХХ ПК України пунктом 71, згідно з яким тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування ПДВ операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17.03.2020 року.

Постановою №224 затверджено перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування ПДВ.

Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 року у справі №916/2478/20, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі №910/12764/20, які в силу положень ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Водночас об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.12.2021 року у справі №910/12764/20 відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 року зі справи № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).

За приписами ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Суд погоджується з доводами позивача, що Рукавички із довгими манжетами нетальковані, латексні, міцні, придбані позивачем у відповідача, входять до переліку товарів, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого постановою КМУ №224 від 20.03.2020.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що спірний договір за строком його укладення та виконання сторонами підпадає під дію вищенаведених приписів Податкового кодексу, а операції з медичними матеріалами, які були предметом спірного договору звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, пункт 4.1 договору №433/2220 купівлі-продажу товару від 02.04.2020 року в частині включення суми ПДВ суперечить пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Відповідач, як одна із сторін зобов`язання набув зазначені кошти (29 155,00 ПДВ) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором про закупівлю товарів за державні кошти, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, тобто на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Наведеного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01.06.2021 року у справі № 916/2478/20, який в силу положень ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України враховується при виборі і застосуванні норм права.

Постачальник отриману від покупця суму ПДВ до бюджету не повинен сплачувати, оскільки товар звільнено від оподаткування ПДВ, тому суд дійшов до висновку, що неповернення відповідачем позивачеві суми, перерахованої поза межами договірних платежів (суми ПДВ, яка є складовою договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів), має наслідком збагачення відповідача на суму 29155,00 грн., тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторона посилалася як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом під час розгляду справи, і з наданням оцінки всім аргументам учасника справи як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фармацевтична Компанія «Прогрес 17» на користь Комунального некомерційного підприємства Міська Лікарня №10 Запорізької міської ради безпідставно сплаченого ПДВ на суму 29155,00 грн.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за позовом покладаються на Відповідача в розмірі 2 684,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фармацевтична Компанія "Прогрес 17" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, 18 Ж, офіс 201 код ЄДРПОУ 43029033) на користь Комунального некомерційного підприємства Міська Лікарня №10 Запорізької міської ради (69000, м. Запоріжжя, бульвар Шевченка, 25 , код ЄДРПОУ 05498708) 29 155,00 грн - сплаченого ПДВ без правової підстави та 2684,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 19.04.2023року.

Суддя Н.Церковна