Рішення

від 14.04.2023 по справі 920/103/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.04.2023м. СумиСправа № 920/103/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/103/23 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТОМАШ» (юридична адреса: пр. Л. Свободи, буд. 46-в, кв. 79, м. Харків, 61204; фактична адреса: вул. Фонвізіна, буд. 18, м. Харків, 61105; код за ЄДРПОУ 25184975),

до відповідачаФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (провулок 60 років СРСР (перейменовано на АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ),

про стягнення 113377,72 грн

установив:

01.02.2023 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 113377,72 грн (сто тринадцять тисяч триста сімдесят сім грн 72 коп.), з яких: 77062,00 грн (сімдесят сім тисяч шістдесят дві грн 00 коп.) основний борг, 13197,12 грн (тринадцять тисяч сто дев`яносто сім грн 12 коп.) пеня, 23118,60 грн (двадцять три тисячі сто вісімнадцять грн 60 коп.) штраф, а також стягнути з відповідача 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) судового збору.

Крім того, в пунктах 2, 3 прохальної частини позовної заяви позивач просив здійснити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначити розгляд справи в режимі відеоконференції.

02.02.2023 за електронним запитом суду №72728878812 отриманий витяг з ЄДРПОУ, за яким місцезнаходження зареєстрованої фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) є наступним: АДРЕСА_2 .

Ухвалою від 03.02.2023 у справі №920/103/23 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; задоволено частково клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін, викладене в п. 2 прохальної частини позову, а саме: в частині розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в іншій частині- відмовлено; відмовлено в задоволенні клопотання позивача про проведення засідання в режимі відеоконференції, викладеного в п.3 прохальної частини позову; постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

03.02.2023 копія ухвали від 03.02.2023 у справі №920/103/23 надіслана сторонам відповідно до вимог ч. 6-7 ст. 6 ГПК України за списком розсилки №665.

14.02.2023 копія ухвали, направлена відповідачу на адресу, зазначену позивачем у позові, та адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача за даними ЄДРПОУ, а саме: ФОП ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , була повернута відділенням поштового зв`язку із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

17.02.2023 суд повторно надіслав на адресу відповідача - ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), копію ухвали від 03.02.2023 у справі №920/103/23. Зазначена ухвала 27.02.2023 повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не надходило.

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

04.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Томаш» (далі позивач, постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки №8 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується систематично поставляти і передавати у власність покупця лікарські засоби, медичні вироби та інші товари, які мають право придбавати та продавати аптечні заклади та їх структурні підрозділи, (далі по тексту - товар), а покупець зобов`язується приймати товар і вчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Згідно з п. 2.4. договору передача товару від постачальника покупцеві здійснюється на підставі супровідних документів (накладної, акта). Підпис на супровідних документах матеріально відповідальної особи, яка одержала товар, засвідчується печаткою покупця (за наявності) згідно довіреності на приймання та підписання накладних при прийманні товару.

Пунктом 3.1. договору визначено, що загальна сума договору складається із суми всіх накладних за даним договором.

Відповідно до п. 3.2. договору ціна товару, сума кожної поставки, відстрочка оплати поставленого товару і розмір націнки вказуються в накладних, які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 6.1. договору за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує заподіяні цим збитки і сплачує неустойку, яка передбачена даним договором.

Відповідно до п. 6.2. договору покупець за даним договором крім відшкодування збитків несе таку відповідальність:

-за несплату вартості товару у встановлений термін сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення,

-за прострочення виконання грошового зобов`язання понад 30 днів від дати узгодженого терміну оплати, сплачує постачальнику 30% від загальної вартості несплаченого товару.

Пунктом 7.4. договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2024 року. Якщо після закінчення терміну дії даного договору, сторони продовжують співпрацювати по предмету договору, і не було пропозицій про зміну його умов, то договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

Відповідно до п. 7.5. договору дія даного договору поширюється і на товар, отриманий до підписання даного договору.

На виконання умов договору у період з 28.01.2022 по 12.02.2022 позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: від 28.01.2022 №20981 на суму 10314,16 грн; від 28.01.2022 №21153 на суму 522,83 грн; від 28.01.2022 №21169 на суму 13156,12 грн; від 08.02.2022 №32598 на суму 5617,61 грн; від 09.02.2022 №35888 на суму 1374,94 грн; від 09.02.2022 №35954 на суму 4142,09 грн; від 10.02.2022 №37114 на суму 311,40 грн; від 10.02.2022 №37028 на суму 3189,37 грн; від 10.02.2022 №37115 на суму 4254,26 грн; від 11.02.2022 №38849 на суму 5038,00 грн; від 11.02.2022 №39343 на суму 364,57 грн; від 11.02.2022 №39411 на суму 135,92 грн; )від 11.02.2022 №39429 на суму 8798,51 грн; від 11.02.2022 №39345 на суму 607,98 грн; від 12.02.2022 №40314 на суму 151,89 грн; від 12.02.2022 №40116 на суму 11402,28 грн; від 12.02.2022 №40152 на суму 157,09 грн; від 12.02.2022 №40153 на суму 11323,56 грн.

У кожній із перелічених товарно-транспортних накладних строк оплати визначений у 30 днів з моменту одержання товару.

Відповідно до переліку несплачених накладних, що доданий до позовної заяви, сума неоплаченого товару склала 77062,00 грн.

У зв`язку із несплатою відповідачем позивачу вартості поставленого товару в сумі 77062,00 грн позивач звернуся до суду з даним позовом.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Виходячи з правової природи укладеного правочину, між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані § 1 та § 3 Глави 54 ЦК України.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1)вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2)надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав звої зобов`язання за договором, в той час як відповідач вимоги щодо своєчасної оплати вартості поставленого товару не виконав, у зв`язку з чим заборгував позивачу 77062,00 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 77062,00 грн вартості поставленого товару суд визнає законними та обґрунтованими.

Щодо стягнення з відповідача пені та штрафу суд зазначає наступне.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).

Судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2. договору покупець за даним договором крім відшкодування збитків несе таку відповідальність: за несплату вартості товару у встановлений термін сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення; за прострочення виконання грошового зобов`язання понад 30 днів від дати узгодженого терміну оплати, сплачує постачальнику 30% від загальної вартості несплаченого товару.

Відповідно до доданого до позову розрахунку позивачем нараховано 13197,12 грн пені та 23118,60 грн штрафу.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення штрафу та пені за допомогою «калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff , враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договору, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 13197,12 грн пені та 23118,60 грн штрафу.

Разом з тим, частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Таким чином, розмір штрафних санкцій може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі №927/184/13-г.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд зазначає, що 24.02.2022 Російською Федерацією було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, в подальшому дію якого продовжено. Зазначене є загальновідомим фактом і відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України доказуванню не підлягає.

Суд враховує те, що в умовах військової агресії, діяльність як позивача так і відповідача, як суб`єктів підприємницької діяльності є утрудненою та на сторін однаково впливають негативні фактори, пов`язані з воєнними діями на території України.

З огляду на наведене, враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також значний обсяг відповідальності відповідача, що є непропорційним наслідком порушення умов договору, недоведеність позивачем наявності у останнього збитків у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, суд вважає, що зменшення розміру штрафних санкцій є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для відповідача, до якого застосовуються штрафні санкції.

Таким чином, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення штрафної санкції є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, вважає за можливе зменшити розмір пені з 13197,12 грн до 5000,00 грн, та штрафу з 23118,60 грн до 5000,00 грн.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову. З урахуванням наведених вище обставин зменшення пені та штрафу, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 77062,00 грн основного боргу, 5000,00 грн пені, та 5000,00 грн штрафу. В іншому суд відмовляє.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судовий збір в сумі 2684,00 грн, що сплачений при зверненні з позовом за платіжним дорученням №14261 від 19.01.2023.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1)у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 стаття 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, враховуючи, що спір виник у зв`язку із неправомірними діями відповідача у вигляді неналежного виконання умов договору, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 2684,00 грн судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (провулок 60 років СРСР (перейменовано на АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОМАШ» (юридична адреса: пр. Л. Свободи, буд. 46-в, кв. 79, м. Харків, 61204; фактична адреса: вул. Фонвізіна, буд. 18, м. Харків, 61105; код за ЄДРПОУ 25184975) 77062,00 грн (сімдесят сім тисяч шістдесят дві грн 00 коп.) основного боргу за поставлений товар, 5000,00 грн (п`ять тисяч грн 00 коп.) пені, 5000,00 грн (п`ять тисяч грн 00 коп.) штрафу, а також 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) судового збору.

3.В іншому відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 19.04.2023.

СуддяВ.Л. Котельницька