Рішення

від 19.04.2023 по справі 927/274/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

19 квітня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/274/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Приватне підприємство «ТТ-Нафта»,

код ЄДРПОУ 37021932, вул. Робоча, 6, м. Чернігів, 14001

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Вуд»,

код ЄДРПОУ 41559767, вул. Сагайдачного, 49, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300

Предмет спору: про стягнення 186 664,35 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство ТТ-Нафта звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Алекс Вуд про стягнення 186 664,35 грн заборгованості, з яких 111 606,32 грн боргу, 62 936,51 грн інфляційних втрат та 12 121,52 грн 3 % річних.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 27.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Також ухвалою від 27.02.2023 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачам відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Судом отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР), у якій зазначено місцезнаходження відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Вуд»: 15300, Чернігівська область, Корюківський район, м. Корюківка, вул. Сагайдачного, 49, інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: +380503130802.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.02.2023, направлена на адресу місцезнаходження відповідача (вул. Сагайдачного, 49, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300), зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання». Датою проставлення у поштовій довідці такої відмітки є 08.02.2023.

Судом здійснено відстеження на сайті «Укрпошта» поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 1400056414152 (копія ухвали суду, направлена відповідачу), в якому зазначено: 08.03.2023 «Повернення за зворотньою адресою: адресат відсутній за вказаною адресою».

Тобто відділенням поштового зв`язку в паперовій формі Ф.20 помилково зазначено причину та дату повернення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать відомості про місцезнаходження юридичної особи та інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон та/або адреса електронної пошти (ч. 2 ст. 9 ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений ст. 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відомості щодо зміни місцезнаходження, інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс Вуд» у Єдиному державному реєстрі відсутні.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву на позов, а днем вручення ухвали від 27.02.2023 є 08.03.2023.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 23.03.2023.

Згідно ч. 6 ст. 120 ГПК України суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Так, 03.04.2023 на номер телефону відповідача ( НОМЕР_1 ), який зазначений у ЄДР, за допомогою мобільного додатку Viber направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 27.02.2023. Вказане повідомлення було доставлено адресату, про що свідчить відмітка ?? під цим повідомленням. Такий статус повідомлення доставлено у додатку Viber є загальновідомою обставиною.

Крім того, відповідач підтвердив отримання вказаного повідомлення.

Отже, судом були вжиті додаткові заходи з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, які узгоджуються з ч. 6 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд вважає, що відповідач був не лише юридично (ч. 6 ст. 242 ГПК України), але й фактично ознайомленний з ухвалою суду про відкриття провадження у цій справі.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №972 купівлі-продажу товарів від 14.04.2020 в частині своєчасної оплати за переданий товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 111 606,32 грн, на яку позивачем нараховано 62 936,51 грн інфляційних втрат та 12 121,52 грн 3 % річних.

Відзиву на позов ані у встановлений судом строк (до 23.03.2023), ані навіть до 18.04.2023 (п`ятнадцять днів з моменту направлення ухвали суду на номер телефону відповідача за допомогою мобільного додатку Viber) до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

14.04.2020 між Приватним підприємством «ТТ-Нафта» (далі Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс Вуд» (далі Покупець) укладено договір № 972 купівлі-продажу товарів (далі Договір) (а.с. 32-34).

Відповідно до п. 1.1 Договору товар паливно-мастильні матеріали, а саме: дизельне пальне, бензин марок А-92евро, А-95евро, А-92 у-т, А-95 Преміум, газ скраплений, мастила та оливи.

Паливна картка (ПК) картка бланк, з використанням якої покупець (його уповноважена особа / представник зазначені у картці), яка наділена правом користуватися нею, може замовляти та отримувати товар на АЗС (п. 1.2 Договору).

Згідно із п. 2.1 Договору продавець зобов`язується передавати у власність (поставляти) покупцеві товари з використанням ПК на АЗС, а покупець зобов`язується приймати товари та повністю оплачувати їх вартість, в порядку та на умовах, вказаних у цьому Договорі та додатках (додаткових угода) до нього.

Відповідно до п. 3.3 Договору загальна кількість, вартість товарів, що передаються (надаються) за цим Договором сторонами не обмежується і визначається на підставі фактичної кількості та вартості поставлених за цим Договором товарів, що підтверджується даними / відомостями закріпленими сторонами у видаткових накладних, підписаних сторонами та чеками POS-терміналів АЗС, або касовими чеками (чеками реєстраторів розрахункових операцій АЗС), якими оформлялися операції відпуску товарів і які підтверджують факт передачі товарів покупцю.

Ціна на товар, на протязі дії даного Договору, є динамічною та може змінюватись (визначатись та корегуватись) продавцем в односторонньому порядку, залежно від зміни ціни на ринку нафтопродуктів, індексу інфляції, зміни курсу грошової одиниці України гривні, стосовно курсів іноземних валют, збільшення розмірів податків, зборів, інших обов`язкових платежів тощо. Ціна (вартість) товарів визначається продавцем самостійно на момент підписання видаткової накладної на кожну окрему партію товару (п. 4.1 Договору).

Згідно п. 4.2 Договору загальна вартість договору обраховується / складається з сукупної вартості поставок товарів (окремих партій) здійснених в період його дії.

Відповідно до п. 4.3 Договору кожна окрема партія товарів, що поставляється за цим Договором, оплачується покупцем за домовленістю з продавцем, з відстрочкою платежу.

Згідно із п. 4.8 Договору оплата після отримання та підписання накладних.

Відповідно до п. 4.9.2 Договору при наявності заборгованості перед постачальником за раніше відвантажені покупцю ПММ, платежі, що надходять на рахунок постачальника від покупця зараховуються в погашення існуючої заборгованості за попередні поставки ПММ (у порядку черговості) незалежно від указаного покупцем призначення платежу до повного погашення існуючої заборгованості.

У випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього Договору (надалі іменується порушенням Договору), сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством. Порушенням умов договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору (п. 6.1, 6.1.1 Договору).

Відповідно до п. 9.1, 9.2 Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 цього Договору та закінчується 13 квітня 2021 року, а в частині оплати до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 282 844,76 грн по видатковим накладним № РН-0004499 від 30.04.2020 на суму 23 238,44 грн, № РН-0005500 від 31.05.2020 на суму 66 130,80 грн, № РН-0006761 від 30.06.2020 на суму 122 470,98 грн, № РН-0008010 від 31.07.2020 на суму 63 524,16 грн, № РН-0008835 від 31.08.2020 на суму 2910,36 грн, № РН-0010091 від 30.09.2020 на суму 765,18 грн, № РН-0011334 від 31.10.2020 на суму 3804,84 грн (а.с. 35-41).

Вказані видаткові накладні підписані та скріплені печатками позивача та відповідача.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату № СФ-0004056 від 30.04.2020 на суму 23 238,44 грн та № СФ-0004966 від 31.05.2020 на суму 66 130,80 грн (а.с. 56-57).

Як зазначає, позивач відповідачем було оплачено видаткову накладну № РН-0004499 від 30.04.2020 платіжним дорученням № 787 від 03.06.2020 на суму 23 238,44 грн з призначенням платежу «оплата за паливо зг. рах. б/н від 30.04.20» (а.с. 42).

Відповідачем платіжними дорученнями № 850 від 06.07.2020 на суму 20 000,00 грн та № 911 від 31.07.2020 на суму 8000,00 грн з призначенням платежу «оплата за паливо зг. рах. б/н від 31.05.20» було оплачено частково видаткову накладну № РН-0005500 від 31.05.2020 (а.с. 43-44).

Залишок заборгованості по видатковій накладній № РН-0005500 позивач вважає сплаченою відповідно до п. 4.9.2 Договору платіжними дорученнями № 1075 від 16.10.2020 на суму 10 000,00 грн, № 1084 від 22.10.2020 на суму 10 000,00 грн, № 1108 від 04.11.2020 на суму 10 000,00 грн та № 1317 від 21.01.2021 на суму 15 000,00 грн (частково в сумі 8130,80 грн) (а.с. 45-48).

В рахунок часткової сплати по видатковій накладній № РН-0006761 від 30.06.2020 позивачем на підставі п. 4.9.2 Договору було зараховано оплати відповідача платіжними дорученнями № 1317 від 21.01.2021 на суму 15 000,00 грн (частково в сумі 6869,20 грн), № 1409 від 04.03.2021 на суму 10 000,00 грн, № 1618 від 20.05.2021 на суму 10 000,00 грн, № 1795 від 17.08.2021 на суму 10 000,00 грн, № 1861 від 21.09.2021 на суму 10000,00 грн, № 2021 від 26.11.2021 на суму 10 000,00 грн, № 2576 від 18.11.2022 на суму 15 000,00 грн, № 2667 від 21.12.2022 на суму 10 000,00 грн (а.с. 49-55).

Відповідач за переданий по Договору товар в повному обсязі не розрахувався.

Сума заборгованості відповідача за отриманий по Договору товар становить 111606,32 грн.

15.11.2022 позивачем направлено відповідачу претензію № № 397 від 14.11.2022, в якій просив негайно сплати суму заборгованості за отриманий товар станом на 08.11.2022 в розмірі 136 606,32 грн.

Звертаючись до суду, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати товару по Договору № 972 в сумі 111 606,32 грн, а тому позивачем нараховано та заявлено до стягнення 62 936,51 грн інфляційних втрат та 12 121,52 грн 3 % річних.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Як встановив суд, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 282 844,76 грн по видатковим накладним № РН-0004499 від 30.04.2020 на суму 23 238,44 грн, № РН-0005500 від 31.05.2020 на суму 66 130,80 грн, № РН-0006761 від 30.06.2020 на суму 122470,98 грн, № РН-0008010 від 31.07.2020 на суму 63 524,16 грн, № РН-0008835 від 31.08.2020 на суму 2910,36 грн, № РН-0010091 від 30.09.2020 на суму 765,18 грн, № РН-0011334 від 31.10.2020 на суму 3804,84 грн.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату № СФ-0004056 від 30.04.2020 на суму 23 238,44 грн та № СФ-0004966 від 31.05.2020 на суму 66 130,80 грн.

За умовами п. 4.3, 4.8 Договору кожна окрема партія товарів, що поставляється за цим Договором, оплачується покупцем за домовленістю з продавцем, з відстрочкою платежу. Оплата після отримання та підписання видаткових накладних.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, зі змісту ст. 692 ЦК України вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Оскільки умовами Договору та видатковими накладними строки оплати відповідачем товару на умовах розстрочення платежу не визначені, доказів зміни порядку розрахунків не надано, суд дійшов висновку, що обов`язок з оплати товару, отриманого по видатковим накладним № РН-0004499 від 30.04.2020, № РН-0005500 від 31.05.2020, № РН-0006761 від 30.06.2020, № РН-0008010 від 31.07.2020, № РН-0008835 від 31.08.2020, № РН-0010091 від 30.09.2020, № РН-0011334 від 31.10.2020, виник у відповідача з моменту його прийняття.

Отже, відповідач повинен був сплатити позивачу кошти за отриманий товар в сумі 23 238,44 грн 30.04.2020, 66 130,80 грн 31.05.2020, 122 470,98 грн 30.06.2020, 63524,16 грн 31.07.2020, 2910,36 грн 31.08.2020, 765,18 грн 30.09.2020, 3804,84 грн 31.10.2020. Прострочення виконання зобов`язань починається з 01.05.2020, 01.06.2020, 01.07.2020, 01.08.2020, 01.09.2020, 01.10.2020, 01.11.2020 відповідно.

Відповідачем частково було здійснено оплату отриманого товару на суму 171 238,44 грн платіжними дорученнями № 787 від 03.06.2020 на суму 23 238,44 грн; № 850 від 06.07.2020 на суму 20 000,00 грн; № 911 від 31.07.2020 на суму 8000,00 грн; № 1075 від 16.10.2020 на суму 10 000,00 грн, № 1084 від 22.10.2020 на суму 10 000,00 грн, № 1108 від 04.11.2020 на суму 10 000,00 грн та № 1317 від 21.01.2021 на суму 15 000,00 грн, № 1409 від 04.03.2021 на суму 10 000,00 грн, № 1618 від 20.05.2021 на суму 10 000,00 грн, № 1795 від 17.08.2021 на суму 10 000,00 грн, № 1861 від 21.09.2021 на суму 10 000,00 грн, № 2021 від 26.11.2021 на суму 10 000,00 грн, № 2576 від 18.11.2022 на суму 15 000,00 грн, № 2667 від 21.12.2022 на суму 10 000,00 грн.

Як зазначає, позивач у позовній заяві, в якості оплати відповідачем видаткової накладної № РН-0004499 від 30.04.2020 було зараховано 23 238,44 грн, сплачених платіжним дорученням № 787 від 03.06.2020 на суму 23 238,44 грн з призначенням платежу «оплата за паливо зг. рах. б/н від 30.04.20»; в якості часткової оплати видаткової накладної № РН-0005500 від 31.05.2020 було зараховано оплати на суму 20 000,00 грн платіжним доручення № 850 від 06.07.2020 та на суму 8000,00 грн платіжним дорученням № 911 від 31.07.2020 з призначенням платежу «оплата за паливо зг. рах. б/н від 31.05.20».

Відповідно до п. 4.9.2 Договору сторони обумовили, що при наявності заборгованості перед постачальником за раніше відвантажені покупцю ПММ, платежі, що надходять на рахунок постачальника від покупця зараховуються в погашення існуючої заборгованості за попередні поставки ПММ (у порядку черговості) незалежно від указаного покупцем призначення платежу до повного погашення існуючої заборгованості.

Отже, позивач на підставі п. 4.9.2 Договору в залишок заборгованості по видатковій накладній № РН-0005500 від 31.05.2020 зарахував оплати відповідача згідно платіжних доручень дорученнями № 1075 від 16.10.2020 на суму 10 000,00 грн, № 1084 від 22.10.2020 на суму 10 000,00 грн, № 1108 від 04.11.2020 на суму 10 000,00 грн та № 1317 від 21.01.2021 на суму 15 000,00 грн (частково в сумі 8130,80 грн).

В рахунок часткової сплати по видатковій накладній № РН-0006761 від 30.06.2020 позивачем було зараховано оплати відповідача платіжними дорученнями № 1317 від 21.01.2021 на суму 15 000,00 грн (частково в сумі 6869,20 грн), № 1409 від 04.03.2021 на суму 10 000,00 грн, № 1618 від 20.05.2021 на суму 10 000,00 грн, № 1795 від 17.08.2021 на суму 10 000,00 грн, № 1861 від 21.09.2021 на суму 10 000,00 грн, № 2021 від 26.11.2021 на суму 10 000,00 грн, № 2576 від 18.11.2020 на суму 15 000,00 грн, № 2667 від 21.12.2022 на суму 10 000,00 грн.

Таким чином, частково неоплаченою є видаткова накладна № РН-0006761 в сумі 40 601,78 грн та повністю неоплаченими видаткові накладні № РН-0008010, № РН-0008835, № РН-0010091, № РН-0011334.

Відповідач доказів оплати за поставлений товар в повному обсязі не надав.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив позивачу кошти за отриманий товар по Договору у повному обсязі у встановлені строки для такої оплати, господарський суд вважає, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості у розмірі 111 606,32 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Враховуючи порушення відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого по Договору товару, позивач нарахував та заявив до стягнення 12 121,52 грн 3 % річних за період з 01.07.2020 по 17.02.2023 та 62 936,51 грн інфляційних втрат за період з липня 2020 року по січень 2023 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про їх правомірне нарахування.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Вуд» (код ЄДРПОУ 41559767, вул. Сагайдачного, 49, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300) на користь Приватного підприємства «ТТ-Нафта» (код ЄДРПОУ 37021932, вул. Робоча, 6, м. Чернігів, 14001) заборгованість у сумі 111 606,32, інфляційні втрати в сумі 62 936,51 грн, 3 % річних в сумі 12 121,52 грн та 2799,97 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

СуддяВ. В. Шморгун