Рішення

від 20.03.2023 по справі 191/3761/21

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/3761/21

Провадження № 2/191/1174/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2023 року м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Костеленко Я.Ю.,

за участю секретаря - Куцевол Ю.В.,

розглянувшиу відкритомусудовому засіданнів залісуду м.СинельниковеДніпропетровської областіцивільну справуза позовноюзаявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягненнябезпідставно набутих грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом до ОСОБА_2 про стягненнябезпідставно набутих грошових коштів, обґрунтовуючи вимоги тим, що він за період з 2016 року по 2019 рік здійснював платежі у безготівковій формі на картку ОСОБА_2 у таких періодах та розмірах: 06.06.2019 у розмірі 500 грн.; 05.06.2019 у розмірі 500 грн.; 03.06.2019 у розмірі 7100 грн.; 03.06.2019 у розмірі 600 грн.; 24.05.2019 у розмірі 1000 грн.; 21.05.2019 у розмірі 1100 грн.; 07.05.2019 у розмірі 1000 грн.; 26.02.2019 у розмірі 2000 грн.; 26.02.2019 у розмірі 1000 грн.; 17.01.2019 у розмірі 2500 грн.; 17.01.2019 у розмірі 10000 грн.; 16.01.2019 у розмірі 2500 грн.; 14.01.2019 у розмірі 5000 грн.; 11.01.2019 у розмірі 2405 грн.; 23.12.2018 у розмірі 1000 грн.; 23.12.2018 у розмірі 1000 грн.; 23.12.2018 у розмірі 8000 грн.; 18.12.2018 у розмірі 1000 грн.; 17.12.2018 у розмірі 1000 грн.; 12.12.2018 у розмірі 5000 грн.; 23.11.2018 у розмірі 25000 грн.; 22.11.2018 у розмірі 1000 грн.; 21.11.2018 у розмірі 7000 грн.; 21.11.2018 у розмірі 1800 грн.; 21.11.2018 у розмірі 1000 грн.; 20.11.2018 у розмірі 5000 грн.; 16.11.2018 у розмірі 1000 грн.; 14.11.2018 у розмірі 1000 грн.; 14.11.2018 у розмірі 1000 грн.; 01.11.2018 у розмірі 5500 грн.; 15.10.2018 у розмірі 10000 грн.; 16.09.2018 у розмірі 1000 грн.; 15.09.2018 у розмірі 1000 грн.; 14.09.2018 у розмірі 500 грн.; 12.09.2018 у розмірі 1000 грн.; 11.19.2018 у розмірі 3000 грн.; 07.09.2018 у розмірі 5000 грн.; 29.08.2018 у розмірі 30000 грн.; 21.08.2018 у розмірі 1000 грн.; 20.08.2018 у розмірі 1000 грн.; 14.08.2018 у розмірі 1000 грн.; 04.08.2018 у розмірі 1500 грн.; 18.07.2018 у розмірі 3000 грн.; 18.07.2018 у розмірі 500 грн.; 04.07.2018 у розмірі 1000 грн.; 30.06.2018 у розмірі 500 грн.; 30.06.2018 у розмірі 5000 грн.; 26.06.2018 у розмірі 2000 грн.; 22.06.2018 у розмірі 2000 грн.; 02.06.2018 у розмірі 1000 грн.; 30.05.2018 у розмірі 1500 грн.; 06.04.2018 у розмірі 5000 грн.; 30.03.2018 у розмірі 1000 грн.; 28.03.2018 у розмірі 5000 грн.; 28.03.2018 у розмірі 750 грн.; 15.01.2018 у розмірі 5000 грн.; 12.12.2017 у розмірі 25000 грн.; 11.12.2017 у розмірі 5000 грн.; 10.12.2017 у розмірі 6000 грн.; 30.11.2017 у розмірі 30000 грн.; 30.11.2017 у розмірі 2000 грн.; 30.11.2017 у розмірі 2000 грн.; 27.10.2017 у розмірі 100 грн.; 26.10.2017 у розмірі 900 грн.; 25.10.2017 у розмірі 200 грн.; 24.10.2017 у розмірі 700 грн.; 14.10.2017 у розмірі 1000 грн.; 08.10.2017 у розмірі 3000 грн.; 18.08.2017 у розмірі 3000 грн.; 18.08.2017 у розмірі 8000 грн.; 11.08.2017 у розмірі 1000 грн.; 09.08.2017 у розмірі 200 грн.; 09.08.2017 у розмірі 1000 грн.; 08.08.2017 у розмірі 1000 грн.; 08.08.2017 у розмірі 1000 грн.; 07.08.2017 у розмірі 2000 грн.; 02.08.2017 у розмірі 1000 грн.; 29.06.2017 у розмірі 4000 грн.; 19.06.2017 у розмірі 500 грн.; 04.06.2017 у розмірі 500 грн.; 29.05.2017 у розмірі 200 грн.; 26.05.2017 у розмірі 1000 грн.; 18.05.2017 у розмірі 2000 грн.; 17.05.2017 у розмірі 5000 грн.; 14.05.2017 у розмірі 1000 грн.; 13.05.2017 у розмірі 1000 грн.; 11.05.2017 у розмірі 1000 грн.; 10.05.2017 у розмірі 500 грн.; 10.05.2017 у розмірі 300 грн.; 10.05.2017 у розмірі 100 грн.; 09.05.2017 у розмірі 9000 грн.; 06.05.2017 у розмірі 1000 грн.; 04.05.2017 у розмірі 500 грн.; 04.05.2017 у розмірі 500 грн.; 03.05.2017 у розмірі 9000 грн.; 30.04.2017 у розмірі 1000 грн.; 30.04.2017 у розмірі 1500 грн.; 29.04.2017 у розмірі 1000 грн.; 29.04.2017 у розмірі 1500 грн.; 26.04.2017 у розмірі 1000 грн.; 11.04.2017 у розмірі 1000 грн.; 11.04.2017 у розмірі 8950 грн.; 10.04.2017 у розмірі 5000 грн.; 09.04.2017 у розмірі 500 грн.; 09.04.2017 у розмірі 3600 грн.; 08.04.2017 у розмірі 500 грн.; 07.04.2017 у розмірі 500 грн.; 06.04.2017 у розмірі 1000 грн.; 05.04.2017 у розмірі 1600 грн.; 05.04.2017 у розмірі 1000 грн.; 04.04.2017 у розмірі 1000 грн.; 03.04.2017 у розмірі 4300 грн.; 02.04.2017 у розмірі 12000 грн.; 02.04.2017 у розмірі 3200 грн.; 02.04.2017 у розмірі 4800 грн.; 31.03.2017 у розмірі 1000 грн.; 29.03.2017 у розмірі 2000 грн.; 25.03.2017 у розмірі 3500 грн.; 18.03.2017 у розмірі 600 грн.; 17.03.2017 у розмірі 1000 грн.; 15.03.2017 у розмірі 2000 грн.; 12.03.2017 у розмірі 800 грн.; 26.12.2016 у розмірі 1000 грн.; 22.12.2016 у розмірі 2000 грн.; 20.12.2016 у розмірі 4000 грн.; 13.12.2016 у розмірі 10000 грн.; 01.12.2016 у розмірі 14500 грн.; 23.11.2016 у розмірі 1000 грн.; 17.11.2016 у розмірі 3000 грн.; 09.11.2016 у розмірі 10000 грн.; 31.10.2016 у розмірі 8500 грн.; 27.10.2016 у розмірі 400 грн.; 20.10.2016 у розмірі 1000 грн.; 20.10.2016 у розмірі 1000 грн.; 13.10.2016 у розмірі 1000 грн.; 10.10.2016 у розмірі 1500 грн.; 07.10.2016 у розмірі 1000 грн.; 15.08.2016 у розмірі 810 грн.; 12.08.2016 у розмірі 1200 грн.; 08.08.2016 у розмірі 1996 грн.; 01.08.2016 у розмірі 5000 грн.; 31.07.2016 у розмірі 2000 грн.; 29.07.2016 у розмірі 1000 грн.; 25.07.2016 у розмірі 1000 грн.; 17.07.2016 у розмірі 1500 грн.; 13.07.2016 у розмірі 5900 грн.; 13.07.2016 у розмірі 5900 грн.; 11.07.2016 у розмірі 10000 грн.; 07.07.2016 у розмірі 200 грн.; 07.07.2016 у розмірі 300 грн.; 01.07.2016 у розмірі 300 грн.; 28.08.2016 у розмірі 1000 грн.; 28.06.2016 у розмірі 2000 грн.; 28.06.2016 у розмірі 1500 грн.; 27.06.2016 у розмірі 1000 грн.; 22.06.2016 у розмірі 1000 грн.; 17.06.2016 у розмірі 1000 грн.; 11.06.2016 у розмірі 200 грн.; 10.06.2016 у розмірі 500 грн.; 03.06.2016 у розмірі 1000 грн.; 03.06.2016 у розмірі 1000 грн.; 28.05.2016 у розмірі 400 грн.; 28.05.2016 у розмірі 400 грн.; 28.05.2016 у розмірі 200 грн.; 28.05.2016 у розмірі 200 грн.; 22.05.2016 у розмірі 2000 грн.; 22.05.2016 у розмірі 2000 грн.; 13.05.2016 у розмірі 3000 грн.; 07.05.2016 у розмірі 3000 грн.; 05.05.2016 у розмірі 300 грн.; 23.04.2016 у розмірі 1500 грн.; 22.04.2016 у розмірі 1000 грн.; 19.04.2016 у розмірі 1000 грн.; 18.04.2016 у розмірі 700 грн.; 15.04.2016 у розмірі 2000 грн.; 05.04.2016 у розмірі 500 грн.; 30.03.2016 у розмірі 4065 грн.; 30.03.2016 у розмірі 2004 грн.; 26.03.2016 у розмірі 5000 грн.; 24.03.2016 у розмірі 5000 грн.; 24.03.2016 у розмірі 5000 грн.; 22.03.2016 у розмірі 1000 грн.; 22.03.2016 у розмірі 1000 грн.; 16.03.2016 у розмірі 500 грн.; 15.03.2016 у розмірі 1000 грн.; 14.03.2016 у розмірі 2000 грн.; 13.03.2016 у розмірі 2000 грн.; 11.03.2016 у розмірі 4000 грн.; 29.02.2016 у розмірі 12000 грн.; 27.02.2016 у розмірі 1000 грн.; 22.02.2016 у розмірі 2000 грн.; 19.02.2016 у розмірі 5000 грн.; 18.02.2016 у розмірі 5500 грн.; 16.02.2016 у розмірі 11500 грн.; 09.02.2016 у розмірі 1000 грн.; 08.02.2016 у розмірі 3000 грн.; 07.02.2016 у розмірі 2000 грн.; 01.02.2016 у розмірі 8800 грн.; 30.01.2016 у розмірі 4000 грн.; 30.01.2016 у розмірі 400 грн.; 30.01.2016 у розмірі 200 грн.; 26.01.2016 у розмірі 6000 грн.; 26.01.2016 у розмірі 2000 грн.; 19.01.2016 у розмірі 14000 грн.

Проте, він помилково робив вищезазначені перекази на картку ОСОБА_2 , адже при переказі даних платежів були відсутні призначення платежів, що безумовно свідчить про відсутність договірних правовідносин між ним та ОСОБА_3 . На усні звернення та телефоні дзвінки відповідач відмовляється у добровільному порядку повертати отримані грошові кошти. А тому вважає, що ОСОБА_2 безпідставно набуто грошові коші у розмірі 996410,31 грн., які по праву належать йому.

Крім того, за користування коштами ОСОБА_2 повинен сплатити за період з 19.01.2016 по 06.06.2019 3% річних в розмірі 65249,49 грн. та інфляційні нарахування з 19.01.2016 по 06.06.2019 в розмірі 287856,82 грн.

Просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 996410,31 грн., 3% річних у розмірі 65249,49 грн. та інфляційні втрати у сумі 287856,82 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. і судовий збір у розмірі 9964,10 грн.

Відповідач до початку судового засідання надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що з позивачем він знайомий багато років і у вказаний у позові період з 2016 року по 2019 рік займався з ним різноманітним спільним бізнесом, зокрема виготовленням і реалізацією дров та топливних пелетів, наданням послуг по переробці деревини. Він є фізичною особою-підприємцем і між ним та позивачем ОСОБА_1 , який є фізичною особою-підприємцем та одночасно директором ТОВ «Новітні технології» (ЄДРПОУ 40705651), були укладені наступні договори: договір надання послуг від 01 січня 2017 року, згідно якого ФОП ОСОБА_1 замовляє у ФОП ОСОБА_2 послуги з порубки дров, колки дров, переробки дров; договір оренди нежитлового приміщення № 8/17 від 01 серпня 2017 року, згідно якого ФОП ОСОБА_2 передає в оренду ТОВ «Новітні технології» в особі директора ОСОБА_1 приміщення для зберігання товарів загальною площею 140 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; договір на переробку давальницької сировини № 15/12 від 15 грудня 2016 року, згідно якого ФОП ОСОБА_1 доручає ФОП ОСОБА_2 роботи по переробці давальницької сировини у готову продукцію у вигляді топливних пеллетів, при виготовленні яких використовується приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та актами приймання-передачі до даного договору від 15 грудня 2016 року, від 10 січня 2017 року, від 20 лютого 2017 року. Крім того, між ним та відповідачем існували договірні відносини, які не були оформлені у письмовому вигляді, а саме щодо його допомоги у реалізації готової продукції, власником якої був ОСОБА_1 , у зв`язку з чим ОСОБА_1 надавав йому незаповнені бланки накладних із заздалегідь проставленою печаткою ФОП ОСОБА_1 , які на даний час у кількості близько 1000 штук знаходяться у нього. Окрім того, за весь період їх співпраці з позивачем у них працювали наймані працівники, які в якості свідків можуть підтвердити, що ним виконувались певні роботи та надавались послуги ОСОБА_1 , які він оплачував грошовими переказами на картку. Вищезазначені обставини вказують на недобросовісну поведінку та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 до нього і є нічим іншим, ніж спробою за допомогою суду фактично шахрайським шляхом заволодіти його коштами, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають. Крім того, враховуючи можливість реалізувати своє право в примусовому порядку через суд щодо стягнення безпідставно набутих коштів за першим переказом виникло у позивача з 19 січня 2016 року, а звернувся він до суду лише 15 листопада 2021 року, всі грошові перекази, здійснені ним до 15 листопада 2018 року були здійснені у строк, який перевищує три роки позовної давності. Тому, якщо судом не буде встановлено інших підстав для відмови у задоволені позову, просить застосувати до позовних вимог ОСОБА_1 позовну давність, включаючи також спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача ОСОБА_4 до початку судового засідання надав відповідь на відзив, в якому посилається на те, що надані відповідачем договори, зокрема, договір надання послуг від 01 січня 2017 року, договір оренди нежитлового приміщення № 8/17 від 01 серпня 2017 року, договір на переробку давальницької сировини № 15/12 від 15 грудня 2016 року, а також інші усні домовленості, які вважає відповідач були між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не повинні братись судом до уваги, оскільки не відповідають суті розгляду даної справи, тому що укладались від імені ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Новітні технології», а платежі, про повернення яких заявлено в позовних вимогах, здійснювались від імені фізичної особи ОСОБА_1 на рахунок фізичної особи ОСОБА_2 , що ніяким чином не відноситься до здійснення господарської діяльності останніх. Крім того, строк дії вищезазначених договорів закінчується наприкінці 2017 року, що спростовує доводи відповідача про договірні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2016 по 2019 рік, а також доводи про договірні відносини між останніми як фізичними особами. Також відповідач не надав достатніх доказів про виконання вищезазначених договорів, оскільки сам факт укладення договору ще не свідчить про його виконання. До того ж, враховуючи те, що ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 є суб`єктами господарювання, на яких розповсюджується Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», тому останні зобов`язанні були складати по кожній господарсько-фінансовій операції за господарськими договорами первинні документи, які в свою чергу відповідачем до суду не надані, а тому це спростовує факт господарських правовідносин між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5 як суб`єктами господарських правовідносин так як це свідчить, що виконання договорів, що були зазначені у відзиві не виконувались. Просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача ОСОБА_1 , - адвокат Коваленко В.С. до початку судового засідання надав суду заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності та відсутності позивача , позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача- ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав викладені у відзиві на позов обставини та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні за клопотанням відповідача ОСОБА_2 його було допитано у якості свідка. Він пояснив, що між ним та ОСОБА_1 , як ФОП, були укладені договори з надання послуг з порубки дров, колки дров та їх переробки, переробки давальницької сировини у готову продукцію топливних пелеттів, при виготовленні яких використовується надане ФОП ОСОБА_1 за договором оренди нежитлове приміщення. Крім того, між ними існували усні договірні відносини по реалізації готової продукції, яка належить ОСОБА_1 . Для оперативного виконання послуг та реалізації продукції ОСОБА_1 надав йому незаповнені бланки у кількості близько 1000 шт. з проставленою печаткою ФОП ОСОБА_1 та за виконання наданих послуг ОСОБА_1 перераховував йому в період з 2016 по 2019 роки на картку грошові кошти різними платежами.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що з липня по жовтень 2016 році він працював механізатором у ФОП ОСОБА_1 , а з потім, з листопада 2016 по січень 2017 - у ФОП ОСОБА_2 . Оскільки обидва підприємства знаходилися за однією адресою, він знає, що ОСОБА_8 надавав ОСОБА_1 послуги з переробки деревини та виготовлення топливних пелеттів.

Суд, заслухавши пояснення свідків, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, надавши їм належну оцінку, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» від 10 липня 2019 року № 0000001566743692 ОСОБА_1 в період з 19 січня 2016 року по 06 червня 2019 року переказував на картку ОСОБА_2 грошові кошти різними платежами на загальну суму 715804,00 грн. в яких не зазначено призначення даних платежів.

Також судом були досліджені докази, надані представником відповідача.

Так, згідно з договором про надання послуг від 01 січня 2017 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 за строком дії до 01 січня 2019 року, ОСОБА_2 надавав ОСОБА_1 послуги з порубки дров, колки дров, переробки дров.

Відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 8/17 від 01 серпня 2017 року ФОП ОСОБА_2 передав в оренду ТОВ «Новітні технології» в особі директора Диренко О.В. приміщення строком на 12 місяців, загальною площею 140 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , зі сплатою орендної плати.

Згідно з договором на переробку давальницької сировини № 15/12 від 15 грудня 2016 року, згідно ФОП ОСОБА_1 доручив ФОП ОСОБА_2 роботи по переробці давальницької сировини у готову продукцію у вигляді паливних пеллетів, при виготовленні яких використовується приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до актів приймання-передачі готової продукції з давальницької сировини № 1 від 15 грудня 2016 року, №10 від 10 січня 2017 року, №3 від 20 лютого 2017 року, у відповідності до договору на переробку давальницької сировини № 15/12 від 15 грудня 2016 року ФОП ОСОБА_2 передавав замовнику ФОП ОСОБА_1 сировину у вигляді паливних пелеттів в кількості 55 тон по 500 грн. за тону на суму 27500,00 грн., 90 тон по 500 грн. за тону на суму 45000,00 грн., 72 тони по 500 грн. за тону на суму 36000,00 грн.

Також, до матеріалів справи відповідачем долучено незаповнену накладну, на якій мається печатка ФОП ОСОБА_1 .

Аналізуючи надані представником відповідача докази, а також покази свідків, суд вважає, що вони можуть лише свідчити про те, що між позивачем та відповідачем дійсно існували відносини з приводу господарської діяльності, але при цьому, вони не підтверджують виникнення між сторонами зобов`язань щодо виконання та сплати коштів саме за цими договорами.

До правовідносин, які виникли між сторонами, судом застосовані наступні норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї норми застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

У Постанові Верховного Суду від 11.01.2023 (справа № 548/741/21 пров.61-1022св22) та Постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року (справа № 390/34/17, пров. 61-22315сво18) зазначено, що сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 тривалий час сплачував відповідачеві ОСОБА_2 кошти, знаючи, що між ним та відповідачем відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) з повернення коштів .

Таким чином, суд доходить висновку, що поведінка позивача суперечить принципу добросовісності, а тому безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, оскільки позивач знав, що в нього відсутні зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснював таку сплату в період з 2016 по 2019 роки. Тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків.

За таких обставин суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

У відповідності до вимогст.141ЦПК України у разі відмови в задоволені позову судові витрати по справі залишаються за позивачем.

Керуючись ст.4,5,12,13,76 - 82,141, 259,263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - відмовити.

На рішення протягом 30 (тридцяти) днів з дня його повного складення може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текстрішення виготовлено30березня 2023року.

Суддя Я. Ю. Костеленко