Ухвала

від 19.04.2023 по справі 546/464/23

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 546/464/23

номер провадження 2/546/177/23

У Х В А Л А

19 квітня 2023 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді РоманенкоО.О., вивчивши матеріали позовної заяви № 546/464/23 ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Полтава і Полтавці» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -

в с т а н о в и в :

17.04.2023 до Решетилівського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Полтава і Полтавці» про захист прав споживачів та стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

У своєму позові позивач на підставі ст. 1212 ЦК України та із посиланням на ЗУ "Про захист прав споживачів" просить стягнути із відповідача 30940,61 грн безпідставно набутих грошових коштів.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 30.01.2020 у цивільній справі №546/1242/18 встановлено обставини, що позивачем надмірно сплачено відсотки на користь відповідача у сумі 30940,61 гривень на погашення відсотків за кредитним договором №57, укладеним 19.04.2011 між позивачем та відповідачем. Також зазначає, що кредитний договір №57 від 19.04.2011, укладений між КС «Полтава і Полтавці» та членом кредитної спілки ОСОБА_1 підпадає під поняття споживчого договору, згідно з яким надається певна послуга фінансової установи на отримання іншою стороною матеріальних благ, оскільки укладається між фізичною особою із споживчою метою з однієї сторони і юридичною особою, яка надає подібні послуги у публічному порядку (невизначеному колу осіб), з другої сторони.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Пунктом 22 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Позивачем не обґрунтовані позовні вимоги у відповідності до норм ЗУ «Про захист прав споживачів», шляхом визначення, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону, таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються цим Законом. Жодних позовних вимог, що стосуються захисту прав споживача позивачем не заявлено. Предметом заявлених вимог є стягнення грошових коштів, які на думку позивача безпідставно набуті відповідачем.

Застосування ЗУ «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними нормами цивільного законодавства, що в свою чергу підтверджено і позивачем, в тому числі і посиланням на відповідні норми матеріального права, а саме ст.1212 ЦК України.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору: про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин. Жодна з перелічених у ст.. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» підстав, які дають право особі захистити порушене право споживача, не пов`язані з предметом пред`явленого позову до суду.

Велика Палата Верховного Суду України у своїй постанові від 07.04.2020 року по справі 743/534/16-ц визначила, що за пунктом 22 статті 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» у значенні цього Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відтак, суд приходить до того, що на правовідносини між позивачем та відповідачем щодо повернення безпідставно набутих коштів на підставі норми ст. 1212 ЦК України не поширюються норми Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно положень ЦПК України визначена загальна підсудність за місцезнаходженням відповідача (ст. 27 ЦПК України) та альтернативна підсудність за вибором позивача (ст. 28 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.2 ст.27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з позовної заяви, місцезнаходження відповідача КС «Полтава і Полтавці» (ЄДРПОУ 33457978) знаходиться за адресою: вул.Жовтнева, 46, м.Полтава, 36000.

Натомість, здійснивши перевірку вказаних відомостей в альтернативному ресурсі Єдиного державного реєстру юридичних осіб, судом встановлено, що місце реєстрації юридичної особи здійснено за адресою: вулиця Визволення, 21, м.Полтава, 36009.

Відповідно до ч.5 ст.28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Обираючи підсудність за власним вибором, позивач, вочевидь, послався саме на зазначену норму, однак ознайомившись із змістом позовних вимог встановлено, що вимоги позивача носять майновий характер та не підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів».

Статтею 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Враховуючи те, що відповідач КС «Полтава і Полтавці» (ЄДРПОУ 33457978), згідно позовної заяви, знаходиться за адресою: вул.Жовтнева, 46, м.Полтава, 36000, а згідно альтернативного ресурсу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, місце реєстрації юридичної особи здійснено за адресою: вулиця Визволення, 21, м.Полтава, 36009, що в обох випадках відноситься до територіальної юрисдикції Київського районного суду м.Полтави, суд прийшов до переконання про необхідність передачі даної справи за належною територіальною підсудністю Київському районному суду м.Полтави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 28,31,260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Цивільну справу № 546/464/23 за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Полтава і Полтавці» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів передати для розгляду за належною територіальною підсудністю до Київського районного суду м.Полтави (Хорольський провулок, 6, м.Полтава, Полтавська область, 36000).

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на апеляційне оскарження.

Повний текст ухвали складено 19.04.2023.

Суддя О.О. Романенко