Рішення

від 18.04.2023 по справі 200/1080/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2023 року Справа№200/1080/23

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, Вінниця, Вінницька область, 21028)

про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення № 056650008461 від 24.02.2023 року, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за заявою ОСОБА_1 від 17.02.2023 року про призначення пенсії за віком;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 періоди з 01.09.1994 року по 28.05.1998 рік, з 01.09.2012 року по 18.03.2014 року, з 16.08.2016 року по 09.07.2017 року та призначити ОСОБА_1 з 17.02.2023 року пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням віку за Списком №1 відповідно до п. "а" ч.1 ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 р. №213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.

16 березня 2023 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

03 квітня 2023 року від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

04 квітня 2023 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача, а якій позивач заперечив доводи відповідача та підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що 17.02.2023 року через електронний Портал ПФУ звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зареєстровану за номером 328.

До заяви позивач додав документи: диплом, трудову книжку, довідки про пільговий стаж за Списком №1, а також клопотання про зменшення пенсійного віку за Списком №1 відповідно до п. "а" ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.

Головне управління ПФУ в Вінницькій області розглянуло заяву позивача відповідно до принципу екстериторіальності та прийняло рішення № 056650008461 від 24.02.2023 року, яким відмовило у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю пільгового стажу 25 років, з посиланням на ч. 3 ст. 114 Закону 1058.

З Форми РС-право позивач встановив, що відповідачем не зараховано до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 наступні періоди: з 01.09.1994 року по 28.05.1998 рік навчання в Селидівському гірничому технікумі; з 01.09.2012 року по 18.03.2014 року робота в ТОВ «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської»; з 16.08.2016 року по 09.07.2017 року - робота в ПАТ «Шахтоуправління «Покровське».

Позивач зазначає, що з 01.09.1994 року по 28.05.1998 року проходив навчання в Селидівському гірничому технікумі за спеціальністю «Технологія підземної розробки корисних копалин», що підтверджується копією диплома, та під час навчання проходив навчальну практику в ДВАТ «Шахта Красноармійська-Західна №1» на посаді учня гірника підземного у період з 15.12.1997 року по 28.03.1998 року, що підтверджується записами № 5 та № 6 в трудовій книжці та довідкою про підтвердження пільгового стажу № 8 від 10.01.2023 року, в якій зазначено, що у період з 15.12.1997 року по 28.03.1998 рік він працював на посаді учень гірника підземний, що передбачено Списком №1 розділ 1 підрозділ 1.1010100а.

Також позивач зазначив, що пільговий стаж на підземних роботах за Списком №1, який не зарахував відповідач у період з 01.09.2012 року по 18.03.2014 року підтверджується записами у трудовій книжці.

ТДВ «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» знаходиться на території активних бойових дій за адресою: Донецька область, місто Дзержинськ, вул. Фестивальна, будинок 1, тому отримати додатково довідки про підтвердження пільгового стажу не виявляється можливим.

Водночас, посади на цьому підприємстві віднесені до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затверджених ПКМУ від 16.01.2003 року № 36 (код 1.1а - усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах).

Пільговий стаж на підземних роботах за Списком № 1, який не зарахував відповідач у період з 16.08.2016 року по 09.07.2017 року підтверджується записами у трудовій книжці та віднесений до Списку №1, затвердженого постановою КМУ 24.06.2016 року № 461, та які були в подальшому атестованими, тому період роботи з 16.08.2016 року по 09.07.2017 року належить зарахувати до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1.

Позивач зазначає, що у разі врахування всіх спірних періодів до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1, його пільговий стаж на підземних роботах за Списком №1 складе більше 25 років, що є підставою для призначення пенсії за частиною 3 статті 114 Закону 1058.

Водночас, позивач вказує на те, що 23 січня 2020 року Велика палата Конституційного Суду України ухвалила рішення у справі № 1-5/2018(746/15) № 1-р/2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213VIII. 2. Стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже позивач вважає, що за таким сприятливим підходом до нього можуть бути застосовані норми Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме пункту «а» ч. 1 ст. 13 цього Закону, у редакції, яку належить застосовувати згідно Рішення Конституційного суду № 1- р/2020 в частині зниження пенсійного віку.

Вважаючи рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправним позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 13322403, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 21100, Вінницька обл., місто Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, будинок 7, організаційно-правова форма орган державної влади.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, та вказує на те, що відповідно до ч. 3 статті 114 Закону №1058, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Вік ОСОБА_1 становить 43 роки, страховий стаж позивача склав 46 років 11 місяців 8 днів (з урахуванням додаткових років за Списком №1), пільговий стаж 20 років 2 місяці 20 днів.

Позивач надав довідку №9 від 12.01.2023, №10 від 10.01.2023 року та довідку №8 від 10.01.2023 року, однак, вказані довідки, з позиції відповідача, не підтверджують пільговий характер роботи у періоди з 01.09.1994 року по 28.05.1998 рік, 01.09.2012 року по 18.03.2014 року, з 16.08.2016 року по 09.07.2017 року.

Окрім того, відповідач зазначив, що, відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту», період навчання зараховується до пільгового страхового стажу лише при одній умові якщо впродовж трьох місяців після закінчення навчання в професійно-технічному навчальному закладі особа працевлаштувалася за набутою (пільговою) професією. Однак, як вбачається з документів, поданих до заяви, позивач набув професію гірничого техніка-технолога, однак 06.08.1998 року працевлаштувався за посадою гірника підземного. З огляду на це, період з 01.09.1994 року по 28.05.1998 рік зараховано лише до страхового стажу. Також необхідно зазначити, що посада учня гірника підземного не відноситься до Списку № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та відповідно не була атестована.

Також відповідач зазначив, що посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1- р/2020 як на підставу зменшенням віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788), на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам є необґрунтованим. Адже у наведеному рішенні від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон №1788-XII) від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII неконституційною, а отже недіючою при призначенні пенсії на пільгових умовах.

Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що ним винесено законне та обґрунтоване рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах: відповідно до п. 3 ст. 114 Закону України №1058, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 25 років; відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону 1058, у зв`язку із недосягненням, визначеного зазначеною частиною пенсійного віку - 50 років.

Дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи документи, суд установив наступне.

Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 24.02.2023 № 056650008461 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного підземного стажу роботи, що дає право на пенсію відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування» - 25 років.

Трудовий стаж позивача набутий у спірні періоди роботи підтверджується відомостями трудової книжки НОМЕР_3 від 30.07.1994 року, згідно записів якої:

- №№ 5-6, позивач працював в ДВАТ «Шахта «Красноармійська-Західна» № 1 учнем гірника підземного з 15.12.1997 року по 28.03.1998 року;

- №№ 22-27, позивач працював в ТДВ «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» за професією помічника начальника дільниці підземної, заступником начальника дільниці підземної, начальником дільниці підземної, гірничим майстром підземним з 01.09.2012 року по 18.03.2014 року;

- №№ 40-42, позивач працював в ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» за професією завідуючого гірничими роботами з повним робочим днем в шахті, виконував обов`язки заступника директора з виробництва тимчасово (з 07.01.2017 року) з повним робочим днем в шахті з 16.08.2016 року по 09.07.2017 року.

Згідно довідки Форма РС-право від 24.02.2023 року у пенсійній справі № 056650008461 на ім`я ОСОБА_1 , до пільгового стажу позивача не зараховано періоди з 01.09.1994 року по 28.05.1998 року, з 01.09.2012 року по 18.03.2014 року, з 16.08.2016 року по 09.07.2017 року.

Згідно Диплому молодшого спеціаліста від 28.05.1998 року НК № 10171054 та додатку до Диплому молодшого спеціаліста НОМЕР_4 позивач навчався в Селидівському гірничому технікумі з 1994 року по 28.05.1998 року.

Дослідивши Індивідуальні відомості про застраховану особу відносно ОСОБА_1 , суд встановив згідно відомостей по спеціальному стажу період роботи позивача з 01.09.2012 року по 18.03.2014 року обліковується за кодом обліку спецстажу ЗПЗ014А4, періоди роботи з серпня 2016 року по вересень 2016 року включно та з березня 2017 року по липень 2017 року обліковуються за кодом обліку спецстажу ЗПЗ013А1.

Відповідно до п. 1 Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 (далі Порядок №454):

-під кодом ЗПЗ013А1 обліковується спеціальний стаж працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються зі зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цьогоЗакону: на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам;

-під кодом ЗПЗ014А4 обліковується спеціальний стаж інженерно-технічних працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах, - за Списком робіт і професій, затверджуваним постановою Кабінету Міністрів України, за наявності стажу на підземних роботах.

Згідно довідки ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» від 10.01.2023 року № 8, позивач працював повний робочий день на підземних роботах за професією учень дільниці № 4 з оплатою згідно учня гірника підземного за період з 15.12.1997 року по 28.03.1998 року, що передбачено Списком № 1 розділ 1 підрозділ 1.1010100а ПКМУ № 162 від 11.03.1994 року.

Згідно довідки ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» від 12.01.2023 року № 9, позивач працював повний робочий день на підземних роботах за професією учень дільниці № 4 з оплатою згідно учня гірника підземного за період з 15.12.1997 року по 28.03.1998 року, що передбачено Списком № 1 розділ 1 підрозділ 1.1010100а ПКМУ № 162 від 11.03.1994 року.

Згідно наказу ДВАТ «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» від 21.04.1997 року № 176 «Про затвердження переліку професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням», професія «гірник підземний» атестована за Списком № 1.

Згідно наказу ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» від 16.04.2012 року № 60/1 «Про затвердження переліку професій, посад з пільговим пенсійним забезпеченням», професії помічника начальника дільниці підземної, заступника начальника дільниці підземної, начальника дільниці підземної, гірничого майстра підземного атестовані за Списком № 1

Згідно довідки ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» від 10.01.2023 року № 12, позивач працював повний робочий день на підземних роботах за професією виконуючий обов`язки директора з виробництва з 02.01.2017 року по 07.01.2017 року, що передбачено Списком № 1 ПКМУ № 461 від 24.06.2016 року, з 08.01.2017 року по 09.07.2017 року за професією завідувач гірничими роботами, що передбачено Списком № 1 ПКМУ № 461 від 24.06.2016 року.

Згідно наказу ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» від 02.01.2017 року № 1/1, професія «завідувач гірничими роботами» передбачає зайнятість впродовж повного робочого дня на підземних роботах.

Згідно наказу ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» від 16.04.2017 року № 58/1 «Про затвердження переліку професій, посад з пільговим пенсійним забезпеченням», професія «завідувач гірничими роботами», «заступник директора з виробництва» атестовані за Списком № 1.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, факт відмови в призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах через недосягнення віку призначення пенсії, а також незарахування спірних періодів підтверджуються відповідачем та відповідними доказами, тому встановлені обставини справи не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Згідно ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно достатті 19 Конституції України,органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (надалі Закон № 1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно доКонституції УкраїнитаОснов законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій […].

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1058-IV, законодавство про пенсійне забезпечення базується наКонституції України, складається зОснов законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України"Про недержавне пенсійне забезпечення","Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи","Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною ст. 9 Закону № 1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються виплати: […] у тому числі, пенсія за віком; […].

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленогоабзацом першимчастини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи […].

Згідно ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановленийабзацом першимстатті 26 цього Закону, зменшується на один рік.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Відповідно до п. 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 N 383 (далі Наказ №383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками (36-2003-п), не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Пунктом 3 Наказу №383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Згідно п. 10. Наказу №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України (в редакції чинній на час внесення до трудової книжки позивача відомостей про роботу в спірні періоди, надалі - КЗППУ), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердив Порядок № 637.

Згідно п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до приписів п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Комплексний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списком № 1, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.

Такий висновок суду кореспондує позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 20.01.2021 року по справі №311/2865/13-а.

Виходячи з комплексного аналізу зазначених вище положень ст. 48 КЗППУ, ст. 62 Закону № 1788-ХІІ, ч.ч. 2, 3 ст. 114 Закону № 1058-IV, Наказу №383 та Порядку №637, а також означених позицій Верховного суду, суд дійшов висновку, що записи трудової книжки для зарахування періодів роботи до пільгового стажу мають містити відомості, які надають органу, що здійснює призначення пенсії, можливість ідентифікувати період роботи як такий, що підлягає зарахуванню до пільгового стажу без надання уточнюючої довідки та інших документів, визначених законодавством.

До таких відомостей слід віднести:

-найменування професії, яке відповідає відповідному Списку виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;

-інформація щодо роботи впродовж повного робочого дня у відповідних умовах, зокрема, на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.

Надаючи оцінку правомірності незарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 01.09.2012 року по 18.03.2014 року в ТДВ «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» за професією помічника начальника дільниці підземної, заступником начальника дільниці підземної, начальником дільниці підземної, гірничим майстром підземним, суд зазначає наступне.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що записами №№ 22-27 трудової книжки позивача підтверджується робота з 01.09.2012 року по 18.03.2014 року за професіями, які відповідно до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 (код 1.1а - усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах).

Водночас, записи №№ 22-27 трудової книжки позивача не містять відомостей про повний робочий день на означених роботах, а отже відомостей трудової книжки не достатньо для зарахування періоду роботи позивача з 01.09.2012 року по 18.03.2014 року до пільгового стажу за Списком № 1 без надання додаткових документів.

ТДВ «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» зареєстровано за адресою: Донецька область, місто Торецьк (раніше - Дзержинськ), вул. Фестивальна, будинок 1.

Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" президент України В. Зеленський постановив ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Вищезазначений Указ Президента України затверджено Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 березня 2022 року № 2119-IX.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21 квітня 2022 року N 2212-IX, затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року N 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2263-IX від 22.05.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України 12 серпня 2022 року № 573/202 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2500-IX від 15.08.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України"Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" 16 листопада 2022 року № 2738-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 6 лютого 2023 року № 58/2023 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України"Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Зазначені обставини є загальновідомими та відповідно до приписів ч. 3 ст. 78 КАС України не потребують доказування.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 27 липня 2022 року № 169), затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 липня 2022 року, який діяв до 27.12.2022 року.

До вказаного переліку було віднесено Торецьку міську територіальну громаду Донецької області.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 затвердженого Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який набрав чинності 27 грудня 2022 року.

Згідно означеного Переліку Торецька міська територіальна громада Донецької області віднесена до території активних бойових дій з 24.02.2022 року.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

З матеріалів адміністративної справи суд встановив, що відповідачем дій направлених на перевірку відомостей про період роботи з 01.09.2012 року по 18.03.2014 року, зокрема витребування у роботодавця відповідних відомостей про тривалість робочого дня позивача, за допомогою засобів телефонного та електронного зв`язку, зазначених у відповідних реєстрах, не здійснено.

Поряд з цим, констатувати неможливість вчинення таких дій через знаходження підприємства на території активних бойових дій можливо тільки у разі якщо такі дії виявляться безрезультатними.

Водночас, суд вважає за необхідне врахувати, що згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу цей спірний період обліковано під кодом ЗПЗ014А4, за яким обліковується спеціальний стаж інженерно-технічних працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах, - за Списком робіт і професій, затверджуваним постановою Кабінету Міністрів України, за наявності стажу на підземних роботах.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону №1058-IV, персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюєтьсяЗаконом України"Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Приписами ч. 2 ст. 21 Закону №1058-IV передбачено, що на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 21 Закону №1058-IV, персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості в частині персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат:

-код згідно з ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки та офіційно повідомили про це відповідний податковий орган і мають відмітку в паспорті) страхувальника (платника);

-рік, за який внесено відомості; розмір страхового внеску за відповідний місяць;

сума сплачених страхових внесків за відповідний місяць;

-страховий стаж;

-кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних днів (годин) за відповідний місяць;

-ознака особливих умов праці, що дають право на пільги в системі пенсійного забезпечення;

-сума заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць.

Згідно ч. 5 ст. 21 Закону №1058-IV, персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Враховуючи, що відомості щодо спецстажу до Індивідуальних відомостей про застраховану особу внесено на підставі інформації наданої роботодавцем, останній таким чином підтвердив зайнятість позивача на відповідних роботах впродовж повного робочого дня.

Враховуючи викладене, відповідачем помилково та передчасно не зараховано період роботи позивача з 01.09.2012 року по 18.03.2014 року до пільгового стажу за Списком №1.

Щодо періоду роботи позивача з 16.08.2016 року по 09.07.2017 року, суд зазначає наступне.

Згідно записів трудової книжки №№ 40-42, позивач працював в ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» за професією завідуючого гірничими роботами з повним робочим днем в шахті, виконував обов`язки заступника директора з виробництва тимчасово (з 07.01.2017 року) з повним робочим днем в шахті з 16.08.2016 року по 09.07.2017 року.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016 року до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах віднесено всіх працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах.

Означені відомості підтверджуються уточнюючою довідкою ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» від 10.01.2023 року № 12, Наказом ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» від 02.01.2017 року № 1/1 та Наказом ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» від 16.04.2017 року № 58/1 «Про затвердження переліку професій, посад з пільговим пенсійним забезпеченням».

Враховуючи викладене, пільговий характер роботи позивача в період з 16.08.2016 року по 09.07.2017 року та віднесення його до Списку № 1 підтверджено належними доказами, отже відповідач безпідставно не зарахував їх до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 1.

Щодо зарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 1 періоду навчання в Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1994 року по 28.05.1998 рік суд зазначає наступне.

Перелік видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначено в статті 56 Закону України від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з пунктом "д" частини третьої вказаної статті до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до ст. 38 Закону України від 10.02.1998 р. № 103/98-ВР "Про професійно-технічну освіту", час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Закон УРСР від 28.06.1974 р. № 2778-VIII "Про народну освіту" відносив технікуми до середніх спеціальних навчальних закладів, а Закон України від 23.05.1991 р. № 1060-XII "Про освіту" (в редакції, яка була чинною до 06.09.2014 р.) - до вищих навчальних закладів.

Тобто, в контексті зазначених приписів законодавства, можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів (стаття 38 Закону України від 10.02.1998 р. № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту»).

Таким чином, Селидівський гірничий технікум не відноситься до професійно-технічних навчальних закладів, час навчання в яких зараховується до пільгового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 23 квітня 2015 року по справі №227/2693/14.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Водночас, судом встановлено, що період навчання позивача частково співпадає з періодом роботи позивача в ДВАТ «Шахта «Красноармійська-Західна» № 1 учнем гірника підземного з 15.12.1997 року по 28.03.1998 року.

З довідки ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» від 10.01.2023 року № 8 суд встановив, що позивач працював повний робочий день на підземних роботах за професією учень дільниці № 4 з оплатою згідно учня гірника підземного за період з 15.12.1997 року по 28.03.1998 року, що передбачено Списком № 1 розділ 1 підрозділ 1.1010100а ПКМУ № 162 від 11.03.1994 року.

Однак відповідачем в оскаржуваному рішенні оцінку цій обставині не надано, хоча позивачем необхідні умови для зарахування означеного періоду до пільгового стажу за Списком № 1 дотримано та надано відповідні докази.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком № 1 період роботи позивача в ДВАТ «Шахта «Красноармійська-Західна» № 1 учнем гірника підземного з 15.12.1997 року по 28.03.1998 року.

Відносно позовних вимог позивача стосовно зобов`язання відповідача призначити з 17.02.2023 року пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням віку за Списком №1 відповідно до п. "а" ч.1 ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 р. №213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, суд зазначає наступне.

Преамбулою Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змінЗаконом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ) встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 (36-2003-п ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

09 липня 2003 року було прийнято Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) та 03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнено розділом XIV-І, який передусім, у контексті предмету спору, містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту: «1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи».

Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).

У пункті 3.1 рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 наголошено, що за юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (абзац другий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018). Відповідно до змістустатті 8 Конституції України, розвиваючи практику Конституційного Суду України, верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади.

В пункті 4.4. мотивувальної частиниРішення від 23 січня 2020 року№ 1-р/2020 Конституційний Суд Українидійшов висновку, що стаття13, частина друга статті14, пункти «б»-«г» статті54 Закону № 1788зі змінами, внесенимиЗаконом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першійстатті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частині Рішення КСУ № 1-р/2020 зазначені положення втрачають чинність з дняухвалення цього Рішення, тобто з 23 січня 2020 року.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Зіставивши положення пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змінЗаконом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та приписи п. 1 ч. 2 ст. 114 Закон № 1058-IV, суд встановив, що п. 1 ч. 2 ст. 114 Закон № 1058-IV встановлює збільшені показники необхідного страхового стажу та менш сприятливі умови зменшення пенсійного віку в порівнянні з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змінЗаконом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Питання достатності у позивача страхового стажу не є спірним між сторонами та відповідачем не заперечується.

Водночас, без врахування спірних періодів відповідачем підтверджено наявність у позивача 20 років 2 місяці 20 днів пільгового стажу за Списком № 1 та досягнення ним 43 років на момент звернення з заявою про призначення пенсії.

Аналізуючи умови зменшення пенсійного віку відповідно встановлені п. «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змінЗаконом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, суд вертає увагу, що в цій частині означені норми відсилають до приписів статей, якими визначено умови призначення пенсії за віком, зокрема, щодо віку.

І стаття 12 Закону № 1788-XII, і ст. 26 Закону № 1058-IV встановлюють однакові вимоги щодо віку для призначення пенсії на загальних підставах 60 років, водночас абз. 2 п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV місить умову для її застосування працівник не має стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, на відміну від положень абз. 2 п. «а» статті 13 Закону № 1788-XII, який визначає, що працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Вирішуючи спір відносно визначення правових норм, які підлягають застосуванню при визначенні наявності у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах, суд керуючись приписами ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, викладені в рішенні Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду у зразковій справі №360/3611/20 від 21.04.2021 року, яке набрало законної сили за наслідками апеляційного перегляду Великою Палатою Верховного Суду 03 листопада 2021 року.

В зазначеному рішенні колегія суддів дійшла висновку, що до категорії осіб, на яких поширюється діяРішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, і відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннямиЗакону № 1788-ХІІпісля 23.01.2020 (набрання чинності Рішення КСУ № 1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначенийстаттею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»в редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії.

Відтак, виходячи з того, що позивач має 20 повних років пільгового стажу за Списком № 1, то пенсійний вік йому, відповідно до п. «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змінЗаконом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», може бути зменшено на 20 років з 60 років, у спірному випадку до 43 років.

Враховуючи викладене, відповідачем безпідставно не застосовано при вирішенні питання щодо досягнення позивачем необхідного віку висновки Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 та положення п. «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змінЗаконом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Статтею 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно дослідивши доводи відповідача та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких слушних обґрунтувань його позиції щодо правомірності оскаржуваного рішення.

Підсумовуючи аналіз правомірності рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах в контексті приписів ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання принципу пропорційності та дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення, отже спірне рішення відповідача не є таким, що прийнято з врахуванням принципів добросовісності та розсудливості.

З огляду на означене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії № 056650008461 від 24.02.2023 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту свого порушеного шляхом зобов`язання відповідача призначити пенсію та зарахувати спірні періоди, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 дійшов висновку, згідно якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

В постанові від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21 Верховний Суд сформулював визначення «ефективного правосуддя» та зазначив, що комплексний аналіз приписів КАС Українидає суду підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Зазначені висновки також відповідають позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.

Водночас у постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював висновок, згідно якого у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йомузакономправо на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначенихзакономумов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, а також те, що підчас розгляду адміністративного спору судом встановлено дотримання позивачем необхідних умов для призначення пенсії за віком на пільгових умовах щодо віку, пільгового стажу, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 періодів роботи з 15.12.1997 року по 28.03.1998 року, з 01.09.2012 року по 18.03.2014 року, з 16.08.2016 року по 09.07.2017 року та призначити ОСОБА_1 з 17.02.2023 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 із зменшенням віку відповідно до п. "а" ч.1 ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 р. №213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.

Розподіляючи судові витрати зі сплати судового збору суд виходить з такого.

Згідно квитанції № 32528798800006482518 від 14.03.2023 року позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Відповідно до ч.ч. 3, 8 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене, суд стягує судовий збір в повному обсязі на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись Конституцією України, Законом № 1788-ХІІ, Законом № 1058-IV та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ЄДРПОУ 13322403, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 21100, Вінницька обл., місто Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, будинок 7) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 056650008461 від 24.02.2023 року, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за заявою ОСОБА_1 від 17.02.2023 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 періоди роботи з 15.12.1997 року по 28.03.1998 року, з 01.09.2012 року по 18.03.2014 року, з 16.08.2016 року по 09.07.2017 року та призначити ОСОБА_1 з 17.02.2023 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 із зменшенням віку відповідно до п. "а" ч.1 ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 р. №213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073 (Одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 18 квітня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Кониченко