Постанова

від 17.04.2023 по справі 520/14664/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2023 р.Справа № 520/14664/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Токар А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2021, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., м. Харків, повний текст складено 24.12.21 року по справі № 520/14664/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МСКБ4"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МСКБ 4" (далі за текстом також - позивач, ТОВ "МСКБ 4") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі та текстом також відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00135300718 від 12.07.2021; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00135330718 від 12.07.2021; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00134630709 від 12.07.2021.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.07.2021 за № 00135300718, № 00135330718, № 00134630709.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МСКБ4" сплачений судовий збір у сумі 12835,76 гривень.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно - правове обґрунтування вимог апеляційної скарги через викладення тексту норм, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень. За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що твердження відповідача, наведені в апеляційній скарзі, є хибними та спростовуються положеннями чинного законодавства України. Окрім того, у відзиві посилається на те, що на адресу платника надійшла індивідуальна податкова консультація, яка підтверджує правову позицію по справі. Уважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "МСКБ 4", за результатами якої складено акт № 10491/20-40-07-09-09/43449041 від 17.06.2021.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 12.07.2021 за № 00135300718 за формою Д, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 513576,00 грн (у тому числі податкове зобов`язання - 513576,00 грн; штрафні санкції - 12757,50 грн; пеня - 187,24 грн);

- від 12.07.2021 за № 00135330718 за формою Д, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 42798,00 грн (у тому числі податкове зобов`язання - 42798,00 грн; штрафні санкції - 1063,13 грн; пеня - 15,60 грн);

- від 12.07.2021 за № 00134630709 за формою С, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 285320,00 грн за порушення вимог п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Доказів адміністративного оскарження вказаних рішень матеріали справи не містять.

Скориставшись правом на оскарження рішень Головного управління ДПС у Харківській області у судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.07.2021 за № 00135300718, № 00135330718, № 00134630709.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено правомірності спірних рішень, проте позивачем належними та допустимими доказами доведена їх протиправність.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи та виходить з такого.

Зі змісту заяв по суті справи, наданих позивачем та відповідачем, судом установлено, що між сторонами відсутній спір щодо фактичних обставин справи. Причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами положень Податкового кодексу України в частині права контролюючого органу здійснювати донарахування податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору за наслідком операцій щодо виплати коштів засновнику в рахунок зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю в повному обсязі.

Так, не є спірними обставини про те, що відповідно до Рішення від 14.01.2020 за № 1 одноособового учасника ТОВ "МСКБ 4", зареєстрованого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кожемякіним А. А. в реєстрі за № 158, вирішено створити Товариство з обмеженою відповідальністю "МСКБ 4", також визначено, що товариство створюється та діє на підставі модельного статуту товариства з обмеженою відповідальністю, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2019 за № 367, визначений статутний капітал товариства в розмірі 7000000,00 грн, формування статутного капіталу (при створенні) відображено в бухгалтерському обліку по кредиту рахунку 40 - зареєстрований (пайовий) капітал в дебет в дебет рахунку 46 - неоплачений капітал.

Учасником товариства визначено громадянина України ОСОБА_1 - частка у статутному капіталі 100 %, що складає 2853200,00 грн. Зазначено, що вкладом у статутний капітал може бути як грошові кошти, так і нерухоме майно.

ОСОБА_1 внесено статутний капітал (частка у статутному капіталі 100 %) майно на загальну суму 2853200,00 грн відповідно до актів приймання-передачі майна до статутного капіталу: № 1 від 30.01.2020, № 2 від 16.07.2020.

Станом на 14.02.2020 та до моменту прийняття рішення про ліквідацію товариства, статутний капітал не сплачено в сумі 4146800,00 грн.

На підставі рішення учасника ТОВ "МСКБ 4" від 09.02.2021, зареєстрованого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кожемякіним А. А. в реєстрі за № 472, про припинення ТОВ "МСКБ 4" шляхом ліквідації за рішенням учасника, відповідно до якого направлено кошти від продажу майна на повернення внесених корпоративних прав, ТОВ "МСКБ 4" здійснено виплату коштів з каси на користь ОСОБА_1 у сумі 2853200,00 грн.

У межах спірних правовідносин контролюючим органом зроблено висновок про те, що сума у розмірі 2853200,00 грн - це дохід робітника, який оподатковується за ставками п. 1 ст. 167 розділу IV Податкового Кодексу України. До такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що в порушення ст. 14 Закону України від 06.02.2018 за № 2275-УІІІ Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю зі змінами та доповненнями, учасник прострочив внесення частини вкладу, також відповідач акцентує увагу на тому, що виплата коштів з каси товариства засновнику ОСОБА_1 здійснювалася на підставі рішення № 2/1 від 14.01.2020, у п. 1 якого зазначено про направлення коштів від продажу майна на повернення внесених корпоративних прав, при цьому справжність підписів засновників щодо рішення № 2/1 від 14.01.2020 нотаріально не засвідчено.

При цьому, як зазначалося позивачем, ані податкове, ані корпоративне законодавство не встановлює чіткої форми чи вимог до рішення засновника про повернення учаснику внеску до статутного капіталу, а тому висновки контролюючого органу про необхідність нотаріального засвідчення рішення № 2/1 від 14.01.2020 є необґрунтованими.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам сторін в цій частині, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з п. 54.2. ст. 54 Податкового кодексу України (далі також ПК України) грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 164.1.1, п.п. 164.1.2, п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст.164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Відповідно до п. 164.3 ст. 164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Так, відповідно до п.п. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Відповідно до вимог п.п. 176.2.а п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Судом підтверджено, що сума внеску до статутного капіталу ТОВ «МСКБ4» дорівнює повернутій зі статутного капіталу сумі (2853200,00 грн), що свідчить про відсутність отримання інвестиційного прибутку.

Аргументи відповідача з посиланнями на приписи ст. 14, ст. 15 Закону України від 06.02.2018 за № 2275-УІІІ Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, зі змінами та доповненнями, відповідно до яких учасник прострочив внесення частини вкладу, є неприйнятними, адже таке питання не може бути предметом перевірки контролюючого органу щодо дотримання вимог податкового законодавства, оскільки віднесено до компетенції загальних зборів товариства.

У той же час, відповідно до п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПК України.

Облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов`язаний подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі податкова декларація), в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року (п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 ПК України).

Згідно з п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюється, зокрема, операція з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним (або особою, у якої інвестиційний актив був придбаний прямо чи опосередковано) до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента, зменшення статутного капіталу такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Відповідно до Довідника ознак доходів фізичних осіб, наведеного у додатку 2 до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 за № 4 (у редакції Наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 за № 773) зі змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів України від 19.05.2021 за № 278, інвестиційний прибуток (дохід) від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, відображається за ознакою доходу 112.

Враховуючи викладене, емітент корпоративних прав (юридична особа) виступає в якості податкового агента лише в частині відображення у додатку 4ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за ознакою доходу 112 операції з повернення коштів або майна (майнових прав), фізичній особі, попередньо внесених нею до статутного капіталу.

При цьому фізична особа повинна визначити фінансовий результат операцій з інвестиційними активами та подати податкову декларацію до 01 травня року, що настає за звітним.

За встановлених обставин колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що рішення про донарахування податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору за наслідком операцій щодо виплати коштів засновнику в рахунок зменшення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «МСКБ4» винесені відповідачем протиправно, відтак податкові повідомлення-рішення від 12.07.2021 за № 00135300718, № 00135330718 підлягають скасуванню.

Щодо висновків контролюючого органу про незастосування позивачем реєстраторів розрахункових операцій, що стало підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 00134630709 від 12.07.2021, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до преамбули Закону України від 06 липня 1995 року, N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", із змінами та доповненнями (далі - Закон N 265) дія Закону N 265 поширюється на усіх суб`єктів господарювання та їх господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно із п. п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПК України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Разом з тим п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 за N 92, зі змінами та доповненнями (далі - П(С)БО 7) визначено, що основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Облік основних засобів ведеться на рахунку 10 "Основні засоби", який призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об`єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об`єктів інвестиційної нерухомості. По дебету рахунку 10 "Основні засоби" відображаються записи по надходженню основних засобів на баланс підприємства. По кредиту цього рахунку відображається вибуття основних засобів внаслідок продажу, безкоштовної передачі, ліквідації, а також суми уцінки основних засобів. Облік основних засобів ведеться у таких розрізах: надходження, вибуття, амортизація, ремонт, переоцінка, а також облік орендованих основних засобів.

Об`єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом. Фінансовий результат від вибуття об`єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов`язаних з вибуттям основних засобів. Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

Враховуючи зазначене, у разі продажу основних засобів (основних фондів) за готівкові кошти, які вилучені з активів (списані з балансу) внаслідок їх продажу і які згідно з бухгалтерським обліком обліковувались на рахунку 10 "Основні засоби", суб`єкти господарювання можуть проводити такі розрахунки у касах таких суб`єктів з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства (використання печатки не є обов`язковим), або у безготівковій формі через банківські установи.

Крім того, у разі здійснення розрахунків в касі у готівковій формі суб`єкти господарювання зобов`язані дотримуватись вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року за № 148, зокрема в частині дотримання граничних сум розрахунків готівкою.

За встановлених обставин колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки продаж майна (квартир) здійснювався за умови перебування цього майна на рахунку 10 "Основні засоби", є безпідставними твердження контролюючого органу про те, що продаж цього майна слід здійснювати із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, застосуванню до спірних правовідносин підлягають наведені норми права, відтак податкове повідомлення-рішення № 00134630709 від 12.07.2021 підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень належним чином під час судового розгляду не довів, у зв`язку з чим позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, зміст апеляційної скарги, яка частково дублює акт контролюючого органу, містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а відтак, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та надав оцінку усім аргументам сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 по справі № 520/14664/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`яноваСудді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 19.04.2023 року