Постанова

від 13.04.2023 по справі 440/7032/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2023 р. Справа № 440/7032/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 року, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, м. Полтава, повний текст складено 22.12.22 року у справі № 440/7032/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Газ Груп"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Газ Груп", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.01.2022 р. №00001811806 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 11638987,50 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 року у справі № 440/7032/22 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 12 січня 2022 року №00001811806.

Відповідач, Головне управління ДПС у Полтавській області, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 року у справі № 440/7032/22 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме: пп «ґ» п. 198.1 ст. 198, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, ст. 200, п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України, ст.ст. 258, 259, 261 Митного кодексу України, п. 6 Порядку обліку та перерахування до державного бюджету митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2017 р. № 898 та порушено норми процесуального права, а саме ст.ст. 7, 11, 72, 75, 78, 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України, надано невірну правову оцінку обставинам справи та наявним у справі доказам, що обґрунтовується.

Відповідач зазначає, що перевіркою правильно зроблено висновок, що товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Газ Груп" у декларації за жовтень 2021 року мало право включити до податкового кредиту митні декларації, зареєстровані митним органом у даному звітному періоді, та по яких підтверджено сплату податку на додану вартість за жовтень 2021 року. Враховуючи, включення до податкового кредиту митних декларацій, по яким не сплачено податок на додану вартість до бюджету, свідчить про недотримання позивачем норм чинного законодавства, а тому вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Авто Газ Груп" зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний номер 37895417, здійснює основний вид діяльності 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, перебуває на обліку у ДПІ у м. Полтаві, є платником податку на додану вартість (т. 1, а.с. 11).

Позивач 22.11.2021 р. подав контролюючому органу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2021 року, у графі 11.1 якої зазначив суму податкового кредиту у розмірі 41771002,00 грн (т. 1, а.с. 178-180).

Посадовою особою Головного управління ДПС у Полтавській області проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Авто Газ Груп" за жовтень 2021 року, результати якої оформлені у актів від 20.12.2021 р. №11277/16-31-18-06-11/37895417 (т. 1, а.с. 206-208).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 200, пункту 201.1.2 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення задекларованої суми податкового кредиту з податку на додану вартість, сплаченого при імпортуванні товарів, та, як наслідок, заниження суми податкового зобов`язання на 9311190,00 грн.

Акт перевірки надісланий позивачу 21.12.2022 р. та отриманий ним 23.12.2021 р., що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями фіскального чека та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1, а.с. 209).

Листом від 10.01.2022 р. вих.№1 позивач надав податковому органу заперечення на акт перевірки, що того ж дня отримані відповідачем (т. 1, а.с. 215-216).

Розгляд заперечень ТОВ "Авто Газ Груп" на акт перевірки призначений на 21.01.2022 р., про що позивача повідомлено листом Головного управління ДПС у Полтавській області від 13.01.2022 р. вих.№900/6/16-31-03-11 (т. 2, а.с. 217).

Поряд з цим, 12.01.2022 р. Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення №00001811806 про донарахування позивачу грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 116328987,50 грн, з них: 9311190,00 грн - основний платіж, 2327797,50 грн - штрафні (фінансові) санкції (т. 1, а.с. 13-14).

Листом від 21.01.2022 р. податковий орган повідомив платника податків про відхилення заперечень на акт перевірки від 20.12.2021 р. №11277/16-31-18-06-11/37895417 (т. 1, а.с. 219-220).

Скарга платника податків на податкове повідомлення-рішення від 12.01.2022 р. №00001811806 (т. 1, а.с. 31-41) залишена без задоволення рішенням ДПС України від 18.07.2022 р. №7379/6/99-00-06-01-03-06 (т. 1, а.с. 222-224).

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Полтавській області від 12.01.2022 №00001811806, звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що викладений відповідачем у акті за результатами камеральної перевірки висновок про заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість внаслідок безпідставного віднесення до податкового кредиту у жовтні 2021 року суми податку на додану вартість у розмірі 9311190,00 грн не ґрунтується на повно та всебічно встановлених фактичних обставинах справи, адже у межах камеральної перевірки податковий орган був позбавлений можливості здійснити аналіз господарської діяльності платника податку, в зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

У відповідності до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі ПК України), контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Порядок оформлення результатів перевірок регламентовано статтею 86 ПК України.

Відповідно до п. 86.2 ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За приписами пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Згідно з п. 44.6 ст. 44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Підпунктом "в" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. "ґ" п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Відповідно по п. 187.8 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

У відповідності до абзаців першого, другого пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.12 ст. 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Приписами пункту 86.8 статті 86 ПК України у взаємозв`язку з положеннями підпункту 86.7.5 пункту 86.7 цієї статті визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки. За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Наведеними положеннями гарантується право платника податків на подання заперечень на акт перевірки та їх врахування у процесі прийняття рішення про донарахування такому платнику грошових зобов`язань.

Колегія суддів встановила, що заперечення на акт перевірки отримані відповідачем 10.01.2022 р., тобто до моменту прийняття спірного податкового повідомлення-рішення (12.01.2022). У поданих запереченнях позивач посилався на відсутність в його діях складу податкового правопорушення, на підтвердження чого долучив копії митних декларацій та платіжних доручень. А тому, податковий орган був зобов`язаний врахувати такі заперечення під час прийняття рішення про донарахування позивачу грошових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість. Однак, податковим органом прийнято спірне рішення без урахування заперечень, що є підставою для висновку про невідповідність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 12.01.2022 №00001811806 вимогам частини другої статті 2 КАС України, оскільки його прийнятно без урахування усіх обставин, що мають значення для ухвалення такого рішення, та без урахування права особи (платника податку) на участь у процесі прийняття цього рішення.

Неврахування контролюючим органом при прийнятті податкового повідомлення-рішення своєчасно поданих заперечень платника податків на акт перевірки є підставою для визнання його протиправним та скасування, про що неодноразово зазначав Верховний Суд у подібних правовідносинах у постановах від 15.01.2019 у справі №826/3576/15, від 28.09.2020 у справі №520/2305/19, від 15.01.2021 у справі 824/563/19-а, від 24.02.2022 у справі №560/8920/20.

Факт розгляду заперечень позивача на акт перевірки на засіданні комісії податкового органу 21.01.2022 р. за участі уповноваженої особи платника податків не впливає на вищевикладений висновок суду, адже відповідні обставини мали місце вже після прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.

Також у силу абзацу дев`ятого підпункту 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 ПК України комісія податкового органу з питань розгляду заперечень, окрім іншого, може прийняти рішення про проведення позапланової документальної перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Колегія суддів встановила, що у спірних відносинах податкове правопорушення виявлене відповідачем за результатами камеральної перевірки, до проведення якої платник податків не залучався.

Колегія суддів зазначає, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Разом з тим, зважаючи на вимоги згаданих вище положень статті 75 ПК України, вбачається відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати питання достовірності сформованих платником показників податкової звітності та їх підтвердження первинними документами, оскільки такі питання перебувають поза межами цього виду перевірки.

Водночас, достовірність та повнота нарахування й сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України.

Колегія суддів встановила, що під час здійснення камеральної перевірки податкової звітності позивача з податку на додану вартість за жовтень 2021 року посадовою особою податкового органу враховані виключно дані, зазначені у податковій декларації та системі електронного адміністрування ПДВ щодо сум сплаченого позивачем податку на додану вартість.

Однак, аналіз наведених вище положень пункту 187.8 статті 187, пункту 198.2 статті 198, пункту 201.12 статті 201 ПК України є підставою для висновку про те, що право на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість при ввезенні товарів на митну територію України не пов`язується з фактом безпосереднього зарахування суми податку на додану вартість до бюджету.

Натомість таке право підтверджується належним чином оформленою митною декларацією, у якій, окрім іншого, зазначається сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за відповідною імпортною операцією.

Позивач, як у запереченні на акт перевірки, так і у позовній заяві, стверджував, що правомірність віднесення до податкового кредиту у жовтні 2021 року суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів (газу скрапленого) на митну територію України, підтверджено належним чином оформленими митними деклараціями, у т.ч. попередніми митними деклараціями (тип ІМ ЕЕ) від 23.10.2021 UA903180/2021/201365, від 26.10.2021 UA903180/2021/201416, UA903180/2021/201417, UA903180/2021/200697, від 29.10.2021 UA903180/2021/201280, UA903180/2021/201459, UA903180/2021/201460, UA903180/2021/201461, UA903180/2021/201462 (т. 1, а.с. 123-135).

Суд враховує, що митне законодавство України під терміном "митна декларація" передбачає декілька її видів, а саме: митна декларація, заповнена у звичайному порядку, попередня митна декларація, тимчасова митна декларація, періодична митна декларація, додаткова декларація.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Митного кодексу України (надалі - МК України) попередня митна декларація (інший документ, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 цього Кодексу) подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України.

Згідно з ч. 3 ст. 259 МК України попередня митна декларація повинна містити відомості, достатні для: 1) ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення доставки їх до митного органу призначення; або 2) випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, після пропуску цих товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України та без пред`явлення їх митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація; або 3) випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, після пред`явлення їх митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація.

У відповідності до ч. 11 ст. 259 МК України попередня митна декларація, за якою митним органом здійснено випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму без пред`явлення їх цьому митному органу відповідно до частини п`ятої цієї статті, або попередня митна декларація разом з додатковою декларацією, поданою відповідно до частини тринадцятої цієї статті, становлять митну декларацію, заповнену в звичайному порядку.

Таким чином, платник податку має право включити до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену при митному оформленні ввезених товарів, на підставі попередньої митної декларації, у разі, якщо така декларація містить відомості, достатні для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, та їх випуск у митний режим імпорту здійснено за такою попередньою митною декларацією.

Якщо попередня митна декларація містить лише відомості, достатні для ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення їх доставки до митного органу призначення, або після оформлення попередньої митної декларації змінюються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, та для випуску товарів декларантом або уповноваженою ним особою подається додаткова декларація, то документом, що посвідчує право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених при митному оформленні ввезених товарів, є така додаткова декларація.

Проте відповідач у спірних відносинах не аналізував питання дотримання позивачем порядку віднесення сум сплаченого податку на додану вартість при ввезенні товарів на митну територію України до податкового кредиту у жовтні 2021 року.

До того ж, здійснення відповідного аналізу фактично було неможливим через обраний податковим органом спосіб податкового контролю шляхом проведення саме камеральної (а не документальної) перевірки.

Варто зазначити, що виключно Податковим кодексом України визначаються правила оподаткування податком на додану вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України.

За положеннями цього Кодексу у разі ввезення товарів на митну територію України право платника податку на віднесення фактично сплачених сум податку на додану вартість на погашення податкових зобов`язань до складу податкового кредиту виникає "на підставі митних декларацій" та не поставлено у залежність від процедури завершення митного оформлення. Платник податку відображає податковий кредит в декларації з податку на додану вартість на підставі належно оформлених ТМД, які містять електронний підпис і штамп митного органу, який здійснив випуск ввезених товарів у вільний обіг.

Такий висновок щодо застосування норм права у спірних відносинах наведений у постанові Верховного Суду від 28.05.2019 у справі №826/19473/14.

Крім того, у постанові від 19.02.2020 у справі №480/660/19 Верховний Суд зазначив, що контролюючий орган безпідставно пов`язував право на податковий кредит із моментом завершення митних формальностей, адже положення статті 198 ПК України чітко вказують на момент, з якого у платника податку виникає право на формування податкового кредиту - дата сплати податку за податковими зобов`язаннями. У цій справі Верховний Суд зазначив, що документи повинні розглядатися виходячи з їх змісту, а не особливостей їх оформлення. Подання декларації до митних органів є юридично значимим фактом, який тягне за собою виникнення обов`язків зі сплати податків, а тому, відповідно, датою виникнення податкових зобов`язань є дата подання митної декларації для митного оформлення.

За обставин цього спору позивач послідовно стверджував, що його право на податковий кредит за жовтень 2021 року у розмірі 41771002,00 грн підтверджене належним чином оформленими та прийнятими митним органом митними деклараціями (у т.ч., типу ІМ ЕЕ), у яких зазначено суму ПДВ, сплачену до бюджету, а також платіжними дорученнями про перерахування коштів до Державного бюджету (т. 1, а.с. 136-177).

Однак, відповідач не надав оцінку цим доводам та не врахував їх під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, хоча відповідні документи були надані Головному управлінню ДПС у Полтавській області 10.01.2022 разом із запереченнями на акт перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отож, завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

З урахуванням наведеного, закріплений у статті 9 КАС України принцип офіційного з`ясування обставин справи не слід тлумачити як такий, що уповноважує адміністративний суд на перевірку дотримання платником податків вимог податкового законодавства, адже в такому разі суд вийде за межі судової дискреції та замість функції з відправлення правосуддя виконуватиме контролюючу функцію, якою у спірних відносинах наділений саме податковий орган.

Таким чином колегія суддів зазначає, що недотримання податковим органом вимог статті 86 ПК України призвело до ухвалення податковим органом передчасного рішення про донарахування позивачу грошових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість. При цьому викладений відповідачем у акті за результатами камеральної перевірки висновок про заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість внаслідок безпідставного віднесення до податкового кредиту у жовтні 2021 року суми ПДВ у розмірі 9311190,00 грн не ґрунтується на повно та всебічно встановлених фактичних обставинах справи, адже у межах камеральної перевірки податковий орган був позбавлений можливості здійснити аналіз господарської діяльності платника податку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність збільшення позивачу грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість на підставі податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 12.01.2022 р. №00001811806.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 12.01.2022 р. №00001811806.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 року у справі № 440/7032/22 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 року у справі № 440/7032/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський Постанова складена в повному обсязі 19.04.23 р.