Ухвала

від 19.04.2023 по справі 420/25124/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 420/25124/21

адміністративне провадження № К/990/11623/23

Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,

перевіривши касаційну скаргу Державної аудиторської служби України

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі №420/25124/21 за позовом Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради до Державної аудиторської служби України, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудконстракшн" про визнання протиправним та скасування висновку,

УСТАНОВИВ:

Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради звернулося до суду із позовом до Державної аудиторської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРБУДКОНСТРАКШН", в якому просило визнати протиправним та скасувати висновок Державної аудиторської служби України за №UA-2021-06-15-010465-b в частині встановлених порушень та зобов`язання їх усунути.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано висновок Державної аудиторської служби України №UA-2021-06-15-010465-b від 03.12.2021 року.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, Державна аудиторська служба України подала до Верховного Суду касаційну скаргу.

Ухвалами Верховного Суду від 30 січня 2023 року, від 16 лютого 2023 року та від 16 березня 2023 року касаційну скаргу Державної аудиторської служби України повернуто скаржнику.

29 березня 2023 року Державна аудиторська служба України повторно звернулась з касаційною скаргою.

За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Як і у попередньо поданій касаційній скарзі, скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування приписів статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі", та, зокрема, положень абзацу другого пункту 1 частини першої статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі" у системному зв`язку із статтею 22 вказаного Закону.

Разом з тим, в ухвалі від 16 березня 2023 року Верховним Судом скаржнику надані ґрунтовні пояснення щодо заявленої ним підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України.

Суд зазначає, що скаржником так і не були враховані зауваження, викладені в ухвалі Верховного Суду від 16 березня року.

При цьому, стаття 44 КАС України передбачає, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд повторно зазначає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Проте в порушення зазначених вимог, скаржник не обґрунтував належним чином, у чому саме полягала помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Обґрунтування касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції вказаної норми фактично зводяться до власного тлумачення скаржником цієї норми.

Натомість зазначені скаржником норми права, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду, у спірних правовідносинах є загальними нормами, а касаційна скарга не містить обґрунтованих мотивів їх неправильного застосування.

Зазначене дає підстави для висновку, що у касаційній скарзі формально зазначено про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норм права, а доводи скарги наведені безвідносно до предмета спору та висновків судів.

Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

У решті доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08.02.2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обгрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).

Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд не вирішує.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної аудиторської служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі №420/25124/21 за позовом Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради до Державної аудиторської служби України, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудконстракшн" про визнання протиправним та скасування висновку - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська