Рішення

від 11.11.2022 по справі 545/978/21

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/978/21

Провадження № 2/545/102/22

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2022 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Гальченко О.О.,

при секретарі - Харапудько М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом Полтавської окружної прокуратури в інтересах Держави в особі Мачухівської сільської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди, скасування державної реєстрації та припиненняправа користування земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В :

Керівник Полтавської окружної прокуратури в інтересах Держави в особі Мачухівської сільської ради 01.04.2023 звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди, скасування державної реєстрації та припинення права користування, повернення земельної ділянки, мотивуючи тим, що Полтавською місцевою прокуратурою, в ході здійснення представницьких повноважень, виявлено порушення вимог чинного законодавства при використанні земель водного фонду на території Полтавського району.

Встановлено, що 29.11.2016 між Калашниківською сільською радою Полтавського району Полтавської області, в особі сільського голови - Басараба В.М., та гр. ОСОБА_1 укладено договір оренди, предметом якого стала земельна ділянка площею 9,33 га. з кадастровим номером : 5324081306:06:001:0016, розташована на території с. Писаренки Полтавського району Полтавської області.

На вказаній земельній ділянці розташований водний об`єкт ( ставок ) площею 5,64 га., 3,19 га. під сільськогосподарськими угіддями ( сіножаті ), 0,5 га. під гідротехнічними спорудами.

Згідноінформації №249236229від 22.03.2021 до Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно23.12.2016внесено запис№ 18407447 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером : 5324081306:06:001:0016 за гр. ОСОБА_1 .

Згідноінформації Виконавчогокомітету Мачухівської сільськоїради №02-21/339від 15.02.2021,за вказанимдоговором наявназаборгованість усумі 277817,69грн., яка не сплачується орендарем систематично.

Про вказану заборгованість гр. ОСОБА_1 неодноразово повідомлявся Мачухівською сільською радою ( листи : № 02-23/1329 від 20.05.2020, № 02-23/1649 від 24.06.2020, № 02-23/1966 від 29.07.2020 ).

Відповідей на листи відповідач не надавав, про причини несплати заборгованості орендодавця не повідомляв.

Ч. 1ст. 2 ЗУ «Про оренду землі»передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписамист. 1 ЗУ «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч. 1ст. 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно дост. 13 ЗУ «Про оренду землі»договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.15ЗУ «Прооренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями ст. 24,25 ЗУ «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме : орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельноїділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Згідно ч. 3, 4 ст.31ЗУ «Прооренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Ч. 1ст. 32 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. 24, 25цьогоЗакону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗК Українита іншими законами України.

Ст. 141 ЗК Українипередбачає такупідставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Разом з тим за ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положенняЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11.10.2017 у справі № 6-1449цс17.

Ст. 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосуваннятакого правовогонаслідку,як розірваннядоговору судом,саме зпідстави істотностідопущеного порушеннядоговору,визначеної черезіншу оціночнукатегорію -значну мірупозбавлення того,на щоособа розраховувалапри укладеннідоговору,-відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п.6 ч. 1ст. 3 ЦК Україниналежать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Указана правова позиція закріплена у постановах Верховного Суду від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18, від 22.10.2019 у справі № 923/826/18, від 16.04.2019 у справі 905/1315/18, від 10.05.2018 у справі № 923/441/17, від 02.05.2018 у справі № 925/549/17, від 06.03.2018 у справі № 902/668/17.

Відповідно до ч. 2ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України. Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової владиКонституціїта законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в Державі.

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України ( щодо правосуддя )», який набрав чинності 30.09.2016, доКонституції Українивнесені зміни, а самеКонституціюдоповнено ст. 131-1, п. 3 ч. 1, яка передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів Держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених Законом.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах ( ч. 2ст.4ЦПК України ).

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. ( ч. 3ст.56ЦПК України ).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах Держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів Держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано ст. 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором Держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом ( ч. 1 ). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів Держави у разі порушення або загрози порушення інтересів Держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження ( компетентний орган ), а також у разі відсутності такого органу ( ч. 3 ). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або Держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень ( абз. 1 3 ч. 4 ). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження ( ч. 7 ).

Водночас у постанові від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зробила висновок, що представництво прокурором у суді законних інтересів Держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів Держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченомуст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів Держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором,вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту ( зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності Держави ), а також таких чинників, як : значимість порушення інтересів Держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017 у справі№ п/800/490/15 ( провадження № 21-1393а17 ) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень- це зовнішня форма поведінки ( діяння ) цього органу, яка полягає ( проявляється ) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Ч. 7ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах Держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогост. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах Держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно до ч. 3ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси Держави в суді лише у двох випадках : 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу ( нездійснення захисту інтересів Держави ) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Отже, враховуючи те, що Мачухівській сільській раді було відомо про заборгованість гр. ОСОБА_1 з орендної плати і жодних дій органом місцевого самоврядування вжито не було, прокурор звертається до суду в інтересах зазначеного органу через його бездіяльність.

Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 «Першого протоколу…» є втручання Держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права користування на майно шляхом його витребування.

«Перший протокол…» ратифікованийЗаконом України від 17.07.1997 № 475/97-ВРі з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст.10ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому, розуміння змісту норм «Конвенції…» та «Першого протоколу…», їх практичне застосування відбувається через практику ( рішення ) ЄСПЛ, яка згідно ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ ( серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 ) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 «Першого протоколу…», а саме : чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід ( втручання в право на мирне володіння майном ) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 «Першого протоколу…», якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання Держави у право користування особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання Держави в право користування особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою ( полем) розсуду». Втручання Держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 «Першого протоколу…», якщо не було дотримано справедливої рівноваги ( балансу ) між інтересами Держави ( суспільства ), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення ( обґрунтованої пропорційності ) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».Одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах : «Рисовський проти України» ( рішення від 20.10.2011, заява № 29979/04 ), «Кривенький проти України» ( рішення від 16.02.2017, заява № 43768/07 ), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, встановивши порушення ст. 1 «Першого протоколу…», зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Водночас, висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування ст. 1 «Першого протоколу…», можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

В даному випадку, з огляду на характер спірних правовідносин, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право користування гр. ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Конституція України( ст.. 13, 14 ) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право користування землею набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За ст.4,5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та Держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Ст.80ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, Держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Незаконне користування громадянами землями державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом ( ст.13Конституції України ) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України ( ст.14,19Конституції України ).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність ( якщо така буде встановлена ) користування землею через порушення істотних умов договору оренди, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичну особу Калашниківську сільську раду ( код ЄДРПОУ : 21053259 ) припинено, правонаступником є Мачухівська сільська рада ( код ЄДРПОУ : 21046808 ).

Відповідно п. 7-1 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про місцеве самоврядування» ( доповненим згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» ) до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад здійснює Кабінет Міністрів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 721-р від 12.06.2020 визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Полтавської області згідно з додатком у якому вказано, що Калашниківська громада належить до Мачухівської територіальної громади.

У зв`язку із викладеним, належним позивачем по справі буде Мачухівська сільська рада Полтавського району Полтавської області.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст.2Закону Українивід 01.07.2004 № 1952-IV«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, інтерес позивача, який є власником земельної ділянки, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 26 Закону ( із змінами, внесеними за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав ), державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченомуп.п. «а»п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України ( у випадку, передбаченомуп.п. «а»п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону ) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухваленнясудом рішенняпро скасуваннярішення державногореєстратора продержавну реєстраціюправ,визнання недійснимичи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства ( за наявності таких прав ).

У зв`язку із цим прокурор, з метою поновлення порушених інтересів Держави, ефективним способом захисту визначив звернення з позовною вимогою про скасування державної реєстрації та припинення права користування на земельну ділянку з кадастровим номером : 5324081306:06:001:0016.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» земельні відносини, суб`єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об`єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки ( паї ), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю ( ст. 1 ЦК, ст. 2, 5 ЗК України ). Спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб`єкта владних повноважень, згідно ст. 15 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, зазначений позов має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Згідно ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини, тому вказаний позов пред`являється до Полтавського районного суду.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України повідомляю, що прокурором сплачено судовий збір на суму 10 977,26 грн. ( із розрахунку 6 810 грн. за подачу трьох вимог немайнового характеру та 4 167,26 грн. за подачу однієї вимоги майнового характеру ). Інших витрат не передбачається.

Згідно п. 10 вказаної статті повідомляю, що перший заступник керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мачухівської сільської ради до гр. ОСОБА_1 не подано жодного позову з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Прохав: Розірвати договіроренди укладений29.11.2016між Калашниківськоюсільською радоюПолтавського районуПолтавської областіта гр. ОСОБА_1 наземельну ділянкуплощею 9,33га.,кадастровий номер:5324081306:06:001:0016, розташованоїна територіїсела ПисаренкиПолтавського районуПолтавської області. Скасувати державнуреєстрацію таприпинити правокористування гр. ОСОБА_1 наземельну ділянкуплощею 9,33га., кадастровийномер :5324081306:06:001:0016(запис продержавну реєстраціюправа орендивнесено доДержавного реєструречових правна нерухомемайно 23.12.2016за №18407447). Стягнути згр. ОСОБА_1 ( РНОКПП : НОМЕР_1 ) на користь Мачухівської сільської ради ( ГУК у Полтавській області, с. Мачухи/22080402, код ЄДРПОУ : 37959255, UA778999980334179850000016632, код класифікації доходів бюджету : 22080402 ) заборгованість за договором оренди у розмірі 27 7817,69 грн. Зобов`язати гр. ОСОБА_1 ( РНОКПП : НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку площею 9,33га., кадастровий номер : 5324081306:06:001:0016, розташованої на території села Писаренки Полтавського району Полтавської області, до земель запасу Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області. Стягнути з гр ОСОБА_1 на користь прокуратури Полтавської області ( м. Полтава, вул. 1100 - річчя Полтави, 7, р/р : UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄРДПОУ : 02910060 ) понесені витрати на сплату судового збору.

В судовому засіданні представник позивача в особі прокурора Полтавської окружної прокуратури - Деряги О.Ю., позов підтримала та прохала його задовольнити із підстав вказаних у позові та наданих доказів. Не заперечувала щодо розгляду справи в заочному порядку.

Представник позивача Мачухівської сільської ради в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про місце, день та час слухання справи, надавши суду письмові пояснення та прохав позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач гр. ОСОБА_1 ,будучи належним чином повідомленим про місце, день та час слухання справи, шляхом публікації оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі Судової влади України, повторно не з`явився з невідомих суду причин, правом на подачу відзиву не скористався, заяв чи клопотань не надсилав.

Тому, суд вважає за можливе розгляд справи по суті у відсутності не з`явившихся, належно повідомлених сторін в заочному порядку по наявним матеріалам справи відповідно дост. 280 ЦПК України.

Судом встановлено всі обставини, на які в позові послався прокурор та вони повністю доводяться матеріалами справи на а. с. 16 39. А саме, що 29.11.2016 між Калашниківською сільською радою Полтавського району Полтавської області, в особі сільського голови - Басараба В.М., та гр. ОСОБА_1 , укладено договір оренди предметом якого є земельна ділянка площею 9,33 га., кадастровий номер : 5324081306:06:001:0016, розташована на території с. Писаренки Полтавського району Полтавської області.

На даній земельній ділянці розташований водний об`єкт ( ставок ) площею 5,64 га., 3,19га. під сільськогосподарськими угіддями ( сіножаті ), 0,5 га. під гідротехнічними спорудами.

Згідно інформації № 249236229 від 22.03.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23.12.2016 внесено запис № 18407447 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером : 5324081306:06:001:0016 за гр. ОСОБА_1 .

Згідно інформації Виконавчого комітету Мачухівської сільської ради № 02-21/339 від 15.02.2021, за даним договором наявна заборгованість у сумі 277817,69 грн., яка не сплачується орендарем систематично.

Про заборгованість гр. ОСОБА_1 неодноразово повідомлявся Мачухівською сільською радою ( листи № 02-23/1329 від 20.05.2020, № 02-23/1649 від 24.06.2020, № 02-23/1966 від 29.07.2020 ).

Відповідей на листи відповідач не надавав, про причини несплати заборгованості орендодавця не повідомляв.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши докази, якими обґрунтовується позов, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗемельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідност. 1 ЗУ «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч. 1ст. 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно дост. 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст.15ЗУ «Прооренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями ст.24,25 ЗУ «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме : орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельноїділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Згідно ч. 3, 4ст. 31 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Ч.1ст. 32 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.24,25 цьогоЗаконута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗемельним кодексом Українита іншими законами України.

Ст.141ЗК України передбачає такупідставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Разом з тим, за ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положенняЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11.10.2017 у справі № 6-1449цс17.

Ст.611ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`зання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п.6 ч. 1ст. 3 ЦК Україниналежать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Указана правова позиція закріплена у постановах Верховного Суду від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18, від 22.10.2019 у справі № 923/826/18, від 16.04.2019 у справі № 905/1315/18, від 10.05.2018 у справі № 923/441/17, від 02.05.2018 у справі № 925/549/17, від 06.03.2018 у справі № 902/668/17.

Відповідно до ст.26 Закону України від 01.06.2004року №1952-IV«Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень» ( із змінами, внесеними за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав ), державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченомуп.п. «а»п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України ( у випадку, передбаченому п.п. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону ) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства ( за наявності таких прав ).

У зв`язку із цим прокурор, з метою поновлення порушених інтересів держави, ефективним способом захисту визначив звернення з позовною вимогою про скасування державної реєстрації та припинення права користування на земельну ділянку з кадастровим номером : 5324081306:06:001:0016.

В даному випадку при подачі даного позову до суду прокурор діяв відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України, у визначених законом випадках ( ч. 3ст.56ЦПК України ). Впозові обґрунтоввав,в чомуполягає порушенняінтересів Держави,необхідність їхзахисту,визначені закономпідстави длязвернення досуду прокурора,а такожзазначив орган,уповноважений державоюздійснювати відповідніфункції успірних правовідносинах відповідно дост. 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15.07.2015.

Враховуючи те, що Мачухівській сільській раді було відомо про заборгованість гр. ОСОБА_1 з орендної плати і жодних дій органом місцевого самоврядування вжито не було, прокурор звернувся до суду в інтересах Держави через бездіяльність Мачухівської сільради.

Вдповідно дост. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 10977,26 грн.

Керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 4, 27, 31, 56, 79, 280 285, 288 ЦПК України, ст. 16, 611, 651 ЦК України, ст. 141, 152 ЗК України, ст. 14, 131-1 Конституції України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Полтавської окружної прокуратури в інтересах Держави в особі Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди, скасування державної реєстрації та припинення користування земельною ділянкою - задовольнити.

Розірвати договір оренди укладений 29.11.2016 між Калашниківською сільською радою Полтавського району Полтавської області та ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 9,33 га., кадастровий номер : 5324081306:06:001:0016, розташованої на території села Писаренки Полтавського району Полтавської області.

Скасувати державну реєстрацію та припинити право користування ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 9,33 га., кадастровий номер : 5324081306:06:001:0016 ( запис про державну реєстрацію права оренди внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23.12.2016 за № 18407447 ).

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП : НОМЕР_1 ) на користь Мачухівської сільської ради ( ГУК у Полтавській області/тг с. Мачухи/22080402, код ЄДРПОУ : 37959255, р/р : UA778999980334179850000016632, код класифікації доходів бюджету : 22080402 ) заборгованість за договором оренди за період дії договору з 23.12.2017 року по 23.01.2021 року включно у розмірі 277 817,69 гривень.

Зобов`язати ОСОБА_1 ( РНОКПП : НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку площею 9,33 га., кадастровий номер : 5324081306:06:001:0016, розташованої на території села Писаренки Полтавського району Полтавської області до земель запасу Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Полтавської області ( м. Полтава, вул. 1100 - річчя Полтави, 7, р/р : UА 118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄРДПОУ 02910060 ) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 977,26 гривень.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення надруковано суддею в нарадчій кімнаті та є оригіналом.

Суддя: О. О. Гальченко