Рішення

від 11.04.2023 по справі 199/8199/22

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/8199/22

(2/199/601/23)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

11 квітня 2023 року

м. Дніпро

справа №199/8199/22

провадження № 2/199/601/23

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Васильєва В.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Акціонерне товариство «КИЇВМЕТРОБУД»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Тунельний загін № НОМЕР_1 Акціонерного товариства «Київметробуд»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди, -

за відсутності учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що у період з 01 січня 2017 року по 15 листопада 2021 року працював на посаді сторожа тунельного загону №14 Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» (до перейменування ПАТ «Київметробуд»).

15 листопада 2021 року ОСОБА_1 був звільнений у зв`язку зі скороченням чисельності працівників, згідно з п. 1 ст. 40 КЗпПП України, на підставі Наказу №36 о/с від 15 листопада 2021 року, що підтверджується записом у трудовій книжці. Утім, у день звільнення, відповідач не провів повного розрахунку з позивачем.

За таких обставин, позивач звернувся до суду та просив стягнути з Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» невиплачену заробітну плату за період лютий-листопад 2021 року в розмірі 39994,75 грн.; невиплачену допомогу по тимчасовій непрацездатності (лікарняні) у розмірі 7218,14 грн.; грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 12000,00 грн.; вихідну допомогу у розмірі 5811,55 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 65926,00 грн., а також моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн.

Ухвалою суду від 04 листопада 2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, визначено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також витребувано у Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД»: наказ про прийняття на роботу ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД»; наказ про звільнення ОСОБА_1 з Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» (а.с.30).

Ухвалою суду від 16 лютого 2023 року здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін на розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Залучено до участі у справі в якості третьої особи - «Тунельний загін №14 Акціонерного товариства «Київметробуд». Витребувано від третьої особи - «Тунельний загін №14 Акціонерного товариства «Київметробуд» наступні документи та інформацію:

- належним чином завірену копію наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1 у «Тунельний загін № НОМЕР_1 Акціонерного товариства «Київметробуд» на дільницю в м.Дніпро сторожем (наказ №156 о/с від 30.12.2016);

- належним чином завірену копію наказу про звільнення з роботи ОСОБА_1 з «Тунельний загін №14 Акціонерного товариства «Київметробуд» (наказ №36 о/с від 15.11.2021);

- довідку про наявність або відсутність заборгованості по заробітній платі на момент звільнення ОСОБА_1 ;

- інформацію про виплату або невиплату допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 7218,14 грн. ОСОБА_1 ;

- інформацію щодо наявності днів невикористаної відпустки та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 12000 грн. ОСОБА_1 ;

- довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1 розраховану у відповідності до постанови КМ України №100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (а.с.44).

11 квітня 2023 року справу розглянуто по суті та ухвалено рішення.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, до суду надано заяву щодо розгляду справи за його відсутності, просив задовольнити позов з підстав викладених у ньому, проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с.51).

Представник відповідача Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, повідомлявся судом про наявність цивільної справи на розгляді у суді, стороною якої є шляхом направлення поштової кореспонденції суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем реєстрації юридичної особи. Про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання відзиву на позов, у зв`язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи Тунельного загону №14 Акціонерного товариства «Київметробуд» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, повідомлявся судом про наявність цивільної справи на розгляді у суді, стороною якої є шляхом направлення поштової кореспонденції суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем реєстрації юридичної особи. Про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 01 січня 2017 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «КИЇВМЕТРОБУД» (правонаступником прав та обов`язків якого є Акціонерне товариство «КИЇВМЕТРОБУД») було укладено трудовий договір.

Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу АТ «КИЇВМЕТРОБУД» №156 о/с від 30 грудня 2016 року ОСОБА_1 було призначено «сторожем на дільницю у м. Дніпро», що підтверджується записом у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , яка була заповнена на ім`я позивача 12 листопада 1980 року (а.с.14).

Судом також встановлено, що згідно наказу №36 о/с від 15 листопада 2021 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної ним посаді у АТ «КИЇВМЕТРОБУД» на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з скороченням чисельності працівників, про що у трудовій книжці позивача 15 листопада 2021 року було зроблено відповідний запис під №47.

Позивач наголошує на тому, що починаючи із дня звільнення відповідач не здійснив йому виплат усіх сум, що належать такому робітникові, у тому числі заборгованість заробітної платні, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та вихідну допомогу. При цьому, доказів зворотного суду не представлено.

Суд зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду даної цивільної справи по суті, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надав, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України

Оскільки, станом на день звернення до суду, відповідач у добровільному порядку вказану заборгованість по виплатах, що мають бути здійснені в день звільнення працівникові, не погасив, тому суд вважає, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, суд зазначає на наступне.

Конституція України, проголосивши Україну соціальною і правовою державою, визначила обов`язок держави щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини. Одним із складових цього обов`язку є забезпечення державою соціальної спрямованості економіки, створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю (ст.ст. 13, 43 Конституції України).

Конституційний Суд України в Рішенні від 29 січня 2008 року №2-рп/2008 визначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно положень ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Із наданих суду доказів убачається, що відповідач не провів розрахунок з позивачем в строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, та фактично повний розрахунок з позивачем відповідач не провів й досі.

Тому, з урахуванням вищевказаного, суд вважає необхідним стягнути з Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 39994,75 грн.

Щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку по заробітній платі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 117 КЗпПП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З матеріалів справи вбачається, що остаточний розрахунок при звільненні з ОСОБА_1 проведений не був, у зв`язку з чим, затримка розрахунку при звільненні становила за період з 16 листопада 2021 року по 17 жовтня 2022 року, тобто по день подання позову до суду, виходячи з розрахунку: 277,00 грн. х 238 робочих днів - складає 65 926,00 грн.

В абзаці 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, закріплено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно з випискою АТ «Альфа Банк» від 21 вересня 2022 року вбачається, що заробітна плата останній раз була зарахована на рахунок позивача 02 червня 2021 року.

Оскільки відповідачем не виконано ухвалу суду від 04 листопада 2022 року, в якій витребувано в останнього належним чином завірену копію наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» та копію наказу про звільнення ОСОБА_1 з Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД», не повідомлено про причини неможливості її виконання, суд погоджується з розрахунком наданим позивачем.

У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу III цієї Постанови при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зменшується на суму податків і зборів.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі №359/10023/16-ц.

У зв`язку з наведеним, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільнення за період з 16 листопада 2021 року по 17 жовтня 2022 року становить 65 926,00 грн.

Щодо стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, суд виходить з таких встановлених судом обставин та поданих суду доказів.

Відповідно до ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також, працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

За приписами ст. 2 Закону України «Про відпустки», право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи, заробітної плати у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Статтею 11 Закону України «Про відпустки» передбачено заборону ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому може бути виплачена грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Статтями 83 КЗпП України та статтею 24 Закону України «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Розрахунок суми компенсації за невикористану відпустку проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати. Розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати для оплати компенсації є останні 12 календарних місяців (без урахування святкових та неробочих днів), які передують місяцю нарахування компенсації. В разі, якщо працівник відпрацював менше року, то розрахунок проводиться за період з першого числа місяця, наступного за місяцем прийняття на роботу до першого числа місяця, в якому нараховується компенсація.

До розрахунку середнього заробітку для визначення компенсації за відпустку включаються основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога по тимчасовій непрацездатності, середня зарплата за період відрядження, суми відпускних, доплати за суміщення професій, розширення зони обслуговування та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників.

Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення загальної суми доходу за розрахунковий період на кількість календарних днів в розрахунковому періоді. Для отримання суми компенсації потрібно помножити середньоденну заробітну плату на кількість днів, за які сплачується компенсація.

Таким чином, розмір компенсації за невикористану відпустку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 12000,00 грн. з яких підлягають утриманню податки і обов`язкові платежі.

Вирішуючи спір про стягнення вихідної допомоги при звільненні, суд виходить з таких встановлених обставин та відповідних їм доказів.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений у зв`язку зі скороченням штату, що підтверджується записом в його трудовій книжці.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

За таких обставин, вимоги про стягнення вихідної допомоги при звільненні є обґрунтованими та підлягають стягненню у розмірі 5811,55 грн.

Щодо стягнення невиплаченої допомоги по тимчасовій непрацездатності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та п.п.3,10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу). Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, перебування у закладах охорони здоров`я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності.

Частиною першою ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Страхувальник відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.

З системного аналізу наведених норм убачається, що обов`язок щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності покладається на Фонд соціального страхування України. Допомога по тимчасовій непрацездатності надається за основним місцем роботи, для виплати якої страхувальник (роботодавець) відкриває окремий поточний рахунок. Фінансування страхувальників і роботодавців) для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюється робочими органами Фонду соціального страхування України.

Враховуючи те, що за приписами ст.116 КЗпПП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, а допомога по тимчасовій непрацездатності відноситься до виплати, яка належить працівнику при звільненні, то обов`язок виплатити належну при звільненні допомогу по тимчасовій непрацездатності покладається на відповідача, яку він отримує від органу Фонду соціального страхування України на окремий поточний рахунок, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 30 січня 2018 року у справі №760/18557/15-ц.

На підставі викладеного, суд вважає задовольнити позовні вимоги в частині стягнення невиплаченої допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 7218,14 грн.

Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди суд зазначає таке.

Згідно ст. 237-1 КЗпПП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» крім інших вимог, передбачених ст. 137 ЦПК України, має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Як достовірно встановлено судом, внаслідок порушення відповідачем законних прав ОСОБА_1 , а саме невиплати йому заробітної плати, тобто порушення відповідачем конституційного права позивача на оплату працю, внаслідок чого було порушено звичний для останньої уклад життя, завдало йому моральних страждань, які виразилися в переживаннях, пов`язаних із необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права, останній зазнав втрат немайнового характеру, тобто йому завдано моральну шкоду.

Суд зауважує, що в результаті затримки з невиплатою заробітної плати при звільненні позивачу було заподіяно моральні страждання, які виразились у неотриманні коштів на проживання на протязі певного періоду, що зумовило зміну способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї, принизило позивача, що визнається судом моральною шкодою, яка підлягає задоволенню з урахування розміру невиплачених відповідачем сум, розміру та тривалості завданих моральних страждань.

Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його житті, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають лише частковому задоволенню в розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Крім того, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_3 .

Таким чином, необхідно стягнути з Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» на користь держави судові витрати у вигляді судового збору за позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, що становить 1309,50 грн. (130950,44 : 1%) та за стягнення моральної шкоди у розмірі 161,04 грн. (1073,60 * 3 000,00 : 20000,00), а всього 1470,54 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 280, 281, 282, 283, 289 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період лютий-листопад 2021 року в розмірі 39 994,75 грн.; невиплачену допомогу по тимчасовій непрацездатності (лікарняні) у розмірі 7 218,14 грн.; грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 12 000,00 грн.; вихідну допомогу у розмірі 5 811,55 грн.; середній заробіток з час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 65 926,00 грн., а всього 130950 (сто тридцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн. 44 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1470 (одна тисяча чотириста сімдесят) грн. 54 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 11 квітня 2023 року.

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_1 .

відповідач Акціонерне товариство «КИЇВМЕТРОБУД», ЄДРПОУ 01387432, місцезнаходження вул. Світлогірська, буд. 2/25, м. Київ, 03065.

третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору Тунельнийзагін № НОМЕР_1 Акціонерного товариства«Київметробуд», ЄРДПОУ 01387426, місцезнаходження вул. Сурикова, буд. №3, корпус 8Б, поверх 5, м. Київ, 03035.

Суддя О.Б.Подорець