Ухвала

від 19.04.2023 по справі 638/227/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/227/23

Провадження № 2-о/638/48/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Кутоманової К.С.,

представника заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 (1 відділ), Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення, -

встановив:

ОСОБА_2 звернулась до Дзержинського районного суду м.Харкова із заявою, в якій просить встановити факт сумісного проживання однією сім`єю та перебування на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 у смт.Білогорівка Луганської області.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду із даною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник посилається на те, що її мати 14.02.2017 року уклала шлюб з ОСОБА_3 . Заявник навчається на 5 курсі Харківського національного медичного університету на денній формі навчання за кошти державного бюджету, термін навчання 6 років. Починаючи з 2015 року заявник проживала разом із матір`ю та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , була на повному його утриманні та вели спільне господарство. 02.08.2014 року ОСОБА_3 був призваний на військову службу та ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув у бою в районі н.п.Білогорівка Луганської області. Після отримання інформації про його загибель заявниця звернулась до командира військової частини з питанням отримання виплат як члену сім`ї загиблого військовослужбовця, яка перебувала на його утриманні. Усно було роз`яснено про необхідність встановлення відповідного факту у судовому порядку. Також вказує, що встановлення даного факту їй необхідно для призначення та виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час діє воєнного стану».

Ухвалою судді від 17.01.2023 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження.

Ухвалою суду від 21.02.2023 року до участі у справі залучено Міністерство оборони України в якості заінтересованої особи.

Представником Міністерства оборони України надано до суду клопотання про залишення заяви без розгляду, в обґрунтування заяви зазначає, що від встановлення факту визнання заявниці членом сім`ї померлого військовослужбовця залежить виникнення її права на отримання статусу члена сім`ї загиблого Захисника України та на отримання одноразової грошової допомоги. При цьому даний факт повністю заперечується Міністерством оборони України. З огляду на викладене вбачається наявність спору про право, зокрема, з органом, який призначає та виплачує відповідну допомогу і який заперечує проти такого факту, що виключає можливість розгляду поданої заяви в порядку окремого провадження.

Протокольною ухвалою від 19.04.2023р. відмовлено у задоволенні клопотання представника МОУ про залишення заяви без розгляду.

Представник заявника в судовому засіданні подану заяву підтримала в повному обсязі, просила задовольнити, посилаючись на підстави та обставини, викладені у заяві, та надані докази.

Представники заінтересованих осіб в судове засідання не з`явились, просили справу розглянути у їх відсутність.

Суд, розглянувши заяву, заслухавши пояснення представника заявника, врахувавши подане клопотання представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої та другої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження.

Згідно ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мать значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина 6 статті 294 ЦПК України). Аналогічна норма закріплена у ч.4 ст.315 ЦПК України, згідно якої суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_2 просить встановити факт сумісного проживання однією сім`єю та перебування її на утриманні ОСОБА_3 ..Встановлення даного факту їй необхідно для призначення та виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час діє воєнного стану».

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службіу Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їху разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальнийі правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Частиною шостою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами,в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).

Суб`єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Міністерство оборони Українияк спеціально уповноважений суб`єкт, який уповноважений на призначенняодноразової грошової допомоги відповідно до вимогЗакону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975, яку має на меті отримати ОСОБА_2 у разі встановленняфакту перебування на утриманні ОСОБА_3 , який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації.

У справі №287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19),залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 3335 зазначеної постанови від 30 січня2020 року зазначила про таке: «33. Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. 34. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, закриває провадження у ній.»

Визначаючи, чи пов`язується з встановлення зазначеного факту виникненняу заявника певних цивільних прав та обов`язків, суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.

Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.

Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.

Вимоги ОСОБА_2 пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

При цьому судом враховано, що між ОСОБА_2 таМіністерством оборони Українивиник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодопризначення та виплатиодноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Тож у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.

З урахуванням наведеного, вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання однією сім`єю таперебування на утриманні ОСОБА_3 який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації,не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Згідно п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин необхідно закрити провадження у справі, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Аналогічні по суті висновки викладені у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 4, 5, 255, 260-261, 293, 294, 315, 353, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Провадження у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 (1 відділ), Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення закрити.

Роз`яснити ОСОБА_2 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк