Рішення

від 20.04.2023 по справі 192/864/22

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/864/22

Провадження № 2/192/51/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2023 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Щербини Н. О.,

за участю секретаря судового засідання Короти Л. С.,

представника позивача адвоката Булкіної О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агро-технічна компанія» про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка 07 липня 2022 року звернулася до суду з позовом про дострокове розірвання Договору оренди землі від 01 жовтня 2008 року.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що їй на праві приватної власності на підставі Державного акту серії ЯЕ № 157796 від 28 травня 2008 року належить земельна ділянка, кадастровий номер 1225086200:01:008:0013, загальною площею 6,0499 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Святовасилівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області.

01жовтня 2008року позивачкауклала звідповідачем Договіроренди земліна 49 років зі сплатою орендної плати в розмірі 1 630 гривень на рік в строк до 31 грудня кожного року оренди.

Позивачка посилається на те, що відповідач порушує умови укладеного Договору в частині своєчасної виплати орендної плати, у зв`язку з чим зазначає, що за Договором від 01 жовтня 2008 року відповідач не виплатив їй оренду за 2008-2021 роки. Тому, у зв`язку з систематичним порушенням відповідачем умов Договору в частині виплати орендної плати, позивачка просила розірвати договір.

Позивачка, яка про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, а її представник адвокат Булкіна О. І. позов підтримала та пояснила суду, що позивачка не отримувала від відповідача в грошовій формі орендну плату з моменту укладання Договору оренди землі. Також пояснила, що з Відомостей Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків з`ясовано те, що в 2008-2009 роках було сплачено податки за отримання позивачкою заробітної плати від Приватного сільськогосподарського підприємства «Агро-технічна компанія», а починаючи з 2014 року по 2017 рік включно є відомості про суми нарахованого та виплаченого позивачці доходу від відповідача за оренду землі. Проте такі грошові кошти позивачка фактично не отримувала, як не укладала і інших договорів з відповідачем та скасувала заповіт, який був складений на ім`я ОСОБА_2 . Пояснила що в позові допущено описку в частині року реєстрації Договору.

Представники відповідача,які про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені (а.с. 116,117), у судове засідання не з`явилися, відзив на позов не надали. Представник ОСОБА_2 подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке суд не задовольнив.

Суд, вислухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи та надані докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), зокрема шляхом застосування інших,передбачених законом,способів. Частиною 4 ст. 124 цього Кодексу передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства Земельний кодекс України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Об`єктом оренди є земельна ділянка. За змістом статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Згідно з нормою статті 791 ЗК України земельна ділянка набуває ознак об`єкта цивільних прав з моменту її формування з присвоєнням кадастрового номера та внесення в Державний земельний кадастр.

У судовому засіданні встановлено, що 01 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агро-технічна компанія» був укладений Договір оренди землі б/н, відповідно до якого була передана в оренду відповідачу земельна ділянка площею 6,0499 га, що належить орендодавцю на підставі Державного акту серії ЯЕ № 157796 від 28 травня 2008 року та яка розташована на території Святовасилівської (колишня - Промінська) сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області строком на 49 років (а.с.11-15).

Тобто судом встановлено, що позивачка є власницею земельної ділянки та має право вимагати від відповідача сплати орендної плати в якості виконання обов`язків за Договором оренди землі від 01жовтня 2008року.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції яка діяла на час укладання спірного договору) право наоренду земельноїділянки виникаєпісля укладеннядоговору орендиі йогодержавної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір оренди землі був зареєстрований у Солонянському відділі ДРФ «ЦДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 грудня 2010 року за № 041013201776 (а.с.12 зворот).

Тобто право оренди за спірним Договором оренди у орендаря відповідача по справі, виникло з моменту державної реєстрації, що також підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.13).

Пунктами 9, 11 Договору оренди землі передбачено форму та розмір орендної плати, а саме: згідно п. 9 передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі не менше ніж 3% від нормативної грошовоїоцінки земельноїділянки нарік таскладає 1630гривень нарік тасплачується відповіднодо п.11Договору устрок до31грудня кожногороку.Пунктом 27Договору орендипередбачено,що орендодавецьмає правовимагати своєчасневнесення орендноїплати (а.с.11зворот).

Згідно положень ст. ст. 21, 22 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на дату укладання договору), орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Суд вважає, що відповідач за умовами укладеного Договору зобов`язався виплачувати орендодавцю орендну плату в розмірі не менше ніж 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, яка на час укладання Договору складала 1630гривень в строк до 31 грудня кожного року, оскільки саме такі умови в частині способу її виплати були визначені сторонами при укладенні Договору та протягом строку його дії за взаємною згодою сторін не змінювались.

Відповідно дост. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень п.п. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 розд. ІV Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 ПКУ.

Відповідно до п.п. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України, податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).

Якщо згідноз нормамицього розділуокремі видиоподатковуваних доходів(прибутків)не підлягаютьоподаткуванню підчас їхнарахування чивиплати,але неє звільненимивід оподаткування,платник податкузобов`язанийсамостійно включитисуму такихдоходів дозагального річногооподатковуваного доходуподатку таподати річнудекларацію зцього податку. Якщооподатковуваний дохіднадається унегрошовій формічи виплачуєтьсяготівкою зкаси податковогоагента,податок сплачується(перераховується)до бюджетупротягом трьохбанківських днівз дня,що настаєза днемтакого нарахування(виплати,надання). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (п.п.168.1.3.-168.1.5 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).

Таким чином, у будь-якому випадку відповідач, будучи податковим агентом, зобов`язаний з дотриманням норм Податкового кодексу України, сплатити податки з нарахованого або нарахованого та виплаченого на користь позивачки розміру орендної плати.

З наданих позивачкою доказів судом з`ясовано, що згідно Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 11 жовтня 2021 року (а.с.16-18) докази про отримані ОСОБА_1 доходи за надання землі в оренду від відповідача за 2010,2011,2018,2019,2020роки відсутні.

Відповідач, достовірно знаючи про розгляд справи судом, не надав належних та допустимих доказів на спростування посилань позивачки щодо невиплати ним орендної плати за 2018, 2019 та 2020 роки, а кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Згідно письмових пояснень представника відповідача - ОСОБА_2 , позивачка склала заповіт на його ім`я, після чого і було укладено Договір оренди землі на 49 років та передано грошові кошти за земельну ділянку в сумі 20000 гривень, а розрахунок проводився частково згідно Договору у зв`язку з тим, що фактично земельна ділянка була продана позивачкою (а.с.56-57).

Таким чином представник відповідача ОСОБА_2 не заперечував той факт, що не в повному обсязі здійснював оплату за Договором оренди землі вважаючи, що земельна ділянка йому продана, на підтвердження чого надав суду копію попереднього Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 вересня 2008 року (а.с.45), в якому вказано що ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 20000 гривень в якості оплати за продаж землі.

Відповідно до вимог ст. ст. 635, 657 ЦК України, в редакції на дату укладання попереднього Договору, попередній договірукладається уформі,встановленій дляосновного договору,а якщоформа основногодоговору невстановлена,-у письмовійформі. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Оскільки докази про дотримання форми попереднього договору, наданого представником відповідача суду не надано, тому суд вважає, що такий доказ є неналежним.

У частині відомостей про проведення оплати за Договором оренди землі суми, зазначеної в попередньому Договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 17 вересня 2008 року суд зазначає, що у зв`язку з тим, що між сторонами не укладався відповідний додатковий Договір до Договору оренди землі у такій же формі, в якому б сторони узгодили питання про зарахування отриманих позивачкою сум в якості орендної плати.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Факт укладання письмових змін до Договору оренди землі або будь-яких інших письмових договорів щодо зарахування орендної плати за іншими зобов`язаннями, які можливо виникли між сторонами, судом не встановлено, а така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 червня 2019 року у справі справа № 527/600/17.

Тому суд приходить до висновку про те, що відповідач в порушення укладеного Договору оренди землі від 01 жовтня 2008 року у 2010, 2011, 2018, 2019 та у 2020 роках, тобто систематично (більше двох разів) не виконував свої обов`язки щодо нарахування та виплати орендної плати за вказаним Договором позивачці. Факт не виплати орендної плати за періоди з 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки спростовані даними Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 11 жовтня 2021 року (а.с.16-18), а клопотань про витребування інших доказів на спростування таких відомостей або на підтвердження посилань про неотримання орендної плати, позивачка та її представник суду не подавали, а суд позбавлений можливості збирати докази.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами і застосуванні щодо даних правовідносин, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбаченихстаттями 24і25цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗемельним кодексом Українита іншими законами України.

Виплата орендарем орендної плати за договором є основним обов`язком відповідача, невиконання якого суд вважає істотним порушенням умов договору, оскільки орендна плата для орендодавця є його стабільним джерелом доходу і при передачі землі в оренду орендодавець розраховує на її виплату.

Положеннямич. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі»,ст. 141 ЗК Українитач. 1 ст. 782 ЦК Українипередбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Згідноч. 2 ст. 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже систематична несплата орендної плати є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивачка звернулася до суду з позовом про розірвання договору оренди землі, тобто з негаторним позовом, сутністю вимог за яким є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом до суду (тобто початковий момент перебігу позовної давності зміщується із кожним новим порушенням права власника або володільця). Тому на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 527/600/17.

Отже, правовідносини, які виникли між сторонами є триваючими - з 2010 року (дата реєстрації Договору), що свідчить про те, що позивачка, звертаючись до суду з вказаним позовом за захистом своїх порушених прав не може бути обмеженою у праві звернутися до суду з позовом про розірвання Договору з приводу невиплати орендної плати за будь-який період дії такого Договору.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що встановлені судом обставини в силу положень Закону України «Про оренду землі» є підставами для розірвання Договору оренди землі від 01 жовтня 2008 року.

Позиція суду щодо підстав для задоволення позову з підстав систематичного невиконання орендарем своїх обов`язків щодо виплати орендної плати, відповідає позиції Верховного Суду, викладений у постанові від 20 червня 2019 року по справі № 383/708/16-ц.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 992 гривні 40 копійок, який був сплачений нею під час звернення з позовом до суду (а.с.7).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, 247, 259, 263-265, 279, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП - НОМЕР_1 ) доПриватного сільськогосподарськогопідприємства «Агро-технічнакомпанія» (52431, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Промінь, вул. Артюха, буд. 26, код ЄДРЮОФОПГФ - 31785223) про розірвання договору оренди землі задовольнити.

Розірвати Договір оренди землі, укладений 01 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агро-технічна компанія», зареєстрований у Солонянському відділі ДРФ «ЦДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 грудня 2010 року за № 041013201776.

Стягнути з Приватного сільськогосподарськогопідприємства «Агро-технічнакомпанія» (52431, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Промінь, вул. Артюха, буд. 26, код ЄДРЮОФОПГФ - 31785223) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 20 квітня 2023 року.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина