Постанова

від 19.04.2023 по справі 910/11762/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2023 р. Справа№ 910/11762/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісекспотрейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/11762/22 (суддя Котков О.В., м. Київ)

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Іванківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісекспотрейд»

про стягнення грошових коштів

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство «Іванківське лісове господарство» (далі - позивач/ДП «Іванківське лісове господарство» правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Іванківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісекспотрейд» (далі - відповідач/ТОВ «Лісекспотрейд») про стягнення 243 988,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором купівлі-продажу необробленої деревини №298 від 29.11.2021 року, зокрема, у визначені договором строки у повному обсязі не здійснив оплату вартості переданого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/11762/22 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з ТОВ «Лісекспотрейд» на користь ДП «Іванківське лісове господарство» грошові кошти: основного боргу - 214 422,43 грн, інфляційних збитків - 24 962,39 грн, 3% річних - 4 582,29 грн та судовий збір - 3 659,50 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення місцевий господарський суд встановив факт порушення умов укладеного між сторонами договору з боку відповідача в частині проведення повної оплати вартості переданого позивачем товару, і, відповідно, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних, однак позов задовольнив часткового через невірний розрахунок позивачем інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, ТОВ «Лісекспотрейд» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/11762/22 за позовом ДП «Іванківське лісове господарство» до ТОВ «Лісекспотрейд» про стягнення 243 988,27 грн в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних збитків у розмірі 24 962,39 грн та 3% річних у розмірі 4 582,29 грн.

Оскаржуючи рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з ТОВ «Лісекспотрейд» інфляційних втрат та 3% річних, скаржник вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги твердження відповідача щодо настання форс-мажорних обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання/несвоєчасне виконання зобов`язань відповідно до умов договору, а також положень п. 10.1. Договору купівлі-продажу необробленої деревини №298 від 29.11.2021.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив, в якому просить апеляційну скаргу відповідача (в оскаржуваній ним частині) залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, посилаючись на те, що відповідач у встановлений Договором строк відповідач не повідомив позивача про неможливість виконувати свої зобов`язання унаслідок дії обставин непереборної сили та не надав сертифікат ТПП України, який засвідчує форс-мажорні обставини. Відповідач не надав докази, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за Договором.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2022 апеляційну скаргу ТОВ «Лісекспотрейд» у справі №910/11762/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Апеляційна скарга ТОВ «Лісекспотрейд» подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 у справі №910/11762/22, вирішено відкласти розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи.

13.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/11762/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/11762/22; розгляд апеляційної скарги ТОВ «Лісекспотрейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/11762/22 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (повідомлення із електронною копією ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 про відкриття провадження у справі, засвідченою електронно-цифровими підписами суддів, було надіслане судом на електронні адреси учасників справи, зазначені в матеріалах справи, що підтверджується роздруківкою електронного листування), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 процесуальних строків на подачу заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним господарським судом

Як убачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 29.11.2021 між ДП «Іванківське лісове господарство», як продавцем та ТОВ «Лісекспотрейд», як покупцем укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №298 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, за результатами проведення загального аукціону із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі 1 кварталу 2022 року, який відбувся 29.11.2021, продавець передає у власність на умовах франко-склад продавця (франко - проміжний склад) лісоматеріали круглі (товар), лоти № 151,152, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.

У п. 3.1. договору визначено асортимент - лісоматеріали круглі сосна (PINS) D - 1000 куб.м.

Ціна на товар встановлена в гривнях за 1 куб. м на умовах франко-склад (франко- проміжний) продавця згідно аукціонного свідоцтва про результати проведення загального аукціону із продажу ресурсів 4 кварталу 2021 року необробленої деревини складає: згідно додатку №1 (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору загальна сума договору 2 045 160,00 грн.

Положеннями п 6.3. Договору передбачено, що датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної.

Згідно із п. 7.1. Договору платіж здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах 100% передоплати, або, за усною згодою сторін, на умовах післяоплати.

Даний договір діє з 01.01.2022 року по 31.03.2022 року. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 12.2., 12.3. Договору).

На виконання умов договору №298 від 29.11.2021 року позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 620 277,31 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними: №714204 від 04.01.2022 року на суму 81 269,93 грн, №714211 від 04.01.2022 року на суму 72 754,56 грн, №729692 від 05.01.2022 року на суму 84 673,87 грн, №597481 від 06.01.2022 року на суму 79 628,34 грн, №597484 від 06.01.2022 року на суму 82 666,92 грн, №962629 від 10.02.2022 року на суму 51 501,64 грн, №713430 від 10.02.2022 року на суму 18 391,42 грн, №962646 від 17.02.2022 року на суму 48 368,20 грн, №713483 від 17.02.2022 року на суму 24 242,34 грн, №962671 від 23.02.2022 року на суму 25 738,07 грн, № 962674 від 23.02.2022 року на суму 51 042,02 грн.

Товар за товарно-транспортними накладними за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, про що свідчать підписи сторін на цих товарно-транспортних накладних.

Позивач зазначає, що відповідачем було здійснено лише часткову оплату товару на суму 405 854,88 грн, не оплаченою залишилася заборгованість у розмірі 214 422,43 грн.

Вказане підтверджується банківською випискою від 27.10.2022 року.

Отже, за твердженнями позивача, з урахуванням часткової оплати залишок неоплаченого товару становить 214 422,43 грн (620 277,31 грн (вартість поставленого товару) - 405 854,88 грн (вартість частково оплаченого товару).

15.07.2022 позивачем було направлено претензію №231/6 відповідачу, в якій ДП «Іванківське лісове господарство» просило ТОВ «Лісекспотрейд» протягом 5-ти банківських днів, з моменту отримання даної претензії перерахувати на рахунок позивак суму у розмірі 214 422,43 грн.

Однак відповідач відповідачі на претензію позивача та доказів оплати не надав.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення з відповідача 214 422,43 грн заборгованості.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4 599,90 грн та інфляційні збитки у розмірі 24 965,94 грн за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/11762/22 оскаржується відповідачем в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, а тому враховуючи вимоги ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача (в оскаржуваній ним частині) не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини ( п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку ( ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України ч за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Положеннями ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як вже вище було зазначено, місцевий господарський суд відповідно до матеріалів справи встановив факт поставки товару позивачем та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар (620 277,31 грн (вартість поставленого товару) - 405 854,88 грн (вартість частково оплаченого товару)), й відповідно наявність боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 214 422,43 грн, що в свою чергу не оспорюється відповідачем.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою робіт відповідачем, позивачем нараховано, зокрема, 3 % річних у розмірі 4 599,90 грн та інфляційні збитки у розмірі 24 965,94 грн на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Положеннями 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18). Визначене ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних в розмірі

3 % річних у розмірі 4 599,90 грн та інфляційні збитки у розмірі 24 965,94 грн відповідач наполягає на відсутність його вини в простроченні оплати за виконані роботи, у зв`язку з

настання форс-мажорних обставин, а саме - військовою агресією Російської Федерації проти України, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання/несвоєчасне виконання зобов`язань відповідно до умов договору,

В той же час, доводи відповідача про те, що порушення зобов`язання сталось з боку відповідача внаслідок дії форс-мажорних обставин судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Виходячи з наведених норм, наявність форс-мажорних обставин є підставою для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від обов`язку виконання основного зобов`язання.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні":

- Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово- промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно;

- форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду Касаційного господарського суду від 01.06.2021 у справі №910/9258/20 вказано, що у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 року у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого: статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Водночас, умовами п. 10.2., 10.3. Договору сторона, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зобов`язана не пізніше десяти робочих днів з дати їх настання письмово інформувати іншу сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Разом з письмовим повідомленням така сторона зобов`язана надати іншій стороні документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Неповідомлення/несвоєчасне повідомлення стороною, для якої склались форс- мажорних обставин (обставини непереборної сили), іншу сторону про їх настання або припинення веде до втрати права сторони посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання/несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у cправі №910/15264/21 вказав наступне:

« Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Позивач не надав жодних документів та доказів, чому повідомлення позивачем іншої сторони Договору (Міноборони) про наявність форс-мажорних обставин було зроблено із пропущенням 5-денного строку, встановленого Договором. Усі пояснення сторони стосувалися лише дати отримання сертифіката ТПП, а не дати повідомлення Міноборони про дію форс-мажорних обставин.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач вчасно не повідомив іншу сторону про виникнення форс-мажорних обставин.

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор)».

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у пункті 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

Таким чином, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Водночас, відповідачем до матеріалів справи не надано доказів звернення до позивача із повідомленням про настання форс - мажорних обставин, у передбачений п. п. 10.2. Договору строк.

До обставин непереборної сили належать: події надзвичайного характеру, такі як війна, пожежа, повінь, землетрус; заборонні заходи вищих законодавчих та/або виконавчих органів державної влади, що виникли після укладання цього договору, та які сторони не могли передбачити або запобігти їм прийнятними заходами, якщо ці обставини вплинули на виконання ними своїх зобов`язань заданим договором. Сторона, яка посилається на виникнення обставин непереборної сили (форс-мажор) несе обов`язок доказування, за власний рахунок, того, що ці обставини вплинули на виконання цією стороною своїх зобов`язань за даним договором.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, умов Договору, висновків Верховного Суду, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати. Для засвідчення форс-мажору самого лише посилання на воєнні дії недостатньо, оскільки особа, що порушила зобов`язання повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Відповідачем не наданий сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за договором (відсутність підстав для сплати інфляційних втрат та 3% річних).

Поряд з цим, воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо).

При цьому, місцевим господарським судом правомірно враховано те, що одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору.

З огляду на зазначене вище правомірним є задоволення позову судом першої інстанції про стягнення з відповідача 24 962,39 грн інфляційних втрат та 4 582,29 грн 3% річних.

Інші наведені доводи скаржника, викладені в поданій ним апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/11762/22 (в оскаржуваній відповідачем частині), та, відповідно, апеляційна скарга ТОВ «Лісекспотрейд» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/11762/22 покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 8, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісекспотрейд» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/11762/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/11762/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко