Рішення

від 15.11.2022 по справі 910/16382/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.11.2022Справа № 910/16382/21

За позовом ОСОБА_1

до 1. Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства

«Реєстрація нерухомості та бізнесу» Дідичук Ігоря Анатолійовича

2. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нагірна 29-А»

про визнання недійсними рішення загальних зборів та визнання протиправною та

скасування реєстраційної дії

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Мелконян Н.Г.

за участю представників сторін

від позивача Смолинець Я.І., ордер серії № Вс № 1111902 від 01.12.2020

від відповідача-1 не з`явився

від відповідача-2 Шевчук Д.І., ордер серії АІ № 1176082 від 23.11.2021

Скорупський С.М., т.в.о голови правління

СУТЬ СПОРУ:

07.10.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Дідичук Ігоря Анатолійовича та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нагірна 29-А» про

1) визнання недійсним рішення установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нагірна 29-А» проведених 16.10.2017;

2) визнання протиправним та скасування запису № 10741020000070781 від 03.11.2017 про реєстрацію юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нагірна 29-А».

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що рішення установчих зборів ОСББ «Нагірна 29-А» проведених 16.10.2017 прийнято з порушенням Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Так, позивач зазначає, що: будинок за адресою АДРЕСА_1 не є багатоквартирним житловим будинком, а є житловим будинком, що встановлено постановами судів № 761/23330/16-ц від 27.02.2020 та № 761/23622/19 від 21.09.2020; члени ОСББ «Нагірна 29-А» не є суб`єктами, які наділені правом на створення ОСББ, оскільки вони не є власниками квартир у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а є лише співвласниками житлового будинку; позивача, як власника квартир та нежитлових приміщень, не було належним чином повідомлено про час та місце проведення установчих зборів; установчі документи підписані неуповноваженою на те особою. Враховуючи відповідні обставини позивач вказує на те, що у Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Дідичук Ігоря Анатолійовича не було правових підстав для внесення запису № 10741020000070781 від 03.11.2017 про реєстрацію юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нагірна 29-А».

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/16382/21 від 12.10.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

28.10.2021 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/16382/21; вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 02.12.2021.

30.11.2021 позивачем до суду подано заяву про уточнення позовних вимог, зі змісту якої вбачається, що це заява про уточнення підстав позову.

02.12.2021 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 21.12.2021.

20.12.2021 відповідачем-2 до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що в рамках справи № 761/23330/16-ц проведено судову будівельно-технічну експертизу (висновок № 16859/16-44/22994-23005/17-44 від 30.11.2017), згідно якої встановлено, що житловий будинок, розташований за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 29-А, є 4-х поверховим багатоквартирним житловим будинком; співвласники мешкають у ізольованих приміщеннях, які безпосередньо є квартирами; у будинку знаходяться 11 квартир. Ініціативною групою витримано вимоги ч. 4 ст. 6 Закону України «Про ОСББ» позивачу завчасно поштовим відправленнями направлено повідомлення про проведення установчих зорів об`єднання співвласників будинку, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 29-А, тому посилання позивача про його неповідомлення вважає безпідставними. Зазначає, що статут ОСББ «Нагірна 29-А» підписано уповноваженою на те особою - Малоок С.І. згідно протоколу № 1 від 16.10.2017.

20.12.2021 відповідачем-2 до суду подано клопотання про закриття провадження у справі посилаючись на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 в якій зазначено, що скасування державної реєстрації ОСББ (реєстраційного запису) за рішенням суду не може бути самою ліквідацією юридичної особи, яка відбувається в порядку, передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України і не призводить до припинення ОСББ; позовна вимоги про скасування державної реєстрації існуючої юридичної особи, яка створена у відповідному порядку та здійснює свою діяльність тривалий час, за період свого існування набувши відповідних прав і обов`язків, не призведе до поновлення прав і законних інтересів особи, яка звертається з таким позовом; у такому випадку провадження у справі необхідно закривати за відсутності юридичного спору.

21.12.2021 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, про прийняття до розгляду заяви позивача про уточнення підстав позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/16382/21 на 30 (тридцять) днів; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 20.01.2022.

04.01.2022 позивачем до суду подано відповідь на відзив.

20.01.2022 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, про відмову в задоволенні клопотання відповідача-2 про закриття провадження у справі, з огляду на наступне

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Тобто суд, закриваючи провадження у справі не здійснює судовий розгляд позовних вимог по суті спору та не встановлює обставини справи з наданням ним юридичної оцінки, що, відповідно, виключає встановлення фактів відносно будь-якої з позовних вимог, що могло потягти за собою висновки щодо наявності підстав визнати обґрунтованими або необґрунтованими позовні вимоги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У постанові від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позовна вимога щодо скасування державної реєстрації існуючої юридичної особи (ОСББ), яка створена у відповідному порядку та здійснює свою діяльність тривалий час, за період свого існування набувши відповідних прав і обов`язків, не призведе до поновлення прав і законних інтересів особи, яка звертається з таким позовом, у зв`язку з чим дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за такою вимогою за відсутності юридичного спору.

Суд приходить до висновку про відсутність підстав для закриття провадження у даній справі, в якій, окрім вимоги про скасування запису про державну реєстрацію ОСББ, предметом спору є також вимога про визнання установчих зборів недійсними, документального підтвердження про відсутність спору за якою відсутні.

20.01.2022 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 03.02.2022.

31.01.2022 відповідачем-2 до суду подано клопотання про закриття провадження у справі в частині визнання протиправним та скасування запису № 10741020000070781 від 03.11.2017 про реєстрацію юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нагірна 29-А» обґрунтовуючи його висновком Великої Палати Верховного Суду наведеним у постанові від 29.06.2021 у справі № 916/964/19.

31.01.2022 відповідачем-2 до суду подано заяву про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що установчі збори ОСББ «Нагірна 29-А» проведені у жовтні 2017 року, проте позивач звернувся до Господарського суду міста Києва лише 07.10.2021, тобто вже після закінчення трьохрічного строку позовної давності.

31.01.2022 відповідачем-2 до суду подано заперечення на відповідь на відзив.

01.02.2022 позивачем до суду подано заперечення проти клопотання про закриття провадження у справі.

03.02.2022 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 17.02.2022.

10.02.2022 позивачем до суду подано клопотання про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності.

10.02.2022 позивачем до суду подано заяву про уточнення позовних вимог, яка по суті є заявою про зміну предмету позову.

14.02.2022 відповідачем-2 до суду подано заперечення на клопотання позивача про визнання пропуску позовної давності поважним.

14.02.2022 відповідачем-2 подано до суду заяву про долучення документів.

14.02.2022 відповідачем-2 до суду подано заперечення на заяву позивача про зміну предмету позову (уточнення позовних вимог).

17.02.2022 відповідач-2 у підготовчому засіданні не підтримав подане ним до суду 31.01.2022 клопотання про закриття провадження у справі.

17.02.2022 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, про прийняття до розгляду заяви позивача про зміну предмету позову.

17.02.2022 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.03.2022.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.

Рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного рішення зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

За наведених обставин, призначене на 03.03.2022 судове засідання у справі № 910/16382/21 не відбулося з об`єктивних причин, що не залежали від суду.

Згідно з Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 «Про продовження дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 «Про продовження дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/16382/21 від 02.06.2022 сторін повідомлено, що підготовче засідання відбудеться 05.07.2022.

05.07.2022 від позивача на адресу електронної пошти суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

05.07.2022 позивачем до суду подано клопотання про відкладення судового засідання.

05.07.2022 судом зареєстровано клопотання позивача про відкладення судового засідання, яке сформоване останнім у системі «Електронний суд» 04.07.2022.

05.07.2022 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 12.07.2022.

12.07.2022 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 28.07.2022.

27.07.2022 від представника позивача до суду надійшла заява про участь останнього у засіданнях суду при розгляді справи № 910/16382/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою онлайн сервісу відеозв`язку «EasyCon».

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/16382/21 від 27.07.2022 заяву позивача про участь у засіданнях суду при розгляді справи № 910/16382/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено та ухвалено забезпечити участь ОСОБА_1 у засіданнях суду при розгляді справи № 910/16382/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми «EasyCon».

28.07.2022 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 08.09.2022.

07.09.2022 від відповідача-2 до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Позивач в судовому засіданні 08.09.2022 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач-2 в судовому засіданні 08.09.2022 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

08.09.2022 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 20.09.2022.

20.09.2022 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 04.10.2022.

04.10.2022 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 13.10.2022.

12.10.2022 від позивача на адресу електронної пошти суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

12.10.2022 судом зареєстровано клопотання позивача про відкладення судового засідання, яке сформоване останнім у системі «Електронний суд» 11.10.2022.

13.10.2022 відповідачем-2 до суду подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

13.10.2022 у судовому засіданні постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати у відповідності до ст. 207 Господарського процесуального кодексу України про задоволення клопотання відповідача-2 про долучення доказів до матеріалів справи.

13.10.2022 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 27.10.2022.

14.10.2022 судом зареєстровано клопотання позивача про відкладення судового засідання, що направлено на адресу електронної пошти суду 11.10.2022.

24.10.2022 судом зареєстровано клопотання позивача про долучення доказів, яке сформоване останнім у системі «Електронний суд» 24.10.2022.

У зв`язку з оголошенням 27.10.2022 о 10:31 год. та о 11:45 год. у місті Києві та Київській області повітряних тривог засідання суду у цей день розпочато після оголошення о 11:04 год. та о 13:18 год. про відбій повітряних тривог в порядку черговості. Внаслідок припинення постачання електричної енергії до приміщень суду 27.10.2022 двічі: з 11:45 год. до 13:20 год. і з 13:50 год. до 16:00 год. судове засідання у справі № 910/16382/21 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/16382/21 від 27.10.2022 сторін повідомлено, що судове засідання відбудеться 15.11.2022.

В судовому засіданні 15.11.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.07.2018 вбачається, що

11.12.2013 здійснено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (розмір частки становить 12/100) на підставі договору дарування від 11.12.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. за реєстровим № 3068.

15.09.2015 здійснено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (розмір частки становить 17/100) на підставі договору дарування від 15.09.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. за реєстровим № 2135.

16.10.2017 відбулось засідання установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нагірна 29-А», яке оформлене протоколом № 1.

З протоколу № 1 від 16.10.2017 вбачається, що установчі збори скликані за ініціативою групи: 1. ОСОБА_2 , 2. ОСОБА_3 та 3. ОСОБА_4 .

Порядком денним були наступні питання:

1. Обрання голови та секретаря установчих зборів.

2. Створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, затвердження його назви і місцезнаходження.

3. Розгляд і затвердження Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

4. Обрання правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

5. Обрання уповноваженого представника для здійснення державної реєстрації Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Вирішено:

1. Обрати головою установчих зборів ОСОБА_3 , а секретарем - ОСОБА_2 .

2. Створити Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нагірна 29-А» із місцезнаходженням за адресою: м Київ, вул. Нагірна, 29-А.

3. Затвердити Статут Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нагірна 29-А» у запропонованій редакції.

4. Обрати правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нагірна 29-А» у складі 5 (п`ять) осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та обрати Головою правління: ОСОБА_7 .

5. Уповноважити ОСОБА_7 провести державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нагірна 29-А» у відповідності до норм чинного законодавства України.

Згідно протоколу № 1 від 16.10.2017 та додатку до нього (список співвласників будинку, присутніх на цих установчих зборах) вбачається, що на установчих зборах зареєстровано 13 (тринадцять) співвласників житлових та нежитлових приміщень, а саме: 1. ОСОБА_8 , 2. ОСОБА_6 , 3. ОСОБА_3 , 4. ОСОБА_2 , 5. ОСОБА_9 , 6. ОСОБА_10 , 7. ОСОБА_11 , 8. ОСОБА_12 , 9. ОСОБА_13 , 10. ОСОБА_5 , 11. ОСОБА_14 , 12. ОСОБА_15 , 13. ОСОБА_4 .

Додатком до протоколу № 1 від 16.10.2017 є відомості про результати поіменного голосування у багатоквартирному будинку (додатки 1-5 до протоколу).

З наявної у справі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що 03.11.2017 до реєстру внесено запис № 1 074 102 0000 070781 про реєстрацію юридичної особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нагірна 29-А» за ідентифікаційним кодом 41704423.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає установчі збори Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нагірна 29-А» такими, що проведені з порушенням законодавства щодо створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, що є підставою для визнання недійсними рішень, прийнятих на цих зборах та запису про реєстрацію цього ОСББ.

У свою чергу відповідач-2 не визнав обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Цивільного кодексу України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Наказом Держбуду України № 80 від 18.05.2005 затверджено ДБН В.2.2-15:2005 «Житлові будинки. Основні положення», які визначають, що квартира це - комплекс взаємопов`язаних приміщень, використовуваних для проживання однієї сім`ї різного чисельного складу або однієї людини, який включає (як мінімум): житлову (житлові) кімнату, кухню, ванну кімнату (душову), вбиральню (або суміщений санвузол), передпокій, комору чи вбудовану шафу.

Згідно зі статтею 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначає Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

За змістом ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Створення об`єднання, а також скликання і проведення установчих зборів об`єднання регулюються ст. 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Так, відповідно до наведеної норми об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Установчі збори об`єднання у новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління врегульовані Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

У п. 1 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону зазначено, що багатоквартирний будинок визначено як житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Отже, з огляду на викладене, законодавець визначає, що обов`язковою умовою для створення ОСББ є наявність у житловому будинку приміщень, які мають статус квартири та їх кількість свідчить, що цей будинок є багатоквартирним будинком.

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 збудований та належав ОСОБА_16 на праві особистої приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 10.11.2009 на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 09.11.2009 № 1703-С/ЖБ (бланк серії САС № 776121); право власності зареєстровано Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» 13.11.2009.

Зазначений житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:91:109:0270, яка належить ОСОБА_16 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії КВ №148139, виданий Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 12.09.2003, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01-7-00163.

З наявних в матеріалах справи договорів вбачається, що в подальшому приміщення у будинку на АДРЕСА_1 були відчужені у власність набувачів у вигляді часток житлового будинку із зазначенням дробового показника розміру відповідної частки, а саме:

за договором купівлі-продажу від 29.12.2009 продавець ОСОБА_16 передав покупцю ОСОБА_2 8/100 часток житлового будинку, зокрема відчужено наступні приміщення: 62/12,10 кв.м - санвузол, 61/10,10 кв.м - санвузол, 60/23,20 кв.м - житлова, 58/11,10 кв.м - коридор, 59/26,90 кв.м - житлова, 57/20,20 кв.м - житлова, 56/65,20 кв.м - вітальня, 1/9 частина приміщення 14/33,30 кв.м - сходова клітина, 1/9 частина приміщення 34/28,70 кв.м - сходова клітина, 1/9 частина приміщення 55/24,60 кв.м - сходова клітина;

за договором купівлі-продажу від 29.12.2009 продавець ОСОБА_16 передав покупцю ОСОБА_13 5/100 часток житлового будинку, зокрема відчужено наступні приміщення: 23/20,80 кв.м - кухня-вітальня, 24/6,40 кв.м - санвузол, 21/17,50 кв.м - житлова, 22/19,00 кв.м - житлова, 25/18,50 кв.м - житлова, 19/21,50 кв.м - житлова, 1/9 частина приміщення 14/33,30 кв.м -сходова клітина;

за договором купівлі-продажу від 13.01.2010 продавець ОСОБА_16 передав покупцю ОСОБА_8 8/100 часток житлового будинку, зокрема відчужено наступні приміщення: 35/48,70 кв.м - кухня-їдальня, 36/7,20 кв.м - коридор, 37/32,20 кв.м - житлова, 38/23,40 кв.м - житлова, 41/7,20 кв.м - санвузол, 52/25,60 кв.м - житлова, 53/8,40 кв.м - хол, 54/2,50 кв.м - вбиральня, 1/9 частина сходової клітини - 34/27,70 кв.м, 1/9 частина сходової клітини - 14/33,30 кв.м;

за договором купівлі-продажу від 30.06.2011 продавець ОСОБА_16 передав покупцю ОСОБА_4 1/100 частку житлового будинку, зокрема відчужено наступні приміщення: 1/4 частка приміщення № 4 - гараж, площею 69,2 кв.м;

за договором купівлі-продажу від 06.07.2011 продавець ОСОБА_16 передав покупцю ОСОБА_6 5/100 часток житлового будинку, зокрема відчужено наступні приміщення: приміщення 39 - житлова, площею 17,2 кв.м, приміщення 40 - санвузол, площею 7,0 кв.м, приміщення 42 - кухня-вітальня, площею 49,4 кв.м, приміщення 43 - житлова, площею 13,2 кв.м, 1/20 частка приміщення 14 - сходова клітина, площею 33,3 кв.м, 1/20 частка приміщення 34 - сходова клітина, площею 28,7 кв.м,;

за договором купівлі-продажу від 28.11.2011 продавець ОСОБА_16 передав покупцю ОСОБА_15 та ОСОБА_14 5/100 часток житлового будинку, зокрема відчужено наступні приміщення: приміщення 66 - коридор, площею 5,8 кв.м, приміщення 66а - санвузол, площею 4,2 кв.м, приміщення 67 - коридор, площею 11,4 кв.м, приміщення 67а - житлова, площею 20,7 кв.м, приміщення 68 - житлова, площею 15,7 кв.м, приміщення 68а - житлова, площею 13,9 кв.м, 1/20 частка приміщення 14 - сходова клітина, площею 33,3 кв.м, 1/20 - частка приміщення 34 - сходова клітина, площею 28,7 кв.м, 1/20 частка приміщення 55 - сходова клітина, площею 24,6 кв.м, 1/20 частка приміщення 65 - коридор, площею 3,6 кв.м;

за договором купівлі-продажу від 29.11.2011 продавець ОСОБА_16 передав покупцю ОСОБА_17 5/100 часток житлового будинку, зокрема відчужено наступні приміщення: приміщення 69 - житлова, площею 27,3 кв.м, приміщення 69а - житлова, площею 15,2 кв.м, приміщення 70 - житлова, площею 22,8 кв.м, приміщення 71 - кухня, площею 12,4 кв.м, приміщення 72 - санвузол, площею 4,8 кв.м, 1/20 частка приміщення 14 - сходова клітина, площею 33,3 кв.м, 1/20 - частка приміщення 34 - сходова клітина, площею 28,7 кв.м, 1/20 частка приміщення 55 - сходова клітина, площею 24,6 кв.м, 1/20 частка приміщення 65 - коридор, площею 3,6 кв.м;

за договором дарування від 18.07.2012 дарувальник ОСОБА_16 передав обдаровуваному ОСОБА_5 4/100 часток житлового будинку, зокрема відчужено наступні приміщення: приміщення 26-А - тамбур, площею 4,50 кв.м, приміщення 27 - санвузол, площею 4,70 кв.м, приміщення 27-А - житлова, площею 17,80 кв.м, приміщення 28 - санвузол, площею 4,0 кв.м, приміщення 28-А - хол, площею 15,0 кв.м, приміщення 29 - гардеробна, площею 13,10 кв.м, приміщення 29-А - кабінет, площею 5,50 кв.м, приміщення 30 - коридор, площею 4,80 кв.м, 1/20 частина приміщення 14 - сходова клітина, площею 33,30 кв.м;

за договором дарування від 22.09.2012 дарувальник ОСОБА_16 передав обдаровуваній ОСОБА_3 9/100 часток житлового будинку, зокрема відчужено наступні приміщення: приміщення 44 - санвузол, площею 8,3 кв.м, приміщення 45 - коридор, площею 5,2 кв.м, приміщення 46 - кабінет, площею 24,2 кв.м, приміщення 47 - житлова, площею 30,6 кв.м, приміщення 48 - коридор, площею 15,2 кв.м, приміщення 49 - кухня-столова, площею 34,2 кв.м, приміщення 50 - житлова, площею 34,0 кв.м, приміщення 51 - вбиральня, площею 2,7 кв.м, 1/20 частини приміщення 14 - сходова клітина, площею 33,3 кв.м, 1/20 частина приміщення 34 - сходова клітина, площею 28,7 кв.м;

за договором дарування від 07.06.2013 дарувальник ОСОБА_16 передав обдаровуваній ОСОБА_12 5/100 часток житлового будинку, зокрема відчужено наступні приміщення: приміщення 2 - коридор, площею 18,0 кв.м, приміщення 3 - санвузол, площею 6,7 кв.м, приміщення 4 - житлова, площею 13,7 кв.м, приміщення 5 - житлова, площею 17,6 кв.м, приміщення 5а - кухня-вітальня, площею 31,9 кв.м, приміщення 6 - житлова, площею 21,7 кв.м, загальною площею 109,6 кв.м;

за договором дарування від 09.07.2014 дарувальник ОСОБА_1 передано обдаровуваному ОСОБА_9 3/100 часток житлового будинку, зокрема відчужено наступні приміщення: приміщення 63 - вітальня, площею 31,1 кв.м, приміщення 63а - санвузол, площею 6,7 кв.м, приміщення 63б - житлова, площею 14,9 кв.м, приміщення 64 - кухня, площею 14,1 кв.м, приміщення 64а - веранда, площею 1,4 кв.м, приміщення 64б- веранда, площею 1,4 кв.м, загальною площею 69,6 кв.м, що складає 3/100 житлового будинку та МЗК 1/100 приміщення № м14 - сходова клітина, площею 0,3 приміщення кв.м, МЗК 1/100 приміщення 34 - сходова клітина, площею 0,3 кв.м, МЗК 1/100 приміщення 55 - сходова клітина, площею 0,3 кв.м;

Позивач набув частки у вказаному будинку у розмірах 12/100 та 17/100 на підставі договорів дарування від 11.12.2013 та відповідно від 15.09.2015 (дарувальник ОСОБА_16 - батько).

Так, за договором від 11.12.2013 позивачу відчужено наступні приміщення: приміщення 1 - сходи, площею 17,6 кв.м, приміщення 1а - підсобна, площею 16,9 кв.м; приміщення 11 - більярдна, площею 66,0 кв.м; приміщення 12 - кухня, площею 12,3 кв.м; приміщення 13 - санвузол, площею 1,8 кв.м; приміщення 8 - басейн, площею 118,0 кв.м; приміщення 8а - підсобна, площею 2,5 кв.м; приміщення 9 - санвузол, площею 3,2 кв.м; приміщення 9а - підсобна, площею 1,6 кв.м; приміщення 10 - сауна, площею 6,3 кв.м, загальною площею 246,2 кв.м, що складає 12/100 житлового будинку та МЗК 1/100 приміщення №14 - сходова клітина, площею 0,3 кв.м.

За договором від 15.09.2015 позивачу відчужено наступні приміщення: 3/4 частин приміщення 4 - гараж; 9/10 частин приміщення 65 - коридор та МЗК 3/10 частин приміщення 14 - сходова клітини, 39/50 частин приміщення 55 - сходової клітини, що складає 17/100 житлового будинку.

Отже, як у договорах купівлі-продажу, так і у договорах дарування предметом є відчуження конкретної частки у майні з визначенням характеристик конкретних приміщень, які переходили власнику, обдаровуваному.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно зі ст. 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до ч. 1 ст. 357 Цивільного кодексу України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2, ст. 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Таким чином, позивач та інші набувачі є співвласниками приміщень у будинку на АДРЕСА_1 , які володіють та користується ним на праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затверджена наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 55 від 18.06.2007 (далі - Інструкція) встановлено порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт.

Згідно з п. 1.2 Інструкції виділ частки в натурі здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна з дотриманням чинних будівельних норм.

Допустимим доказом про технічну можливість виділу в натурі об`єкту нерухомого майна є висновок експерта або уповноваженого суб`єкта господарювання саме щодо технічної можливості такого виділу.

Отже, виділ з нерухомого майна частки як самостійного об`єкта повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами, що, зокрема, встановлюється за результатами проведення будівельно-технічної експертизи та висновку щодо технічної можливості такого виділу.

З висновку № 16859/16-44/22994-23005/17-44 від 30.11.2017 вбачається, що на запитання суду, викладеного в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 21.10.2016 у справі № 761/23330/16-ц, а саме:

«6. Чи є технічна можливість експлуатації приміщень у якості самостійних житлових (автономних) у разі їх виділення в натурі, а саме тих, що належать ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 ?»

експертом встановлено, що належні співвласникам ( ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 ) приміщення у будинку за адресою: АДРЕСА_1 відповідають вимогам чинних нормативних актів щодо житлових приміщень та можуть бути виділені в натурі для експлуатації приміщень у якості самостійних житлових, а саме як квартири. Автономна експлуатація приміщень - квартири неможлива. Експлуатація приміщень - квартири можлива виключно за умови користування загальнобудинковими мережами та допоміжними приміщеннями багатоквартирного житлового будинку.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.09.2018 у справі № 761/34735/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11.04.2019 та постановами Верховного Суду від 23.12.2019 та від 28.09.2022, визнано протиправним та скасовано рішення реєстратора Державного підприємства «СЕТАМ» Хиби А.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 21.08.2017 на квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , зареєстровані на праві власності за ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Київської філії КП «Новозаводське» Новозаводської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповича І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 37170970 від 20.09.2017 на квартиру АДРЕСА_6 , зареєстровану на праві власності за ОСОБА_1 , а також рішення цього ж державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37245594 від 25.09.2017 на цю ж квартиру АДРЕСА_7 за ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Київської філії КП «Новозаводське» Новозаводської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповича І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.09.2017 на приміщення № 5, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстроване на праві власності за ОСОБА_1 ;

визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 29.12.2015 ОСОБА_1 на житлове приміщення мансардного поверху житлового будинку АДРЕСА_2 ; визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в місті Києві Тарнавської С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.12.2015 на мансардний поверх житлового будинку АДРЕСА_2 ; скасований запис про право власності індексний номер 12836825 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На момент розгляду справи приміщення, якими володіють співвласники житлового будинку, не виділені в натурі, позивач та інші співвласники будинку не зареєстрували своє право власності на належні їм приміщення, як квартири, а тому вони не є квартирами в розумінні ч. 1 ст. 382 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції чинній станом на момент укладення наведених вище договорів) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.07.2017 у справі 761/27879/16-ц встановлено, що фактична частка ОСОБА_2 відповідає 12/100 часток житлового будинку та на підставі ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України визнано право власності ОСОБА_2 на 12/100 (дванадцять сотих) земельної ділянки, загальною площею 0,1 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:91:109:0270, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.2016 у справі № 761/38573/15-ц на підставі вказаних правових норм визнано право власності ОСОБА_4 на 1/100 (одна сота) земельної ділянки, загальною площею 0,1 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:91:109:0270, що знаходиться в по АДРЕСА_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15.11.2016 у справі № 761/39148/15-ц на підставі вказаних правових норм визнано за ОСОБА_17 право власності на 5/100 земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:91:109:0270 за адресою: АДРЕСА_1 .

Інші особи, які придбали частки у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , також набули право власності на земельну ділянку у відповідних частках у праві власності на житловий будинок на підставі судових рішень, які набрали законної сили.

Співвласники часток у будинку звертаючись до суду з позовами про визнання права власності на земельну ділянку в обґрунтування посилалися на те, що вони є учасниками спільної часткової власності, а не власниками квартир у багатоквартирному житловому будинку.

Тобто вони погодилися, що правовідносини між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України, які регулюють перехід права на земельну ділянку у разі набуття права власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), що на ній розміщений.

Постановою Київського апеляційного суду від 27.02.2020 у справі № 761/23330/16-ц, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 07.04.2021, встановлено, що відчуження часток у праві власності на вказаний житловий будинок із зазначенням у відповідних договорах технічних характеристик приміщень, які переходили у фактичне користування кожного із набувачів, не є підставою для зміни його правового статусу на багатоквартирний будинок в розумінні Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Постановою Київського апеляційного суду від 21.09.2021 у справі № 761/23622/19 встановлено, що житловий будинок на АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці, яка не була відведена для обслуговування багатоквартирного будинку. Спірний будинок будувався як садибний (індивідуальний) житловий будинок, право власності на який належало ОСОБА_16 . Здійснено висновок, що оскільки, вказаний будинок будувався не як багатоквартирний будинок, а як приватний будинок, судом першої інстанції невірно застосовано до правовідносин, які виникли у даній справі положення Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», оскільки не враховано, що право власності на окремі квартири в будинку зареєстровано не було.

Верховний Суд у постанові від 07.04.2021 у справі № 761/23622/19 дійшов висновку, що встановивши, що спірний будинок будувався як садибний (індивідуальний) житловий будинок, право власності на який належало ОСОБА_16 , як ОСОБА_17 , так і інші співвласники будинку не зареєстрували своє право власності на належні їм приміщення як квартири, а приміщення, якими володіють співвласники будинку, не виділені в натурі, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Крім того, та обставина, що будинок не належить до багатоквартирного свідчить і той факт, що при переході права власності на частину житлового будинку до співвласників будинку перейшло і право власності на земельну ділянку, на якій він розташований відповідно до статті 377 ЦК України, що виключає застосування до спірних правовідносин положення Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

До аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 05.10.2022 у справі № 761/23622/19.

Посилання відповідача-2 на те, що Верховний Суд під час розгляду справи № 761/34735/17 погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що житловий будинок на АДРЕСА_1 є багатоквартирним будинком судом відхиляються з урахуванням позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 05.10.2022 у справі № 761/23622/19, з огляду на таке.

У постановах Верховного Суду у справі № 761/34735/17 від 23.12.2019 та від 28.09.2022 наявний однаковий за змістом абзац про те, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що спірний будинок є фактично багатоквартирним будинком, а його співвласниками є власники квартир (у відповідних частинах, визначених у дробовому вираженні), які є власниками й всіх його підсобних та нежитлових приміщень.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (постанови Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) та від 06.10.2021 у справі № 181/1229/19 (провадження № 61-5078св21)).

Обставини встановлені під час розгляду справи № 761/34735/17 не є преюдиціальними під час цієї справи, оскільки Верховний Суд, зазначаючи в постанові від 23.12.2019 у справі № 761/34735/17 про те, що судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що спірний будинок є фактично багатоквартирним будинком, а його співвласниками є власники квартир, які є власниками й всіх його підсобних та нежитлових приміщень, не зробив будь-яких правових висновків щодо статусу спірного нерухомого майна.

Посилання відповідача-2 на те, що відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 16859/16-44/22994-23005/17-44 від 30.11.2017, складеного за результатами призначеної ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.10.2016 у справі № 761/23330/16-ц експертизи, встановлено, що об`єкт дослідження - будинок за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 29-А, є 4-х поверховим багатоквартирним житловим будинком, не приймаються судом до уваги, оскільки перед експертом не було поставлено питання щодо встановлення чи є будинок за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 29-А багатоквартирним житловим будинком, тобто не було предметом дослідження експертизи, та не містить висновок з такого дослідження.

На момент розгляду справи відповідачем-2 не підтверджено, що житловий будинок на АДРЕСА_1 є багатоквартирним будинком, що виключає можливість створення у ньому ОСББ «Нагірна 29-А».

Таким чином, установчі збори Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нагірна 29-А» за результатами яких складено протокол № 1 від 16.10.2017 є неправомірними, оскільки прийняті з порушенням чинного законодавства України, а тому вимоги позивача в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Оскільки правовий статус будівлі за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 29а виключає можливість створення ОСББ тому у суду відсутні підстави для встановлення правомірності інших доводів позивача щодо порушення порядку скликання і проведення спірних установчих зборів, порядку підписання установчих документів ОСББ, встановлених Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Що стосується вимоги позивача про визнання протиправним та скасування запису № 10741020000070781 від 03.11.2017 про реєстрацію юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нагірна 29-А» суд зазначає наступне.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права. Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й бути здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

При цьому, частиною 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Право кожної особи на захист свого порушеного права, його невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через статтю 4 Господарського процесуального кодексу України. Так, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав. З наведеного слідує, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного на момент звернення до суду права позивача. При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Таким чином, існує певний порядок реалізації прав суб`єктів господарювання та способи захисту порушених прав. Неналежність чи невідповідність обраного способу судового захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та зумовлює відмову у задоволенні означених позовних вимог.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; щодо припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи.

Отже, державний реєстратор в силу вимог Закону зобов`язаний вчинити відповідні реєстраційні дії в разі визнання недійсними рішення установчих зборів власників багатоквартирного будинку про створення юридичної особи за рішенням суду, яке набрало законної сили, тому вимога позивача про скасування державної реєстрації змін є передчасною. У випадку набрання рішенням законної сили позивач має право звернутися до державного реєстратора з вимогою вчинити відповідну реєстраційну дію. Відмова реєстратора може бути підставою для звернення до суду.

З огляду на викладене, вимога позивача про визнання протиправним та скасування запису № 10741020000070781 від 03.11.2017 про реєстрацію юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нагірна 29-А» задоволенню не підлягає.

Заявлене відповідачем-2 клопотання про закриття провадження у справі в частині визнання протиправним та скасування запису № 10741020000070781 від 03.11.2017 про реєстрацію юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нагірна 29-А» з посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду наведеним у постанові від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 не підлягає задоволенню оскільки в даній постанові Велика Палата відступила від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 916/782/17 та від 18.04.2018 у справі № 904/2796/17, в яких позовні вимоги про скасування державної реєстрації були задоволені.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників справи не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи вищенаведена, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Стосовно застосування строку позовної давності слід зазначити наступне

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Установчі збори співвласників будинку за адресою: вул. Нагірна, 29-А відбулися 16.10.2017.

Судом встановлено, що позивач не був належним чином повідомлений про проведення установчих зборів ОСББ «Нагірна, 19-А», що відбулись 16.10.2017, оскільки подана поштова квитанція № 6475 від 27.09.2017 не підтверджує зміст відправлення, а інших доказів повідомлення не подано.

Позивач у позовній заяві зазначає, що він дізнався про існування державної реєстрації Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нагірна 29-А» лише 08.05.2018 з відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідач заявляючи про застосування строку позовної давності зазначає, що установчі збори ОСББ «Нагірна 29-А» проведені у жовтні 2017 року; повідомлення про проведення 16.10.2017 установчих зборів об`єднання співвласників будинку за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 29А було направлено позивачу та отримано останнім 06.11.2017, тобто з цієї дати позивач був обізнаний про проведення спірних установчих зборів. Проте позивач звернувся до Господарського суду міста Києва лише 07.10.2021, тобто вже після закінчення трьохрічного строку позовної давності.

Обґрунтовуючи існування поважних причин пропуску строку позовної давності, позивач зазначає, що він звертався з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва, однак, ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1319/19 від 11.02.2019 відмовлено у відкритті провадження у справі. Після цього позивач звернувся з відповідним позовом до Шевченківського районного суду м. Києва, проте з огляду на практику Верховного Суду у справі № 501/1571/16-ц за заявою позивача ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва зарито провадження у справі. Після цього позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом у даній справі. Також позивач зазначає, що згідно ст. 100 Цивільного кодексу України в редакції чинній на момент створення ОСББ право участі у товаристві є особистим немайновим правом, і позовна давність згідно ст. 268 Цивільного кодексу України не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав.

Відповідно до п. 1 ч. ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється зокрема на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.

З аналізу ст. 269 Цивільного кодексу України особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом та не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Суд відзначає, що позовні вимоги у даній справі обґрунтовані порушенням прав позивача як співвласника приміщень у будинку, що пов`язані з його майновим правом на управління цим майном та не є вимогами, на які відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не застосовується.

Судом встановлено, що у липні 2018 року ОСОБА_1 звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Дідичук Ігоря Анатолійовича, за участі третьої особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нагірна 29-А» про визнання протиправним та скасування запису № 1074102000007081 від 03.11.2017 про реєстрацію юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нагірна 29-А».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 826/10864/18.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2018 провадження у справі № 826/10864/18 закрито, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 05.06.2018 та від 22.08.2018 у справі № 805/4505/16-а, оскільки «з встановлених під час розгляду даної справи мотивів звернення до суду вбачається, що незаконність, на думку позивача, реєстрації таких змін пов`язана з неправомірністю проведення загальних зборів учасників ОСББ «Нагірна 29-А» та затвердженням за результатами їх проведення Статуту ОСББ «Нагірна 29-А».

Тобто звернення позивача до суду із цим позовом покликане необхідністю захисту його прав не у сфері публічно-правових відносин, а його корпоративних та майнових прав, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, дійшов висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку господарського судочинства.».

З огляду на викладене, 05.02.2019 ОСОБА_1 звертався до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Дідичука Ігоря Анатолійовича та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нагірна 29-А» про визнання недійсним рішення установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нагірна 29-А» проведених 16.10.2017; визнання протиправним та скасувати запис № 10741020000070781 від 03.11.2017 про державну реєстрацію юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нагірна 29-А».

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1319/19 від 11.02.2019 відмовлено у відкритті провадження у справі за вказаною вище позовною заявою з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 925/1321/16 та встановлено, що «у відповідача відсутній статутний (складений) капітал з визначеними частками.

Отже, правовідношення позивача, як власника квартир та нежитлових приміщень в багатоквартирному будинку з відповідачем - Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Нагірна 29-А» не носить характеру корпоративних. Права позивачів не є корпоративними, з огляду на те, що їхня частка не визначена у статутному капіталі відповідача, вони не мають права на отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації.

Відтак, виходячи з вищенаведеного та зважаючи на суб`єктний склад та предмет позову у даній справі, з огляду на те, що співвласники багатоквартирного будинку не є носіями корпоративних прав, а відносини між співвласниками багатоквартирного будинку та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку не є корпоративними, спір у даній справі між фізичною особою - співвласником багатоквартирного будинку та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку не є корпоративним та враховуючи положення статті 20 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду не відноситься до юрисдикції господарських судів.»

Враховуючи викладене, 25.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу», Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нагірна 29-А» про визнання недійсним рішення установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нагірна 29-А» проведених 16.10.2017; визнання протиправним та скасувати запис № 10741020000070781 від 03.11.2017 про державну реєстрацію юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нагірна 29-А».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.03.2019 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі № 761/8286/19.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.11.2020 у справі № 761/8286/19 позовну заяву залишено без розгляду.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Цивільного кодексу України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Законом України № 540-IX від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінет Міністрів України установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин.

В подальшому Кабінетом Міністрів України було прийнято ряд змін та доповнень до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 згідно з якими строк дії карантину на всій території України було продовжено до теперішнього часу.

За таких обставин, судом встановлено, що перебіг строку позовної давності розпочався 08.05.2018, переривався двічі шляхом подачі в межах позовної давності позовів спочатку до Окружного адміністративного суду міста Києва, потім до Господарського суду міста Києва та з урахуванням продовження строків позовної давності на період карантину, на момент звернення позивача до суду з позовом 07.10.2021 (згідно штампу суду) такий строк не сплив.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення Установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нагірна 29-А», яке оформлене протоколом № 1 від 16.10.2017, з усіх питань.

3. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нагірна 29-А» (04107, м. Київ, вул. Нагірна, 29-А, код ЄДРПОУ 41704423) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 2.270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 17.04.2023.

СуддяВ.В. Сівакова