Рішення

від 19.04.2023 по справі 910/13666/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.04.2023Справа № 910/13666/22Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Атлант"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргео-Проект"

про стягнення 29178,66 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Атлант" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргео-Проект" про стягнення заборгованості за договором підряду з технічного обслуговування автомобіля (ів) від 19.03.2020 № 164/03-2020 у розмірі 29178,66 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Вказана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03061, м. Київ, просп. Відрадний, 95Г, оф. 303.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу за закінченням терміну зберігання.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.03.2020 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір підряду з технічного обслуговування автомобіля (ів) № 164/03-2020, відповідно до пункту 1.1 якого підрядник зобов`язується на свій ризик виконати роботи за завданням замовника, а замовник зобов`язується прийняти і вчасно оплатити вказані роботи в порядку, у строк і на умовах, визначених цим договором.

У пункті 1.3 договору зазначено, що місце виконання робіт: СТО (СТО - спеціалізована станція технічного обслуговування автомобілів ТОВ «Автомобільний дім Атлант-М», яка розташована за адресою: Україна, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 16.

Відповідно до пункту 2.1 договору підрядник на підставі заявки замовника зобов`язаний виконувати роботи з технічного обслуговування та ремонту автомобіля (ів) замовника належним чином, якісно та у погоджений сторонами строк, при цьому у випадку відсутності на складі підрядника матеріалів, устаткування, агрегатів, запасних частин, комплектуючих та інших витратних матеріалів, які необхідні для виконання робіт, строк виконання робіт погоджується сторонами додатково після прибуття на склад підрядника матеріалів, устаткування, агрегатів, запасних частин, комплектуючих та інших витратних матеріалів, необхідних для такого ремонту.

Замовник зобов`язаний оплатити вартість робіт і витрати, які здійснив підрядник у зв`язку з технічним обслуговуванням чи ремонтом автомобіля (ів) замовника, у розмірі та строк згідно положень статті 3 цього договору (пункт 2.3.3 договору).

У пункті 2.5.1 договору обумовлено, що замовник зобов`язаний перевірити якість та повноту виконаних підрядником робіт у момент їх прийняття, про що складається акт виконаних Робіт.

Пунктом 2.5.3 договору передбачено, що про недоліки робіт, які не могли бути виявлені при звичайному прийнятті робіт і які виявляються лише в процесі використання автомобіля (приховані недоліки), замовник зобов`язаний заявити претензію негайно після їх виявлення, але не пізніше останнього дня дії гарантійного строку відповідно до положень статті 4 договору, якщо роботи були виконані з використанням деталей підрядника, та на які поширюються його гарантійні зобов`язання.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість робіт із технічного обслуговування та ремонту автомобіля (ів) замовника визначається на підставі прейскуранта цін на агрегати, запасні частини, матеріали, устаткування, комплектуючі та інші витратні матеріали, що діяв на дату подачі заявки замовником, а також вартості конкретної роботи відповідно до розцінок підрядника.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що замовник сплачує вартість виконаних робіт на підставі акту виконаних робіт у строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати його підписання шляхом перерахування безготівкових коштів банківським переказом на рахунок підрядника.

На виконання умов договору позивач за завданням відповідача відповідно до наряду-замовлення №34450447 від 02.02.2022 виконав роботи з технічного обслуговування автомобіля НОМЕР_1 , за наслідком чого виставив рахунок № С4450447-2 від 22.02.2022 з деталізацією видів ремонтних робіт.

Відтак, сторонами за фактом виконання робіт підписаний акт виконаних робіт № Н 4450447 від 22.02.2022 на суму 29178,66 грн. із посиланням на наряд-замовлення №34450447 від 02.02.2022 року.

У вересні 2022 року позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості на суму 29 178,66 грн.

У відповідь на вказану претензію відповідач листом № 47 від 26.09.2022 зауважив, що протягом 2021 року замовник по гарантії 5 разів звертався до підрядника з однаковою проблемою в автомобілі, по якій підрядником чотири рази проводилися роботи, однак проблему не було усунуто. Відтак, сторони домовилися, що підрядник проводить заміну зчеплення, а замовник після експлуатації авто сплатить вартість такої заміни в разі усунення проблеми. Разом із цим, підрядником за фактом заміни зчеплення складено акт виконаних робіт та зареєстровано податкову накладу за відсутності доказів результатів експлуатації. Оскільки проблема з автомобілем не зникла, замовник у квітні 2022 року знову звернувся до підрядника. За повідомленням представника сервісного відділу проведено заміну гвинтів за власний рахунок підрядника, тобто реєстрацію випадку підрядник проводити не буде. У той же час, після заміни гвинтів проблема з автомобілем вирішилася.

Позивач, у свою чергу, листом від 08.11.2022 повідомив відповідача, що підписанням акту виконаних робіт відповідач підтвердив відсутність претензій по якості виконаних робіт. Відтак, позивач просив сплатити борг за актом у сумі 29 178,66 грн.

Дана претензія відповідно до даних з веб-сайту АТ «Укрпошта» щодо пошуку поштового відправлення № 0209508702600 не вручена відповідачу під час доставки 10.11.2022 року.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 2 статті 837 ЦК України передбачає, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За положеннями частин 1, 2 статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Відповідно до частини 1 статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Із матеріалів справи слідує, що по наряду-замовленню від 02.02.2022 №34450447 позивач виконав роботи з технічного обслуговування автомобіля НОМЕР_1 , унаслідок чого сторонами підписано акт виконаних робіт № Н 4450447 від 22.02.2022 на суму 29 178,66 грн.

При цьому судом ураховано, що в підписаному акті зазначено про відсутність у відповідача претензій до якості виконаних робіт, комплектності автомобіля та його стану, а також вказано про ознайомлення з особливостями експлуатації автомобіля.

Одночасно суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів погодження віднесення сторонами виконаних позивачем робіт до гарантійних, що не підлягають оплаті відповідачем.

Із наданого позивачем листування з відповідачем слідує, що позивачем безоплатно проведено заміну гвинтів, у той час як вартість виконаних по наряду-замовленню від 02.02.2022 №34450447 робіт згідно з актом № Н 4450447 від 22.02.2022 підлягала оплаті в розмірі 29 178,66 грн.

Ураховуючи викладене, оскільки наразі сума боргу відповідача становить 29 178,66 грн. та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Атлант" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргео-Проект" (03061, м. Київ, просп. Відрадний, 95Г, оф. 303; ідентифікаційний код 37308750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Атлант" (02098, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 16; ідентифікаційний код 41310873) 29 178 (двадцять дев`ять тисяч сто сімдесят вісім) грн. 66 коп. основного боргу, а також 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова