Рішення

від 20.04.2023 по справі 911/2151/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2151/22

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (03179, місто Київ, проспект Перемоги, буд. 151, код: 01181765)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Європорт» (08032, Київська обл., Макарівський р-н, село Колонщина, вулиця Київська, будинок 14, код: 40893671)

про стягнення заборгованості,

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (далі позивач/Підприємство) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європорт» (далі відповідач/ТОВ «Європорт») заборгованості за договором на роботи пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів від 02.01.2018 № 4089/288м-17 у загальному розмірі 3690,04 гривень, з яких: 3409,92 гривень основний борг, 280,12 гривень пеня.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що стягувана сума виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати виконаних позивачем робіт у період березень-червень 2022 року за вказаним вище договором, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.10.2022 відкрито провадження у справі № 911/2151/22, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

На адресу суду 23.11.2022 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, яке судом залишається без розгляду з огляду на порушення позивачем порядку подання вказаних доказів, встановленого ч.ч. 4, 8, 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Також до суду від позивача 01.12.2022 надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач остаточно просить суд стягнути з відповідача 5395,00 гривень, з яких: 5114,88 гривень основний борг, 280,12 гривень пеня.

Вказана заява обґрунтована тим, що відповідач продовжує ухилятися від взятих на себе зобов`язань по сплаті виконаних позивачем робіт та окрім попередньо заявленого періоду, за відповідачем утворилася заборгованість за період липень-серпень 2022 року, у зв`язку з чим збільшилась сума основного боргу.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає, що за змістом п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши зміст поданої заяви Підприємства про збільшення розміру позовних вимог, судом встановлено, що позивач не змінюючи підстав позову, збільшує лише розмір позовних вимог. Вказана заява відповідає вимогам, що ставляться ст. ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, відповідно, суд вважає за необхідне заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог прийняти до розгляду, у зв`язку з чим предметом розгляду у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 5114,88 гривень основного боргу, 280,12 гривень пені.

У зв`язку з неможливістю надсилання поштової кореспонденції через відсутність фінансування у Господарському суді Київської області, ухвалу суду від 31.10.2022 фактично було надіслано відповідачу 28.11.2022, яку ним, згідно відмітки наявної на долученому до матеріалів справи рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, отримано 07.12.2022.

Проте, відповідач відзив на позов не подав, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не заявив.

Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу Україниу разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Європорт» (замовник) та Підприємством (виконавець) 02.01.2018 укладено договір на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів № 4089/288м-17 (далі договір), предметом якого у відповідності до п. 1.1. є проведення виконавцем робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ) згідно з виданими дозволами, а також виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботі РЕЗ замовника.

Відповідно до п. 2.1. договору виконавець зобов`язується протягом всього строку дії цього договору проводити заходи щодо забезпечення ЕМС РЕЗ, які використовує замовник, згідно з дозволами на експлуатацію РЕЗ, для чого: виконувати роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ у смугах радіочастот, що використовує замовник згідно отриманих ліцензій та/або дозволів на експлуатацію РЕЗ; інформувати замовника про радіозавади, що виникають з його вини, для своєчасного вжиття передбачених законодавством заходів з метою усунення їх дії (п.п. 2.1.2.); своєчасно вживати необхідних заходів щодо виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботи РЕЗ замовника у смугах радіочастот, що використовує замовник згідно отриманих ліцензій та/або дозволів на експлуатацію РЕЗ, у терміни та згідно порядку, що визначені законодавством і нормативно-правовими актами у сфері використання радіочастотного ресурсу (п.п. 2.1.3.); виконавець зобов`язується не надаввати відомості про структуру мережі та РЕЗ замовника без його дозволу, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України (п.п. 2.1.4.).

В свою чергу, згідно п. 2.2. договору замовник зобов`язується: в процесі своєї діяльності дотримуватися вимог чинного законодавства, нормативно-правових актів щодо використання радіочастотного ресурсу та наданих ліцензій і дозволів (п.п. 2.2.1.); своєчасно сплачувати на користь виконавця плату за виконання робіт (п.п. 2.2.2.); на запит виконавця надавати інформаційні матеріали щодо роботи РЕЗ Замовника, які необхідні для вирішення питань забезпечення ЕМС РЕЗ та усунення дії джерел радіозавад (п.п. 2.2.3.).

Згідно п. 3.1. договору ціна виконаних робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ, визначається на підставі чинних тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», затверджених у встановленому порядку (далі тарифи), за один календарний місяць, залежить від кількості РЕЗ щодо яких проводилися роботи і не включає податок на додану вартість. Податок на додану вартість нараховується згідно із законодавством України. Розрахунок ціни робіт здійснюється на підставі додатку до договору, що є його невід`ємною частиною.

Виконання робіт підтверджується відповідними актами виконаних робіт, підписаними обома сторонами (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за виконані роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу замовника до кінця місяця, протягом якого виконувались роботи: якщо замовник не підписує акти виконаних робіт, він повинен протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх отримання надати виконавцю вмотивовану відмову (п.п. 3.3.1.); у випадку непідписання замовником актів виконаних робіт без вмотивованої відмови у прийнятті робіт по закінченню строку, вказаного в п. 3.3.1. договору, акти вважаються підписаними, а роботи - прийнятими та підлягають оплаті (п.п. 3.3.2).

Згідно п. 3.4. договору, розрахунки між виконавцем і замовником за роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ, проводяться шляхом перерахування суми, що вказана в платіжному документі, на поточний рахунок виконавця, не пізніше 25 числа місяця наступного за місяцем, у якому був виставлений (оформлений) рахунок.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. договору вказаний договір укладений на строк 1 календарний рік, набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін. Дата набрання чинності та строку дії додаткових угод та додатків до цього договору визначається сторонами у тексті самих додаткових угод та додатків. Договір вважається продовженим на кожний наступний строк тривалістю 1 календарний рік, якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення строку його дії не надішле іншій стороні письмове повідомлення про свій намір припинити його дію надалі.

Додатком № 1 до договору, який дійсний з 01.01.2022, сторонами погоджено вартість робіт за місяць у розмірі 852,48 гривень, в тому числі ПДВ.

Крім того, 19.04.2020 між позивачем та відповідачем укладено угоду про визнання електронних документів та використання кваліфікованого електронного підпису№ 40893/808ЕД-19, якою сторони погодили про наступне.

Створення сторонами електронних документів, зазначених в п. 1.4, та обмін електронними документами між сторонами здійснюється з дотримання вимог чинного законодавства, зокрема, в сфері електронного документообігу та електронної комерції в Україні.

Відповідно до п. 1.4 вказаної угоди електронні документи в розумінні даного договору є: рахунки на оплату, акти виконаних робіт, додатки до договору з радіочастотного моніторингу, в яких змінюється кількість РЕЗ за роботи (послуги), в яких УДРЦ виступає виконавцем.

Згідно п. 3.1. зазначеної угоди якщо сторонами не буде окремо обумовлено інше у відповідному двосторонньому електронному документі (договір, угода, контракт, акт тощо), сторони погодили наступне: електронний документ вважається укладеним сторонами та підписаним всіма необхідними повноважними підписантами з обох сторін у дату, зазначену в тексті такого електронного документа як дата його складання. Ця умова застосовується, в т. ч. у разі, якщо фактична дата накладання КЕП будь-яким з підписантом будь-якої сторони буде раніше або пізніше дати електронного документа, зазначеної в тексті останнього (п.п. 3.1.1.); у разі, якщо КЕП останнього необхідного підписанта будь-якої сторони буде накладено раніше або пізніше дати, зазначеної в тексті електронного документа як дата його складання, умови електронного документа набудуть чинності та будуть застосовуватися, у всякому разі, до правовідносин сторін, що виникнуть починаючи з дати, зазначеної у тексті такого електронного документа як дата його складання (п.п. 3.1.2.); пункт 3.1.1. не застосовується до рахунків на оплату. Рахунки вважаються чинними в разі їх підписання стороною, яка їх направила (п.п. 3.1.3.).

Так, матеріалами справи підтверджується, що позивач за результатами виконаних ним у період березень-серпень 2022 року робіт, обумовлених договором, сформував та надіслав на адресу відповідача акти про виконання робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) РЕЗ (РО), на загальну суму 5114,88 гривень, а саме: акт від 31.03.2022 № 22-2583 на суму 852,48 гривень; акт від 29.04.2022 № 22-2881 на суму 852,48 гривень; акт від 31.05.2022 № 22-3067 на суму 852,48 гривень; акт від 30.06.2022 № 22-3712; акт від 29.07.2022 № 22-4296 на суму 852,48 гривень; акт від 31.08.2022 № 22-5066 на суму 852,48 гривень.

Факт надсилання на адресу відповідача вказаних актів виконаних робіт та відповідних їм рахунків на оплату підтверджується описами вкладення у лист від 20.07.2022 № 0311331368780 та від 19.10.2022 № 0311331531095, а факт їх отримання відповідачем рекомендованими повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень.

Відповідач в перебігу розгляду справи заперечень щодо отримання ним вказаних вище актів та рахунків на оплату не висловив.

Позивач вказує, що покладені на нього умовами договору обов`язки ним виконано у повному обсязі, що підтверджується відповідними доказами наданими до матеріалів справи, однак, відповідач всупереч умов договору взяті на себе зобов`язання по оплаті виконаних позивачем робіт не виконав, що стало підставою для звернення позивача із розглядуваним позовом до суду із вимогою про стягнення з відповідача, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, заборгованості у розмірі 5114,88 гривень.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За договором підряду, як встановлено ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з ч. 2 наведеної статті договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Основною суттєвою відмінністю договорів підряду та надання послуг є те, що правовою метою договору підряду є виконання певної роботи, тобто виготовлення, створення певного нового матеріального об`єкту або поліпшення існуючого, що належить до передання замовникові, коли як метою договору надання послуг є процес надання послуг, які споживаються в процесі їх надання.

Проаналізувавши умови укладеного між позивачем та відповідачем договору, беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов`язань, суд дійшов висновку, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг, доказів його розірвання чи визнання недійсним до матеріалів справи не надано, а отже він є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором, правовідносини за яким підпадають під правове регулювання положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, а також глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи позивач на виконання умов укладеного сторонами договору надавав обумовлені договором послуги на загальну суму 5114,88 гривень, про що свідчать складені позивачем Акти про виконання робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) (РЕЗ), які надіслані виконавцем та на адресу замовника.

Доказів надання відповідачем мотивованої відмови від підписання актів або заперечень щодо наданих послуг, як це передбачено умовами п.п. 3.3.1. договору, сторонами в перебігу розгляду справи не надано, тому з огляду на умови п.п. 3.3.2. договору, надані позивачем послуги, за наявними у матеріалах справи актами про виконання робіт, вважаються такими, що надані належним чином та прийняті відповідачем.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови п. 3.4. договору строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг є таким, що настав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Втім, в порушення умов договору відповідач свій обов`язок щодо оплати наданих позивачем послуг не виконав, доказів протилежного сторонами в перебігу розгляду справи не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, доводи позивача про наявність у нього заборгованості не спростував, доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за надані позивачем послуги не надав, заперечень щодо факту надання позивачем послуг не висловив, доказів пред`явлення позивачу претензій та зауважень щодо обсягів, строків, вартості та якості наданих позивачем послуг також не надано.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 5114,88 гривень, а вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 280,12 гривень пені, нарахованої за період з 26.08.2022 по 24.10.2022.

Судом встановлено, що пунктом 4.2. договору сторони погодили, що за порушення грошових зобов`язань замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня за кожен день прострочення.

Вказаний пункт договору узгоджується з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», за змістом яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

За змістом ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону, тож вимоги позивача про стягнення з відповідача 280,12 гривень пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.

Відповідач в перебігу розгляду справи контррозрахунок заявлених позивачем до стягнення пені не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з ТОВ «Європорт» на користь Підприємства 5114,88 гривень основного боргу та 280,12 гривень пені.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європорт» (08032, Київська обл., Макарівський р-н, село Колонщина, вулиця Київська, будинок 14, код: 40893671) на користь Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (03179, місто Київ, проспект Перемоги, буд. 151, код: 01181765) 5114,88 гривень основного боргу, 280,12 гривень пені та 2481,00 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.04.2023.

Суддя Р.М. Колесник