Рішення

від 10.04.2023 по справі 914/1627/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2023 Справа № 914/1627/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., за участю секретаря судового засідання Пришляк М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова,

до відповідача 1: Львівської міської ради,

відповідача 2: Приватного акціонерного товариства «Європейський дім»,

відповідача 3: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області,

про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації земельної ділянки

представники сторін:

від прокуратури: Сенів О.П.;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Данилко Р.Б.;

від відповідача 3: Пашко Є.О.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова до відповідача Львівської міської ради, Приватного акціонерного товариства «Європейський дім», Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалою від 22.07.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою від 14.11.2022 закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання 10.04.2023 не з`явився представник відповідача 1, решта учасників процесу явку уповноважених представників забезпечили.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття рішення, судом 10.04.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що 20.07.2011 Львівська міська рада прийняла ухвалу №738 «Про затвердження ПрАТ «Європейський дім» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Шевській, 14, вул. Шевській, 14-а, вул. Шевській, 16», якою затвердила приватному акціонерному товариству «Європейський дім» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надала земельну ділянку площею 0,0590 га на вул. Шевській, 14, вул. Шевській, 14-а, вул. Шевській, 16 в оренду терміном до 28.01.2019 для реставрації і реконструкції будинків з пристосуванням під готель та його обслуговування за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі комерції.

10.08.2011 на підставі ухвали №738 від 20.07.2011, між міською радою та ПАТ «Європейський дім» укладено договір оренди землі, відповідно до якого Львівська міська рада (орендодавець) надала, а ПАТ «Європейський дім» (орендар) прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на вул. Шевській, 14, вул. Шевській, 14-А, вул. Шевській, 16 для реставрації і реконструкції будинків з пристосуванням під готель та його обслуговування (кадастровий номер 4610136600:02:001:0044), загальною площею 0,0590 га.

22.11.2011 на підставі ухвали міської ради №738 від 20.07.2011, проведено державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі (цільове призначення 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування).

21.11.2019 Львівська міська рада прийняла ухвалу №5961 «Про продовження ПрАТ «Європейський дім» терміну оренди земельної ділянки на вул. Шевській, 14, вул. Шевській, 14-а, вул. Шевській, 16», якою продовжила ПАТ «Європейський дім» на 5 років термін оренди земельної ділянки площею 0,0590 га (кадастровий номер 4610136600:02:001:0044) для обслуговування готельного комплексу (код КВЦПЗ 03.08 - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування) за рахунок земель житлової та громадської забудови.

27.12.2019 на підставі вищевказаної ухвали №5961 від 21.11.2019, між Львівською міською радою (орендодавець) та ПАТ «Європейський дім» (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове

платне користування земельну ділянку для обслуговування готельного комплексу (код

КВЦПЗ 03.08 - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування) з кадастровим номером 4610136600:02:001:0044, яка розташована у м. Львові на вул. Шевській, 14, вул. Шевській, 14-а, вул. Шевській, 16, площею 0,0590 га.

20.01.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про державну реєстрацію права власності Львівської міської ради на вищевказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2013137846101, номер запису про право власності / довірчої власності: 35144927).

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20.01.2020 проведено державну реєстрацію та зареєстровано право оренди ПАТ «Європейський дім» земельною ділянкою-кадастровий номер 4610136600:02:001:0044. площею 0,0590 га.

Номер запису про інше речове право: 35144957.

Підстава для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер: Г-1637, виданий 27.12.2019, видавник: Львівська міська адміністрація та ПАТ «Європейський дім».

Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50767220 від 23.01.2020 08:35:09, Гук Оксана Богданівна, Сокільницька сільська рада Пустомитівського району, Львівська область.

Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки.

Зміст, характеристика іншого речового права: строк дії: 21.11.2024.

Відомості про суб`єкта іншого речового права: орендодавець: Львівська міська рада, код ЄДРПОУ: 04055896, орендар: ПАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДІМ», код ЄДРПОУ: 32712397.

Позивач вказує на те, що ухвала Львівської міської ради, та укладений договір оренди землі не відповідають вимогам ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст.ст. 19, 20, 53, 54 ЗК України, 2, ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі», а відтак, підлягають оскарженню та визнанню недійсними в судовому порядку. На підставі наведеного, позивач просить суд визнати недійсним та скасувати п. 1 ухвали Львівської міської ради №738 від 20.07.2011 «Про затвердження ПрАТ «Європейський дім» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Шевській, 14, вул. Шевській, 14-а, вул. Шевській, 16»; визнати незаконним та скасувати пункт 1 ухвали Львівської міської ради №5961 від 21.11.2019 «Про продовження ПрАТ «Європейський дім» терміну оренди земельної ділянки на вул. Шевській, 14, вул. Шевській, 14-а, вул. Шевській, 16»; скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4610136600:02:001:0044, площею 0,059 га, з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Львівської міської ради, код ЄДРПОУ: 04055896 на земельну ділянку площею 0,059 га кадастровий номер 4610136600:02:001:0044 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2013137846101, з одночасним припиненням речового права; визнати недійсним договір оренди землі від 27.12.2019, укладений між Львівською міською радою та Приватним акціонерним товариством «Європейський дім», який зареєстрований у Львівській міській раді 27.12.2019 за №Г-1637, про що в книзі записів реєстрації Договорів оренди землі Г-2 вчинено запис; cкасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Приватного акціонерного товариства «Європейський дім» ЄДРПОУ 04055896 земельною ділянкою кадастровий номер 4610136600:02:001:0044, площею 0,059 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2013137846101, номер запису про інше речове право: 35144957, з одночасним припиненням речового права.

Позиція відповідача 1

Львівська міська рада у відзиві на позовну заяву зазначила, що приналежність до історичного ареалу м. Львова не робить всі землі в межах цієї території землями історико культурного призначення.

В свою чергу, реєстрація земельної ділянки, передача її в оренду ПрАТ «Європейський дім» не порушує жодні права та інтереси.

Позиція відповідача 2

ПрАТ «Європейський дім» стверджує, що реєстрація земельної ділянки та її передача в оренду не порушує жодні права та інтереси, а спосіб захисту позивача не ефективний. Водночас заявлено про застосування позовної давності.

Позиція відповідача 3

Головне управління Держгеокадастру у Львівській області проти позову заперечило з тих підстав, що втручання в діяльність державного кадастрового реєстратора заборонено.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ОЦІНКА СУДУ

20.07.2011 Львівська міська рада прийняла ухвалу №738 «Про затвердження ПрАТ «Європейський дім» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Шевській, 14, вул. Шевській, 14-а, вул. Шевській, 16», якою затвердила приватному акціонерному товариству «Європейський дім» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надала земельну ділянку площею 0,0590 га на вул. Шевській, 14, вул. Шевській, 14-а, вул. Шевській, 16 в оренду терміном до 28.01.2019 для реставрації і реконструкції будинків з пристосуванням під готель та його обслуговування за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі комерції.

10.08.2011 на підставі ухвали №738 від 20.07.2011, між міською радою та ПАТ «Європейський дім» укладено договір оренди землі, відповідно до якого, Львівська міська рада (орендодавець) надала, а ПАТ «Європейський дім» (орендар) прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться ум. Львові на вул. Шевській, 14, вул. Шевській, 14-А, вул. Шевській, 16 для реставрації і реконструкції будинків з пристосуванням під готель та його обслуговування (кадастровий номер 4610136600:02:001:0044), загальною площею 0,0590 га.

На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна - кам`яні житлові будівлі (п. 3 договору).

У п.8 зазначено, що договір укладено до 28.01.2019.

Згідно п. 15 договору, земельна ділянка передається в оренду для реставрації і реконструкції будинків з пристосуванням під готель та його обслуговування.

Відповідно до п. 16 договору, цільове призначення земельної ділянки (категорія згідно ст. 19 Земельного кодексу України) землі житлової та громадської забудови, категорія земельної ділянки за функціональним призначенням землі комерційного використання.

Даний договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Львів та Львівській міській раді 10.08.2011 за №Г-1047, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі Г-2 вчинено запис.

22.11.2011 на підставі ухвали міської ради №738 від 20.07.2011, проведено державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі (цільове призначення 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування).

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги прокурора про визнання незаконними та скасування пункту 1 ухвали Львівської міської ради № 738 від20.07.2011 «Про затвердження ПрАТ «Європейськйи дім» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Шевській, 14, вул. Шевській, 14-а, вул. Шевській, 16» обґрунтовані невірним визначенням цільового призначення земельної ділянки, щодо якої прийнято оскаржувану ухвалу та укладено спірний договір.

21.11.2019 Львівська міська рада прийняла ухвалу №5961 «Про продовження ПрАТ «Європейський дім» терміну оренди земельної ділянки на вул. Шевській, 14, вул. Шевській, 14-а, вул. Шевській, 16», якою продовжила ПАТ «Європейський дім» на 5 років термін оренди земельної ділянки площею 0,0590 га (кадастровий номер 4610136600:02:001:0044) для обслуговування готельного комплексу (код КВЦПЗ 03.08 - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування) за рахунок земель житлової та громадської забудови.

Підпунктом 2.1 пункту 2 ухвали №5961 від 21.11.2019 міська рада зобов`язала ПрАТ «Європейський дім» у тримісячний термін укласти з Львівською міською радою договір оренди землі га зареєструвати його відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

27.12.2019 на підставі вищевказаної ухвали №5961 від 21.11.2019, між Львівською міською радою (орендодавець) та ПАТ «Європейський дім» (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування готельного комплексу (код КВЦПЗ 03.08 - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування) з кадастровим номером 4610136600:02:001:0044, яка розташована у м. Львові на вул. Шевській, 14, вул. Шевській, 14-а, вул. Шевській, 16, площею 0,0590 га.

У п. 3 договору оренди зазначено, що на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна - кам`яні житлові будівлі.

Відповідно до п 8 договір укладено на 5 (п`ять) років до 21 листопада 2024 року.

Згідно п. 15 договору, земельна ділянка передається в оренду для обслуговування готельного комплексу.

У п.16 визначено, що цільове призначення земельної ділянки: код КВЦПЗ - 03.08 - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури тазакладів громадського харчування, категорія земельної ділянки згідно ст. 19 Земельного кодексу України: землі житлової та громадської забудови.

Договір оренди зареєстрований у Львівській міській раді 27.12.2019 за № Г- 1637, про що в книзі записів реєстрації Договорів оренди землі Г-2 вчинено запис.

20.01.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про державну реєстрацію права власності Львівської міської ради на вищевказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2013137846101, номер запису про право власності / довірчої власності: 35144927).

На земельній ділянці кадастровий номер 4610136600:02:001:0044, площею 0,0590 га, за адресою: м. Львові вул. Шевська, 14, вул. Шевська, 14-а, вул. Шевська, 16, площею 0,0590 га розташовані об`єкти нерухомого майна, які є пам`ятками архітектури та належать на праві власності відповідачу-2.

Відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР №442 від 06.09.1979 (яка є чинною), до Списку пам`ятників архітектури Української РСР, що перебувають під

охороною держави, внесено жилі будинки за адресами: м. Львів, вул. Шевська, 14 (охоронний номер 1318) та вул. Шевська, 16 (охоронний номер 1319). (Попередня назва вулиці Народної гвардії імені Івана Франка).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на різні категорії.

Частиною 1 ст. 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Отже, зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної ч. 1 ст. 19 ЗК України в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

Відповідно до ст. 53 та ст. 54 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико - культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї - садиби.

Землі історико - культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Зміна цільового призначення земельних ділянок історико-культурного призначення, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико - культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Отже, умовою належності земельної ділянки до даної категорії земель є розташування на ній, об`єктів визначених статями 53, 54 ЗК України, ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Зважаючи на імперативність правової норми, передбаченої у ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», земельна ділянка на вул. Шевській, 14, 14А, 16 належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруд (будівель), яка є пам`ятками архітектури.

Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.07.2019 (справа №813/4701/16) зазначено, що оскільки на спірній земельній ділянці знаходиться пам`ятка культурної спадщини, то така земельна ділянка в силу закону належить до земель історико-культурного призначення (п. 43 постанови).

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52)).

Не скасований невизнаний недійсним акт породжує негативні правові наслідки, на які вплинула реалізація незаконного акта, а тому оскарження рішення суб`єкта владних повноважень за умови його невідповідності закону спрямоване на захист інтересу в юридичній визначеності на майбутнє (при подальшому розпорядженні спірною ділянкою).

Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення), тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення.

Дана позиція узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 15.09.2020 (справа № 469/1044/17) пункт 83.

В даному контексті клопотання про застосування позовної давності не підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16, ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

При цьому, ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада міста Львова, як власник спірної земельної ділянки, делегує Львівській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади)

імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Таким чином, здійснення Львівською міською радою права власності, зокрема розпорядження земельною ділянкою, не у спосіб та не в межах повноважень, передбачених законом, не може вважатись вираженням волі територіальної громади. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 02.11.2016 справа № 6-2161 цс 16, 522/10652/15-ц.

Водночас, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні та інші

природні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами статей 4, 5 Земельного кодексу України, завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно - правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, земля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14,19 Конституції України).

За таких обставин, даний позов не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2510 ц-15.

При цьому, спір, що виник, порушує інтереси територіальної громади м. Львова, як законного власника вказаної земельної ділянки, а відсутність належного владного контролю на вказаному напрямі створює сприятливі умови для незаконного використання земель.

Суд враховує позицію Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та вважає за необхідне навести доводи для спростування такої позиції.

Відповідно до частин 1-4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних - ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру с обов`язковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про Державний земельний кадастр», документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру мають відповідати законодавству.

Частиною 4 ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

За приписами ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки є об`єктами Державного земельного кадастру. Відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до норм та правил, технічних регламентів.

До Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема про її цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель) ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Відповідачем-3 не спростовано доводів позивача щодо порушення Львівською міською радою вимог ст. 19, 20, 53, 54 ЗК України, ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» при наданні спірної ділянки у користування, що призвело до проведення державної реєстрації ділянки у Державному земельному кадастрі з порушенням закону.

Згідно ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Відтак, підлягає скасуванню державна реєстрація спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Таким чином, при вирішенні земельних питань, Львівська міська рада, і її виконавчі органи та посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

З наведеного вбачається, що спірні ухвали Львівської міської ради та укладений договір оренди землі не відповідають вимогам ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст.ст. 19, 20, 53, 54 ЗК України, ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі», а відтак, підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, з огляду на вимоги ст. 21 ЗК України, ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України.

У постанові від 21.08.2019 Велика Палата Верховного Суду, за результатом розгляду справи №911/3681/17, прийшла до висновку, згідно якого громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб. Відносини, пов`язані з набуттям і реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок, є цивільно-правовими (п. 33 Постанови).

У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 (справа №910/20323/17) зазначено, що з моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами, та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки не притаманні адміністративним правовідносинам, натомість - притаманні цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб`єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді. Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду \ постанові від 30.05.2018 (справа № 150/928/14-а).

Оскільки земельна ділянка на вул. Шевській, 14, 14А, 16 належить до земель історико-культурного призначення, а відтак, пункт 1 ухвали Львівської міської ради №738 від 20.07.2011 «Про затвердження ПрАТ «Європейський дім» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Шевській, 14, вул. Шевській, 14-а, вул. Шевській, 16, за рахунок земель житлової та громадської забудови з функцією використання - землі комерції, а також пункт 1 ухвали Львівської міської ради №5961 від 21.11.2019 «Про продовження ПрАТ «Європейський дім» терміну оренди земельної ділянки на вул. Шевській, 14, вул. Шевській, 14-а, вул. Шевській, 16 для обслуговуваня готельного комплексу (код КВЦГ13 - 03.08) за рахунок земель житлової та громадської забудови суперечить вимогам Земельного кодексу України, Закону України «Про охорону культурної спадщини», та є підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Оскільки державна реєстрація речового права (права оренди) ПП «Європейський дім» на спірну земельну ділянку проведена на підставі оскаржуваного договору оренди землі від 27.12.2019, положення якого суперечать вимогам ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст.ст. 19, 20. 53, 54 ЗК України, а отже, така не відповідає законодавству.

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13)). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20. пункт 70)).

Вищевказані обставини свідчать про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації спірної ділянки у Державному земельному кадастрів, а також реєстрації речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

За приписами ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

За ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У постанові Верховного Суду у справі № 910/11919/17 від 17.10.2018 зазначено, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський суд з прав людини висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надасться прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить не неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «Інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 08.02.2019 у справі №915/20/18.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16, ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

При цьому, ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада міста Львова, як власник спірної земельної ділянки, делегує Львівській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише втаких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Таким чином, розпорядження земельною ділянкою, не у спосіб та не в межах повноважень, передбачених законом, не може вважатись вираженням волі територіальної громади. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 02.11.-016 справа № 6-2161 цс 16, 522/10652/15-ц.

Водночас, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні та інші природні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Львівською міською радою порушено вимоги законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення та передачі земельної ділянки в оренду, що свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів територіальної громади.

У зв`язку з тим, що Львівська міська рада як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступає в справі відповідачем, прокурор звертається до суду за захистом державних інтересів самостійно і набуває статусу позивача.

Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (ст.ст. 6, 9, 10), Положенням про Державну службу України з питань геодезії картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі - Положення), повноваження з реалізації державної політики у сфері земельних відносин, землеустрою, державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності покладено на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право: звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився (п. 5-1 Положення).

Органів, які наділені відповідними повноваженнями немає.

Водночас, предметом позовних вимог є визнання недійсними ухвал Львівської міської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, а також скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно де ГУ Держгеокадастру виступає у справі відповідачем.

Тому, прокурор правомірно набуває статусу позивача та самостійно звертається до суду з даною позовною заявою без визначення органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави.

Таку ж правову позицію, виклав Верховний суд у постановах від 30.05.2018 (справа № 910/9373/17), від 23.04.2019 (справа № 910/5217/18), від 26.06.2019 (справа №587/430/16-ц).

Зокрема, у постанові від 23.04.2019 (справа № 910/5217/18) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду з вищезазначених підстав не погодився з висновком апеляційного суду щодо відсутності у прокурора права на самостійне звернення із позовом без визначення позивача - територіального органу Держгеокадастру (п.п. 8.14.-8.17 Постанови).

Прокурор звернувся з позовом про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень на захист цивільних прав Українського народу. Разом з тим орган, якому було делеговано повноваження на розпорядження предметом спору, порушив права дійсного власника. Твердження про збіг в одній особі позивача та відповідача, а також відсутність спору не відповідають ні фактичним обставинам справи, ні матеріальному та процесуальному законодавству.

У відповідності до статті 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищенаведене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на Львівську міську раду в розмірі 9 924,00 грн та Приватне акціонерне товариство «Європейський дім» в розмірі 4 962,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати пункт 1 ухвали Львівської міської ради № 738 від 20.07.2011 «Про затвердження ГІрАТ «Європейський дім» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Шевській, 14, вул. Шевській, 14-а, вул. Шевській, 16».

3. Визнати незаконним та скасувати пункт 1 ухвали Львівської міської ради №5961 від 21.11.2019 «Про продовження ПрАТ «Європейський дім» терміну оренди земельної ділянки на вул. Шевській, 14. вул. Шевській, 14-а, вул. Шевській, 16».

4. Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4610136600:02:001:0044, площею 0,059 га, з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.

5. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Львівської міської ради, код ЄДРПОУ: 04055896 на земельну ділянку площею 0,059 га кадастровий номер 4610136600:02:001:0044 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2013137846101, з одночасним припиненням речового права.

6. Визнати недійсним договір оренди землі від 27.12.2019, укладений між Львівською міською радою та Приватним акціонерним товариством «Європейський дім», який зареєстрований у Львівській міській раді 27.12.2019 за №Г-1637, про що в книзі записів реєстрації Договорів оренди землі Г-2 вчинено запис.

7. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Приватного акціонерного товариства «Європейський дім» ЄДРПОУ 32712397 земельною ділянкою кадастровий номер 4610136600:02:001:0044, площею 0,059 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2013137846101, номер запису про інше речове право: 35144957, з одночасним припиненням речового права.

8. Стягнути з Львівської міської ради ЄДРПОУ 04055896 на користь Львівської обласної прокуратури ЄДРПОУ 02910031 судовий збір в розмірі 9 924,00 грн.

9. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський дім» ЄДРПОУ 32712397 на користь Львівської обласної прокуратури ЄДРПОУ 02910031 судовий збір в розмірі 4 962,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 20.04.2023.

СуддяГорецька З.В.